Реферат на тему:

Характеристика трудових конфліктів на підприємстві

Однією з найважливіших характеристик стану трудових відносин є
насамперед, рівень конфліктності. Нині рівень трудової конфліктності на
підприємствах регіону, виходячи з аналізу отриманих відповідей працюючих
у різних галузях промисловості, можна оцінити так: у вугільній
промисловості — високий; в інших галузях — як середній та низький (див.
табл. 8).

Таблиця 8

Оцінка стану трудової конфліктності на підприємствах різних галузей

Рівень конфліктності Вугільна Машинобудування Металургія Будівництво

Високий 52 – – –

Середній 28 27 – 10

Низький – 57 50 20

Важко відповісти 20 26 50 70

Низький рівень конфліктності пов’язаний також з успішною діяльністю
адміністрації низки підприємств щодо запобігання та згладжування
конфліктів (у металургії), стабільністю роботи підприємства, тим, що тут
надається посильна допомога трудящим з боку адміністрації та профспілок,
здійснюються заходи з поліпшення соціального захисту працюючих. На
підвищення рівня конфліктності впливає відсутність фронту робіт, погроза
закриття підприємств, загальний стан розвитку економіки в регіоні.

Основними причинами конфліктів на підприємствах є такі. Перше місце
посідають економічні, пов’язані із затримкою заробітної плати — на цю
причину вказало більше половини опитаних. На друге та третє місця серед
причин вийшли відповідно погані умови праці та некомпетентність
керівників.

У вугільній промисловості на третьому місці серед причин конфліктів є
розподіл соціальних благ. Питома вага таких причин, як наявність
недоліків у розвитку процесів приватизації й акціонування, у розподілі
акцій та прибутку, в організації комерційних структур — відносно
невисока. Це пов’язане, насамперед, з тим, що процеси подальшого
розвитку ринкових відносин ще не відбуваються досить широко й активно в
багатьох галузях, особливо у вугільній промисловості, де спостерігається
їх помітне відставання. Серед причин виникнення конфліктів на
регіональному рівні на перше місце вийшли соціально-економічні,
пов’язані з недосконалістю соціального захисту трудящих в умовах
розвитку ринку. Так, перевалена більшість профспілкових лідерів назвала
основними причинами конфліктів існуючі диспропорції в оплаті праці —
випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання рівня
доходів.

Серед інших важливих причин, що суттєво впливають на економічне
становище підприємств, були названі такі: розірвання господарських
зв’язків (7-41%); невідрегульованість господарських відносин у СНД
(27-38%). Експерти, що представляють місцеві органи управління,
розподілили за ступенем важливості такі причини розвитку конфліктності
та соціальної напруженості в регіоні: диспропорції в оплаті праці —
100%; розірвання господарських зв’язків — 100%; розшарування суспільства
на соціальні групи — 85% ; невідрегульованість господарських відносин у
СНД — 85%.

У галузевому розрізі основними причинами конфліктів на підприємствах є:
у вугільній промисловості — недоліки (затримка) в оплаті праці,
скорочення штатів, розподіл соціальних благ; у металургії — недоліки
(затримка) в оплаті праці, погані умови праці, організація комерційних
структур; у будівництві — недоліки (затримка) в оплаті праці; у
машинобудуванні — недоліки (затримка) в оплаті праці; некомпетентність
керівників, особисті причини (див. табл. 9 та 10). Серед основних причин
конфліктності в регіоні було відзначено такі: випередження темпів
зростання цін відносно темпів зростання рівня доходів та розрив
господарських зв’язків, що існували раніше в СРСР.

Основні причини конфліктності та соціальної напруженості

(питома вага відповідей експертів — представників профспілок та
виконавчих органів у загальній кількості тих, хто відповів)

Причини Профспілки Незалежні профспілки Виконавчі органи

На підприємстві

недоліки (затримка) в оплаті праці 52 77 100

скорочення штатів 28 34 –

некомпетентність керівників 40 34 85

погані умови праці 46 73 15

приватизація й акціонування 10 14 –

розподіл акцій, прибутку 10 13 –

розподіл соціальних благ 27 46 22

організація комерційних структур 15 23 –

особисті причини 3 15 –

У регіоні

диспропорції в оплаті праці 40 48 100

розшарування суспільства на соціальні групи 28 24 85

випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання доходів 65
56 100

страйки 10 – 57

розірвання господарських зв’язків 41 37 100

невідрегульованість господарських відносин у СНД 38 27 85

Примітка. Експертами названо не більше трьох причин.

