Реферат на тему:

Консультативна бесіда як основний метод роботи психолога-консультанта.
Умови взаємодії

Основним методом роботи консультанта, безперечно, є бесіда.
Консультативна бесіда, з одного боку, — це метод одержання даних на
основі вербальної комунікації, з другого — діагностичний метод, що
дозволяє одержати інформацію про внутрішні процеси, суб’єктивні
переживання й особливості поводження людини, які не можуть бути виявлені
за допомогою об’єктивних методів. І, нарешті, бесіда — це особливий
психотерапевтичний засіб установлення контакту.

Проведення консультативної бесіди передбачає дотримання спеціальної
«технології», до якої входять: 1) умови взаємодії (час і місце бесіди,
оформлення кабінету, одяг тощо); 2) уміння встановлювати й підтримувати
контакт із клієнтом (коректність, уважність, спостережливість і досить
високий рівень рефлексії психолога); 3) активне слухання.

Умови взаємодії

• Організація місця консультативної бесіди

• Час бесіди

• Одяг та імідж: консультанта

Організація місця консультативної бесіди

У роботі психолога-консультанта не буває дрібниць. І той, хто думає, що
розмова в парку — консультація, глибоко помиляється. Людина, що
звертається до психолога по допомогу, має почуватися затишно. Вона хоче
відчувати не тільки турботу, доброзичливість і розуміння, але й бути у
безпеці. Безперечно, що домінуючими умовами створення такої атмосфери
будуть професіоналізм і особисті якості консультанта, та разом з тим
важливим фактором є організація робочого місця.

На думку Е. Берна, це місце, чи то офіс, чи кімната, призначене для
консультування, має бути доступним, але в той же час розташованим
осторонь від пожвавленої трасу, щоб ніхто не заважав тим,

хто розмовляє. Не можна провести успішного консультування, коли сторонні
постійно входять і виходять з кімнати чи дзвонить телефон, що порушує
хід думок клієнта [2].

Отже, кімната має бути досить ізольованою, крім цього, вона мусить бути
затишною й обладнаною необхідними меблями, краще в стилі «класик».
Зрозуміло, що психолог може поставити у своєму кабінеті розкішні м’які
крісла з великою кількістю подушок і подушечок та застелити підлогу
білим килимом. Однак уже після перших дощів йому доведеться відмовитися
від килима, а після невдалих спроб знайти клієнта серед подушок — і від
модних крісел. Тому краще обмежитися розумним мінімумом. У кабінеті
можуть бути два куточки для бесіди: перший — м’які меблі та журнальний
столик; другий — кілька напівм’яких стільців і стіл. Також можна задіяти
картини і квіти для створення гармонійної, заспокійливої атмосфери. І,
звичайно, під рукою у психолога завжди мають бути канцелярське приладдя,
графин з водою та одноразові серветки. У тому разі, якщо цей варіант
недоступний, немає зручних меблів і спеціального приміщення, на думку Ю.
Альошиної, консультацію можна успішно провести, спеціально організувавши
якусь частину простору, найкраще в кутку, де можна було б розмістити
клієнта спиною до дверей, обмеживши його поле зору і, таким чином,
максимально зосередивши його на консультанті [1].

Час бесіди

Час є дуже важливою характеристикою консультативної бесіди. Феномен часу
можна розглядати з різних боків.

• Час як необхідна умова ефективності й успішності консультативного
впливу. Зустріч має проходити тоді, коли у клієнта і консультанта є
можливість поговорити спокійно, не поспішаючи.

• Час як параметр психотерапевтичного впливу. Тимчасова рамка
консультації (початок — кінець) впливає на клієнта і консультанта: час
минає, і їм обом необхідно працювати активно та динамічно.

• Час як показник професіоналізму психолога. Для того, щоб будь-яка
репліка чи інтерпретація консультанта була справді зрозумілою й
прийнятою клієнтом, вона має з’явитися не занадто пізно і не занадто
рано.

• Час як фактор структурованості консультативної бесіди. Для того, щоб
психолог допоміг клієнтові, кожен етап бесіди має відбутися у відведений
для цього часовий відрізок. Дуже умовно час консультативної бесіди можна
розподілити у такий спосіб: 1) 5-10 хвилин — знайомство з клієнтом і
початок бесіди; 2) 25-35 хвилин — розпитування клієнта, формулювання і
перевірка консультативних гіпотез; 3) 10-15 хвилин — корекційний вплив;
4) 5-10 хвилин — завершення бесіди [1].

Одяг та імідж консультанта

Як відомо, одяг, зачіска і прикраси є компонентом зовнішнього вигляду
людини і можуть свідчити про її діяльність (військова форма), про
національну належність (національний костюм), служити додатковою ознакою
віку, характеризувати смаки та звички [3].

Одяг, зовнішній вигляд і манери поводження психолога, на думку О.
Бондаренка, повинні відповідати загальноприйнятим у суспільстві
стандартам. Зайвий макіяж, занадто яскравий, дорогий, чи, навпаки, надто
демократизований одяг, підкреслено офіційний чи недбалий стиль
поводження — усе це може свідчити про явну чи неявну особистішу проблему
самого фахівця, підриваючи довіру до нього ще до початку спільної
роботи. Вираз обличчя, погляд, манери, одяг — усе мусить свідчити про
здоровий спосіб життя психолога-консультанта, збалансованість його (її)
особистості і вселяти в клієнта впевненість у тому, що йому зможуть
допомогти [4].

Список використаної й рекомендованої літератури

1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное консультирование. — М., 1994.

2. Берн Э. Люди, которые играют в игры. — Минск: Современный литератор,
2002.

3. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. — М.: МГУ,
1982.

4. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. по-сіб. для
студ. ст. курсів психол. фак. та від-нь ун-тів. — Харків: Фоліо, 1996.

5. Психологическая диагностика: Учеб. пособие / Под ред. К. М. Гу-ревича
и Е. М. Борисовой. — М.: Изд-во УРАО, 1997.

Похожие записи