.

Досвід систематизації психологічних знань. Психологія Ф. Зімбардо (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
186 1637
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Досвід систематизації психологічних знань. Психологія Ф. Зімбардо.

Визначаючи психологію як прикладну соціальну науку та ставлячи перед
собою завдання побудувати нову концепцію системи психології, Філія
Зімбардо називає предмет своєї уваги “всеохоплюючою дисципліною з галузі
behavioral science”.

Таке розуміння змісту та призначення психології як науки може в
американському просторі розглядатись як досить давня традиція виклад}7
психологічного знання, що має передусім практичне застосування. Як
надзвичайно близьке до реального життя, психологічне знання, маючи
прикладне значення, має постати у “свіжій і динамічній аргументації”,
чому, власне, й присвячена праця Зімбардо “Essentials of Psychology and
Lift;”.

Автор визначає психологію як науку про поведінку та поведінкові
відношення між людьми. Точно кажучи, слово “психологія” означає науку
про психіку. Психологи, проте, не задоволені такою дефініцією, оскільки
”психіка” є надзвичайно невизначене поняття. Не дивує також, що існує
велика кількість різних дефініцій психології, що їх інколи називають
школами у психології.

Загальна канва твору Зімбардо має такий вигляд: Частина І. Наукові та
людські засади психології

1. Психологія як наукова система

2. Психологічні засади поведінки (відношень, ставлень)

3. Розвиток як засада поведінки

4. Фази життєвого шляху Частина II. Із досвіду навчання

5. Навчання

6. Процес навчання і зміни в поведінці. Пам’ять і забування

8. Мова і мисленневі висновки

9. Сприймання

Частіша III. Внутрішні детермінанти й особистість

10. Мотивація та емоція

11. Особистість: схильності й теорія

12. Оцінка особистості та індивідуальної відмінності

13. Що таке стрес та як слід до нього ставитися

Частина IV. Потенція індивіда і групи: можливості і небезпека рітаїку

14. Відхилення, патологія та психоз

15. Терапевтична модифікація поведінки

16. Соціальні засада поведінки

17. Відхилення людського потенціалу Післямова: Мрія про майбутнє

Більшість сучасних психологів визначають психологію як науку про
поведінку (відношення) у/сивої істоти. Під поведінкою мають на увазі всі
види активності та процесів, які можуть бути об’єктивно визначені
(зокрема, ізольовані реакції м’язів, залоз та інших частин організму), а
також реакції, що характеризують поведінку в цілому В поняття
”поведінка” психологи включають також внутрішні процеси, такі як
мислення, емоційні реакції і т.д., завдяки яким особистість не прямо, не
безпосередньо може бути спостережена і які із спостережень зовнішньої
поведінки можуть бути виведені. Різні психологічні школи зосереджують
увагу на різних аспектах поведінки (навчання, сприймання, особистість і
т.ін.) і розкривають саме те, що психологія отримувала внаслідок
досліджень і як саме вона могла це робити. Загалом слід констатувати, що
ці школи у вихідних позиціях і особливо у своїх результатах не мали
ідейної узгодженості. А отже, на сьогодні не існує дійсно всезагальної,
всеохоплюючої “теорії психології”, яка б визнавалася такою і зумовлювала
б подальший рух психологічного знання незалежно від науково-ідеологічних
спрямувань її користувачів.

Перед тим як продовжити міркування про можливість створення та існування
“всезагальної теорії як такої” в науці, доцільно звернутися до одного
документального факту, на перший погляд, суттєво віддаленого від
предмета розмови: якось було відкрито, що вода в Ель-Пасо (Техас, США)
має заспокійливі властивості (в розумінні транквілізатора), що суттєво
позначається на характері жителів цих місць. Вони мають менше
психологічних проблем і здорове ставлення до життя (наприклад, жителі
Далласа). Хімічна речовина Lithium, яка у психотерапевтичній галузі
часто застосовується для лікування важких депресій, міститься у воді
Ель-Пасо у значній кількості, і ця вода викачується із дуже глибоких
криниць. У Далласі, напроти, воду беруть із дуже поверхневих криниць, і
місткість Lithhmiy в ній є дуже незначною.

