КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Ергономічні основи навчального процесу у вищій школі

Зміст

Вступ

1. Педагогічна ергономіка як галузь педагогічної науки

2. Ергономічний аналіз навчального процесу

3. Ергономічні основи організації та управління педагогічним процесом

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність та доцільність дослідження. У зв’язку з докорінною реформою
вищої освіти України, якісно новими вимогами, які ставить життя до
випускника вузу в умовах ринкової економіки, зростання тенденції
технізації та комп’ютеризації навчального процесу, назріла гостра
необхідність в ергономічних дослідженнях стосовно завдань удосконалення
навчального процесу, проектування і впровадження нових навчальних
технологій. Таким чином, зміна характеру і змісту діяльності головних
діючих осіб навчального процесу — викладача і студента, а також
характеру вузівського навчального середовища вимагають принципово нових
підходів дослідження педагогічного процесу вищої школи.У педагогіці та
психології до нинішнього часу накопичений значний фонд, який розкриває
закономірності процесу навчання. Його психологічні механізми
обґрунтовані в теоріях особистості, діяльності та спілкування: про
інтегральні характеристики особистості, механізми її персоналізації і
розвитку в діяльності (Б.Г.Ананьєв, М.Д.Добринін, М.С.Каган,
О.М.Леонтьєв, В.М.М’ясищев, С.Л.Рубінштейн та ін.); про діяльність та її
суб’єкт (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Є.О.Климов та ін.);
про психологічне як діяльність (С.Г.Батищев, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв,
Н.О.Менчинська, В.О.Моляко, Ю.О.Самарій, Д.Б.Ельконін та ін.); про
індивідуальність та її розвиток (В.С.Мерлін, І.І.Резвицький, Б.М.Теплов
та ін.); про спілкування і стосунки особистості (О.О.Бодальов,
Б.Ф.Ломов, В.М.М’ясищев та ін.).Педагогічні основи вдосконалення
навчання набули розвитку в роботах, присвячених сутності процесу
навчання і умовам, які забезпечують його цілісність (С.І.Архангельський,
Ю.К.Бабанський, В.П.Безпалько, В.І.Бондар, С.У.Гончаренко, В.С.Ільїн,
О.Я.Савченко, М.М.Скаткін, Д.О.Тхоржевський, М.Д.Ярмаченко та ін.),
формуванню змісту освіти (В.В.Краєвський, В.С.Ледньов, А.М.Сохор,
П.І.Ставський, М.І.Шкіль та ін.), оволодінню діяльністю і розвиткові
особистості (Г.О.Балл, Н.В.Кузьміна, О.Г.Мороз, О.П.Рудницька,
В.О.Сластьонін, Н.Ф.Тализіна та ін.).Наукові уявлення про процес
навчання істотно збагачують дослідження, пов’язані з активізацією
самостійної пізнавальної діяльності тих, хто навчається (В.К.Буряк,
В.А.Козаков, І.Я.Лернер, О.А.Нільсон,П.І.Підкасистий та ін.), з
удосконаленням методів навчання (О.М.Алексюк, Ю.К.Бабанський,
М.М.Скаткін та ін.), з оптимізацією процесу навчання (Ю.К.Бабанський,
Б.М.Андрієвський, П.О.Жильцов та ін.), з науковою організацією
навчального процесу і педагогічною ергономікою (К.Г.Марквардт,
О.Г.Молибог, В.М.Наумчик, В.П.Нестеренко, І.П.Раченко та ін.).Разом із
тим, у практиці вищої школи донині залишаються недостатньо вивченими
сутність і зміст педагогічної ергономіки, ергономічні основи організації
та управління навчальним процесом; система ергономічних факторів, які
впливають на формування умов педагогічної діяльності викладачів і
навчальної діяльності студентів; відповідність діяльності викладачів і
студентів фізичним та психологічним можливостям людини на фоні втоми,
