Реферат на тему:

Зміст договорів про виконання науково-технічних робіт

Загальні положення. Проект ЦК України дає визначення договору на
виконання науково-технічних робіт

«За договором підряду на виконання науково-пошукових і
дослідно-конструкторських робіт підрядчик зобов’язаний провести
обумовлене завданням замовника дослідження, розробити зразок нового
виробу та конструкторську документацію до нього, нову технологію
виробництва або іншу виробничу новину, а замовник зобов’язаний прийняти
виконану роботу та оплатити її».

Це визначення потребує певного аналізу і деякого уточнення. Як
підкреслювалося вище, договори на виконання науково-технічних робіт хоч
і є договорами підрядного типу, але внаслідок своїх специфічних
особливостей істотно відрізняються від підряду і становлять окремий
самостійний тип договорів. Цей тип договорів у свою чергу складається з
двох окремих договорів — договору на виконання науково-дослідних робіт і
договору на виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт.
Для зручності обидва договори у цій главі названо науково-технічними
договорами.

У визначенні у проекті ЦК вживаються вислови «науково-пошукові і
дослідно-конструкторські роботи». Вище зазначалося, що вони не
відображають справжнього смислу цих договорів. У спеціальній літературі
усталився вислів «науково-дослідні роботи» — його краще й вживати. Але
якщо в цьому вислові слово «дослідні» замінено на «пошукові», то не
зрозуміло, чому у вислові «дослідно-конструкторські роботи» слово
«дослідно» не замінено на слово «пошуково».

Одним словом, ці нововведення до усталених висловів не зовсім вдалі. Не
точною є редакція наведеного визначення, яка може призвести до різного
тлумачення поняття. У наведеному визначенні дано перелік робіт, що їх
має виконати виконавець, з якого випливає, що ніби виконавець
зобов’язаний виконати усі ці роботи. Але це не так. У договорі може бути
обумовлено що виконавець має виконати весь комплекс названих робіт, але
в ньому може бути передбачено виконання лише якогось одного виду робіт,
зокрема виконання науково-дослідних робіт. Цей наш висновок
підтверджується п. 2 ст. 949 проекту ЦК: «Договір з підрядчиком може
охоплювати як увесь цикл проведення досліджень, розроблення та
виготовлення виробничих новин, так і окремі види досліджень,
розроблення, виготовлення новин».

Врахувавши ці зауваження, договору на виконання науково-технічних робіт
можна було б дати таке визначення:

За договором на виконання науково-технічної роботи виконавець
зобов’язаний виконати відповідно до технічного завдання замовника
наукові дослідження або розробити зразок нового виробу (нової техніки)
та конструкторську документацію до нього, або нову технологію
виробництва, або іншу науково-технічну розробку і передати одержаний
результат замовникові, який зобов’язаний прийняти виконану роботу й
оплатити її.

Як уже зазначалося, вислів «договори на виконання науково-технічних
робіт» об’єднує в собі два договори — договір на виконання
науково-дослідних робіт і договори на виконання
дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Ці два договори
близькі між собою. Обидва вони мають творчий характер.

Варто відзначити, що результатом науково-технічної діяльності є
багатоманітна науково-технічна продукція, види якої зумовлюються
численними потребами суспільного виробництва. Багатоманітність цієї
продукції, різні залежно від форм власності джерела фінансування
зазначених робіт, різний правовий режим одержаних результатів та ряд
інших факторів зумовлюють у свою чергу численність цивільно-правових
засобів, які регулюють ці суспільні відносини. Більшість з них можна
звести до одного типу договорів — договори на виконання
науково-технічних робіт, який складається з двох договорів, про що вже
йшлося.

Вище зазначалося, що між цими двома договорами багато спільного, але є й
істотні відмінності. Так, за договором на виконання науково-дослідних
робіт, за загальним правилом, виконавець не може залучати до його
виконання третіх осіб, якщо це не передбачено договором. У договорі на
виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт виконавець має
право, якщо інше не передбачено договором, залучати до їх виконання
третіх осіб як субвиконавців (ст. 950 проекту ЦК).

У зазначених договорах настають різні правові наслідки в разі
неможливості досягти передбаченого договором результату. В договорах на
виконання науково-дослідних робіт у такому разі виконана частина робіт
підлягає оплаті (п. 1 ст. 956 проекту ЦК). У договорах на виконання
дослідно-конструкторських і технологічних робіт за такої ситуації
замовник зобов’язаний оплатити лише витрати виконавця, але не виконану
частину роботи (п. 2 ст. 956).

