Реферат на тему:
Емпіричне дослідження соціально-психологічної компетентності студентів
Ефективне вирішення системою освіти України нових завдань, обумовлених
змінами в суспільно-політичному і економічному житті суспільства,
залежить від послідовної демократизації та гуманізації взаємин усіх
учасників педагогічного процесу. Це, у свою чергу, потребує підвищення
уваги психологічної науки до вивчення різних проявів життєтворчості,
особистісних виборів, компетентності як передумови успішного
самоствердження особистості.
В соціально-психологічному аспекті студентство є спільнотою, що
характеризується високою соціальною активністю і проходить стадію
персоналізації на основі цілеспрямованого засвоєння навчальних,
професійних та соціальних функцій. Стрижневою психологічною рисою
студентства є тісне поєднання формування особистості і професійної
самосвідомості.
Особистісна активність, цілеспрямованість, освіченість і
відповідальність за власне життя поступово стають переважаючими
настановленнями в свідомості особистості, що надалі формують мотивацію
життєвих виборів та визначають шляхи їх реалізації цією категорією
молоді.
Аналіз ціннісних орієнтацій молоді свідчить, що більшість молодих людей
орієнтується на здійснення особистісного вибору та досягнення життєвого
успіху завдяки здібностям, професіоналізму і власним вольовим зусиллям
[3]. Важливу роль у цьому відіграє досягнутий рівень
соціально-психологічної компетентності (СПК) у міжособистісній
взаємодії, яка сприяє самоствердженню особистості.
Будь-яке розвинене суспільство висуває адекватні цілям свого соціального
розвитку вимоги до фахівців освітянської галузі. Педагогічна діяльність
цілком побудована на спілкуванні, взаємодії вчителя з класом, колегами,
батьками. Не буде перебільшенням, коли скажемо, що розвиток СПК для
педагога є абсолютною професійною вимогою. В новій ситуації розвитку СПК
розкривається творчий резерв педагога, що забезпечує його готовність до
творчої діяльності, настановлення на нестандартне, оригінальне,
ефективне вирішення професійних завдань.
СПК є основою побудови успішної взаємодії в процесі спілкування.
Аналізові методологічних проблем спілкування, комунікативної
компетентності присвячені праці К. Альбуханової-Славської, О. Бодальова,
О. Леонтьєва, А. Добровича, Ю. Ємельянова, М. Корнєва, Л. Петровської. В
розвідках Л. Лепихової, Л. Орбан-Лемрик досліджуються проблеми СПК. Л.
Лепихова, зокрема, визначає СПК особистості як таку, що сприяє успіхові
в будь-яких сферах життєдіяльності і доповнює всі інші види
компетентності особистості. На думку цього автора, СПК виступає одним із
видів життєвої компетентності, яка відрізняється від звичних понять
„життєвий досвід” і „життєва обізнаність” своєю цілеспрямованістю на
досягнення життєвого успіху на основі свідомого нагромадження певних
знань та їх застосування у житті [5]. Л. Орбан-Лембрик під СПК
особистості розуміє сукупність комунікативних, перцептивних та
інтерактивних знань, які дозволяють індивідові орієнтуватися в
соціальних ситуаціях, міжособистісних відносинах, приймати оптимальні
рішення та досягати певних цілей [6].
Проте специфіка юнацького віку (максималізм, підвищена потреба в
самоствердженні, боротьба за статус, внутрішня самотність,
роз’єднаність) та нерозвиненість цієї форми компетентності перетворює
студентську молодь на складного партнера з спілкування, призводить до
несформованості партнерства у різних сферах діяльності: побутовій,
навчальній, професійній, суспільно-політичній. Від рівня сформованості
СПК особистості, що є основою успішної побудови міжособистісних
стосунків, ефективності спілкування в суспільстві, залежить її життєва
успішність [5]. Що стосується міжособистісної сфери діяльності в
студентській групі, то недостатня розвиненість СПК викликає
непорозуміння між її членами, настановлення на однобічність сприйняття
іншої людини, виникнення психологічного бар’єру у спілкуванні,
конфліктів (як міжособистісних, так і міжстатевих).
Комунікативна компетентність як знання норм і правил спілкування,
володіння його технологією є складовою соціально-психологічної
компетентності. Комунікативна компетентність визначає якість спілкування
особистості та включає такі складові як комунікативні властивості
особистості, що характеризують розвиток потреби у спілкуванні, ставлення
до способу спілкування та комунікативні здібності – здатність володіти
ініціативою в спілкуванні, виявляти активність, емоційно відгукуватися
на стан партнерів з спілкування, формулювати і реалізовувати
індивідуальну програму спілкування [7].
