.

Ідея рефлекторного кільця і функціональні механізми поведінки. М.О.Бернштейн (1896—1966) Біхевіоризм — безвихідне спрямування психології (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
311 2053
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему

Ідея рефлекторного кільця і функціональні механізми поведінки.

М.О.Бернштейн (1896—1966)

Біхевіоризм — безвихідне спрямування психології.

Ідейні та “програмні” напрацювання М.О.Бернштейна здійснювалися на
перетині двох дисциплін — фізіології та психології, що, з одного боку,
демонструвало можливість продуктивної співпраці фахівців цих галузей у
вирішенні як спільних проблем, так і власне психологічних та власне
фізіологічних. З іншого боку, можливість міжгалузевих досліджень
розширювала перспективи подальшого руху кожної з галузей, задіяних як
суміжні.

Бернштейн відомий своїми біомеханічними та нейрофізіологічними
програмами (і навіть науковими школами, що виникли на цих засадах), а
також ідеєю створення окремої наукової галузі — “фізіології активності”,
яка мала прийти на зміну фізіології, що вивчала організм у стані спокою
та рівноваги. Постання такої галузі Бернштейн мислив лише на базі
міждисциплінарного синтезу — біології (особливо фізіології), математики,
кібернетики тощо.

“Фізіологія активності” передбачає розгляд поведінки людини саме як
активної, а тому шукає фізіологічні механізми найбільш складних видів
свідомої, цілеспрямованої поведінки, що здатна до саморегуляції.
Активним фактором поведінки є ціль, розуміння цілі. А відтак слід
аналізувати поняття цілеспрямованості, “моделювання майбутнього”,
“ймовірнісного прогнозування” тощо. Робиться припущення, що вихідною
фізіологічною ланкою поведінки доцільно вважати не “рефлекторну дугу”, а
“рефлекторне кільце” (згідно з Дж. Дьюї що насправді дає змогу уявити
повний цикл аналітико-синтетичної активності людини у процесі виконання
цілеспрямованих дій та рухів, реалізації поведінки загалом.

Фізіологічні та біомеханічні уявлення про конструювання, активне
формування рухів, їх “побудову” відповідно до поставленого завдання
визначили конкретно-наукову розробку обох дослідницьких програм
Бернштейна. Важливу роль у цьому відіграла метафора “побудови рухів”,
яка отримала надалі відповідну концептуалізацію і стала моделлю руху в
нейрофізіологічній програмі вченого.

Біомеханічна програма виступила “материнською” відносно
нейрофізіологічної. Уявлення про закономірну та узгоджену роботу
периферійного рухового апарату, а також про складну картину динаміки
м’язових, реактивних та зовнішніх сил привели до необхідності знайти
співвідношення між діяльністю нервових центрів, що керують рухом, і
процесами на периферії рухів. Для вирішення цього завдання були
використані біомеханічні методи та моделі.

Створена Бернштейном наукова школа фізіології рухів досягла значних
успіхів у створенні функціональних моделей рухового управління та
вивченні конкретних фізіологічних механізмів рухів відповідно до певних
моделюючих уявлень.

Вплив Бернштейна на розвиток психології визнається досить значним, хоча
не було групи вчених, які б цілісно розробляли його дослідницькі
програми. Найбільш очевидне пояснення цьому — міждисциплінарність
досліджень та розробок, які “прямо” не могли бути застосовані в
психології, а відповідна їх “адаптація” вимагала значних зусиль. Проте
“наукова ідеологія” вченого, а також окремі його програмні положення
проникли в психологію і суттєво сприяли її поступові.

Ще у 20-ті роки К.М.Корнілов та його співробітники здійснили спробу
застосувати для вивчення форм рухових реакцій метод циклографії,
використаний і адаптований Бернштейном у дослідженнях з біомеханіки.

Найбільший розквіт досліджень Бернштейна відбувається у 40-ві роки. коли
формулюються основні положення нейрофізіологічної програми. В цей час
О.Н.Лепнтьєв, О.В.Запорожецъ та інші вчені також звертаються до
безпосереднього вивчення зовнішніх, фізичних рухів людини. Для
інтерпретації даних, отриманих при дослідженні відтворення рухів,
використовувалася концепція побудови рухів. Поняття рухової задачі,
сенсорних корекцій, рівневої організації та інші суттєво розширили
існуюче в психології уявлення про рух. Вивчати рух стало не тільки
необхідно, але й можливо, оскільки постали прийнятні для психологів
способи концептуалізації рухів. Причому, як стверджував пізніше
О.Р.Лурія, значення цих концептів було ширшим, аніж таке, що стосується
лише проблеми рухів: ішлося взагалі про фізіологічні механізми психічних
процесів, про фізіологічне обгрунтування психологічних теорій, яке стало
можливим в результаті впровадження та застосування дослідницьких програм
Бєрнштейна.

Біхевіоризм — безвихідне спрямування психології.

Культурологічне спрямування в історії психології стає лакмусовим папером
для вияву перспективних і неперспективних напрямів психології. Якщо
взагалі людську культуру спрямовано до з’ясування екзистенціального
призначення людини в суперечності між її тілом і душею, то й сама
психологія в її історичному русі має також вирішувати це питання. Але
сцієнтизм у психології знімає всі гострі питання про відношення тіла й
душі. Остання виноситься за межі предмета психології, таким чином зникає
провідна проблема людської культури взагалі. Людина звичайно ходить на
двох ногах (тіло і душа), як про це дуже давно розповіли Кирило
Турівський і всі до нього і після нього. Є таких двійко: кульгавий, але
видющий та двоногий, але сліпий. Отже той, хто міцно стоїть на ногах,
взяв на свої плечі видющого — і вийшла цілісна істота.

Є і дух, про який говорив Кант. Учені спеціально знімають як проблему
те, що є вінцем природотворчості, — людську суб’єктивність, джерело
життя, його смисл, — і при цьому створюють таку термінологію, що губить
усе людське в людині. Уявіть собі, що аналогічно зусиллям біхевіоризму
людська культура знімає суб’єктивність як предмет своїх пошуків!

Тоді зникає все: живопис і музика, художня література і скульптура,
релігія та юриспруденція, філософія і міфологія, права і звичаї. Людське
життя стає абсурдним. І треба ж, щоб на завершення сцієнтизму спочатку
Павлов, потім Бехтерев зі своєю рефлексологією (це вже було епізодично),
а головним чином біхевіоризм перетворили людину на автомат, позбавлений
душі. Намагання Декарта було завершено. Не тільки рослинне і тваринне
життя не вимагає відповідних душ. Навіть духовне життя відбувається без
душі.

Колись Сковорода згадував приповідку: чоловік та жінка збудували хату
без вікон, і щоб було видно в ній, намагалися лантухом унести в хату
світло знадвору. Біхевіоризм і є така “лантухова” психологія.

Якщо сцієнтизм у психології відводить дослідження від душі, від того, що
є найдорожчим у людині (задля сумнозвісного об’єктивізму), тоді взагалі
для чого цей сцієнтизм? Чи не мав рацію Г.Оппорт, коли твердив, що
психологи порівняно з письменниками іноді мають вигляд блазнів? Мабуть,
він мав на увазі насамперед біхевіористів.

Література.

Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.

Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург,
1998.

Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.

Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.

Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.

Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.

Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995.
Т. 1.

Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.

Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.

Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.

Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.

Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.

Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о
месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020