Не збігаються у зазначених договорах їх предмети, про що йшлося раніше.
Проте те спільне, що є між ними, дає підставу розглядати ці договори як
однотипні.

Права та обов’язки виконавця робіт. Основним обов’язком виконавця у
договорах на виконання науково-технічних робіт є виконання
науково-дослідних або дослідно-конструкторських і технологічних робіт
відповідно до погодженого сторонами технічного завдання і передача
одержаних результатів замовникові в обумовлений строк. У ст. 954 проекту
ЦК України досить чітко визначено основні обов’язки виконавця. Так,
виконавець зобов’язаний виконати роботу відповідно до погодженої із
замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і
передати замовникові результат в обумовлений договором строк. Якщо у
процесі виконання роботи буде створено об’єкти промислової власності або
використані ці об’єкти, права на які належать третім особам, виконавець
зобов’язаний додержуватися вимог чинного законодавства.

У договорах про виконання науково-технічних робіт має передбачатися
обов’язок виконавця утримуватися від публікації відомостей про одержані
в процесі виконання робіт науково-технічні досягнення без згоди
замовника. Водночас виконавець зобов’язаний негайно вжити необхідних
заходів для правової охорони одержаних результатів, які можуть бути
визнані об’єктами права промислової чи літературної власності і
підпадати під охорону законодавства про інтелектуальну власність, а
також повідомити про це замовника. Разом з тим у договорі має бути
обов’язково передбачений правовий статус цих результатів — право
інтелектуальної власності на зазначені результати має належати стороні,
визначеній угодою сторін. Якщо договором передбачено, що право
інтелектуальної власності на ці результати належатиме виконавцеві, то
він зобов’язаний видати замовникові ліцензію на право використання
зазначених науково-технічних результатів.

Виконавець у процесі виконання договорів про науково-технічні роботи має
суворо додержуватися виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності
третіх осіб. Іншими словами, виконавець не має право використовувати
об’єкти права інтелектуальної власності, права на які належать іншим
особам. Виконавець зобов’язаний забезпечити патентну чистоту своїх
результатів, тобто щоб ці результати не порушували патентних прав третіх
осіб. Іноді необхідно здійснити навіть експертизу створеної виконавцем
науково-технічної продуктів на патентну чистоту.

Проте часом складається ситуація, копи для досягнення більшої
ефективності очікуваного результату виникає потреба використати
запатентований об’єкт промислової власності, право на який належить
третій особі. В такому разі замовник повинен забезпечити право на
використання цього об’єкта, уклавши ліцензійний договір з власником
зазначеного об’єкта.

Виконання науково-технічних робіт не завжди буває бездоганним. Воно може
мати певні недоліки, недоробки тощо. У такому разі виконавець
зобов’язаний своїми силами та своїм коштом усувати допущені з його вини
недоліки як у самій розробці, так і у технічній документації, які можуть
спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у
технічному завданні замовника.

Але такий обов’язок виконавця виникає лише за умови, коли зазначені
недоліки, прорахунки та інші помилки сталися саме з вини виконавця. Слід
мати на увазі, що вина виконавця презюмується, тобто виконавець
вважається винним, поки не доведене, що його вини немає. Тому якщо він
(виконавець) доведе, що недоліки в роботі зумовлені діями самого
замовника, зокрема поданням неякісного технічного завдання, його
прорахунками або передачею неточної чи неповної інформації, необхідної
для виконання робіт, то питання про усунення недоліків у роботі має
розв’язуватися за погодженням сторін.

Якщо виявиться, що неможливо досягти передбаченого договором результату
через об’єктивні обставини, виконавець зобов’язаний негайно повідомити
замовника про це і про недоцільність подальшого продовження роботи (ст.
954 проекту ЦК). Із змісту цієї статті випливає, що виконавець повинен
припинити роботи до одержання від замовника відповідних вказівок. Тому в
договорі бажано зазначати конкретний строк, необхідний для відповіді.

Законодавець у таких випадках має виходити з того, що виконавець,
розв’язуючи поставлене перед ним науково-технічне завдання, повинен на
повну сипу використати свій творчий потенціал, наукову кваліфікацію та
інші ділові якості, необхідні для успішного виконання договору.
Виконавець зобов’язаний виконати взяті на себе обов’язки сумлінно,
якісно і в обумовлений строк. Водночас він не може гарантувати одержання
очікуваного результату. За таких умов договір вважається виконаним і
тоді, коли буде теоретично чи експериментальне доведено неможливість
одержання передбаченого договором результату, тобто коли буде одержано
негативний результат.