стресу, емоційного стану; оптимізація затрат фізичної енергії, нервового
напруження і часу людиною в навчальному процесі; ергономічні умови
вдосконалення діяльності викладачів і студентів у навчальному процесі.
Це суперечить потребам соціальної та педагогічної практики. З
урахуванням зазначеної суперечності, з метою розгляду названих проблем
обрано тему нашої роботи, яка сформульована так: «Ергономічні основи
навчального процесу у вищій школі».Об’єктом дослідження даної роботи є
навчальний процес у вищій школі як соціотехнічна система.Предмет
дослідження — сутність і зміст ергономічного підходу до організації та
управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі.Мета
дослідження полягає в розробці й експериментальній апробації теоретичної
моделі ергономізації процесу навчання в сучасній вищій школі.Концепція
дослідження. Ергономізація навчального процесу є складовою організації
та управління навчальним процесом у вищій школі. Ефективність
навчального процесу безпосередньо залежить від вирішення багатьох
проблем як традиційно дидактичних, так і тих, котрі належать до галузі
педагогічної ергономіки. Спираючись на це, ми розглядаємо педагогічну
ергономіку як новий напрям сучасної педагогіки.В основу організації та
управління навчальним процесом у вищій школі закладено теоретичну модель
ергономізації процесу навчання.Модель являє собою проектування
навчального процесу з урахуванням ергономічних вимог; вивчення і
проектування діяльності викладачів і студентів з позиції ергономічних
критеріїв; організацію навчального середовища на основі ергономічних
вимог і рекомендацій. Модель визначає мету і зміст ергономізації
навчального процесу на основі об’єктивних потреб покращання його
ефективності. Системоутворюючим фактором є достатня ступінь
ергономізації праці викладачів і студентів, а також відповідність стану
навчального середовища ергономічним вимогам.Провідна ідея дослідження
полягає в тому, що ергономізація навчального процесу має бути спрямована
на створення оптимальних умов праці, побуту і відпочинку всім учасникам
навчального процесу. Вона забезпечує високу якість навчання, розвиток
творчих здібностей студентів, створює передумови для гармонійного,
всебічного розвитку особистості.Методологічну основу дослідження
становлять положення і категорії діалектики, праці філософів, психологів
і педагогів у галузі дослідження систем, філософські та
соціально-психологічні положення, які розкривають багатоаспектну природу
діяльності людини.Теоретичну основу дослідження становлять:- методологія
комплексного дослідження і системний підхід до діяльності педагогічних
систем (Н.В.Кузьміна);- концепція педагогічної технології
(В.П.Безпалько);- положення про ієрархічну структуру досягнення
найвищого результату в навчанні (Н.В.Кузьміна, В.П.Безпалько,
І.Я.Лернер, М.М.Скаткін);- подання технології навчання як процесу
управління навчально-пізнавальною діяльністю (В.К.Якунін, Б.Г.Ананьєв,
Н.В.Кузьміна, Б.Ф.Ломов);- особистісно орієнтований підхід до навчання
(В.В.Карпов);- системно-діяльнісний підхід до визначення кінцевої мети
підготовки фахівців (О.М. Леонтьєв);ціннісний підхід до об’єктів і явищ
діяльності, які вивчаються (СЛ.Архангельский, О.О.Вербицький);-
ергономічний підхід до навчання у вищій школі (О.Г.Молибог, В.М.Муніпов,
В.П.Зінченко, В.М.Наумчик, В.П.Нестеренко).

