Звернення громадян

Звернення громадян до органів держави з питань забезпечення законності є
їх конституційним правом. Воно закріплюється у ст. 40 Конституції
України, яка наголошує, що усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів
державної влади, органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати
обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У розвиток конституційних положень діє ціла низка нормативних актів, які
регламентують ці питання. По-перше, це Закон України «Про звернення
громадян» від 2 жовтня 1996 p. Крім нього, найважливішими актами, що
регулюють правовідносини цієї сфери, є Указ Президента України «Про
заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення» від
19 березня 1997 р. та Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в
органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях
громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від
сфери власності, в засобах масової інформації. Слід відмітити, що майже
всі законодавчі акти останнього часу містять норми, що передбачають
питання оскарження дій посадових осіб.

Усі вони регулюють питання практичної реалізації громадянами України
наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади,
об’єднання громадян відповідно до їх статусу пропозиції про поліпшення
їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових
осіб, державних і громадських органів.

Вони також забезпечують громадянам можливості для участі в управлінні
державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи
органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, організацій
незалежно від форм власності, підприємств для відстоювання своїх прав і
законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній
формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада,
рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого
самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також
висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя
громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя,
соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння
реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їх
прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства
чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від
форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад,
посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою
відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних
інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних
органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій,
об’єднань громадян, підприємств, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі
у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і
законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено
перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи
свобод; незаконно покладено на громадянина які-не-будь обов’язки або
його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам або посадовим особам, до повноважень яких
належить вирішення порушених питань і повинно містити прізвище, ім’я, по
батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання,
зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги і підписано
заявником (заявниками) із зазначенням дати. Воно може бути усним
(викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому
прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином.
Оформлене без дотримання цих вимог звернення повертається заявникові з
відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його
надходження.

Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень
адресата, воно в термін не більше п’яти днів пересилається за належністю
відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється
громадянину, який подав звернення. Однак, забороняється направляти
скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи
рішення яких оскаржуються.

У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття
обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін
(5 днів) повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором
(авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство,
визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні
звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з
одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, та звернення осіб,
визнаних судом недієздатними.

Для кожного виду звернень встановлено особистий порядок розгляду і форми
реагування. Так, розгляд пропозицій (зауважень) є обов’язковим. Органи,
що їх розглянули, повинні повідомити громадянина про результати розгляду
Що стосується заяв (клопотань), то їх адресати зобов’язані: а)
об’єктивно і вчасно розглядати їх; б) перевіряти викладені в них факти;
в) приймати рішення відповідно до чинного законодавства; г)
забезпечувати їх виконання;

д) повідомляти громадян про наслідки їх розгляду.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому
порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції
якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за
підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки. Рішення про
відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні): а)
доводиться до відома громадянина в письмовій формі; б) доводиться з
посиланням на законодавство;

в) доводиться з викладенням мотивів відмови; г) доводиться з
роз’ясненнями порядку оскарження прийнятого рішення.

Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу,
Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни
розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого
самоврядування, установ, організацій і підприємств особисто.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого
самоврядування, установи, організації, об’єднання громадян,
підприємства, засобів масової інформації, посадової особи у порядку
підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє
громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного
законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди
громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які
приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні
для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або
посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його
прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина
з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну не
розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений
органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого
державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним
громадянина може бути оскаржено до суду.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та
брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитись з
матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх
запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при
розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або
представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну
функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду
заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали
результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до прав громадян на скаргу встановлені обов’язки органів, що
їх розглядають. Вони в межах своїх повноважень зобов’язані: об’єктивно,
всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина
запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його
заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках,
передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону
або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходи до припинення
неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли
порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання
прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти
громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого
рішення; вживати заходи щодо відшкодування у встановленому законом
порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в
результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання
про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також
на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте
рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу
чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання
заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого
за нею рішення, не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи
скарг громадян, вживати заходи до усунення причин, що їх породжують,
систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця
від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, —
невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо
в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо,
керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний
термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала
звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у
зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи,
дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування,
об’єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших
посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм
власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної
ворожнечі та інших дій, тягнуть за собою відповідальність, передбачену
чинним законодавством.

Похожие записи