Основні причини конфліктності та соціальної напруженості

(питома вага відповідей експертів — представників різних галузей у
загальній кількості тих, хто відповів)

Причини Маши-нобуду-ван. Вугільна про-мисл. Будівництво Металургія

На підприємстві

недоліки (затримка) в оплаті праці 80 92 30 100

скорочення штатів 20 50 – –

некомпетентність керівників 60 14 – 33

погані умови праці 26 21 20 50

приватизація й акціонування 14 – – –

розподіл акцій, прибутку 28 20 16 –

розподіл соціальних благ 20 50 10 16

організація комерційних структур 28 – – –

особисті причини 34 21 20 –

У регіоні

диспропорції в оплаті праці 62 21 90 50

розшарування суспільства на соціальні групи 42 57 40 33

випередження темпів зростання цін відносно темпів зростання доходів 92
100 70 100

страйки 6 57 – –

розірвання господарських зв’язків 75 78 40 50

невідрегульованість господарських відносин у СНД 75 85 50 33

Примітка. Експертами названо не більше трьох причин.

Крім основних причин конфліктів, не наведених в анкеті, було названо
такі: невіра людей у реформи; проблеми з працевлаштуванням; емігрування
висококваліфікованих робітників у Росію в пошуках більших заробітків;
нестабільність соціально-економічного становища в Україні; невисокий
рівень життя населення; відсутність законів, що захищають права людини.

Великий інтерес викликає аналіз відповідей на запитання: “Хто несе
відповідальність за конфлікти, що виникають?”. Результати отриманих
відповідей відображено в табл. 11.

Таблиця 11

Дані відповідей на запитання “Хто несе відповідальність за конфлікти, що
виникають?”

Несуть відповідальність за конфлікти Профспілки Галузі

незал. профсп. гірників офіц. профсп. вугільн. пром. металург.
машино-буд. буді-вельн.

Адміністрація підприємства 45 27 54 20 34 10

Міністерства, відомства 37 15 34 40 32 –

Міська влада – 20 12 40 10 10

Адміністрація регіону 34 17 14 – 12 10

Банківські структури – 10 16 – 15 10

Нові комерційні структури – 3 18 – – –

Мафія – 17 – 20 – 30

Парламент країни 95 51 36 100 89 40

Президент 95 27 24 80 75 80

Примітка. Експертами названо не більше трьох причин.

Серед отриманих відповідей домінує точка зору, що за виникаючі конфлікти
у державі переважно мають нести відповідальність її парламент та
Президент. На третє місце за ступенем відповідальності за виникаючі
конфлікти вийшли: у вугільній промисловості — адміністрація підприємств,
в інших галузях — міністерства та відомства.

Переважна більшість опитаних відзначили, що страйки негативно впливають
на економічне становище в країні та на становище працівників в інших,
нестрайкуючих галузях. Щодо оцінки впливу страйку на економічне
становище самих страйкуючих переважною оцінкою було: “Не знаю”, “Важко
відповісти”. Це свідчить про те, що значна більшість опитаних бачить
негативні наслідки страйків, а така оцінка наслідків страйку багато в
чому впливає й на зміну думки з приводу ефективності цієї форми
протесту.

Кожний трудовий конфлікт має певні наслідки. Результати конфлікту
впливають на стан працівників не тільки даного промислового
підприємства, але й інших галузей (див. табл. 12).

Оцінка наслідків страйків на підприємствах різних галузей

Показник оцінки Так Ні Не знаю

1 2 3 4

Поліпшать ваше економічне становище

машинобудування 25 52 23

вугільна промисловість 14 86 –

будівництво – 90 10

металургія – 66 34

профспілки 14 7 79

незалежні профспілки 8 38 54

регіональні органи – 85 15

Поліпшать економічне становище у країні

машинобудування 5 85 10

вугільна промисловість – 100 –

будівництво – 80 20

металургія – 66 34

профспілки 4 4 92

незалежні профспілки 3 38 59

регіональні органи – 95 5

Позитивно вплинуть на становище працівників інших галузей

машинобудування 5 72 77

вугільна промисловість 7 86 7

будівництво – 80 20

металургія – 66 34

профспілки 18 28 54

Під час аналізу стану трудової конфліктності на підприємствах регіону
було виявлено основні особливості розвитку конфліктів у різних галузях,
їх характерні риси. Уявляється важливим також здійснення спроби прогнозу
подальшого розвитку конфліктності. У результаті проведених опитувань
було отримано дані експертів щодо зміни рівня трудових відносин (див.
табл. 13).