Права виконавця. Виконавець передусім має право вимагати від замовника
прийняти виконану роботу та оплатити її вартість (ст. 949 проекту ЦК). У
договорах на виконання науково-дослідних робіт виконавець має право
залучати до виконання третіх осіб тільки з дозволу замовника. Якщо в
договорі це право не застережено, то виконавець зобов’язаний виконати
роботи особисто. У договорах на виконання дослідно-конструкторських і
технологічних робіт навпаки, виконавець має право залучати до виконання
договору третіх осіб, але за умови, що в договорі це право йому не
заборонено. Але якщо до виконання робіт залучаються треті особи, то за
недоліки в роботі перед замовником несе відповідальність сам виконавець.

За загальним правилом, одержані у процесі виконання договору результати
належать замовникові, в чому б ці результати не полягали (маються на
увазі такі, що можуть бути визнані об’єктами права інтелектуальної
власності). Але якщо договір не містить прямої заборони, то виконавець
може використати результати для своїх потреб. Договір може також
передбачати право виконавця реалізувати одержані результати третім
особам. За згодою замовника виконавець має право патентувати результати
робіт, які можуть бути визнані об’єктами інтелектуальної власності (ст.
953 проекту ЦК). Проте проект ЦК України залишає відкритим питання, на
чиє ім’я має бути запатентований даний результат. Оскільки відповідно до
п. 4 ст. 953 патентування проводиться за згодою замовника, то ясно, ,Що
на ім’я виконавця робіт, тобто безпосереднього творця цього результату.

Права та обов’язки замовника. Стаття 955 проекту ЦК України містить
основні обов’язки замовника. Передусім замовник повинен забезпечити
виконавця роботи необхідною дійсною і повною інформацією. В першу чергу,
це має бути вихідна інформація, якою замовник повинен забезпечити
виконавця ще до початку роботи. Вона може стосуватися характеру
виконуваних робіт, обсягу, умов використання тощо.

Але обов’язок замовника постачати виконавця необхідною інформацією на
цьому не припиняється. Він зобов’язаний постачати виконавця робіт
протягом усього часу виконання роботи. Це може бути будь-яка інформація,
яка стала відома замовникові і яка має значення чи може вплинути на
роботу виконавця. Кажуть, що той, хто володіє інформацією, той володіє
ситуацією. Отже, від поінформованості виконавця багато в чому залежить
результат роботи. Тому в договорі на виконання науково-технічних робіт
має бути чітко визначено обсяг, характер, строки і форми інформації, яку
має надавати замовник. При цьому інформація має бути достовірною і
достатньо повною для виконання роботи. За достовірність інформації
відповідає замовник.

Іншим важливим обов’язком замовника є підготовка технічного завдання,
яке він має передати виконавцеві в обумовлений договором строк.
Одночасно із виконавцем має бути погоджена програма (техніко-економічні
показники), якій має відповідати очікуваний результат роботи. Якщо
йдеться про виконання науково-дослідних робіт, то у завданні чітко
визначається їх тематика.

Технічне завдання, як правило, розробляється і підписується ще до
укладення договору, воно має містити визначення основних параметрів
очікуваних результатів. Погоджене з виконавцем роботи технічне завдання
стає невід’ємною частиною договору на виконання роботи. Підготовка
технічного завдання може бути покладена і на виконавця. У такому разі
його розглядає і схвалює замовник.

Безумовним обов’язком замовника є оплата роботи. Уже відзначалося, що
оплата проводиться за обумовленою в договорі ціною.

Замовник зобов’язаний прийняти виконану роботу і оплати і вартість.
Здача і прийняття роботи проводяться за спеціально виробленою і
погодженою сторонами процедурою. Виконавець повідомляє замовника про
виконані окремі етапи чи повністю роботу і подає замовникові акт
здачі-приймання з доданням до нього інших передбачених договором
додатків, зокрема звіту про виконану роботу, комплекту наукової,
технічної, конструкторської, технологічної та іншої документації,
протоколу комісії по прийняттю дослідних зразків нових виробів (нової
техніки) і т.п.

Для прийняття виконаної роботи замовник формує спеціальну комісію або
уповноважує на це спеціально виділеного фахівця. Після прийняття
виконаної роботи замовник розглядає подані йому звітні документи і за
результатами розгляду цих документів підписує акт здачі-приймання або
відхиляє його. В разі відмови прийняти закінчену роботу замовник повинен
аргументовано мотивувати свою відмову. Сторони складають двосторонній
акт з переліком недоліків, що підлягають усуненню, з визначенням
конкретного строку.

