Реферат на тему:

Інтерперсональна поведінка тренера та успішність змагальної діяльності
спортсменів-підлітків

Нині в проблемі підготовки висококваліфікованих спортсменів (команд)
великого значення надається не тільки техніко-тактичним факторам
розвитку спортсмена, але й психологічній підготовці. Як правило,
тренерові належить головна роль в організації спортивної діяльності,
тому все більшого значення набуває його психологічна підготовленість,
адже головною функцією тренера є особистісно-орієнтоване виховання та
освіта. Знання соціально-психологічних основ формування взаємин,
виникнення й нормалізації конфліктних ситуацій, управління спортивною
командою допомагає тренерові зробити ефективнішою діяльність усього
колективу.

Високу значимість для ефективності діяльності може мати діагностика
цілісної системи „тренер – спортсмен”. Не викликає сумніву, що характер
спілкування та взаємодії, що складаються в команді в системах „спортсмен
– спортсмен” і „спортсмен – тренер”, значно впливає на успішність
діяльності. Ще на початку 1980-х років це питання розкривалося в працях
Ю. Ханіна і Ю. Коломійцева [14; 3]. Але в їх дослідженнях, та й у
багатьох наступних, увага спрямовувалася на спортсмена, на його
взаємостосунки в команді, на сумісність у системі „спортсмен –
спортсмен”. В останні ж роки з’являється чимало досліджень, де об’єктом
уваги стає вже особистість тренера і цілісна система „тренер –
спортсмен” [1; 10; 13].

Один з ключових аспектів спортивної діяльності –міжособистісне
спілкування тренера зі спортсменом. Від стилю спілкування тренера
залежить ефективність розвитку й результативність спортсмена. Тому одним
з факторів успішності спільної діяльності в спортивній команді можна
виокремити стиль спілкування тренера.

У широкому розумінні стиль – це постійне, універсальне, цілісне психічне
утворення, що включає свідомі й несвідомі механізми пасивної і активної
(перетворюючої) адаптації людини до середовища. Індивідуальний стиль
можна розглядати як психологічну систему, що забезпечує оптимальне
узгодження індивідуальності людини із зовнішніми умовами (вимогами
діяльності, методикою навчання й тренування, індивідуальністю партнерів
тощо), як систему активної адаптації людини до середовища в різних
стильових проявах (когнітивних, емоційних, психомоторних, стилів
професійної діяльності, стилів життя) [12].

Від стилю спілкування тренера залежить не тільки подальша зацікавленість
спортсмена певним видом спорту, але й узгодженість з іншими членами
команди, задоволеність собою, своїми досягненнями, рівнем спортивної
майстерності, тренером. Результативність взаємодії багато в чому
визначається міжособистісною компетентністю, що розглядається як одна з
професійно значимих якостей фахівця, що працює з людьми, і яке
характеризується як здатність людини успішно взаємодіяти з іншими [5].

Л. Рогальова виокремлює два типи тренерів: тренери, налаштовані тільки
на спортивний результат, і тренери з професійно-педагогічним
настановленням (орієнтовані як на досягнення спортивного результату, так
і на процес виховання спортсменів) [9].

Зараз уже немає потреби доводити, що провідну роль у ставленні людини до
світу відіграють якості, що визначають її приналежність до соціальної
системи. Психологічних властивостей особистості поза системою суспільних
відносин, до яких ця особистість залучена, просто не існує [4].

Прийнята нами за методологічну основу досліджень теорія функціональних
систем П. Анохіна, яка охоплює єдиним розумінням найтонші
нейрофізіологічні механізми й цілісну діяльність організму, дозволила
розглядати систему „тренер – спортсмен” як єдине взаємопов’язане і
взаємозалежне ціле. Отже, одним з актуальних питань психології спорту
можна вважати питання, якою мірою успішність спортсмена залежить від
стилю поведінки тренера.

У своїх дослідженнях ми припускаємо, що причиною успішності й
неуспішності спортсменів може бути характер міжособистісних відносин
тренера й спортсменів [8].

