Реферат на тему:

Контроль знань студентів у науково-педагогічному процесі

Зміст

ВСТУП

1. ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ» У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

2.МЕТОДИ ТА ФОРМИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Контроль знань студентів є складовою частиною процесу навчання. По
визначенню контроль це співвідношення досягнутих результатів із
запланованими цілями навчання. Деякі викладачі традиційно підходять до
організації контролю, використовують його в основному заради показників
досягнутого. Перевірка знань студентів повинна давати відомості не
тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату виконаної
діяльності, але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу
засвоєння. Правильно поставлений контроль навчальної діяльності
студентів дозволяє вчителю оцінювати одержувані ними знання, уміння,
навички, вчасно надати необхідну допомогу і добиватися поставлених цілей
навчання. Усе це в сукупності створює сприятливі умови для розвитку
пізнавальних здібностей студентів і активізації їхньої самостійної
роботи на уроках.Добре поставлений контроль дозволяє вчителю не тільки
правильно оцінити рівень засвоєння студентами досліджуваного матеріалу,
але і побачити свої власні удачі і промахи.Проблема контролю за
навчальною діяльністю студентів не нова, і педагогічний досвід
накопичений у цій області багатий і різнобічний. У цій роботі
систематизовані накопичені відомості по проблемі контролю знань
студентів.

1. ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ» У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Аналіз педагогічних і методичних праць вказує, що в багатьох з них,
наприклад, Є.І.Петровського, М.О.Архангельського, Т.С.Панфілова,
Г.І.Кузьміна, термін «перевірка знань студентів» ототожнюється чи
замінюється терміном «контроль знань», у той же час, як перевірка є
структурним елементом контролю.Правильно розкриває зміст поняття
контролю знань М.О.Сорокін вказуючи що контроль означає перевірку.
Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання — це складові частини
навчально-виховного процесу, без яких неможливо уявити педагогічну
взаємодію між студентом та викладачем.Якщо контроль і перевірка
побудовані правильно, вони сприяють своєчасному виявленню прогалин у
знаннях і вміннях студентів, повторенню і систематизації матеріалу,
встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, формуванню
вміння користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю.Щоб ці та
інші завдання успішно розв’язувалися, розглянемо функції контролю і
перевірки знань, умінь та навичок студентів.Зауважимо, що результати,
контролю — це основа оцінки навчальних досягнень студентів, яка
характеризує рівень оволодіння студентами знань, умінь і навичок згідно
з вимогами навчальних програм.Поняття «контроль знань» студентів значно
ширше, ніж поняття «перевірка». Це поняття є родовим по відношенню до
таких понять, як «перевірка знань», «оцінка знань», «результати
навчальних досягнень» .Перевірка знань вживається у вузькому значенні як
методичний прийом у зв’язку з оцінкою результатів того чи іншого
завдання, їй більше властиві навчальні функції.Контроль знань, як
правило, спрямований на виявлення рівня засвоєння студентами вже
вивченого матеріалу проводиться здебільшого вчителем.Оцінка знань
студентів означає відношення від того, що учень знає, до того, що він
повинен знати на даний момент навчання. Оцінка часто фіксується за
допомогою вимірювання (балів).Результати оцінювання навчальних досягнень
(урахування системи оцінювання) — виставлення балів в класних журналах,
в щоденниках та інших документах.Про роль і сутність контролю знань
учнів говориться в багатьох педагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема,
засновані в працях Я.А.Коменського, А.В.Дістервега, Н.І.Пирогова,
К.Д.Ушинського та інших.Педагог Я.А. Коменський, основоположник
шкільного навчання, у своїй книзі «Велика дидактика» сформулював
дидактичні вимоги до навчання, дав вказівки, як планувати урок. Зокрема,
він вказував, що частину уроку необхідно відвести для опитування
студентів.Ідеї контролю, висунуті Я.А.Коменським, сформульовані у
вигляді коротких правил у одній з його праць. Ці правила детально
встановлюють порядок контролю знань студентів для сучасної вищої
школи:1) викладач на кожному семінарському занятті перевіряє знання,
викликаючи декількох студентів;2) у кінці навчального року відбуваються
заліки та іспити.Паралельно з іншими дидактичними принципами
Я.А.Коменський на перший план висуває результати оцінювання навчальних
досягнень учнів.Німецький педагог А.В.Дістервег приділяв велику увагу
засвоєнню вивченого матеріалу. Одним з показників такого засвоєння є
здібність студентів ясно і чітко переказати суть справи. Він висуває
правило для вчителя: «Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що
вивчили» і рекомендує повертатися до вивченого частіше. Отже,
висуваються ідеї систематичного контролю за результатами навчання
студентів.На аналогічних позиціях стояв російський педагог і
воєнно-польовий хірург М.І.Пирогов. Він вимагав, щоб вчителі і керівники
прогімназій і гімназій добре навчали учнів і піклувалися про їх
результати навчання, пропонував, щоб переведення з класу в клас
здійснювалось за результатами підсумкового контролю, негативно
відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи в них елементи
випадковості і формалізму.Конструктивні ідеї контролю знань учнів
висловлені К.Д.Ушинським. Якщо в знаннях учнів виявлені пробіли,
прогалини, то здебільшого це пояснюється неудосконаленим викладанням,
нераціональним застосуванням методів навчання, системи завдань,
невмінням учителя своєчасно помічати свої помилки і помилки
дітей.Охарактеризувавши типову для вітчизняної школи систему перевірки,
К.Д.Ушинський писав: «Учитель опитує одного, двох, трьох, а Інші в цей
час вважають себе вільними від усяких справ». Він вважав: якщо основна
ціль лише в тому, щоб формально перевірити знання, вірніше виставляти