Якщо виконана робота підлягає спеціальним випробуванням, то для цього
також створюється спеціальна комісія, яка їх проводить. Випробовують
дослідні зразки нових виробів, нової техніки, нові технології та інші
виробничі засоби.

Якщо замовник з тих чи інших причин ухиляється від прийняття виконаної
роботи без достатніх для цього підстав, настають наслідки, передбачені
ст. 931 проекту ЦК України. У такому разі виконавець письмово повідомляє
замовника про необхідність прийняти роботу і через два місяці після
цього попередження має право продати результат виконаної роботи
будь-якій третій особі, а одержаний виторг, з відрахуванням усіх
належних виконавцеві платежів, внести на депозит нотаріальної контори на
ім’я замовника. Крім того, виконавець має право замість продажу
зазначеного результату скористатися правом на його утримання або
стягнути із замовника завдані збитки.

Прийняття виконаної роботи має завершитися її оплатою, яку здійснює
замовник. Оплата роботи проводиться відповідно до погодженого кошторису
плюс схвалені замовником інші непередбачені договором витрати. В оплату
входять встановлені сторонами надбавки (знижки) за дострокове виконання
робіт, поліпшення техніко-економічних показників, проведення виконавцем
варіантних дослідів та інших передбачених у договорі умов.

Як уже відзначалося, особливістю договорів на виконання
науково-дослідних робіт є те, що ризик випадкової неможливості виконання
несе замовник, а це значить, що він зобов’язаний оплатити й ті роботи,
виконання яких не дало очікуваного результату, але за умови, що
неможливість виконання настала не з вини виконавця, а за обставин, які
від нього не залежали.

У договорах на виконання дослідно-конструкторських та технологічних
робіт у разі настання випадкової неможливості виконати зазначені роботи
оплаті підлягають лише витрати виконавця.

Права замовника. Замовник передусім має право вимагати передання йому
виконаної роботи. Він також має право вимагати усунення недоліків
роботи, які були допущені з вини виконавця. Якщо в договорі було
передбачено визнання за замовником права інтелектуальної власності на
результати виконаної роботи, якщо ці результати можуть стати її
об’єктами, то замовник має право на них. Інакше кажучи, замовник має
право вимагати виконання усіх обов’язків, які договором покладені на
виконавця.

Сторони можуть визначати у договорі будь-які інші права та обов’язки,
аби вони не суперечили чинному законодавству. Так, у договорі можуть
бути розподілені обов’язки сторін по забезпеченню виконання необхідними
матеріалами, устаткуванням, зразками тощо. Замовник може взяти на себе
обов’язок будь-яким чином сприяти успішному виконанню договору, надавати
додаткову Інформацію, що стала відома замовникові після укладення
договору тощо. У свою чергу виконавець може бути зобов’язаний надавати
допомогу у впровадженні зразків нових виробів у виробництво, освоєнні
нових технологій і матеріалів, нової техніки, надавати необхідне
обслуговування під час використання зазначених об’єктів і т.п.

Важливе питання, яке потребує чіткого визначення у договорі, є правовий
статус одержаного в процесі виконання договору результату, особливо коли
таким результатом можуть стати об’єкти права інтелектуальної власності.

Слід мати на увазі, що коли об’єкт інтелектуальної власності створює
особа, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, питання
розв’язується відповідно до законодавства про інтелектуальну власність.
Договори, які ми розглядаємо, породжують не трудові, а цивільно-правові
відносини, тому загальні правила законодавства про інтелектуальну
власність до них застосовуватися не можуть. Отже, питання про те, кому
належить право на об’єкт інтелектуальної власності, створений у процесі
виконання договору на науково-технічні роботи, залишається відкритим.
Немає прямої відповіді на нього і у проекті ЦК України. Правда, п. 4 ст.
953 містить норму, за якою виконавець має право здійснювати патентування
результатів робіт, одержаних за договорами на виконання
науково-технічних робіт, лише за згодою замовника.

Проблема досить складна, оскільки має місце колізія між інтересами
сторін. Виконавець має право претендувати на результати, оскільки він є
творцем цих результатів. У замовника також є підстави для визнання за
ним права на ці самі результати, оскільки вони створені за його
завданням і на його кошти. Тому найкращий вихід із цієї ситуації —
взаємний розподіл прав та обов’язків по використанню і розпорядженню
зазначеними результатами.

Відповідно до цієї ж статті проекту ЦК України замовник має право
використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах,
передбачених договором. Виконавець також має право використовувати ці
результати для себе. Зазначена стаття не розкриває, що означає «для
себе». Більше того, у договорі може передбачатися право виконавця
реалізовувати ці результати третім особам. Проте в усіх цих випадках не
йдеться про результати робіт— об’єкти права інтелектуальної власності.