1. Педагогічна ергономіка як галузь педагогічної науки

З метою дослідження поняття й сутності ергономіки як науки, на основі
аналізу наукових праць Б.Ф.Ломова, О.М.Леонтьєва, В.П.Зінченка,
В.М.Муніпова, О.А.Крилова, Г.М.Зараковського, К.Маррела, В.Сінглтона та
ін., зроблено висновок, що ергономіка відноситься до тієї ж групи наук,
що й інженерна психологія та психологія праці. Вона в значній мірі
використовує схожі з ними методи дослідження. Проте принципова
відмінність ергономіки полягає в тому, що ЇЇ цікавить передусім
функціональна структура системи «людина — машина — середовище», яка
визначає положення та роль людини в системі, внутрішні зв’язки системи,
взаємодію із середовищем. Мета ергономіки — вивчити можливості й
особливості людини в процесі трудової діяльності у певному робочому
середовищі для створення таких умов, методів та форм роботи, які
сприяють продуктивній, надійній, безпечній для здоров’я праці й разом із
тим всебічному розвиткові особистості.Проведений аналіз дає підстави
зробити висновок про статус ергономіки. Оперуючи результатами, які
отримуються в інших науках, ергономіка трансформує їх, розробляючи свої
вихідні уявлення й засоби.Конкретизація предмету ергономічних досліджень
зумовила розгалуження цієї науки на окремі розділи: виробничу
ергономіку, авіаційну, космічну, медичну, педагогічну ергономіку і
т.д.Аналіз літературних джерел показав, що в педагогічній теорії й
практиці вже є певні напрацювання в галузі педагогічної ергономіки
(В.П.Нестеренко, В.М.Наумчик, К.Маррел), але вони мають фрагментарний
характер і не пов’язані між собою. Ці дослідження не охоплюють проблему
педагогічної ергономіки достатньо повно й системно, тим самим не
створюють об’єктивної картини основ педагогічної ергономіки як одного з
нових напрямів у педагогіці. Ми вважаємо, що становлення педагогічної
ергономіки слід розуміти не як спробу заміни функцій педагогіки та
психології, а як природний процес виникнення нового напряму в
педагогічній науці.Доведено, що сутність ПЕ становить забезпечення
функціонування систем.Особливість методології даного комплексного
дослідження ПЕ полягає в тому, що вона вбирає й широко використовує
комплекси різноманітних методів: психологічних, педагогічних,
соціальних, математичних, статистичних, ергономічних та ін.Аналіз
результатів досліджень дає змогу сформулювати базове визначення поняття
системи «викладач — студент — навчальне середовище», яке створює
об’єктну галузь педагогічної ергономіки. Під педагогічною ергономікою
(ПЕ) ми розуміємо напрям у сучасній педагогіці, який займається
комплексним вивченням і проектуванням педагогічної діяльності викладача
і навчальної діяльності студента в системі «викладач — студент —
навчальне середовище» з метою забезпечення її ефективності. Викладач і
студент розглядаються як носії діяльності, а навчальне середовище має
інтегральну функцію. Таким чином, найважливішою ознакою ПЕ є
нерозривність людського фактора та факторів навчального середовища, а
виявлення особливостей цього синтезу визначає сутність ПЕ як галузі
педагогічної науки.Комплексні критерії оптимальності, якими керується
виробнича ергономіка можуть бути застосовані у педагогічній ергономіці
(ПЕ), бо вони враховують її сутність, відображають ступінь ефективності
системи (точність, надійність, продуктивність) та відповідність
психофізіології людини (безпека для здоров’я викладача й студента,
рівень напруженості та втоми, емоційний вплив на процес діяльності
викладача і студента). Інакше кажучи, критерії враховують
взаємозв’язаний вплив на викладача і студента психофізіологічних,
фізіологічних, антропометричних та гігієнічних факторів, котрі
визначаються відповідними параметрами навчального середовища.Під
основами ПЕ слід розуміти сукупність досягнень комплексу наук про
педагогічну працю та діяльність студента, про навчальне середовище та
передовий педагогічний досвід, про сучасні технічні засоби, які
використовуються в навчальному процесі. Причому з позиції основ ПЕ
будь-яке явище має свій зміст і оцінюється через функціональну структуру
системи «викладач — студент — навчальне середовище».Таблиця
1Соціально-психологічні елементи

Елементи, що є складовими умов діяльності Параметри, які
характеризують основні якості елемента Одиниці виміру
елементаХарактер розподілу і ко-операції праці в колективі Рівень
професійної відповідності й ступінь психологічної сумісності
Соціометрична оцінка в балахЗгуртованість колективу навчального закладу,
кафедри, групи Рівень взаєморозуміння, взаємодопомоги й дисципліни в
процесі діяльності те ж самеХарактер міжгрупових (міжструктурних)
відносин у навчальному закладі Рівень конфліктності (згуртованості)
те ж самеЩоб досягти цілісності зазначеної системи, необхідно визначити
її основні характеристики та функції: мету і завдання функціональної
системи; місце учасників педагогічного процесу, канали їхньої взаємодії;
якісні характеристики учасників педагогічного процесу; якість соціальних
впливів на систему; розподіл функцій між учасниками педагогічного
процесу; якість і кількість засобів діяльності й потоків інформації в
системі; умови навчального середовища (робочі місця, ТЗН, навчальні
посібники тощо); основні показники й критерії якості діяльності;
організацію й управління системою, контроль; динаміку розвитку
системи.ПЕ цікавить передусім функціональна структура системи
«викладач-студент-навчальне середовище», яка визначається положенням і
роллю викладача й студента в системі, їхньою взаємодією з навчальним
середовищем, внутрішніми зв’язками системи. Під ефективністю системи ПЕ
розуміється ЇЇ здатність досягти поставленої мети в даних умовах і з
певною якістю. Оптимізація системи ПЕ передбачає вирішення цілого
комплексу проблем: добір, підготовку й підвищення кваліфікації
педагогічних кадрів; професійну орієнтацію, професійний добір і
адаптацію студентського контингенту; розробку і впровадження
раціональних форм і методів розподілу й кооперації праці у навчальному
закладі; удосконалення педагогічної майстерності викладачів, активізація
пізнавальної діяльності студентів; вдосконалення організації навчання та
учіння, управління ними; вдосконалення ергономічних умов навчального
середовища; нормування і контроль праці, а також інших компонентів чи
аспектів навчального процесу у їхньому взаємозв’язку.Системне вирішення
перелічених проблем забезпечить високу якість навчання, розвиток творчих
здібностей студентів, оздоровлення праці.