оцінки, то така перевірка— даремна витрата часу. Ушинський вимагав, щоб
учитель активізував дітей під час перевірки знань.Він виступав за
своєчасний контроль, за такі методи перевірки знань учнів, які
активізували б увесь клас. Ушинський чітко виділяє ідеї тематичного
контролю, однак обґрунтовує основні вимоги до перевірки і оцінки знань
учнів, які отримали реалізацію і в наш час.Більш детальніше принципи
контролю знань студентів (учнів) опрацьовані останнім часом.Основні
принципи контролю знань студентів — об’єктивність, систематичність і
своєчасність, цілеспрямованість, тематичність.Принцип об’єктивності і
систематичності розглядається у працях Є.І.Перовського.Об’єктивність —
це правильне визначення знань, умінь і навичок студентів і оцінка цих
знань. Тільки об’єктивна оцінка дає студентам глибоке моральне
задоволення та є дієвим стимулюючим фактором у навчанні, має велике
виховне значення.Систематичність, як принцип контролю полягає в
регулярному виявленні знань, умінь і навичок, органічно поєднуючись, з
навчальним процесом та впливаючи на його хід (під своєчасністю контролю
розуміємо рівномірність та його визначена частота в межах окремого уроку
і всієї теми).Цілеспрямованість встановлює визначений підхід до добору
матеріалу, який підлягає перевірці, згідно з вибором форм і методів
перевірки та оцінювання знань, результатами навчання, врахуванням
індивідуальних особливостей студентів.Принцип тематичності контролю
забезпечується під час перевірки знань основних понять кожної теми, які
мають бути глибше засвоєні студентами. Студент засвоює не безперервним
потоком, а визначеними дозами, які повинні бути ним осмислені після
активного сприйняття, а потім систематизовані у його пам’яті. Якість
запам’ятовування залежить від визначеної кількості повторення засвоєного
матеріалу та його практичного застосування, Тільки після цих
психологічних дій студента можна перевіривши якість розуміння і
запам’ятовування, переходити до вивчення наступної дози.Принцип
тематичності в системі контролю має велике значення, оскільки виявлення
рівня знань, дози матеріалу дає можливість вчителю керувати процесом
засвоєння.У педагогічній практиці програмового навчання принцип
тематичності використовується для вивчення нової інформації. Програмовий
навчальний матеріал здійснюється за допомогою чіткого визначення його на
невеликі дози і перевірки засвоєння кожної дози визначеним
студентам.Поетапне формування знань і поетапна перевірка їх якості
створюють благотворні умови для виділення самого суттєвого в навчальному
матеріалі, звільнює від заучування зайвої інформації. Не слід
ототожнювати принцип тематичності з своєчасністю (регулярністю)
перевірки. Якщо перший сприяє сконцентрувати увагу на чітко виражених
питаннях програми, на конкретних дозах навчального матеріалу, то інший
зв’язаний з рівномірною перевіркою в часі. Під час тематичного контролю
здійснюється й необхідна рівномірність і достатня частота
перевірки.Отже, принцип тематичності, направлений на виявлення, оцінку і
результат навчальних досягнень студентів з визначених суттєвих питань
теми, на встановлення зв’язків між темами, а також міжпредметних
зв’язків. Його компонентами є: контроль, перевірка, оцінка і результат
навчальних досягнень студентів.Складова частина контролю — це виявлення
рівня знань, умінь і навичок учня на даному етапі навчання. Перевірка
знань повинна Забезпечувати навчальні завдання школи. Вміле її
використання дає необхідну інформацію вчителю для керівництва процесом
навчання. Перевірка знань студентів несе в собі визначені дидактичні
функції.Неправильно було б розглядати функції перевірки знань студентів
ізольовано одну від одної. Тільки в тісному взаємозв’язку всіх функцій
перевірка забезпечує позитивні результати у шкільному навчанні.Функції
перевірки розглядаються у багатьох працях з педагогіки і в різних
методиках, авторами яких є: Є.І.Перовський, Н.Г.Дайрі, Г.І.Кузьмін,
М.О.Архангельський, Д.О.Лордкіпанідзе, Т.С.Панфілова, М.М.Покровська,
Н.Є.Анкудінова, М.Т.Калинчук, М.В.Поха, В.О.Уметський та інші.Як показує
аналіз педагогічних досліджень, різні автори по-різному характеризують
функції перевірки знань студентів. Жодна праця не дає і аналізу функцій
перевірки, які вона здійснює.Дидактичні дослідження М.О.Архангельського,
Д.О. Лордкіпанідзе, В.О.Онищука, А.Орлова, Т.С.Панфілової, Б.П.Ройтмана
показують, що перевірка знань студентів необхідна не тільки для
управління засвоєнням і повторенням матеріалу, а й має велике виховне