Беручи до уваги наведене, найкраще було б у договорі передбачати
правовий статус результатів робіт, які можуть бути визнані об’єктами
права інтелектуальної власності, виходячи із збалансованих інтересів
сторін договору.

?????????

????????

?????????

?

?

hEAe

OОдним із важливих обов’язків сторін при використанні будь-яких
результатів виконаних робіт є збереження їх конфіденційності. Так,
відповідно до ст. 952 проекту ЦК України сторони зобов’язані забезпечити
конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання
та змісту одержаних результатів. Обсяг відомостей, що визнаються
конфіденційними, визначається у договорі. У цьому ж договорі можуть бути
передбачені й інші умови конфіденційності про договір.

Відповідальність виконавця за порушення договору. Стаття 957 проекту ЦК
України встановлює відповідальність виконавця, оскільки замовник несе
відповідальність за порушення договору за загальними правилами.
Виконавець відповідає перед замовником за невиконання та неналежне

Глава 20. Договір про виконання проектних і пошукових робіт

Юридична природа договору на виконання проектних і пошукових робіт до
цього часу викликає дискусії і не безпідставно. Справа в тому, що
проектні і пошукові роботи виконуються на замовлення заінтересованих
осіб і замовникові мають бути передані готові результати робіт, проте не
уречевлені у будь-якому матеріальному об’єкті. Цим зазначений договір
дуже схожий на підрядні договори. Крім того, у проекті ЦК України цей
договір входить до глави «Підряд» і становить його § 4, який називається
«Підряд на проектні і пошукові роботи». Так само і в ЦК Російської
Федерації, в якому § 5 «Підряд на виконання проектних і пошукових робіт»
є однією з частин глави 37 «Підряд». Оскільки ЦК Російської Федерації
вже прийнято, то можна припустити, що розробники проекту ЦК України не
просто запозичили структуру цієї глави, а й додержуються тієї самої
концепції.

Проте не можна так беззастережно договір на виконання проектних і
пошукових робіт віднести до типу підрядних. Деякі дослідники
відзначають, що у процесі виконання проектних і пошукових робіт/можуть
мати місце певні елементи творчості, але в принципі їх може виконувати
будь-який фахівець відповідної кваліфікації.

З таким трактуванням характеру зазначених робіт важко погодитися. Якщо
йдеться про невеликі за обсягом і прості за складністю роботи, то з
таким висновком можна й погодитися. Але ж коли йдеться про складні і
великі споруди, зокрема будівництво атомної електростанції, то навряд чи
можна у такому випадку обійтися простими фахівцями і без творчого
підходу. І в пошукових, і в проектних роботах такого роду необхідний
саме творчий підхід. Виконання такого роду пошукових і проектних робіт
потребує досить енергійних творчих пошуків, у противному разі зазначені
роботи будуть виконані на низькому науково-технічному рівні і навряд чи
відповідатимуть вимогам безпеки тощо.

Тому видається, що при виконанні пошукових і проектних робіт ознака
творчості не просто можлива, а й необхідна, без неї не може бути
належного результату цих робіт. З огляду на цю обставину договори на
виконання пошукових і проектних робіт мали б бути віднесені до договорів
на виконання творчих робіт.

Ще одним доводом на користь зазначеного висновку є те, що результати
пошукових і проектних робіт не можуть бути уречевлені у будь-якому
матеріальному об’єкті. Цим подібні роботи істотно відрізняються від
звичайних підрядних робіт, чим відрізняються і самі договори.

Звертає на себе увагу ще одна обставина. В проекті ЦК України, ЦК
Російської Федерації, підручниках договори, про які йшлося, прийнято
називати «проектні та пошукові роботи». Зазначені роботи в цілому завжди
передують будівництву. Але майже будь-якому більш-менш значному
будівництву завжди передують пошукові роботи, а вже потім проводяться
проектні роботи. Тому варто було б ці договори так і називати —
«пошуково-проектні роботи», а не «проектно-пошукові роботи».
Запропонована назва більше відповідає їх сутності, вже не кажучи про те,
що це взагалі два окремі види робіт, отже договорів.

Значення договорів про виконання пошукових і проектних робіт важко
переоцінити. При розгорнутому будівництві вони необхідні і від їхньої
якості залежить якість будівництва того чи іншого об’єкта. Останнім
часом є випадки, коли капітально збудовані будівлі падають чи
обвалюються саме тому, що необхідні пошукові та проектні роботи були
здійснені якраз без того творчого елемента, на низькому
науково-технічному рівні, їх мають виконувати не тільки спеціалізовані
організації, а й фахівці високої творчої кваліфікації.