Враховуючи зазначене, формулюємо цілі нашого дослідження:
· визначити роль і місце спілкування в мотивації отримання вищої освіти
та в ієрархії життєвих цінностей студентської молоді;
· виявити рівень розвитку комунікативних схильностей студентів і їх
потреби у спілкуванні;
· виявити зв’язок рівня розвитку комунікативних здібностей з рівнем
розвитку потреби у спілкуванні у студентів вищого педагогічного
навчального закладу.
Методи дослідження:
· анкетування з метою визначення мотивів отримання вищої освіти та
життєвих цінностей;
· методика виявлення комунікативних і організаторських схильностей (КОС
2) [1];
· методика визначення потреби у спілкуванні (ПС) (Ю. Орлов, Л. Орлова,
В. Шкуркін) [4].
У дослідженні взяли участь 114 студентів Бердянського державного
педагогічного університету.
Нами були проведені опитування задля виявлення мотивації отримання вищої
освіти і головних цінностей студентів І і ІІІ курсів за допомогою анкет
„Мотиви отримання вищої освіти” та „Основні життєві цінності”.
Результати визначення мотивів отримання вищої освіти подано в таблиці 1.
Таблиця 1
Головні мотиви отримання вищої освіти (в %)
№
з/п Чому ви вирішили отримати вищу освіту? Студенти
І курс ІІІ курс
1.
2.
3.
4.
5. Бажання стати кваліфікованим спеціалістом
Бажання забезпечити себе матеріально в майбутньому
Бажання посісти престижне становище в суспільстві
Сподівання отримати цікаве спілкування
Бажання в подальшому зробити кар’єру 65
71
58
32
27 74
63
55
39
35
При визначенні головних життєвих цінностей студентської молоді отримано
результати, подані в таблиці 2.
Аналіз мотивації отримання вищої освіти студентами І і ІІІ курсів
показав, що потреба у спілкуванні є одним з мотивів отримання вищої
освіти як студентами-першокурсниками, так і студентами третього курсу.
Вивчення життєвих цінностей студентської молоді свідчить, що спілкування
входить до її основних цінностей. При переході студентів з першого на
третій рік навчання можна говорити про динаміку структури ціннісних
орієнтацій. На третьому році підвищується значення спілкування як
життєвої цінності.
Таблиця 2
Життєві цінності студентської молоді (в %)
№
з\п Цінності Студенти
І курс ІІІ курс
1.
2.
3.
4.
5. Здоров’я
Сім’я
Матеріальний достаток
Спілкування
Кар’єра 82
73
56
30
18 85
78
62
41
35
Останнім часом у засобах масової інформації, у працях деяких соціологів
говориться про підвищення цінності матеріального фактора. Отримані нами
дані це заперечують, хоча матеріальна забезпеченість посідає не останнє
місце в ієрархії життєвих цінностей студентів. Потреба у спілкуванні, як
одна з найважливіших соціальних потреб людини, з розвитком особистості
розширюється і поглиблюється як за формою, так і за змістом. Її розвиток
– складний діалектичний процес, а сама потреба – не однорідне явище, а
система комунікативних потреб, співвідношення яких змінюється залежно
від умов життя і виховання, а також особливостей діяльності людини. Ця
потреба має дві різноспрямовані тенденції, суть яких полягає у прагненні
одержати допомогу і допомогти іншим [4].
Результати дослідження рівня потреби у спілкуванні (ПС) подано в таблиці
3.
Таблиця 3
Показники рівня розвитку потреби у спілкуванні (ПС) (в %)
Рівень ПС
Курс Низький
Нижчий
середнього Середній
Вищий
середнього Високий
І 11,3 22,5 30,3 19,4 16,6
ІІІ 6,7 16,2 32,1 22,7 22,3
Аналіз рівня потреби у спілкуванні дозволив виявити деякі розбіжності в
її показниках. Так, у студентів обох курсів переважає середній рівень
ПС, але до ІІІ курсу зменшується показники низького рівня ПС з
одночасним збільшенням показників її високого рівня.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що під час
спільної діяльності, взаємодії і взаємовпливу у членів групи зростає
потреба у спілкуванні. За цей час вони проходять етапи від первинного
сприймання та впізнавання до зближення і спільної дії, що обумовлює
прийняття міжособистісних ролей і визначення статусу у спілкуванні.
Людина як активна особистість формується і проявляється в практичній,
пізнавальній і комунікативній діяльності. Дослідження О. Бодальова
показали, що нагромадження і узагальнення досвіду спілкування
особистості підвищують рівень соціальної перцепції та саморегуляції її
поведінки, тобто рефлексивні властивості особистості формуються на базі
комунікативних. У цілісній системі якостей особистості комунікативні
властивості та уміння спілкуватися є найбільш значущими для її
особистісного розвитку [2].
