Реферат на тему:

Емоційна стійкість як фактор соціально-психологічної адаптації у
ранньому юнацькому віці

Проблема психологічної адаптації як процесу індивідуального
саморозвитку людини виразно заявлена в психологічній літературі(К.А.
Абульханова-Славська,Б.Г.Ананьев, Л.І.Анциферова та інші.)

Аналіз літературних джерел показує,що найбільш широко висвітлені основні
емоційні властивості раннього юнацького віку. які мають різноманітні
форми прояву в порівнянні з іншими віковими групами. а саме: рівень
тривожності у всіх сферах спілкування,вища диференціація за силою
емоційної реакції. Більша екстравертованість, менша імпульсивність і
емоційна збудливість, більша емоційна стійкість порівняно з
підлітками,розвиток психічної саморегуляції(Л.І.Божович.,
М.Й.Боришевський, О.В. Запорожець). Проте,не виступають предметом
дослідження вплив емоційної стійкості на процеси соціально-психологічної
адаптації молоді.

Недостатність розробки проблеми формування емоційної стійкості у
ранньому юнацькому віці,важливість та актуальність проблеми зумовили
вибір нашої теми дослідження. Емоційна стійкість як фактор
соціально-психологічної адаптації в ранньому юнацькому віці.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що емоційна
стійкість є складною інтегративною властивістю особистості. що де
термінується низкою індивідуально-психологічних чинників. Оптимізація
емоційної стійкості у старшокласників сприяє ефективності адаптаційних
процесів.

Відповідно до припущення було поставлено такі завдання:вивчити рівень
розробки поняття емоційної стійкості в контексті проблеми
соціально-психологічної адаптації;з’ясувати особливості прояву емоційної
стійкості особистості в залежності від рівня адаптованості;визначити
індивідуально психологічні детермінанти емоційної стійкості.

Для діагностики рівня емоційної стійкості та чинників. що її
детермінують ми використовували методи спостереження,бесіди. а також
психодіагностичні методики:особистісний опитувальник Г. Айзенка в
адаптації А.Г. Шмельової,опитувальник Леонгарда-Смішека для діагностики
типу акцентуацій особистості,опитувальник для вимірювання властивостей
темпераменту В.М.Русалова, методику діагностики самооцінки психічних
станів Г.Айзенка. Для дослідження адаптації підлітків застосовувалася
методика діагностики соціально-психологічної адаптації
Роджерса-Даймонда, методика діагностики нервово-психічної стійкості
В.А.Бодрова”Прогноз”.

В результаті дослідження за методикою Роджерса-Даймонда ми виявили,що
неадаптованими в соціально-психологічному плані є 32% старшокласників.
Упевнено говорити про гарну соціально-психологічну адаптацію можна
тільки про 40% старшокласників.

Це свідчить про наявність великої кількості проблем адаптації у значної
кількості старшокласників.

Результати дослідження рівня ризику дезадаптації у старшокласників за
методикою В.О.Бодрова «Прогноз» дають нам змогу побачити,що у 32%
досліджуваних було виявлено високий рівень ризику дезадаптації. Це
свідчить про те,що у цих осіб несприятливий прогноз стійкості до стресу.

У 28% досліджуваних діагностовано середній рівень ризику дезадаптації.
Автор методики пов’язує характеристики цього рівня з показниками
тривожності. Вона, як відомо,може породжуватися або реальним
неблагополуччям школяра в найбільш значимих областях діяльності і
спілкування,або існує як би всупереч об’єктивно благополучному
положенню,будучи наслідком визначених особистісних конфліктів,емоційних
порушень і т. д.

Низький рівень ризику дезадаптації діагностовано у 40% досліджуваних.
Характеристиками цього рівня виступають мобілізація психічної
діяльності,підвищення активності соматичного функціонування і відчуття
загального підйому душевних і фізичних сил.

Аналізуючи дані,отримані за методикою «Прогноз» Бодрова,що спрямована на
визначення рівня нервово-психічної стійкості,слід зазначити,що 32%юнаків
мають характеристику нервово-психічної нестійкості(НПН) та вірогідність
розвитку й прояву особистісних порушень в поведінці і діяльності людини.
40%юнаків характеризується задовільною нервово-психічною стійкістю,що
вказує на оптимальний стан досліджуваних,спонукання до дії,досягнення
поставлених цілей та низький рівень ризику дезадаптації.

В результаті дослідження емоційної стійкості у старшокласників за
допомогою методики Г.Айзенка високий рівень емоційної стійкості було
діагностовано у 38% старшокласників. Вони відрізняються зрілістю,високою
адаптивністю,відсутністю помітного напруження.

Низький рівень емоційної стійкості діагностовано у 42% старшокласників.
Емоційна нестабільність цих досліджуваних характеризується неадекватно
сильними реакціями у відношенні до стимулів,що їх викликають. Виражений
нейротизм характеризується надмірною знервованістю,поганою
адаптацією,схильністю до швидкої зміни настрою.

?????????

Похожие записи