Реферат на тему:
Конформізм: поняття та значення
Київ 2016
Феномен конформізму в малій соціальній групі. Вплив більшості на малу
соціальну групу
Термін “конформізм” означає робити подібним, відповідним,
пристосовуватися, погоджуватися.
У загальному плані конформізм визначається як пасивне, пристосовницьке
прийняття групових стандартів у поведінці, безапеляційне визначення
існуючих порядків, норми і правил, безмовне схиляння перед авторитетами.
У визначенні конформізм мали означати три різні хоч зовні подібні між
собою явища:
вираз відсутності у людини власних поглядів, переконань, слабкість
характеру, пристосування;
вплив однаковості у поведінці, згоди особистості з поглядами, нормами,
ціннісними орієнтаціями більшості оточуючих людей;
результат тиску групових норм на індивіда, який внаслідок цього тиску
починає діяти, думати, відчувати подібно до інших членів групи.
Конформна поведінка – це ситуативна поведінка індивіда в умовах
конкретного групового тиску (впливу). Комфортність можна визначити як
особливість чи властивість індивіда, яка виявляється в його схильності
піддаватися реальному чи уявному тискові групи. Ця поступливість
знаходить свій вияв у зміні його поглядів та поведінки відповідно до
точки зору більшості.
Є два типи конформної поведінки: внутрішнє і зовнішнє підпорядкування
індивіда групі.
Зовнішнє підпорядкування виявляється у свідомому пристосуванні до думки
групи, яке супроводжується гострим внутрішнім конфліктом, і у свідомому
пристосуванні до думки групи без яскраво вираженого внутрішнього
конфлікту.
Внутрішнє підпорядкування полягає в тому, що частина індивідів сприймає
думку групи як свою власну і підтримує її не тільки в конкретній
ситуації, а й за її межами. Йдеться, як про бездумне прийняття думки
групи через вироблення власної логіки пояснення здійсненого вибору.
Є три рівні конформної поведінки людини:
підпорядкування (вплив групи має зовнішній характер, тривалість
конформної поведінки обмежується конкретною ситуацією);
??????3/4?ідентифікація (існує в двох формах; людина може повністю чи
частково уподібнювати себе іншим членам групи, або ж учасники взаємодії
очікують один від одного певної поведінки, намагаючись виправдати ці
взаємні очікування);
інтерналізація (пов’язана із цінностями особистості); в такій ситуації
поведінка людини є відносно незалежною від зовнішніх впливів, тому що
думки чи точки зору інших об’єднані у систему цінностей самої людини.
Конформізм розглядається також як функція трьох різновидів впливу:
По-перше, це інформаційна конформність щодо групи, коли точка зору групи
вважається адекватним відображенням дійсності.
По-друге, нормативна конформність щодо групи, коли людина зацікавлена
одержати оцінку групи.
По-третє, нормативна конформність щодо експериментатора. Вона виникає
тоді, коли інтереси піддослідного спрямовані головним чином на оцінку
його не групою, а експериментатором.
Узагальнюючи різні точки зору на природу конформної поведінки можна
виокремити групу головних чинників, які її викликають.
Конформна поведінка виникає тільки у разі конфлікту (реального чи
уявного) між індивідом та групою.
Конформна поведінка виникає тільки в ситуації тиску (впливу групи). При
цьому важливим є те, що цей тиск здійснюється не як пряма погроза, а
саме як психологічна: через оцінки, спільну думку, образливий жарт).
Важливими чинниками конформної поведінки є групові. До них належить
розмір групи, її структура, міра згуртованості.
На конформну поведінку впливають індивідуальні та особистісні
характеристики членів групи.
Конформності протистоїть конформізм, тобто повне заперечення якоїсь
згоди, нехтуванням будь-якими нормами та цінностями.
Нонконформізм як прагнення будь-що заперечувати точку зору більшості,
чинити завжди протилежно її є не альтернативою конформності, а одним з
її виявів, та проявом негативізму, та невмотивованої поведінки індивіда,
і виявляється у незгоді, запереченні певних вимог, очікувань, норм
соціального оточення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter