Реферат на тему:

Дослідження психологічних особливостей дітей «групи ризику»

В даний час проблема важких дітей особливо актуальна, тому що   зростає
кількість безпритульних дітей, здійснюючих аморальні вчинки, які ведуть
асоціальний спосіб життя. Саме тому, інтерес до проблеми поведінки з
відхиленням значно зріс, що й обумовило необхідність більш ретельного
дослідження причин, форм, динаміки девіантної поведінки, а також
вивчення особистості дитини, що схильна до поведінки з відхиленням.

Складність визначення поняття „поведінки з відхиленням» в тому, що
оцінка будь-якої поведінки має на увазі її порівняння з якоюсь нормою.
Девіантною називають поведінку, що відхиляється від норми, є
нестандартною. Вона завжди пов’язана з якою-небудь невідповідністю
людських вчинків, дій, видів діяльності, розповсюдженим у суспільстві
або групах нормам, правилам поведінки, ідеям, стереотипам, чеканням,
установкам, цінностям.

Таким чином, аналіз літературих джерел показує, що  у вітчизняній
психології та педагогіці багато досліджень присвячено проблемі важких,
педагогічно занедбаних дітей, яких ще називають важковиховуваними. Для
них характерні відхилення в поведінці від прийнятих у суспільстві
соціальних норм, вони погано піддаються виховним впливом з боку
дорослих, активно чинять опір їхнім вимогам.

Традиційно причини такої поведінки вчені бачать в особливостях сімейного
виховання, насамперед розбещений, аморальний стан батьків, відсутність
нагляду та опіки, низький рівень розвитку головних психічних функцій, у
незадоволеній роботі педагогів, у впливі «вулиці» і неформальних груп, у
суб’єктивному відношенні дитини до себе, своєї поведінки та оточенню
[3,4].

Слід підкреслити, що такі вчені як Бехтерєв В.М., Каптерєв П.Ф.,
розуміли, що основні причини появи «важких дітей» лежать не тільки в
несприятливих умовах життя і вадах виховання, а в самому державному
устрої, який провокує подібні явища, коли значна частина населення
знаходиться за межею бідності. Все це спричинило за собою погіршення
взаємин між людьми, загострення конфліктів.  І як показують реальні дані
досліджень, багато дітей, втомившись від домашніх скандалів добровільно
ідуть з життя, частина дітей, що регулярно піддається в родинах
насильству, не витримує і починає бродяжити.

Випереджаючи пошук шляхів підтримки дітей «грипи ризику», нами була
розпочата спроба виявити і вивчити  цих дітей у звичайних класах
Слов’янської школи №8, №12. Перед початком дослідження були  вивчені
документації, які свідчать про об’єктивні дані про родини учнів.
Результати свідчать, що 46% дітей живуть у родинах інвалідів,
безробітних, у неповних родинах, багатодітних. Проведено ряд бесід, які
були спрямовані на виявлення відношення підлітків до алкоголю,
наркотиків і протиправної поведінки, а також на з’ясування проблем
міжособистісних взаємин з однолітками, батьками і  вчителями.

e

gd^CF

. Такі діти ображаються на однолітків, скаржаться на них, намагаються
підкорити собі їх силоміць, починають обманювати, тобто складається така
ситуація, що і самій дитині погано й іншим з нею теж погано, а її
асоціальні якості при цьому підсилюються.

Отримані дані по кожному класу ретельно аналізувалися, співвідносилися з
попередніми (документація, оцінки вчителів, бід час бесіди з дітьми). В
результаті було встановлено, що в кожнім класі є значна група важких
дітей, що займають дуже погане положення в системі міжособистісних
відносин з однолітками.

Метою наступного етапу роботи стало вивчення особистісних особливостей
підлітків. Аналіз результатів показує, що у більшості дітей (68%)
домінує схильність до агресії та насильства, майже всі досліджувані
підлітки мають (93%) неадекватну самооцінку, з них 25% схильні до дуже
низької самооцінки і лише  68% схильні переоцінювати себе.

Проблеми і страхи у відносинах з вчителями і негативний емоційний фон
відносин з дорослими мають (56%) випробуваних, а у 50% дітей виявлено
високий рівень загальної тривожності в школі, і нарешті (53,4%)
досліджувані відчувають страх у ситуаціях перевірки знань, що викликає
негативні емоції і переживання тривоги в ситуації перевірки знань і
можливостей.  

Таким чином на підставі отриманих даних удалося в кожнім класі виділити
групи дітей трьох рівнів ризику (низький, середній, і високий)

1. Низький рівень (30%) — діти мають добрі відносини з батьками, у них
стабільне, гарне положення в системі міжособистісних відносин з
однолітками. Вони спокійні, упевнені, з адекватною самооцінкою, у них
немає проблем з навчанням, а вчителі відзиваються про них позитивно.

2. Середній рівень (55%) — у цих дітей є деякі проблеми в родині,
конфлікти, суперництво. У класі не всі мають гарні взаємини з
однолітками. У багатьох переважає почуття невпевненості, відчуття
власної незначущості. Учителя цю групу дітей оцінюють у цілому
позитивно, але байдужі до них.

3. Високий рівень (15%) — діти які мають украй складні відносини з
батьками, в родині практично відсутні теплі емоційні відносини. Усі діти
цієї групи мають статус «ізольованого» у  класі. У багатьох з них у
дослідженні була виявлена схильність до вербальної і фізичної агресії,
озлобленість, нерівноваженість, не проявляють відповідальність, дуже
низька самооцінка.  

Отже, ми можемо зробити висновки:

— що проблема важковиховуваних дітей  дійсно є актуальною для нашого
суспільства, яку треба вирішувати на всіх рівнях (соціальному,
внутрішньому, родинному і т.п.);

— схильність до поведінки з відхиленням залежить від наявності певних
особистісних якостей особистості підлітка, до яких належать
агресивність, тривожність, відсутність або слабкість вольового контролю
емоцій, невідповідальність, демонстративність та інші;

— корекційну та профілактичну роботу бажано проводити з урахуванням
виявлених трьох рівнів дітей „групи ризику», а також психологічних
особливостей дітей.

Література.

Воспитание трудного ребенка. Дети с девиантным поведением. Под ред.
М.И.Рожкова. — М.: Владос, 2003.

Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. — М.,
Педагогика, 1989.

Овчарова Р.В. Соціально-педагогическая запущенность в детском возрасте.
— М. Педагогіка,1995.

Чередниченко В.И. Трудные дети и трудные взрослые. -М. Просвещение,
1991.

Похожие записи