2. Ергономічний аналіз навчального процесу

Ергономічний аналіз навчального процесу в сучасній вищій школі показав,
що вивчення діяльності викладачів і студентів, а також навчального
середовища, як єдиної функціональної системи з метою її оптимізації є
раціональним та ефективним. Незважаючи на те, що елементи системи ПЕ
розглядаються в єдності і взаємодії, це не виключає, а передбачає
вивчення її складових компонентів окремо для виявлення їхнього змісту,
функціональних зв’язків.Структура педагогічної діяльності охоплює п’ять
основних видів діяльності: педагогічну, наукову, кваліфікаційну,
громадську й нерегламентовану. Звісно, в реальному житті ці види являють
собою єдине ціле, тому рівномірність в оволодінні й цілісному поєднанні
різних видів діяльності — одна з найважливіших умов продуктивної
творчості викладачів (С.І.Архангельський). Проте з метою наукового
аналізу вони розглядалися автономно.Ми погоджуємося з висновками
М.М.Молдованова щодо шляхів удосконалення організації викладацької
діяльності, які вважаємо завданнями ПЕ: нормування праці; чітка
регламентація структури педагогічної діяльності; розподіл і кооперація
праці; зміцнення матеріально-технічної бази кафедр; поліпшення
інформаційного обслуговування викладачів; створення сприятливих умов для
різнобічного підвищення кваліфікації викладачів; створення резерву
викладачів на кафедрі. Системне вирішення названих проблем веде до
інтенсифікації навчального процесу, створює передумови для оздоровлення
праці викладачів.Доведено, що в діяльності викладача як елемента системи
ПЕ найважливішими є вирішення таких завдань:розвиток у студентів
інтересу до навчання, потреби у знаннях;впровадження навчання, що
розвиває;впровадження виховного навчання;формування у студентів умінь і
навичок навчальної праці;планування і проектування навчального заняття і
практичне вирішення їх;підтримка активної працездатності студентів
протягом заняття;аналіз і самооцінка викладачем своєї роботи на
занятті.Перед ПЕ стоїть суттєве завдання (Д.П.Чупрунов) — розробка норм
викладацької праці. Параметрами трудових норм і нормативів є норми часу,
пов’язані з виконанням функціональних обов’язків працівниками
професорсько-викладацького, навчально-виховного й
адміністративно-господарського складу; нормативи кількості студентів на
одного викладача; нормативи чисельності тих чи інших працівників за
категоріями; норми й нормативи завантаженості та зайнятості працівників
у навчальному процесі та в структурі інших видів діяльності.Аналіз
структури діяльності студентів — друга не менш важлива проблема ПЕ.
Ключове питання в цьому плані — удосконалення структури їхньої
діяльності, котра, з огляду на її цілі й завдання, складається з
численних елементів, які мають певну форму і зміст, функціонують у
певний час і спрямовані на здобування, обробку, осмислення і зберігання
певної інформації.У педагогічній літературі є немало публікацій, в яких
за допомогою соціологічних методів дослідження отримані різні
функціональні схеми діяльності студентів (Ю.І.Леонавичус, І.О.Ігошев та
ін.). Розроблена в літературі структурно-функціональна схема праці
студентів базується на чотирьох основних видах діяльності: учбовій,
аутогогічній, громадській та нерегламентованій. В основу запропонованої
схеми увійшли чотири передумови: місце, час, форма, методи й способи
перевірки результатів діяльності. Такий підхід дав змогу конкретизувати