У 1971 році один біохімік доповів на конгресі американських лікарів про
“математично доказову” залежність між місткістю ліціуму і кількістю
хворих в неврологічних клініках в Техасі (Associated Press, 2 September
1971). У 1970 році 2796 жителів Далласа було доставлено в нервові
установи, із Ель-Пасо ж — тільки 238. Дані ці переконують, але постає
питання про наявність причинної залежності. Чиста вода була спеціально
забруднена: для жителів Ель-Пасо найближча психіатрична лікарня була
віддалена на 570 км, в той час як від Далласа — лише на 75 км. Далі, між
двома містами існувала значна різниця у плані соціоекологічних факторів
і густоти населення. Відомо, що Lithium заспокоює
маніакально-депресивних пацієнтів; проте не можна цей вплив переносити
на нормальних людей. Як тепер оцінювати каузальні залежності між
уявленнями та соціальним сприйманням цих уявлень, коли істинний стан
речей залишається далеко позаду певною мірою випадкових і поверхових
тверджень?

Психологія серед інших наук

Поведінка визначається низкою чинників, які мають частково біологічне,
частково соціологічне, частково психологічне походження. Звідси
випливає, що психологія тісно пов’язана з біологічними та соціальними
науками. Мова йде про фізіологію, неврологію, ембріологію, генетику,
антропологію, соціологію. Остання, зокрема, більше цікавиться
закономірностями функціонування групи, ніж окремих її членів. Проте
соціологія допомагає зрозуміти не лише відношення в групі, а також
природу соціального впливу на поведінку індивіда. Психологи,
антропологи, соціологи зрозуміли, що вони — за всієї напруги
протистояння — суттєво підтримують одні одних. Із цієї взаємодії
постають нові дисципліни, зокрема поведінкознавство (behavioral
science), головне завдання якого полягає у розкритті загальних
закономірностей поведінки.

Що роблять психологи?

Робоча сфера психологів останнім часом стала значно ширшою та багатшою.
Досить часто різні фахівці роблять спроби вирішити одну й ту ж проблему
різними засобами та шляхами. Прикладом можуть слугувати різні напрями
психології.

З одного боку, існують установки медиків щодо досліджень ненормальної
поведінки. Це — намагання звести психологічні дисфункції до фізичних
причин, наприклад, органічних пошкоджень чи хімічних невідповідностей.
Такої ж установки дотримуються психіатри, які спеціалізуються на аналізі
духовних відхилень. За такого підходу здійснюють настанови
медикаментозними або фізичними впливами (наприклад, електрошоком) і
нехтують уявленням про те, що поведінка особистості має передусім
соціальну природу, вкорінена у соціальний досвід. Необхідним є
дослідження факторів психологічних та соціальних заміщень, а методи
лікування постануть головним чином у сукупності профільованих бесід
поряд із застосуванням підсилюючих засобів. Тут вступає у свої права
сфера психологічної діагностики.

Обидві представлені установки можна позначити як клінічні, практичні,
орієнтовані на діяльність особистості. Проте методи, що застосовуються у
межах цих напрямів, репрезентують невелику частину галузей самої
психології. Існує ряд інших областей, в яких психологія вирішує
практичні проблеми. Це стосується таких сфер соціальної практики, як
індустрія, школа, маркетинг, соціальні програми дослідження світового
простору, діагностика тощо.

Задачі (цілі) психології

Психологія, як і інші науки, є результатом прояву людської допитливості
і виникає із вікових бажань людства пояснити процеси, що відбуваються у
Всесвіті, а також ті, що відбуваються в самій людині з метою описати,
пояснити, передбачити і контролювати їх. У переліку цих завдань постає
структура методологічного підходу до побудови системи психології системи
завдань, які мають вирішувати психологи.

Опис. Метою всіх точних наук є опис певних аспектів природного оточення.
Психолог має ставитися до людини і тварини як до “свого” обраного
спектра пізнання. Деякі науки, як, наприклад, анатомія, обмежують себе
виключно об’єктивним описом предмета своєї уваги. Чим більше ми маємо
справу зі своєрідністю психології, тим більше ми розуміємо, як важливо й
важко дати об’єктивний опис. Більшість живих організмів є
високоорганізованими, складними й важко зрозумілими системами, але ще
складніше здійснювати неупереджений опис такого феномена, яким є людська
поведінка. Слід розрізняти те, що дійсно спостерігається (“пацієнт
тремтить — боїться й дивиться терапевту не прямо у вічі”), і те, що з
цього випливає (“пацієнт має страх”).

