.

Гештальттерапія та її джерела: екзистенціалізм і феноменологія. Ф. Перлз (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
388 2118
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Гештальттерапія та її джерела: екзистенціалізм і феноменологія. Ф. Перлз

Гештальттерапія продовжує цілісний підхід гештальтизму, який
ґрунтується на тому, що самопідтримка та усвідомлення є бажаними
терапевтичними цілями. Цей напрям хоче зробити терапію більш дійовою.
Треба тільки розглядати клієнта на зразок комплексної структури. Клієнт
виконує різні ролі, які не мають передвизначеності, а породжують свої
значення залежно від ситуативних обставин.

Гештальттерапія мала різні витоки: екзистенціалізм з його поглядом на
цілісність досвіду, свободу і відповідальність та концепцією
“бути-в-якості-процесу”; феноменологію з її твердженням про
безпосередність досвіду, про світ, який тільки й світом сприймається,
перебуває в досвіді окремої особи, а сконструйоване значення виступає
досягненням, яке постає неповторним чином, коли люди створюють свій
світ; дзен-буддизм з його тлумаченням самості, інтуїції та організації
досвіду також дає цінний підхід до гештальттерапії.

Принципи і прийоми перцептуальної організації психічного, сформульовані
гештальтпсихологами, були перенесені на мотиваційний та соціальний грунт
гештальттерапевтами. Особистісний досвід було визначено ними як
безперервність відношень “фігура—фон”, в яких убачалися вихідні поняття.
Якщо потреба в цілісності задовольняється, вона відходить на задній
план, тоді виникають нові конфігурації потреб. Якщо потреба не
задовольняється, тобто гештальт не заповнюється, може постати конфлікт,
який порушує психічну енергію. Повне усвідомлення тривалого процесу
утворення — розкладу — перетворення гештальтів та знайомств із власною
роллю в цьому процесі утворює наріжний камінь здорового буття. Деякі
структурні одиниці психоаналізу та біхевіоризму вводяться в
гештальттерапію; при цьому віддається перевага К.Г.Юнгу і В.Райху.

Практика гештальттерапії досить різноманітна, як і джерела, з яких вона
постала. Гештальттерапевти запропонували нову техніку, здатну оволодіти
неповторністю ситуації. Терапевт впритул підходить до того, що клієнт
робить в цій ситуації. Звертається увага не тільки на те, що говорить
клієнт, а й на те, як він це висловлює. Дихання, голосові перепади,
емоційні тони, повторення, пози, тілесне напруження стають предметом
розгляду. Все це допомагає повніше розкрити переживання клієнта, і
терапевт може здійснити експеримент, який висвітлить, що і як було
символізовано. Метою експерименту є введення клієнта у стан
розпізнавання, сприймання і взяття на себе відповідальності за певні
конфлікти в ньому самому або актуалізація прихильності до інших, які, на
думку терапевта, можуть стати на перешкоді страху, депресії, неврозу або
загального дискомфорту клієнта. Типовий експеримент вимагає від клієнта
виконувати емоційні тілесні рухи, що символізують інших, або такі
аспекти і риси особистості клієнта, які були пригнічені і стали
відповідальними перед групою опору, що постає перед терапевтом.

У психологічній літературі відзначають техніку гештальттерапії,
розвинену психіатром Фредеріком Перлзом. Саме він назвав свою теорію і
метод гештальттерапією, хоча не здійснив серйозних запозичень із самої
гештальтпсихології. Перлз ставив завдання: досягти усвідомлення тих
почуттів, бажань, імпульсів, які були відчуженими від клієнта, але
входили як дійсний компонент у його психіку, хоч спочатку мали інше
спрямування.

Техніка Перлза була дуже вимоглива до клієнтів і включала різні
експерименти, ігри, хитромудрі пристосування, які мали викликати і
посилити у людини справжнє знання про її почуття. Для окремих груп
клієнтів цей метод був досить ефективним. Гештальттерапія свого часу
була популярною і вважалася вартою уваги серед представників
гуманістичної психології протягом 60 — 70-х років.

Перлз пропонує відновити тілесно-духовну цілісність людської істоти,
зокрема шляхом усвідомлення різного роду опозицій, їхньої
взаємозалежності, і це усвідомлення клієнт має відчувати як певну
цілісність свого психічного життя. Це і приводить до терапевтичного
ефекту, зокрема до збалансованості потягів. Але головною умовою успіху
гештальттерапії є переведення цих потягів до рангу свідомих утворень.
Зрештою, мова йде про широку світоглядну позицію, в якій подолано всі
суперечності.

20 років зовнішнього успіху гештальттерапії зрештою привели до
“усвідомлення” її як еклектичного спрямування, що має проти себе
серйозну аргументацію. Воно не враховує життєвої правди, реальності, яка
полягає не в знятті суперечностей, а в їхньому перманентному розв’язанні
та породженні нових. У цьому постає психічний феномен життя.

Еклектизм як такий узагалі нездатний на творчі інсайти. Але безумовно
позитивною стороною гештальттерапії були наголос на динаміці самої
ситуації у зв’язку з постанням образу сприймання, підкреслення
мотиваційних і дійових компонентів учинку. Гештальттерапія мала на меті
привести “дезорганізовану” психіку у певний порядок шляхом раціональної
рефлексії. Але психіка має спонтанну тенденцію до порушення стабільних
станів, тому гештальттерапія мусила долати серйозний опір, пов’язаний з
прагненням живої істоти дестабілізувати себе “онтологічними” імпульсами,
які, за ніцшеанською термінологією, є діонісійською тенденцією, в той
час як гештальттерапія постала через однобічність аполлонівського
принципу.

Література.

Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.

Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург,
1998.

Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.

Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.

Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.

Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.

Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995.
Т. 1.

Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.

Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.

Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.

Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.

Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.

Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о
месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020