Комунікативні та організаторські здібності виявляються у вмінні швидко
встановлювати ділові й дружні контакти, в прагненні їх розширити,
проявити ініціативу. Важливе значення має уміння справити психологічний
вплив на людей, скористатися засобами активної взаємодії у спільній
діяльності.
Для визначення рівня розвитку комунікативних здібностей студентів було
використано методику виявлення комунікативних і організаторських
схильностей. Результати наведено в таблиці 4.
Таблиця 4
Показники рівня розвитку комунікативних схильностей (КС) (в %)
Рівень КС
Курс Дуже
низький Низький Середній Високий Найвищий
І 11,2 12,5 40,3 28,2 7,8
ІІІ 4,7 5,8 37,8 36,2 15,5
Низькі показники комунікативних схильностей у першокурсників є наслідком
малорозвинених навичок спілкування, що, у свою чергу, призводить до
втрати таких рис, як відвертість, доброзичливість, комунікабельність,
схильність до компромісів.
Як свідчать результати дослідження, на третьому році навчання зростає
рівень комунікативних здібностей в процесі співробітництва і спілкування
членів групи. На комунікацію впливає, в першу чергу, діяльність, що
об’єднує групу, визначає зміст цієї діяльності, її процес і результати.
Комунікативні якості і здібності є передумовою формування
соціально-психологічної індивідуальності особистості. Розвиненість тієї
чи іншої комунікативної характеристики, своєрідність її прояву й
обумовлює соціально-психологічну різницю між особистостями, особливість
спілкування та взаємодії в соціумі [6].
Отже, при порівнянні показників рівня комунікативних схильностей і
потреби у спілкуванні нами встановлено, що при високому рівні
комунікативних здібностей членів групи зростає їх потреба у спілкуванні.
Ці дані можуть свідчити про залежність потреби у спілкуванні (як
важливої соціальної потреби) від рівня розвитку комунікативних якостей
особистості.
Висновки
1. Визначено роль і місце спілкування в мотивації отримання вищої освіти
та в ієрархії життєвих цінностей студентської молоді.
2. Встановлено залежність потреби у спілкуванні від рівня розвитку
комунікативних якостей особистості. При цьому, на комунікацію впливає
діяльність, що об’єднує групу.
3. Студентська спільнота, як і будь-яка інша, виробляє певну негласну,
але загальноприйняту систему правил спілкування. Тому якісь труднощі у
спілкуванні можуть обумовлюватися незвичністю цієї системи для
першокурсника. Отже, члени групи мають різні показники комунікативних
характеристик залежно від часу спільної діяльності, співробітництва і
спілкування. Ці фактори сприяють зростанню комунікативних здібностей,
сприйманню та відображенню соціальних взаємин учасників спілкування.
4. Діагностика комунікативної компетентності має стати самодіагностикою
і самоаналізом, а проблема її діагностування має вирішуватися не тільки
інформуванням про результати тестування.
5. Забезпечення учасників взаємодії широким діапазоном комунікативних
знань, формування в них комунікативних умінь і навичок, чутливості до
змін в оточенні і, водночас, гнучкості поведінки (адаптаційної
мобільності), напрацювання певних стереотипів поведінки є необхідною
складовою розвитку СПК особистості.
6. Розвиток СПК як спеціальної здатності до налагодження конструктивного
міжособистісного спілкування можна справедливо вважати нагальною
потребою кожної людини. Увагу до такої здатності доцільно звертати з
юнацького віку, коли починають здійснюватися життєві вибори молодої
людини.
Література:
1. Батаршев А. В. Психодиагностика способности к общению, или Как
определить организаторские и коммуникативные качества личности. – М.:
Владос, 2001. – 170 с.
2. Бодалев А. А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1983. – 272 с.
3. Злобін О. Г. Життєві цінності та пріоритети молодої людини //
Мистецтво життєтворчої особистості. – К., 1997. – Т. 3. – С. 147 – 165.
4. Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. – К.,1995. – 304
с.
5. Лєпіхова Л. А. Соціалізація та соціально-психологічна компетентність
як рівні особистісної зрілості // Кроки до компетентності та інтеграції
в суспільство: Науково-методичний збірник. – К.: Контекст, 2000. – С.
105 – 108.
6. Орбан-Лембрик Л. Е. Особистість у контексті соціально-психологічної
парадигми // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в
Україні / За ред. Максименка С. Д., Шайгородського Ю. Ж. та ін. – К.,
Український центр політичного менеджменту, 2003. – С. 378 – 391.
7. Руденский Е. В. Социальная психология. – М.: Инфа – М, 1997. – 224 с.
8. www.politik.org.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