зміст елементів системи, чіткіше дослідити функціональні зв’язки в
системі, без чого неможливо розглядати навчання та виховання як цілісний
процес.Доведено, що, з ергономічного погляду в підході до структури
загальнолюдської діяльності, діяльність студента характеризується такими
показниками:1) антропометричними та біомеханічними (відповідність
предметів праці й навчального устаткування розмірам, формі, вазі тіла,
силі й спрямуванню рухів) ;2) кінетичними (відповідність поз і рухів
швидкісним, енергетичним, зоровим та іншим можливостям людини);3)
естетичними (оформлення робочих місць і предметів праці у відповідності
з естетичними потребами людини).У літературі обґрунтовано, що з позицій
ПЕ інтегральна характеристика нормування студентської діяльності
виражається через показники її продуктивності, якості її результатів,
енергозатрат для здійснення цієї роботи і психофізіологічного стану
організму після виконання певної роботи. Оптимальним для студента як
елемента системи ПЕ ми вважаємо такий його стан, який найкращим чином
забезпечує обробку інформації протягом заданого відрізку часу за
обов’язкового виконання таких умов: здійснення роботи не спричинює
прихованих форм утоми, здатних до акумуляції; всі небажані функціональні
зрушення стану, які виникають унаслідок здійснюваної діяльності, сповна
усуваються під час регламентованих перерв; задана діяльність не викликає
у її суб’єкта негативного ставлення до неї. Такі базові умови ПЕ було
закладено нами в основу комплексного формуючого експерименту в процесі
дослідження теоретичної моделі ергономізації процесу навчання у вищій
школі.Людина, зайнята певним видом діяльності, перебуває під складним
впливом середовища. В загальне поняття середовища входять як соціальні,
культурні, економічні, ергономічні фактори, так і природні
умови.Педагогічне розуміння соціального середовища використовується у
двох аспектах:1) у значенні широкої соціальної дійсності, суспільства,
держави в цілому;2) у значенні середовища, яке безпосередньо оточує
педагога й студента і впливає на їхнє формування й розвиток.Навчальне
середовище слід розглядати у двох планах: зовнішнє (фізичне середовище,
що оточує людину) і внутрішнє (яке виховує людину — психологічний
клімат, спілкування тощо). Предметно-матеріальну частину навчального
середовища становлять: вузівська територія, будівлі, навчальні
приміщення та робочі місця, де розташовані ТЗН, ЕОМ, навчально-виробниче
устаткування, меблі, наочні прилади, освітлювальна апаратура й т.п.Одним
із ключових чинників досягнення стабільного і динамічного функціонування
системи НЕ є реалізація на практиці принципу надійності використання ТЗН
на основі ергономічних критеріїв. З метою оцінювання такої надійності у
навчальному процесі розроблено і запропоновано систему, в основу якої
закладено такі критерії:а) пов’язані з технічними показниками ТЗН
(1-технічна досконалість; 2- часові показники; 3- відповідність
антропометричним даним; 4- економічні характеристики);б) пов’язані з
впливом ТЗН на людину (1- естетичний рівень; 2- відповідність
психофізіологічним характеристикам людини; 3- відповідність
психологічним характеристикам людини; 4- гігієнічні вимоги).Ергономічний
аналіз навчального процесу сучасного вузу засвідчив, що вузівська
практика загалом характеризується низьким рівнем ергономізації. Це
вказує на доцільність і перспективність дослідження педагогічної
ергономіки.