Розглянемо поняття „успішність” стосовно діяльності спортсмена. Це
поняття, передусім, неоднозначне. У психології праці воно включає,
насамперед, продуктивність. Для оцінки успішності має значення також
якість продукції, безпомилковість дій. Для оцінки діяльності спортивної
команди, головним завданням якої є перемога над суперником,
використовується критерій ефективності (співвідношення виграшів і
помилок), що характеризує якісну й кількісну сторони діяльності. У
деяких випадках, при неможливості кількісної оцінки і високому заданому
рівні надійності (безпомилковості), показником успішності може бути
рівень складності завдання [2].

Як показник успішності, зокрема, волейболісток віком 11 – 13 років ми
прийняли техніко-тактичні критерії, що демонструються в процесі
змагальної діяльності: якість прийому – передачі м’яча, нападу, подачі
[7], бо на початковому етапі підготовки показник виграних і програних
зустрічей ще не дуже значимий. Важливо розуміти тактичні і технічні дії,
правильно їх виконувати, а це залежить від багатьох факторів, у тому
числі й від задоволеності тренерськими поясненнями й настановами.

Мета роботи – визначення способів підвищення ефективності спільної
діяльності у волейбольній команді з урахуванням особливостей
міжособистісних відносин у системі „тренер – спортсмен”.

Гіпотезою дослідження було припущення про наявність залежності стилю
спілкування тренера й успішності спортивної команди (на прикладі дитячих
волейбольних команд).

Для реалізації дослідження й підтвердження наукової гіпотези було
поставлено завдання: вивчити кількісні і якісні характеристики
інтерперсональної поведінки тренера в процесі організації та здійснення
завдань спортивної діяльності; проаналізувати особливості впливу
кількісних і якісних характеристик інтерперсональної поведінки тренера
на успішність змагальної діяльності юних волейболісток.

Об’єкт дослідження – стиль міжособистісної взаємодії в системі „тренер –
спортсмен” у процесі змагальної та навчально-тренувальної діяльності.

Предмет дослідження – характер впливу індивідуальної структури поведінки
тренера на успішність у спортивній діяльності волейболісток.

Методи й організація дослідження

До дослідження було залучено 41 спортсменку 1990 – 1992 років народження
та 5 тренерів команд Житомирської області.

Для вирішення завдань застосовувалися:

· методика діагностики міжособистісних відносин (Т. Лірі);

· методика визначення індивідуальної успішності спортсменок (педагогічне
спостереження). Складалася таблиця, де в кожній грі реєструвалася
кількість результативних (успішних), нерезультативних (неуспішних)
прийомів – передач, нападів і подач кожної спортсменки, що брала участь
у змаганнях. За різницею позитивних і негативних виконань цих технічних
і тактичних прийомів визначався успішний і неуспішний спортсмен;

· метод експертних оцінок. Дані коректувалися усно, спільно з тренерами
команд.

Аналіз результатів дослідження

Інтерпретація отриманих даних дала можливість вирішити завдання нашого
дослідження: проаналізувати кількісні і якісні характеристики
інтерперсональної поведінки тренера в процесі організації і здійснення
завдань керівництва дитячою волейбольною командою, а також порівняти
характеристики поведінки тренера у сприйнятті успішних і неуспішних
спортсменок.

Оскільки у своїх дослідженнях індивідуальний стиль тренера розглядаємо
як психологічну систему, що забезпечує оптимальне узгодження
індивідуальності тренера з індивідуальністю спортсмена, то при оцінці
цілісної системи „тренер – спортсмен” важливу роль відіграє і ставлення
спортсмена до пропонованого тренером стилю взаємодії. Адже взаємодія в
педагогічній системі не може бути успішною, якщо її результат не був
схвалений партнером – учнем чи спортсменом.

Тренер підліткової спортивної команди з волейболу виявив такі
особливості інтерперсональної поведінки (таблиця 1).