значення. Вона дисциплінує студентів, виховує у них відповідальність за
виконання роботи, привчає до систематичної, планомірної роботи, викликає
бажання змагатись за кращі показники результатів навчання.Є.І.Перовський
класифікує загальні і специфічні функції перевірки. Перша — це виявлення
рівня знань учнів, на основі чого робляться висновки про результати їх
роботи. Друга — це виховання в учнів відповідальності за своє навчання,
свідомого виконання навчальних завдань.Завдяки правильній перевірці
змінюються самі знання учнів: стають точніші, повніші, міцніші, більш
осмислені.М.Г.Дайрі визначає такі функції перевірки знань учнів: оцінка
і результативність знань, удосконалення їх знань у процесі перевірки,
розвиток їх пізнавальних здібностей і мови, виховання позитивних рис
особистості.Автор відзначає, що правильно поставлена поточна перевірка —
важливий спосіб підвищення якості знань учнів. Завдання кожного педагога
полягає у тому, щоб повністю подолати вузько контрольне
формально-результативне опитування, що ще зустрічається на практиці, і
розробити дидактичне обґрунтовану методику навчальної перевірки учнів, а
також систему оцінювання результатів навчання, щоб успішно вирішити
задачі і оцінювання знань, І їх удосконалення, І розвиток пізнавальних
здібностей і мови учнів, і виховання у них відповідальності за
навчання.Перевірка допомагає вчителю визначити, як розвинуті пам’ять,
мислення учнів, як володіє кожний з них усним мовленням, що саме засвоює
легше, а що важче. Вона складає органічну частину результатів навчальних
досягнень учнів, е засобом організації процесу засвоєння.У залежності
від того, в який момент здійснюється перевірка, В.О.Онищук визначає такі
основні функції перевірки: навчально-коригуючу, контрольно-
узагальнюючу. Перевірку, яка забезпечує контрольно-стимулюючу функцію,
автор називає тематичним оцінюванням знань. У результаті цього
ототожнюються два різні поняття «перевірка» і «результати
навчання».Дослідження показує, що доцільно виділити наступні функції
контролю: діагностичну, навчальну, виховну, розвиваючу, стимулюючу.
Класифікуючи ці функції контролю і оцінювання результатів навчальних
досягнень учнів, ми виходимо з того, що: 1) перевірка знань дає
можливість учителю визначити фактичний рівень знань учнів і тим самим
контролювати ефективність методів і прийомів навчання; 2) перевірка
знань є невід’ємною складовою частиною навчального процесу. Отже, вона
забезпечує навчальні і виховні цілі; 3) обґрунтування вчителем
відповідей під час перевірки знань розкриває студенту конкретні
можливості підвищення результатів своїх навчальних досягнень.Функції
контролю:А) Діагностична функція перевірки навчальних досягнень
студентів, на нашу думку, полягає у тому, що через визначену систему
завдань вчитель визначає можливості подальшого просування кожного
студента. Вона полягає у тому, що вчитель діагностує ефективність
методів і прийомів навчання, використаних ним.Б) Навчальна функція
направлена на вироблення таких завдань для студента, які сприяють
узагальненню, поглибленню і систематизації знань, розвитку логічного
мислення учнів у навчанні.М.Н.Покровська підкреслює, що перевірку можна
зробити такою, щоб вона не уявлялась даремно витраченим часом, а була
продовженням процесу навчання, його особливою формою. При правильній
перевірці знань учнів учитель працює з цілим класом, опитування навіть
кожного учня використовується як можливість продовження роботи з цілим
класом. Перевірка використовується для повторення, уточнення знань,
підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу. Майже на всіх заняттях
перевірку знань учнів можна організувати так, щоб вона виконувала
навчальну функцію.На практиці це можна здійснювати таким чином. Для
відповіді викликають 2—3 студента, завдання для них підготовлені раніше
(за такої перевірки необхідно підбирати студентів з неоднаковими
здібностями). За той час, протягом якого студенти готують завдання,
можна використати для роботи з класом (посильно цю роботу виконувати в
повільному темпі). Коли перший учень готовий до відповіді, клас уважно
його слухає, робить зауваження, виявляючи недоліки відповіді, внести
виправлення в оформленні записів та інше.У такий спосіб контролю і
перевірки знань не тільки перевіряються, діагностуються знання окремих
студентів, але й одночасно поглиблюються знання всіх студентів групи. Це
активізує групу, сприяє вихованню уваги студентів, дає можливість
викладачу оцінити результати навчальних досягнень більшої кількості