3. Ергономічні основи організації та управління педагогічним процесом

Всі методи, за допомогою яких продуктивно досліджується педагогічна
ергономіка, доцільно поділити на три групи: системно-структурний метод,
загальні методи комплексу наук про навчальну діяльність у системі освіти
і зокрема методи, притаманні педагогічній ергономіці. Дві перші групи
методів досить відомі як ефективні інструменти проведення досліджень.
Проте у вирішенні конкретних завдань ПЕ ефективними виявилися саме такі
методи ергономіки: вивчення особистих документів, техніко-психологічне
обстеження системи вищого навчального закладу, спостереження за
структурою трудової діяльності викладачів і студентів, бесіда з
учасниками педагогічного процесу, анкетування та експертна оцінка,
аналіз виконаної роботи, ергономічний експеримент.Найповніше уявлення
про структуру діяльності викладачів і студентів, як правило, може бути
отримане шляхом поєднання прямого збору інформації про трудовий процес
(вияв психічних та фізіологічних процесів, котрі становлять зміст
діяльності) з побічними (реєстрація змін в організмі людини, які
виникають у результаті виконання ним відповідної роботи).Основою
навчальної діяльності, як відомо, є зовнішні та внутрішні інформаційні
процеси. Зовнішні процеси характеризують взаємозв’язок викладача і
студента із джерелом інформації, в тому числі з технічним. Внутрішні ж
характеризують психофізіологічну сторону навчання — психічні процеси
сприйняття, переробку й зберігання людиною (в даному випадку студентом)
інформації. Для ПЕ важливим є виявлення взаємин людини, яка навчається,
та джерел інформації, на фоні яких відбувається викладацька та навчальна
діяльність. Об’єктивна сторона цих стосунків залежить від фізичних
характеристик джерел інформації, а суб’єктивна — від властивостей
аналізаторів реципієнта, які піддаються подразненню джерелами
інформації.Експеримент на основі зовнішнього зв’язку дав можливість
об’єктивізувати інтегральні показники емоційності студентів, їхнього
загального вдоволення заняттями, ступені їхньої адаптації до занять та
ін. При аналізі результатів проведеного експерименту виявилося, що
оцінки задоволення лекціями у студентів з усіх дисциплін дуже
відрізняються. Середній бал задоволення лекціями у відмінників вищий, у
невстигаючих — нижчий на 20% у порівнянні з середнім балом оцінок усіх
студентів. Це свідчить про суб’єктивність оцінок, що спричинюється
різним рівнем знань з певної дисципліни й загального розуміння лекції; в
70% випадків спостерігається відповідність між балом (оцінкою) екзамену
та середньою оцінкою лекцій. Отже, всебічно сприйнята лекція сприяє
підвищенню знань у студентів; у 80% випадків спостерігається кореляція
між середньою величиною пропущених лекцій і середнім балом якості
лекцій.Таким чином, метод зовнішнього зворотного зв’язку допомагає
визначити загальний рівень лекції і може слугувати для викладача
безпосереднім сигналом до виправлення допущених недоліків. Такий метод
цілком доцільний для формування самооцінки педагогічної
праці.Активізація педагогічної діяльності не може обійтися без
удосконалення кінетичних актів (відповідних рухів, жестів, поз,
локомоцій, комунікативних засобів), які сприяють економії енергії і часу
викладача, активізують сприйняття студентами інформації, підвищують
їхній емоційний тонус. Таким чином, закріплення стійкості робочих поз і
раціональних рухів, загалом сприяє вдосконаленню навчального
процесу.Результати ергономічних досліджень поведінки викладачів і
студентів під час занять підтвердили ефективність та раціональність
даного методу дослідження ПЕ. З його допомогою досліджуються такі
ключові проблеми ПЕ, як ергономічні умови удосконалення діяльності
викладачів і студентів у навчальному процесі; відповідність діяльності
викладачів та студентів фізичним та психологічним можливостям людини на
фоні втоми, стресу й емоційного напруження.Зручність робочих місць
оцінювалась за допомогою антропометричних обстежень людини на основі
фізичних вимірів геометрії приміщення, мікроклімату і деяких фізичних
факторів середовища (шум, освітлення, циркуляція повітря і
т.п.).Проведене дослідження показало, що комплексне, системне вивчення
різних аспектів педагогічної праці на підставах ПЕ сприяє підвищенню
