Реферат на тему:
Функціонування мови як соціального інституту в сучасному українському
суспільстві
Дослідження мови як соціального інституту є досить актуальним, оскільки
мова як соціальне явище справляє значний вплив на формування та розвиток
особистості, яка в свою чергу є носієм мови, а отже, і носієм духовної
культури нації. Важливість формування національно свідомої особистості
полягає в тому, що від рівня культурного розвитку однієї особистості
залежить розвиток всієї нації.
Те, як мова і особистість пов’язані між собою вчені досліджували ще в
І пол. ХІХ ст. В. Фон Гумбольдт підкреслював нероздільність життя мови і
життя народу. Однак ця нерозривність розглядалася в рамках “духу
народу”, у відриві від соціальних реалій. Аналогічний підхід дещо
пізніше, але в психологічній інтерпретації розглядався Х.Штейнталем.
Однак подальший розвиток лінгвістики у ІІ пол. ХІХ ст. йшов у напрямку
відмови від розгляду колективного характеру мови. Так молодограматисти
вважали єдиною реальністю мову окремої людини, а естетична школа
К.Фослера розглядала мову як індивідуальну творчість. Більшість
лінгвістів цього періоду недооцінювали соціальну проблематику. Питання
про функціонування мови в суспільстві постало на межі ХІХ і ХХ ст. в
двох лінгвістичних напрямках: французька соціологічна школа (А.Мейє,
Ж.Вандрієс, Ф. де Соссюр та ін.) та Петербурзькій лінгвістичній школі
(І.А.Бодуен де Куртене). Дослідженнями суспільної природи мови займалися
також Е.Сепір, Б.Уорф, В.Виноградов, Є.Поливанов, М.Марр, О.Потебня та
ін. З праць дослідників відомо, що мова тісно пов’язана з людським
мисленням, мова відображає в собі суспільну свідомість і є носієм та
охоронцем культурних здобутків етносу, мова є важливим знаряддям
розвитку культурної особистості тощо. Як поліфункціональне соціальне
явище мова має важливе значення у формуванні як окремої особистості, так
і всієї нації. Перебуваючи у тісному зв’язку з суспільством, мова
виконує тим самим значну роль в соціалізації та консолідації людства.
Твердження про нерозривний зв’язок мови з суспільством на сьогодні є
беззаперечним, однак, враховуючи сучасні умови українського буття,
постає питання про можливості повноцінного функціонування мови в
суспільстві, щоб виконувати місію формування національно свідомої
особистості. Мається на увазі розвиток саме української мови, яка
забезпечує українському народові його етнічну приналежність.
Досліджуючи українську мову як соціальний інститут в сучасному
суспільстві не можна оминути факту поширення двомовності серед різних
верств населення України. Саме з точки зору формування національно
свідомої особистості явище двомовності, на думку деяких дослідників, має
негативний вплив. Мова в силу своєї багатогранності виконує безліч
функцій, але через поширення двомовності одна з мов втрачає частину
своїх можливостей, а інша не може їх реалізувати, бо не є мовою
більшості. На сьогодні українська мова є законодавчо закріпленою
державною мовою України, що дає їй право займати першорядне місце в
суспільстві. Однак, невиконання законодавства призводить лише до
часткового застосування державної мови: в діяльності органів державної
влади, на телерадіомовленні, в освіті та науці, пресі, культурних
заходах тощо. На виробництві, в громадському середовищі, побуті, дещо в
освіті та науці, в культурному житті суспільства переважним чином
застосовується російська мова. Отже, маємо розподіл функцій між мовами
спілкування теперішнього суспільства, який перешкоджає обом мовам
виконувати власні функції у повному обсязі. Існує думка про те, що мова,
яка не має можливості функціонувати на повну силу, схильна до деградації
та повного зникнення у майбутньому. Саме такий стан речей призводить й
до того, що мову останнім часом розглядають лише як засіб комунікації, а
не як культурну цінність, яка має велике значення у всіх сферах буття
людини.
Причинами такої роздвоєності функцій між мовами, на нашу думку, є:
тривалий процес русифікації, наприклад, в 1984 р. на Півдні України
вчителям російської мови в українських школах була встановлена 15 –
відсоткова надбавка до зарплати, так би мовити діяла “оплачувана
русифікація”; недбала мовна політика, яка діє з часів проголошення
незалежності України й до сьогодення, включаючи спекулятивні дії деяких
політиків під час виборчого процесу; небажання українців спілкуватися
мовою своєї нації, представники якої складають більшість населення всієї
країни.
Історичний досвід вказує на те, що протягом близько ІІІ століть
відкритими указами й актами українська мова заборонялася у всіх своїх
проявах, починаючи з книгодрукування та закриття україномовних шкіл до
визнання україномовної культури та освітньої діяльності в Україні
шкідливими. За радянських часів під час виборів до Верховних Рад СРСР та
УРСР (1989 – 1990 рр.) у передвиборчих програмах велику роль відігравав
фактор відродження української мови. А після проголошення України
незалежною державою, під час виборів до Верховної Ради України 1991 р. у
передвиборчих програмах багатьох кандидатів з’явилася теза про надання
російській мові статусу державної. На вибори до Верховної Ради України
1998 р. деякі лідери політичних партій включали проблему російської мови
в центр своєї політичної платформи. Такої думки дотримувалися члени
партії Соціально – ліберальне об’єднання (СЛОН) та ще сім партій рішуче
виступили за надання статусу державної російській мові. Дещо погіршилася
ситуація відносно мовного питання під час президентських виборів 1999 р.