студентів протягом всього заняття.Навчальна функція контролю і перевірки
оцінювання результатів навчальних досягнень учнів повинна здійснюватись
і під час виконання письмових робіт.Не слід вважати нормальним те
положення, під час якого мета завжди не є засобом навчання і
систематизації знань, підкреслює М.Л.Крейзман. Необхідно, щоб студенти,
які повністю або частково не справились з виконанням завдань, визначили
помилку і зуміли її пояснити. На практиці же часто зустрічаємося з
фактами, коли письмові роботи різного характеру викладачі проводять
тільки з метою виставлення бала. Помилок при цьому не аналізують, не
проводять додаткових робіт з метою їх усунення. Інколи студенти навіть
не знають, за що їм поставили відповідний бал.Таким чином, накопичення
помилок призводить до того, що навчання стає нудним, нецікавим.В)
Виховна функція контролю і перевірки виявляється в методиці проведення
викладачем, у наступному коментуванні й оцінюванні робіт. Істотне
значення для здійснення виховної функції перевірки має спрямування її на
розвиток інтелектуальних здібностей.Г) Розвивальна функція також тісно
пов’язана з іншими функціями контролю. Останнім часом вона почала
привертати до себе пильну увагу психологів, дидактів, методистів і
вчителів. У літературі неодноразово стверджувалася думка про те, що
розумовий розвиток учнів забезпечується спеціальними
методами—проблемними, пошуковими, дослідницькими. Але більшість
психологів і дидактів вважають, що розвивальну функцію використовують в
усіх видах контролю (попередній, поточний, тематичний, підсумковий).Д)
Контролююча функція передбачає встановлення рівня навчальних досягнень
окремих студентів і групи в цілому; вона дає вчителеві змогу судити про
якість засвоєння теми, своєчасно планувати коригуючу роботу й методику
вивчення наступного матеріалу.Психолог Б.Г.Ананьєв виділив орієнтуючу і
стимулюючу функції.Є) Орієнтуюча впливає на розумову роботу, сприяє
усвідомленню студентом процесу цієї роботи і розумінню власних знань.Ж)
Стимулююча впливає на вольову сферу через переживання успіху чи
невдачі.Систематичний підхід до аналізу і досліджень контролю за
оцінюванням результатів навчальних досягнень студентів дозволив
визначити взаємозв’язок функцій управлінського циклу: планування,
регулювання (своєчасність) і координація, контроль, оцінка і
стимулювання.Оцінка і стимулювання — тісно взаємопов’язані і складають
управлінський цикл. У цьому циклі планування є вихідною функцією. Тому
дуже важливо визначити об’єкти контролю організаційної діяльності, які
саме і обумовлюють навчальний процес — викладач і студенти. Отже,
цілісне дослідження проблеми контролю і перевірки та оцінки результатів
навчання під час вивчення навчальних предметів неможливе без дослідження
його взаємозв’язків з функціями планування і
управління.Багатопредметність середньої ланки навчання та
різноманітність його цілей зумовлюють велику складність у визначенні
вчителями головних завдань вивчення того чи іншого матеріалу. Тому,
розпочинаючи вивчення нової теми, вчитель має ще раз уважно прочитати,
як вона окреслена в програмі, зіставити з нею зміст підручника, щоб
уявити послідовність розгортання матеріалу за визначену кількість годин,
результат, до якого слід прагнути. Виходячи з цього, в межах системи
уроків визначають об’єкти контролю, різні види та способи виконання
перевірних робіт.Перед вивченням нового, особливо складного матеріалу
Застосовується попередній контроль, мета якого — виявити рівень знань,
умінь, способів дій, які мають стати фундаментом для засвоєння нової
теми. У ході вивчення матеріалу, його закріплення і актуалізації
застосовуються різні види перевірних завдань для поточного контролю
якості засвоєного, що дає вчителеві можливість оперативно впливати на
прогалини в знаннях студентів або вибрати інші методи роботи.Тематичний
контроль має на меті виявити рівень засвоєння обов’язкових знань з теми.
Наприкінці чверті і року здійснюється підсумковий контроль.У процесі
теоретичного дослідження, вивчення педагогічного досвіду будуть
розроблені вимоги до організації і здійснення контролю за оцінювання
результатів навчальних досягнень студентів основної школи під час
вивчення гуманітарних дисциплін.Ми розподілимо їх на три групи, які
складаються з таких основних питань:1. Вимоги до рівня
компетентності.2. Вимоги до організації здійснення контролю за
оцінюванням результатів навчальних досягнень студентів під час вивчення
гуманітарних предметів.3. Вимоги до знань методики контролю.