Таблиця 1

Стиль поведінки „актуального” тренера у сприйнятті спортсменок-підлітків
з різними індивідуальними показниками успішності змагальної діяльності

Стиль поведінки окт Успішні

n = 21

(М±m) Неуспішні

n = 20

(М±m) Різниця

(W) t-критерій Стьюдента

Владно-лідируючий окт1 11,05±0,51 11,65±0,39 -0.6 1,92

Незалежно-домінуючий окт2 6.33±0,49 6.96±0,31  -0.63 1,74

Прямолінійно-агресивний окт3 7.16±0,45 7.22±0,3 -0.06 1,62

Недовірливо-скептичний окт4 3.5±0,5 3.13±0,59 0.37 2,31*

Покірно-сором’язливий окт5 5.16±0,45 3.96±0,4 1.2 1,8

Сором’язливо-слухняний окт6 7.11±0,75 6±0,45 1.11 2,61**

Схильний до співпраці окт7 9±0,72 8.61±0,66 0.39 2,94**

Відповідально-великодушний окт8 9.7±0,44 8.61±0,5 1.09 1,98*

Умовні позначення: * — розходження достовірні при р<0,05; ** - розходження достовірні при р<0,01. У поведінці тренера переважає „владний-лідируючий” тип міжособистісних відносин (I октант). Спортсменки вважають, що тренерові притаманні такі якості, як висока активність, виразна мотивація досягнення успіху, схильність до домінування, легкість і швидкість прийняття рішень, гомономність (орієнтація переважно на власну думку та мінімальна залежність від факторів зовнішнього середовища). І це актуально, бо фактор домінування в поведінці тренера виконує функцію формування мети й завдань розвитку групи [5]. Образ „актуального” тренера доповнюють і такі характеристики, як прагнення до співпраці з командою та розвинене почуття відповідальності (VIII окт.). Ці характеристики, у поєднанні з вираженою потребою відповідати соціальним нормам поведінки, схильністю до ідеалізації гармонії міжособистісних відносин (VII окт.), вираженою емоційною захопленістю, засвідчують професійну майстерність тренера-педагога. В цілому це говорить про позитивну оцінку підлітками-спортсменками стилю поведінки тренера. При порівнянні образу „актуального” тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок ми виявили певні особливості (діаграми 1 і 2). Успішні й неуспішні спортсменки однаково оцінюють тренера за тими компонентами взаємодії, які відповідають за домінування (ОКТ І – ІІІ) і виявляють вірогідно значимі розходження в оцінці компонентів, які забезпечують функцію емоційної підтримки, „відповідають” за формування згуртованості й міжособистісне об’єднання (ОКТ IV, VI, VII, VIII). При порівнянні образу „ідеального” тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок виявляються достовірні розходження за більшою кількістю параметрів, що свідчить про спільну незадоволеність взаємодією з тренером у неуспішних спортсменок не тільки за параметрами надання емоційної підтримки, але й за параметрами домінування (таблиця 2). Велике розходження в образі „ідеального” і „актуального” тренера між успішними й неуспішними спортсменками помітне і в VIII октанті. Не можна не відзначити і різниці в VII октанті. Таблиця 2 Стиль поведінки „ідеального” тренера у сприйнятті спортсменок-підлітків з різними індивідуальними показниками успішності змагальної діяльності Стиль поведінки   окт Успішні n = 21 (М±m) Неуспішні n = 20 (М±m) Різниця (W) t-критерій Стьюдента Владно-лідируючий окт1 8,72±0,69 10.87±0,46 2.08 2,49* Незалежно-домінуючий окт2 5.94±0,4 6,13±0,41 -0.19 1,71 Прямолінійно-агресивний окт3 5.44±0,49 5.91±0,34 -0.47 1,8 Недовірливо-скептичний окт4 2.44±0,49 1.22±0,27 1.22 1,68 Покірно-сором'язливий окт5 4.22±0,49 4.48±0,4 0.26 1,89* Сором'язливо-слухняний окт6 5.44±0,67 6.52±0,49 -1.08 2,49** Схильний до співпраці окт7 6.95±0,66 10.61±0,51 -3.66 2,52** Відповідально-великодушний окт8 7.5±0,57 10.04±0,43 -2.54 2,13* Умовні позначення: * - розходження достовірні при р<0,05; ** - розходження достовірні при р<0,01. В оцінці „актуального” тренера за цим параметром спілкування спостерігаються практично однакові значення в успішних і неуспішних спортсменок (даграми 1 і 2). Однак найбільша різниця у спортсменок при оцінці бажаного, „ідеального” тренера (діаграми 3 і 4). Це засвідчує бажання неуспішних спортсменок бачити у тренера прагнення до співпраці, дружелюбність у стосунках, сприйнятливість до емоційного настрою, співчуття, залежність від думки команди. А успішні, у свою чергу, бажали б більше свободи в стосунках, більшої самостійності й відповідальності. Отримані дані дозволяють зробити висновок про можливість розглядати систему „тренер – спортсмен” як єдину систему. Результати досліджень свідчать про залежність стилю спілкування тренера й успішності виступу спортсменок на змаганнях, що підтверджує висунуту нами наукову гіпотезу. Отже, від уміння керівника змінювати стиль відповідно до успішних і неуспішних спортсменів залежить можливість прогнозувати результативність команди. Висновки 1. В результаті досліджень визначено кількісні і якісні характеристики інтерперсонального стилю поведінки тренера в процесі організації реалізації завдань спортивної діяльності. 2. Виявлено достовірні розходження психологічних параметрів стилю поведінки тренера у сприйнятті успішних і неуспішних спортсменок-волейболісток підліткового віку. 3. Аналіз особливостей кількісних і якісних характеристик інтерперсонального стилю поведінки тренера дозволяє думати про можливе прогнозування успішності спортивних команд (зокрема – дитячих волейбольних). 4. Результати дослідження можуть бути використані для складання моделі необхідних характеристик стилю поведінки тренерів з різних видів спорту. Література: 1. Григорьянц И. Психологическая подготовка гимнастов на современном этапе // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 36 – 40. 2. Дмитриева М. А., Крылов А. А., Нафтульев А. И. Психология труда и инженерная психология: Учеб. пособие / Под ред. А. А. Крылова – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 224 с. 3. Коломейцев Ю. А. Взаимоотношения в спортивной команде. – М.: ФиС, 1987. – 180с. 4. Ломов Б. Ф., Швырков В. Б. Теория функциональных систем в физиологии и психологии. – М., изд-во „Наука”, 1978. – 382 с. 5. Петровская Т. В. Мастерство спортивного педагога: Научно-методическое издание. – К.: „ЧПП”, 2004. – 104 с. 6. Петровська Т. В. Механізм виникнення конфліктів в спортивній команді // Конфлікти в педогогічних системах. Збірник доповідей науково-практичної конференції. – Вінниця, ВДТУ,1997. –С. 244 – 246. 7. Петровська Т. В., Кудерміна О. І. Прогнозування міжособиснісних конфліктів в спортивних волейбольних командах // Конфлікти в педагогічних системах. Збірник доповідей науково-практичної конференції. – Вінниця, ВДТУ, 1997. – С. 242 – 244. 8. Петровская Т. Эмоциональные состояния и взаимодействие в спортивной команде в динамике менструального цикла женщин-спортсменок // Наука в олимпийском спорте. „Женщина и спорт”. Спец. выпуск, 2000. – С. 117 – 123. 9. Рогалева Л. Влияние спортивной деятельности на личность юного спортсмена в зависимости от установок тренера // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 54 – 58. 10. Сивицкий В. Что такое психология? Что может психолог? // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 15 – 18. 11. Собчик Л. Н. Введение в психологию индивидуальности. – М: ИПП-ИСП, 2000. – 612 с. 12. Толочек В., Долматова С. Потенциал и диагностика системы „педагог – ученик” // Журнал „Спортивный психолог”. Российский Государственный Университет физической культуры, спорта и туризма. – 2004. - №1. – С. 59 – 63. 13. Труднев А. В. Личность тренера как ведущее условие модернизации педагогического образования // Материалы международной научной конференции психологов спорта и физической культуры „Рудиковские чтения”. – М. – 2004. – С. 103 – 105. 14. Ханин Ю. А. Психология общения в спорте. – М.: ФиС, 1980. 15. www.politik.org.ua

Похожие записи