ефективності педагогічної діяльності. Активізація діяльності викладачів
під час навчальних занять означає підвищення якості праці (вдосконалення
технології занять) за допомогою відмови від зайвих його елементів
(передання функцій, що не потребують високої кваліфікації викладача
допоміжному персоналові, або використання відповідних технічних
засобів), запровадження нових методів та способів навчання та
контролю.Зосередження у вищому навчальному закладі працівників
різноманітних спеціальностей і відповідний розподіл матеріальної бази (в
лабораторіях, лекційних аудиторіях, обчислювальних центрах, бібліотеках,
майстернях, друкарні та інших місцях) вимагає чіткої організації та
управління цією складною системою. Більше того, людські й матеріальні
ресурси мають бути керовані не тільки з метою досягнення основного
завдання — підготовки й виховання висококваліфікованих спеціалістів, а й
з метою їх накопичення, оновлення й раціонального розподілу.Головний
системотворчий та взаємодіючий елемент у вузівській управлінській
системі — елемент «викладач — студент», їхня педагогічна і навчальна
діяльність залежить в основному від кваліфікації, педагогічної
майстерності, від загальної професійної спрямованості викладачів, а
також від індивідуальних особливостей, мотивів навчання,
цілеспрямованості студентів.Організація та управління навчальним
процесом на підставах ПЕ спрямовані до зміни на краще реального
навчально-виховного процесу як частини педагогічної дійсності, а це не є
можливим без адекватного відображення фактів і зв’язків, що існують у
цій дійсності. Добір педагогічних кадрів і студентського контингенту,
предметних зв’язків, форм, методів і способів роботи з метою підготовки
висококваліфікованих спеціалістів відповідно до державного стандарту
вищої освіти за час, регламентований навчальним планом, а також вибір
найекономніших способів діяльності, спрямованих на звільнення педагогів
і студентів від монотонних та непродуктивних робіт. — усе це в наших
дослідженнях входить у поняття організації й управління навчальним
процес-сом.Під управлінням навчальним процесом ми розуміємо
цілеспрямований вплив на педагогічний і студентський колективи, на
окремих їхніх членів шляхом здійснення сукупності заходів з метою
організації, регулювання, координації їхньої діяльності, раціонального
використання енергії, часу і засобів.Удосконалення організації та
управління педагогічним процесом на основі ергономічного підходу, як
показують наші дослідження, пов’язане здійсненням таких заходів:-
удосконалення педагогічної майстерності викладачів і активізація
навчальної діяльності студентів;удосконалення бюджету часу викладача та
студента;- удосконалення морально-психологічної атмосфери і фізичного
середовища; технізація й автоматизація навчального процесу як засобу
забезпечення високої розумової працездатності викладачів та
студентів.Результати численних психолого-педагогічних і ергономічних
експериментів доводять, що удосконалення навчальної діяльності студентів
на основі ПЕ неможливе без нормування тривалості їх робочого дня (з
тенденцією його скорочення), розробки нових форм і методів навчальної
діяльності (впровадження колективних форм занять, підсилюваних
мотивацією навчальної праці та послаблюючих перевантаження і втому;
проблемно-розвиваюче і програмне навчання), раціональне використання ЕОМ
і ‘1311. поліпшення роботи бібліотек, удосконалення
навчально-матеріальної бази вузу (згідно з принципами
ергономіки).Розумова праця, яка відрізняється високою нервово-емоційною
напругою, складна, специфічна і багатогранна. Протікаючи на фоні дедалі
зростаючого статичного навантаження, вона негативно впливає на рівень
працездатності, підвищує втому, сприяє зростанню захворювань викладачів.
Для запобігання подібних небажаних явищ, як показують результати нашого
дослідження, необхідно впровадити в практику вузів такі заходи: медичні
(регулярні медогляди, профілактика голосового апарату і зору),
технікоергономічні (забезпечення сприятливим мікрокліматом, зручно
обладнаним робочим місцем, сприяння рухової активності під час перерв і
чергувань різних видів діяльності та ін.). організаційні (вдосконалення
розкладу занять, нормування денного, тижневого, місячного і річного
навантаження).