2.МЕТОДИ ТА ФОРМИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

В залежності від специфіки організаційних форм розрізняють контроль,
здійснюваний учителем: фронтальний, груповий, індивідуальний і
комбінований і самоконтроль студентів.При фронтальній формі організації
контролю на питання вчителя по порівняно невеликому обсязі матеріалу
короткі відповіді, звичайно з місця, дають багато студентів групи. Ця
форма контролю дозволяє вдало сполучити перевірку з завданнями
повторення і закріплення пройденого матеріалу, викликаючи підвищену
активність класу. Викладач ставить питання, як правило, перед усією
групою, щоб в обговоренні цих питань брали участь всі учні. Кожен учень
може доповнити, виправити, уточнити відповіді своїх товаришів,
підтвердити ці доповнення прикладами і т.д. Дуже часто фронтальне
опитування приймає вигляд жвавої бесіди. При вмілому застосуванні
фронтального опитування за порівняно невеликий час удається здійснити
перевірку знань у значної частини студентів групи.Однак при фронтальному
контролі буває важко забезпечити докладність всебічність перевірки
кожного студента.Групова форма організації контролю використовується в
тих випадках, коли виникає необхідність перевірити підсумки навчальної
роботи чи хід її виконання частиною студентів, що одержала певне
колективне завдання на семінарі в процесі позаурочних занять. При цьому
питання ставляться перед цією групою, у їхньому вирішенні беруть участь
студенти, що працювали в складі даної групи, але із обов’язковим
залученням до обговорення інших учнів класу.Індивідуальний контроль
широко застосовується для ґрунтовного знайомства вчителя зі знаннями,
уміннями і навичками окремих студентів, що для відповіді звичайно
викликаються до класної дошки чи до столу з приладами, до карти, хоча не
виключається відповідь учня і з місця, якщо при цьому не потрібні записи
чи графічні зображення, за якими повинні стежити всі студенти, наочні
приладдя і різне навчальне устаткування. У зміст відповіді учня входить
пояснення теоретичних питань, виконання за завданням учителя різних
вправ, задач і експериментів. При індивідуальному контролі викладач
звертає увагу на докладність і усвідомлений характер відповіді що
учиться, логічність його суджень, доказовість висунутих їм положень,
уміння застосовувати засвоєні знання.З цією метою студенту задають
додаткові і навідні запитання.Викладач установлює визначену систему
індивідуального опитування, завчасно при плануванні уроку визначаючи за
результатами своїх спостережень і попереднього контролю, кого з
студентів варто запитати на тому або іншому уроці і по яких розділах.
Система ця не повинна бути трафаретною і незмінною, тому що шаблоновий
її характер не забезпечить поставленої мети, оскільки система стає добре
відомою студентам і контроль втрачає елемент несподіванки, що має
немаловажне значення для забезпечення систематичної підготовки учнів до
уроків.Контроль повинен стимулювати постійну роботу всіх студентів, і це
певною мірою досягається його несподіванкою для студентів. Дане
становище, зрозуміло, не виключає можливості попереднього попередження
окремих студентів про майбутню перевірці, якщо ці студенти одержували
завдання по самостійній роботі, пов’язаної з усуненням недоліків у
знаннях, уміннях і навичках.При продуманій організації індивідуальний
контроль сприймається студентами як звичайний елемент навчального
процесу і не викликає негативних емоцій. Дуже важливо зосереджувати
увагу всіх студентів групи. Досягається це такими прийомами, як
постановка викладачем проблемних питань або завдань перед усією групою з
наступним викликом для відповіді того чи іншого студента (як при
фронтальному опитуванні), коментування студентами окремих положень
відповідей своїх товаришів, доповнення їхніми повідомленнями і
прикладами, пропозицією інших, оригінальних способів виконання вправ і
вирішення завдань і ін.Одним із прийомів активізації індивідуального
контролю є питання студентів своєму товаришу під час його відповіді.
Слід, однак, враховувати, що не можна занадто широко користатися цим
прийомом, тому що, по-перше, студенту, що задає питання, не завжди
вдається правильно його сформулювати; по-друге, зниження оцінки з-за
питання товариша може викликати ускладнення в їхніх відносинах. Краще,
якщо питання студентів будуть трансформовані викладачем і від його особи
запропоновані.Індивідуальний контроль розрахований на перевірку під час
уроку невеликої кількості студентів, він залежить від часу, що
відводиться на перевірку, характеру й обсягу вивченого і підлягаючого
перевірці матеріалу, рівня підготовки учнів.У комбінованій формі
контролю (при так званому ущільненому опитуванні) досягається вдале
сполучення індивідуального контролю з фронтальним і груповим.
Особливістю цієї форми контролю є одночасний виклик викладачем для
відповіді декількох студентів, з яких один відповідає усно, 1-2
готуються до відповіді, виконуючи на дошці необхідні графічні роботи чи
записуючи умови і хід розв’язання завдань, а інші за окремими партами
виконують індивідуальні письмові чи практичні завдання.Достоїнства
ущільненого опитування полягають у тім, що воно дає можливість ґрунтовно
перевірити трохи студентів при порівняно невеликій витраті часу.
Серйозні заперечення проти цієї форми контролю ґрунтуються на тім, що
вона обмежує навчальну функцію перевірки, тому що учні, що самостійно
виконують завдання, не приймають участі у фронтальній роботі з групою, а
результати їхньої діяльності перевіряються вчителем за межами уроку.
Крім того, при відсутності у викладача достатніх навичок розподілу
уваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з одним студентом,
стежити за роботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активної
участі в навчальній роботі інший склад групи.Тому рекомендується
піддавати ущільненому опитуванню одночасно обмежену кількість студентів
(3-4 чоловіка), застосовувати цю форму контролю переважно в тих