Зазначений договір і договір будівельного підряду тісно пов’язані з
капітальним будівництвом. Будь-яке капітальне будівництво не можливе без
попередніх пошукових і проектних робіт. Договір будівельного підряду
може укладатися як за наявності технічної документації, затвердженої у
встановленому порядку, так і без неї. В тому разі, якщо такої технічної
документації немає, сторони домовляються, хто з них має забезпечити
будівництво необхідною технічною документацією. Замовник і підрядчик не
завжди можуть власними силами розробити таку документацію. Підготовчі
роботи до розробки технічної документації, тобто пошукові роботи, як і
самі проектні роботи потребують спеціальних знань. Їх можуть виконати
лише спеціалізовані організації. І не просто спеціалізовані, а часто
організації, які мають спеціальну ліцензію на право здійснювати такого
роду роботи. Потрібен вищий рівень кваліфікації, якщо замовник не бажає
припуститися фатальної помилки.

Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р.1 (із змінами та
доповненнями) передбачає ряд пошукових і пошуково-проектних робіт, які
можуть здійснюватися лише на підставі виданих у встановленому порядку
ліцензій2.

Як вже відзначалося, пошукові та проектні роботи за своїм характером це
різні види робіт, і вони часто оформляються окремими договорами.
Пошукові роботи, як правило, передують проектним роботам. Але пошукові
роботи не є обов’язковими в усіх випадках будівництва. Будівництво
деяких нескладних об’єктів часто проводиться без попередніх пошукових
робіт. В разі здійснення складного будівництва його проектування просто
неможливе без попередніх пошукових робіт. Тому зазначені види робіт
часто оформляються окремо на виконання пошукових робіт і окремо на
виконання проектних робіт. Проте здебільшого ці роботи оформляють одним
договором.

Стаття 944 проекту ЦК України дає таке визначення договору на проведення
проектних і пошукових робіт «За договором підряду на проведення
проектних і пошукових робіт підрядчик зобов’язується розробити за
завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або)
виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язаний прийняти на оплатити
їх».

З наведеного визначення випливає, що договори на виконання пошукових і
проектних робіт є договорами підрядного типу, отже на них поширюються
правила про підрядні договори.

Зазначені договірні відносини регулювалися спеціальними нормативними
актами колишнього СРСР. Нині в Україні договори про виконання пошукових
і проектних робіт регулюються відомчими нормативними актами. Певною
мірою ці договірні відносини регулюються також законами України «Про
інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р., «Про основи
містобудування» від 16 листопада 1992 р. та «Про іноземні інвестиції»
від 19 березня 1996 р.

Предметом договору про виконання пошукових і проектних робіт є виконання
обумовлених договором робіт. Пошукові та проектні роботи мають
виконуватися на основі технічного завдання на пошукові роботи та
проектування, а також інших вихідних даних, необхідних для складання
проектної та іншої технічної документації. Таке завдання може
підготувати також за дорученням замовника сам підрядчик. У такому разі
завдання стає обов’язковим для сторін з моменту його затвердження
замовником.

Технічне завдання на виконання пошукових чи проектних робіт — документ
досить складний, великий за обсягом, тому його мають розробляти тільки
фахівці. Наприклад, необхідно здійснити пошукові роботи на прокладання
лінії метро в бік житлового масиву Троєщина. На виконання цієї роботи
необхідно скласти технічне завдання, розробка якого також вимагає
значного обсягу робіт. Треба визначити трасу майбутнього пролягання
лінії метро, а вже потім приступати до пошукових робіт.

Пошукові роботи — це розвідка майбутнього місця забудови, дослідження
його ґрунтів, майбутньої траси дороги, трубопроводів, ліній комунікацій
тощо. Пошукові роботи мають на меті виявити місце, яке найбільш
підходить для зведення будівлі чи прокладання дороги, лінії
електропередачі тощо.

При будівництві складних, великих за обсягом споруд пошукові роботи
необхідні. Вони мають забезпечити вихідні дані для проектантів і
становлять початкову стадію проектування. Пошукові роботи проводяться з
метою техніко-економічного обґрунтування вибору району і конкретного
місця будівництва, комплексного вивчення природних умов району,
можливості використання місцевих будівельних матеріалів, джерел
водопостачання, транспортного сполучення, прокладання комунікацій тощо.
Іншими словами, завданням пошукових робіт є підготовка необхідних даних
для розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва і наступного
складання технічної документації.