Аналіз даних табл. 13 свідчить, що на сьогодні не відбудеться рішучих
змін у стані трудової конфліктності: у металургії та вугільній
промисловості до кінця 2003 р. спостерігатиметься її зростання,
відповідно конфліктність зменшиться у будівництві, й тільки через
декілька років можна буде говорити про її значне зменшення в
машинобудуванні та будівництві. Серед аргументів було наведено такі:
триватиме зростання рівня цін, падіння рівня доходів; не відбудеться
стабілізації економічного становища в країні; зростуть зловживання та
порушення законності; буде відсутня достатня матеріальна база у галузях,
здатна вивести їх із занепаду; не буде надійної програми виходу з кризи
держави та галузей; бракуватиме законодавчої основи в державі; не
відновляться зруйновані економічні зв’язки; буде неефективною діяльність
існуючих органів влади та управління і т.ін.

Зміни трудових відносин на підприємствах різних галузей

Прогноз Роки

1999 2000–2003

Залишиться на колишньому рівні

машинобудування 37 42

вугільна промисловість 28 29

металургія 16 15

будівництво 50 10

Зменшиться

машинобудування 27 46

вугільна промисловість 14 21

металургія 16 27

будівництво 30 70

Зростатиме

машинобудування 42 37

вугільна промисловість 58 50

металургія 68 50

будівництво 20 20

Думки з приводу змін у стані конфліктності в металургії та вугільній
промисловості розділилися, при цьому, на думку половини опитаних
експертів, вона зростатиме. Оптимістичний прогноз відносно стану
конфліктності пов’язаний, насамперед, з надіями експертів на зміну
структури галузі, її оптимізацію, встановлення сталих зв’язків з
постачальниками та споживачами, подальше удосконалення чинного
законодавства. Негативний прогноз — підвищення конфліктності — зробили
ті експерти, які висловили сумнів у можливості стабілізації економіки,
поліпшення рівня життя населення у такий короткий термін. Таким чином,
на підставі проведених оцінок можна зробити загальний висновок:
становище у трудовій конфліктності в найближчому майбутньому не
поліпшиться, що робить подальше проведення досліджень з розглянутих
питань актуальним та необхідним.

Список використаної літератури

Александрова Е. В. Социально-трудовые конфликты: пути решения. — М.,
1993. — С.14.

Амелин В. Г. Социология конфликта. — М., 1992. — С.149.

Андрушків Б. М., Кузьмін О. Е. Основи менеджменту. — Львів: Світ, 1995.
— 296 с.

Беззубко Л. В., Лобас В. М., Чернобай А. В. Вопросы трудовых отношений в
условиях рынка: Учеб. пособие. — Макеевка: ДонГАСА, 2000. — 206 с.

Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні.
— К.: Абрис, 1994. — 48 с.

Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! — Новосибирск, 1989. —
190 с.

Воронов Ю. П. Методы сбора информации в социологических исследованиях. —
Иркутск, 1974.

Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.:
Банки и Биржи; ЮНИГИ, 1997. — 501с.

Гришина Н. В. Опыт построения социально-психологической типологии
производственных конфликтов. — Ленинград, 1977. — С.27.

Гришина Н. В. Производственные конфликты и их регулирование. —
Ленинград, 1982. — С. 118.

Дарендорф Р. Елементи теорії соціального конфлікту // Соціологічні
дослідження. — 1994. — № 5. — С. 144.

Забастовки: отношение населения и взгляд изнутри // Вопросы экономики. —
1990. — № 3. — С. 92-98.

Зайцева О. А, Радугин А А, Радугин К. А и др. Основы менеджмента: Учеб.
пособие. — М.: Центр, 1998. — 432 с.

Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. — М.: Аспект Прогресс, 1994.

Похожие записи