Сім кандидатів з п’ятнадцяти, а саме О.Базилюк, Н. Вітренко, Ю.
Кармазін, Л. Кучма, О.Мороз, П. Симоненко, Г.Удовенко говорили про
розвиток як української, так і російської мов. Майже не відрізняються
передвиборні президентські перегони 2004 р. від попередніх стосовно
мови. Знову О. Базилюк у своїй програмі закликав закріпити на
законодавчому рівні рівноправність російської та української мов. Лідер
ПСПУ Н. Вітренко, голова ЛДПУ І.Душин та лідер КПУ П.Симоненко
наполягали на наданні російській мові статусу державної чи офіційної.
В.Янукович в своїй програмі декларував послідовне утвердження державного
статусу української мови, забезпечення вільного розвитку російської
мови, піднесення мов етносів та самобутність національної культури [1].
На черзі березневі парламентські вибори. Чимала кількість партій та
об’єднань змагаються за місце у Верховної Ради України і знову у
передвиборних агітках не обходиться без порушення мовного питання.
Яскравим прикладом є позиція стосовно надання російській мові статусу
другої державної мови в Україні лідера опозиційної партії регіонів
В.Януковича та лідера ПСПУ Н.Вітренко, яка пропонує внести зміни до
Конституції на принципах, закріплених в Європейській хартії регіональних
мов меншин для забезпечення державного статусу російської мови. Подібної
думки дотримується “Опозиційний блок НЕ ТАК!”, представники партії
“Союз” та інші.
Процес українізації мав незначні зрушення на початку дев’яностих років в
сфері освіти. Тоді дані дослідження показали, що темпи поширення
української мови серед дошкільних закладів та загальноосвітніх шкіл
частково зросли. Кількість учнів, які навчалися державною мовою
збільшилася з 49,3 до 58,0%, відповідно в російськомовних школах
контингент учнів скоротився з 50,0 до 41,0%. За п’ять років збільшилася
кількість дітей, які виховувалися в україномовних дошкільних закладах з
50,8 до 66,0%, в російськомовних скоротилася з 48,8 до 33,0% [2].
Проблемною у дотриманні Закону України “Про освіту” досі залишається
південно – східна частина країни. В 1999/2000 н.р. українською мовою
навчалося близько 68,3% учнів загальноосвітніх шкіл, в Луганській
області україномовних учнів становило 10%, Донецькій – 7%. Менше 0,1% в
АР Крим, де українці складають понад чверть населення [3]. Дещо
змінилася ситуація, після затвердження 17 березня 2004 р. Верховною
Радою АРК Програми розвитку і функціонування української мови в
Автономній Республіці Крим, на виконання постанови Кабінету Міністрів
України. “Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування
української мови на 2004 – 2010 роки” від 2 жовтня 2003 р. В 2004/2005
н.р в АР Крим функціонувало шість загальноосвітніх навчальних закладів з
українською мовою навчання. У 141 школі з російською мовою навчання було
відкрито 434 класи з українською мовою навчання. Українською мовою на
той час навчалося 7935 учнів, що приблизно у 2,5 тис. більше, порівняно
з попереднім навчальним роком. Поглиблено вивчали українську мову 4322
учні, на 8% більше, ніж у минулому році. За період з 2000 р. до 2005 р.
кількість дітей у групах з українською мовою виховання та навчання в АР
Крим збільшилася на 9% [4]. Однак, до цього часу залишається чимала
кількість російськомовних виховних та навчальних закладів, що є явним
порушенням чинного законодавства, в якому визначено, що мовою навчання і
виховання в державних навчальних закладах України є українська мова.
Отже, ані російська, ані українська мови в теперішньому суспільстві не
мають змоги функціонувати у повному обсязі, а лише частково. Це
перешкоджає українській мові виконувати свою місію у формуванні
національно свідомої особистості. В свою чергу російська мова є мовою
меншості, яка не виконує більшості своїх функцій, наданих їй природою,
тому з певних причин не може претендувати на місце соціального інституту
в українському суспільстві. Для більш точного прогнозування подальшої
долі обох мов в українському суспільстві, необхідно провести відповідне
соціологічне дослідження, щоб визначити, яка ж з мов є важливим
соціальним інститутом в сучасному суспільстві. Існує гіпотеза про те, що
сучасному українському суспільству для певної зручності у спілкуванні
важливо, щоб існувала подвійна інституціоналізація на мовному рівні.
Література.
1.Гдаль Б. Мовні перспективи через мовні обіцянки кандидатів //
HYPERLINK “http://www.mova.org.ua/” www.mova.org.ua
2.Прибуткова І. Мову нам дано для того, щоб… //Соціологія: теорія,
методи,
маркетинг.-1998. – №1-2. – С. 237-241.
3.Матвієнко А. Українська мова й українська політика // HYPERLINK
“http://www.vesna.org.ua/” www.vesna.org.ua
4.Освіта державною мовою в Криму // Додаток “Кримський діалог” №14 (53),
субота, 16 квітня 2005 р. // HYPERLINK “http://www.ki.rada.cremia.ua/”
www.ki.rada.cremia.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