Для психологів старе прислів’я “Хто шукає, той знаходить” має гіркий
присмак. Психолог має утримуватися від тенденції “бачити те, на що
очікуєш”. Метод, який при цьому допомагає, має назву методу “подвійної
сліпої спроби “, коли йдеться про створення багаторівневої
експериментальної ситуації, що у кожній наступній процедурі “знімає”
очікувані похибки попередньої процедури.

Пояснення. Як стверджував свого часу Холмс (1872), “є одноповерхові
інтелектуали, двоповерхові й триповерхові інтелектуали зі скляним
дахом”. Усі збирачі фактів, які не йдуть далі цих фактів, є
одноповерховими. Двоповерхові інтелектуали порівнюють, думають і
генералізують, при цьому вони використовують напрацювання збирачів
фактів, інтегруючи їх. Триповерхові люди створюють нові ідеї, мають
творчий потенціал і в змозі робити передбачення; їхні кращі осяяння
приходять зверху, крізь “скляний дах”. Це твердження є досить показовим
для сфери наукового пізнання, в тому числі психологічного.

Спостереження за поведінкою є джерелом фактів для психолога, але ці
факти не мають цінності, якщо вони стоять ізольовано. Лише у тому
випадку, коли вони вступають з іншими фактами у певні відношення, і
через наслідки, які з цього походять, вони набувають значення й
відповідності. Ненаукові твердження, як, наприклад: “молоко є рідина”,
“авто потребує бензину”, “вода робить метал іржавим” стають науковими
узагальненнями, як, наприклад: “об’єкти з протилежними полюсами взаємно
притягуються”; “для горіння потрібен кисень”; “реакції, за якими настає
зміцнення, вимагають частого повторення”. Закономірності є
узагальненнями вищого рівня, які в свою чергу є всеохоплюючими
висловленнями про процеси або властивості, що мають місце у дійсності.
Ці закономірності можуть отримувати статус принципів, якщо вони без
винятку можуть бути виявлені й на більш широкій площині.

Природодослідник, проте, має зробити ще один крок уперед і подати свої
принципи в логічному озброєнні та підпорядкуванні, відповідно до яких
спостережувані факти і відповідні принципи вступають у взаємовідношення.
Такі систематизовані висловлювання про відношення фактів і принципів
називають теорією. Перевага тієї чи іншої теорії виявляється: 1) в її
здатності пояснювати знайомі факти й відношення між заздалегідь
невідомими концептами, виявленими спостереженням; 2) в її спроможності
бути застосованою для висунення специфічних гіпотез, які у подальших
дослідженнях будуть перевірені.

Також слід пам’ятати, що коли факти протягом певного часу надходять у
пізнання незмінними, слід на ґрунті нових спостережень видозмінити або ж
зовсім відкинути теорію, що застосовувалася для їх пояснення. У таких
випадках намагаються сформулювати нову теорію, яка містить всі знайомі
відповідні (релевантні) факти і дає можливість їх нового, більш повного
пояснення.

Функція пояснення передбачає застосування класифікації — пізнавального
прийому, що полягає у знаходженні порядку в неорганізованій множині
фактів та можливих їх пояснень. Психологи застосовують два типи
класифікацій: якісну та кількісну. Проте іноді досить складно помітити
межу, що відокремлює кожний з цих типів класифікації від іншого.

Якісна класифікація постає пізнавальним прийомом, у межах якого окремо
взяті феномени вміщуються на грунт певної якості, що посідає загальне
місце разом з категоріями. Людей, зокрема, можна класифікувати за
ознакою статі, за кольором волосся, за членством у певній політичній
партії, за сімейним станом тощо. Досить часто членів одного класу можна
в свою чергу поділити ще на окремі пімрупи. Якщо ми класифікуємо людей
на сліпих та зрячих, то зрячих можна також поділити на людей з
нормальним зором і дальтоніків.

Головною рисою якісної класифікації є те, що класи або категорії у
взаємному відношенні не перебувають у якійсь математичній (кількісній)
залежності. Первинною є якісна класифікація як процес, у якому окремі
категорії підпорядковуються іншим — більш загальним — і внаслідок цього
отримують відповідні риси.

Кількісна класифікація є пізнавальним прийомом, за яким категорії
визначаються на основі різних вимірюваних властивостей, таких як
величина, вага або, наприклад, музичні здібності. Ми всі маємо щось від
тих чи інших властивостей, але деякі люди мають їх більше, ніж інші.
Особистості або члени певної групи можуть у зв’язку з цим бути
розподілені у відповідності до того, якою мірою наділені вони певними
властивостями. Категорії при цьому виконуватимуть роль позначень,
відношення між якими математично обумовлені та визначені. Так, категорія
“висока жінка” обумовлюється рисою зросту (вище від 1,75 м).

Заповітною мрією психолога є те, щоб усі класифікації привести до
розряду кількісних, хоча це є практично нездійсненним. Тому кількісним
категоріям надається перевага настільки, наскільки це можливо у
сподіванні про те, що поведінкова інформація та поведінка загалом краще
можуть бути передбачувані за умови, якщо будуть виражені “числовим
чином”.

Передбачення. У стародавні часи оракули й мудреці посідали почесне місце
в суспільстві, оскільки їм приписувалися надприродні здатності, зокрема
передбачувати майбутнє. В наш час людина має можливості передбачення на
основі наукових уявлень про закономірності перебігу тих чи інших явищ.
Тепер на наукових засадах досить точно можна передбачити тривалість
життя різних груп людей. Часто впевненість у такій спроможності
базується далеко не на розумінні життєвого циклу, а на відношеннях і
залежностях, що спостерігаються ззовні, на свого роду статистичній
залежності фактів.

Видатні відкриття в науці відбуваються лише у тому випадку, коли добре
розуміється відношення між причиною та дією (наслідком), таким чином
можна передбачити те, що в минулому не було відомим.

Психологічною гіпотезою є переконання, що певна реакція (Rx) пов’язана з
іншою реакцією (Ry), що була пов’язана з ще більш раннім подразненням
(S). Вважається, що ця формула може слугувати засадою, засобом, завдяки
яким на підставі інформації про S та Ry вдасться передбачити зміст Rx.

Контроль. Дослідник не завжди задовольняється тільки описом, розумінням
і навіть передбаченням. Адже є можливість здійснювати вплив та
обумовлювати змінювання, тобто є можливість контролювати.

Здатність контролювати поведінку дає психологові найкращу змогу
перевірити, чи правильно він розуміє цю поведінку та закономірності її
перебігу. Встановлено, що успіх у професії, а також задоволення працею
тісно пов’язані зі здібностями, інтересами та іншими людськими
властивостями. Підставою такого знання є, наприклад, власне дослідження
професійного діяння, а з іншого боку — твердження на підставі
біографічних інтерв’ю і психологічних тестів. Відповідно з досить
високою часткою впевненості можна передбачити схильність до професії, в
якій піддослідний матиме успіх і отримуватиме радість.

Впливати на здібності, здатності й поведінку людини, маніпулювати ними —
все це потребує нових можливостей, соціального статусу та умов праці, що
сьогодні досить переконливо й ефективно демонструють психотерапія та
окремі сфери психологічного консультування.

К.Роджерс достеменно встановив, що у випадку, коли можна на ґрунті
певних умов передбачити поведінку, можна й також передбачити, що,
кваліфікуючи той чи інший тип поведінки, ми спроможні встановити й
умови, які її викликали. А тому допустимою, можливою є “зворотна
маніпуляція”. Але тут постає актуальність етичної проблеми у діяльності
психолога, яку приносить з собою ідея “ефективного контролю”.

Ця проблема вважається сьогодні амбівалентною і у професійному, і у
загально морально му сенсі. Хоча зовнішній контроль за поведінкою
індивіда має смисл, аби спрямовувати цю поведінку до блага чи зла, проте
найважливіше завдання психології полягає в тому, щоб по можливості
звільнити особу від цього зовнішнього контролю. Психологічна теорія і
практика мають бути зорієнтовані на те, щоби пробудити в особистості
“внутрішній контроль” або здатність до самоконтролю. Тільки за цих умов
людина зможе вирватись із залежності та розірвати почуття несуттєвості
власного існування, стати вільним творцем свого буття.

Література.

Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.

Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург,
1998.

Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.

Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.

Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.

Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.

Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995.
Т. 1.

Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.

Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.

Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.

Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.

Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.

Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о
месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020