Висновки

1.Виникнення ергономіки зумовлено необхідністю системного дослідження
людини в процесі праці. Ергономіка як комплексна наука вивчає можливості
та особливості людини під час праці в певному робочому середовищі для
створення таких умов, методів і форм роботи, котрі сприяють
продуктивній, надійній та безпечній для здоров’я праці і разом з тим
всебічному розвитку особистості. Оперуючи результатами, які отримано в
інших науках, ергономіка трансформує їх, розробляючи свої вихідні
уявлення та засоби.Передумовою виникнення й розвитку педагогічної
ергономіки є об’єктивна необхідність в ергономічному підході до вивчення
навчального процесу як складного системного об’єкту. Доведено, що ПЕ
виникла й розвивається на основі наукових розробок виробничої
ергономіки, а також досягнень наукової організації праці та наукової
організації навчального процесу.2. Теоретична модель ергономізації
процесу навчання включає науково обґрунтовані структури і механізми її
функціонування. Модель визначає мету і зміст ергономізації навчального
процесу на основі об’єктивних потреб покращання його ефективності. Вона
являє собою проектування навчального процесу з урахуванням ергономічних
вимог; вивчення і проектування діяльності викладачів і студентів з
позиції ергономічних критеріїв; організацію навчального середовища на
основі ергономічних вимог і рекомендацій3. 3 позиції ПЕ навчальне
середовище розглядається в двох планах: зовнішнє (фізичне середовище,
яке оточує людину) і внутрішнє (яке виховує людину — психологічний
клімат, спілкування гоню). Предметно-матеріальну частину навчального
середовища становлять: вузівська територія, будівлі, навчальні
приміщення і робочі місця, де розміщені ТЗН. ЕОМ, навчально-виробниче
устаткування, меблі, наочні прилади, освітлювальна апаратура і тлі.4.
Методи, за допомогою яких продуктивно вивчається ПЕ діляться натри
групи: системно-структурний метод, загальні методи комплексу наук про
учбову діяльність у системі освіти і зокрема методи, що притаманні
педагогічній ергономіці. До останньої групи методів, які широко й
ефективно використовувалися у вирішенні конкретних завдань ПЕ, ми
відносимо: вивчення особистих документів, техніко-психологічне
обстеження системи вищого навчального закладу, спостереження за
структурою трудової діяльності викладачів та студентів, бесіда з
учасниками педагогічного процесу, анкетування й експертна оцінка, аналіз
виконаної роботи, ергономічний експеримент.5.Активізація педагогічної
діяльності не може обійтися без удосконалення кінетичних актів.
Удосконалення рухових актів (жестів, поз, відповідних рухів і локомоцій)
сприяє економії енергії та часу викладача, активізує сприйняття
студентами інформації, підвищує їхній емоційний тонус.6.До перспективних
напрямків дослідження педагогічної ергономіки ми відносимо:- підвищення
ефективності навчального процесу на основі комплексного дослідження
різноманітних аспектів педагогічної праці;- розробку і впровадження
нових методів і форм педагогічної та студентської діяльності з
використанням ТЗН, ЕОМ, допоміжного обладнання тощо;- дослідження і
використання особистісних якостей педагога з метою оволодіння
педагогічною майстерністю.

Список використаної літератури

Скидан С.А. Эргономические основы учебного процесса в высшей школе:
Монография. — К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії
України». — 1998р. — 222 с.

Скидан С.О. Активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі
навчання // Соціалізація особистості: Міжкафедральний збірник наукових
статей / За заг. ред. А.Й.Капської. -НІІУ, 1998. -С.151-159.

Скидан С.О. Вільний час студента // Соціалізація особистості:
міжкафедральний збірник наукових статей / За заг.ред. А.Й.Капської. —
К.: НПУ, 1998, Вип. 3. — С.61-68.

Скидан С.О. Дидактичні умови сприймання студентами лекційного матеріалу
// Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць
/ За заг. ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. -Харків: ХДПУ,
1998. — Вип. 8-9. — С.93-97.

Скидан С.О. Динаміка працездатності студентів та вплив на неї
раціональної організації навчання // Засоби навчальної та
науково-дослідної роботи / За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф.
О.М.Микитюка. — Харків, 1997. — Вип. 3 — С.205-216.

Скидан С.О. Дослідження організаторських якостей студентів // Засоби
навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг.
ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка.- Харків: ХДПУ, 1997. —
Вип. 3.- С. 199-205.

Скидан С.О. Наукові основи контролю знань студентів // Засоби навчальної
та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг.ред. проф.
В.I.Євдокимова і проф. О.М.Микитюка. — Харків, 1998. — Вип.6. —
С.234-241. — 0,5 др. арк.

Скидан С.О. Педагогічна оцінка як умова адаптації студентів до умов
вузівського навчання // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи:
Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В.І.Євдокимова і проф.
О.М.Микитюка. — Харків: ХДПУ, 1998. — Вип. 8-9. — С. 138-142. — 0.4 др.
арк.

Скидан С.А. Понятие и сущность эргономики как науки // Придніпровський
науковий вісник. Педагогіка середньої та вищої школи. — 1998. — №70. —
С.1-8.

Скидан С.А. Принципы научной организации педагогического труда //
Придніпровський науковий вісник. Педагогіка середньої та вищої школи. —
1996р. — №71. -С.92-95.

Похожие записи