Другий етап підготовчих до будівництва робіт — проектування, яке має
завершитися комплексом технічної документації. Вона складатиметься з
техніко-економічного обґрунтування, креслень, схем, пояснювальної
записки до них, специфікації тощо, які визначають обсяг і зміст робіт.

За загальним правилом проектування об’єкта будівництва може
здійснюватися за одну або дві стадії. Одна стадія проектування
складається лише з робочого проекту і зведеного кошторису. Її
застосовують для нескладного будівництва або будівництва за серійним
проектом. Для складнішого будівництва спочатку розробляється технічний
проект зі зведеним кошторисом, а вже потім на його основі — робочий
проект (робоча документація) з конкретним кошторисом.

Як уже відзначалося, виконання пошукових і проектних робіт, зокрема для
складного будівництва має творчий характер, що відображено у змісті
зазначених договорів. Хоч ці договори і належать до типу підрядних, у
них є елементи творчого характеру, які певною мірою обумовлює зміст прав
та обов’язків за цим договором.

Своєчасне та якісне виконання пошукових і проекти;

Робіт — основний/обов’язок виконавця робіт. Стаття 947 проекту ЦК
України передбачає, що робота має бути виконана відповідно до вихідних
даних на пошук і проектування та договору. Будь-які відхилення як від
технічного завдання і вимог самого договору мають обов’язково
узгоджувати замовником. При виконанні проектування виконавець повинен
також додержуватися будівельних норм і правил, встановлених технічних
вимог та інших обов’язкових нормативів.

Не менш важливим обов’язком виконавця робіт є його обов’язок погоджувати
вже готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі
потреби — разом із замовником з компетентними державними органами та
органами місцевого самоврядування. З огляду на це положення виконавець
зобов’язаний передати замовникові для погодження весь комплект технічної
документації, дати необхідні пояснення, обґрунтувати доцільність
запропонованих проектних рішень, вибору конкретних будівельних
матеріалів, місця будівництва, прокладання траси тощо. Замовник
перевіряє відповідність технічної документації нормативно-технічним
вимогам і своєму технічному завданню і, якщо не виявиться розбіжностей,
погоджує технічну документацію.

У договорі бажано обумовити строк, протягом якого замовник зобов’язаний
розглянути подану йому технічну документацію.

У передбачених законом випадках виконавець зобов’язаний також погодити
розроблену документацію з відповідними державними органами та органами
місцевого самоврядування. В цьому погодженні повинен брати участь також
і замовник. Вони разом мають розробити і погодити свої дії щодо
погодження документації з компетентними державними органами та органами
місцевого самоврядування.

У процесі погодження технічної документації з компетентними державними
органами та органами місцевого самоврядування можуть виявитися певні
прорахунку відхилення від встановлених вимог, які треба обов’язково
усунути. Усунення виявлених недоліків здійснюється за рахунок сторони, з
вини якої вони були допущені. Якщо це помилки технічного завдання,
виданого замовником, то виявлені недоліки технічної документації мають
бути усунені за рахунок замовника. В інших випадках — за рахунок
виконавця робіт.

Погоджена у встановленому порядку зі всіма компетентними державними
органами та органами місцевого самоврядування, а також із самим
замовником технічна документація передається йому. Відповідно до ст. 947
проекту ЦК України виконавець зобов’язаний передати замовникові готову
проектно-кошторисну документацію, а також результати пошукових робіт у
формі відповідної документації, що додається до проектно-кошторисної.

Важливий обов’язок виконавця робіт — не передавати без згоди замовника
проектно-кошторисну документацію будь-яким третім особам. Передача
зазначеної документації третім особам може мати місце лише на підставі
письмового дозволу замовника.

Заборона виконавцю робіт передавати результати виконаних робіт третім
особам зумовлена тим, що зазначену роботу виконано за рахунок замовника,
його коштом, тому і право розпоряджатися нею належить саме замовникові.
Технічна документація, яка є результатом виконаних пошуково-проектних
робіт, може становити певну службову, комерційну чи будь-яку іншу
конфіденційну таємницю, вона має певну вартість, що належить
замовникові. Саме тому без його дозволу зазначена документація не може
передаватися третім особам.

Нарешті, обов’язком виконавця робіт є також його гарантія, що виконана
за договором проектно-кошторисна документація не містить таких
елементів, які б давали право третім особам перешкодити чи обмежити її
використання.