випадках, коли навчальне значення контролю не має вирішального значення
(наприклад, після того як матеріал вже засвоєний і є необхідність
здійснити перевірку тільки деяких учнів). Комбінована форма контролю
надає можливість використовувати програмовані засоби для перевірки
знань, умінь і навичок учнів у більшому ступені, ніж при інших формах
контролю.Самоконтроль учнів забезпечує функціонування внутрішнього
зворотного зв’язку в процесі навчання, одержання учнями інформації про
повноту і якість вивчення програмного матеріалу, міцності сформованих
умінь і навичок, що виникли труднощах і недоліках. Самоперевірка має
велике психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою студент
реально переконується в тім, як він опанував знаннями, перевіряє
правильність виконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну
значимість результатів виконаних завдань, вправ, дослідів і т.д. В
організації самоконтролю студентів застосовуються засоби машинного і без
машинного програмування.Серед методів контролю виділяють: усну
перевірку, перевірку письмово-графічних робіт і перевірку практичних
робіт.Усна перевірка організується по-різному, в залежності від її мети
та від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цілей перевірки можна
виділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявити
підготовленість студентів до вивчення нового матеріалу, перевірити
ступінь розуміння і засвоєння нових знань. У залежності від змісту вона
проводиться по матеріалі попереднього уроку або по окремих розділах і
темах курсу.Методика усної перевірки містить у собі дві основні
частини:а) складання перевірочних питань і їх запитуванняб)
відповідь учнів на поставлені питанняСкладання перевірочних питань і
завдань — важливий елемент усної перевірки. Якість питань визначається
їхнім змістом, характером виконуваних учнями при відповіді на питання
розумових дій, а також словесним формулюванням.При складанні питань
завжди виходять з того, що перевіряти потрібно ті знання, що є основними
в даному курсі або відносно важко засвоюються студентами, або які
необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. На
добір питань впливає вид перевірки: для уточнення змісту питань для
поточної перевірки необхідний аналіз зв’язків досліджуваного матеріалу з
раніше пройденим, а для тематичної і підсумкової перевірки — виділення
головних знань і способів оперування ними . Причому усну перевірку
вважають ефективною, якщо вона спрямована на виявлення свідомості
сприйняття знань і усвідомленості їхнього використання, якщо вона
стимулює самостійність і творчу активність учнів.Якість питань
визначається характером розумових дій, що виконують учні при відповіді
на питання. Тому серед перевірочних завдань виділяють питання, що
активізують пам’ять (на відтворення вивченого), мислення (на порівняння,
доказ, узагальнення), мову. Велике значення мають проблемні питання, що
змушують застосовувати отримані знання в практичній діяльності.Якість
усної перевірки залежить від підбора, послідовності і постановки питань,
що пропонуються: по-перше кожне питання повинно бути цілеспрямованим і
логічно завершеним, а по-друге — повинно бути гранично стиснутим,
лаконічним і точним.Другою складовою частиною усної перевірки є
відповідь учня на питання. У дидактичній літературі виділяються дві
умови якісного виявлення знань учня:1) Студенту ніхто не заважає
(викладач і група коментують відповідь потім).2) Створюється обстановка,
що забезпечує найкращу роботу його інтелектуальних сил.Переривати
студента можна тільки в тому випадку, якщо він не відповідає на
запитання, а ухиляється вбік. При оцінці відповіді студента звертають
увагу на правильність і повноту відповіді, послідовність викладу, якість
мови.Прийоми усної перевірки використовуються на різних етапах семінару.
Вибір тих чи інших прийомів багато в чому визначається метою і логікою
семінару.ВисновкиГуманітарні знання необхідні всім. Без них не обійтись
у сім’ї, у відносинах між людьми. Тому гуманітарна освіта стала потребою
сьогодення. Вона покликана сформувати у громадян України гуманітарні
знання, культуру, вміння аналізувати ситуацію та приймати обґрунтовані
рішення.Зараз робиться спроба запровадити нову якість гуманітарної
освіти, для того, щоб сформувати у громадян глибоке розуміння суті
процесів, які відбуваються в суспільстві. Систематичний контроль знань і
умінь студентів — одна з основних умов підвищення якості навчання.
Викладач у своїй роботі повинен використовувати не тільки
загальноприйняті форми контролю (самостійна і контрольна роботи, усне
опитування біля дошки і т.д.), але і систематично винаходити,
упроваджувати свої засоби. Уміле володіння викладачем різними формами
контролю знань і умінь сприяє підвищенню зацікавленості студентів у
вивченні предмета, попереджає відставання, забезпечує активну роботу
кожного учня. Контроль для студентів повинен бути навчальним.В
результаті проведення нетрадиційних форм контролю знань і умінь
розкриваються індивідуальні особливості студентів, підвищується рівень
підготовки до семінару, що дозволяє вчасно усувати недоліки і пробіли в
знаннях студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бондарчук О.І. Бондарчук Л.І. Основи педагогіки та психології. Курс
лекцій. — К.: МАУП, 1999

Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття)

Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. — К., 1999

Охитина Л.Т. Психологические основы урока. В помощь учителю. — М.:
Просвещение, 1977

Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для студ. высш. учеб.
заведений: В 2 кн. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001

Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А Гончарук та
ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова — К.: Либідь, 1999

Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1997

Осадчук АЛ. «Сутність і види контролю перевірки знань учнів» //Історія в
школі — 2001 №2 с.2-7.

Похожие записи