Під третіми особами у цьому випадку звичайно розуміють компетентні
державні органи, органи місцевого самоврядування, з якими
проектно-кошторисну документацію не було погоджено у встановленому
порядку, а їх вимоги не додержано. До третіх осіб належать також
будь-які інші фізичні чи юридичні особи, інтереси яких може зачіпати
використання розробленої проектно-кошторисної документації (наприклад,
виключні права на використання архітектурного проекта, на основі якого
розроблено проектно-кошторисну документацію).

Якщо з боку зазначених третіх осіб будуть заявлені претензії до
замовника, то виконавець зобов’язаний виступати на боці замовника і
спростувати висунуті претензії. Якщо ж претензії не будуть спростовані,
то виконавець зобов’язаний відшкодувати замовникові заподіяні збитки.

Виконавець зобов’язаний забезпечити необхідну якість виконаних пошукових
та проектно-кошторисних робіт. За ст. 948 проекту ЦК України, виконавець
за договором на виконання пошукових та проектних робіт несе
відповідальність за недоліки проектно-кошторисної документації та
результати пошукових робіт, включаючи і недоліки, що будуть виявлені
згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об’єкта,
створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і даних
пошукових робіт. У такому разі на вимогу замовника виконавець пошукових
та проектних робіт зобов’язаний усунути виявлені недоліки
проектно-кошторисної документації за свій рахунок. Виконавець у разі
потреби має здійснити додаткові пошукові роботи і відповідно до
одержаних результатів безплатно переробити проектно-кошторисну
документацію, а також відшкодувати завдані збитки, якщо законом або
договором не передбачено інше.

Отже, виконавець робіт відповідає за заподіяні збитки за загальними
правилами. Проте у договорі чи законі може бути передбачено інше,
зокрема обмеження розміру відповідальності вартістю виконаних робіт,
стягнення не збитків, а лише виключної неустойки тощо.

У свою чергу замовник зобов’язаний передати виконавцеві завдання та
вихідні дані на проведення пошукових робіт і проектування. Стаття 945
проекту ЦК України передбачає, що за договором на виконання пошукових і
проектних робіт замовник зобов’язаний передати виконавцеві завдання на
здійснення зазначених робіт та інші вихідні дані, необхідні для розробки
проектно-кошторисної документації. В завданні замовника визначається
предмет пошукових і проектних робіт, у тому числі вимоги до їх якості.
Підготовка такого завдання часто вимагає виконання досить значного
обсягу робіт і спеціальної фахової підготовки, які сам замовник не має
змоги виконати. Для підготовки такого технічного завдання замовник може
залучити спеціальні організації, у тому числі й самого виконавця.

Замовник відповідно до ст. 946 проекту ЦК України зобов’язаний сплатити
виконавцеві обумовлену договором Ціну після завершення усіх робіт чи
сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або ж в
іншому порядку, передбаченому договором. Оплата може проводитися за
окремо виконані пошукові роботи і окремо за проектно-кошторисну
документацію. Крім того, замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві
додаткові витрати, пов’язані зі змінами технічного завдання чи інших
вихідних даних для виконання робіт за договором, які були зумовлені
обставинами, що не залежали від виконавця.

Одним із важливих обов’язків замовника є використання
проектно-кошторисної документації, одержаної від виконавця, тільки на
цілі, передбачені договором, не передавати її третім особам і не
розголошувати дані, що містяться в ній без згоди виконавця. Проте в
договорі можуть бути передбачені права замовника використовувати
проектно-кошторисну документацію не тільки для спорудження обумовленого
договором об’єкта, а й для інших цілей. У договорі, зокрема, може бути
передбачено право замовника розмножувати зазначену документацію для
наступної її реалізації.

Договір може передбачати також обов’язок замовника надавати виконавцеві
робіт ті чи інші послуги, необхідні для успішного і якісного виконання
пошукових і проектних робіт. Зазначені види й обсяги послуг визначаються
у договорі.

Замовник відповідно до договору зобов’язаний всіляко сприяти
виконавцеві. Це сприяння може полягати в наданні виконавцеві додаткових
нормативно-технічних матеріалів, необхідних для виконання робіт, у
виділенні своїх фахівців для допомоги, яких виконавець може включити в
групу проектування, у передачі виконавцеві додаткових вихідних даних,
необхідних для розробки проектно-кошторисної документації, тощо.

Замовник також зобов’язаний разом з виконавцем брати участь у погодженні
готової проектно-кошторисної документації з компетентними державними
органами та органами місцевого самоврядування.

На замовнику-лежить також обов’язок відшкодувати виконавцеві додаткові
витрати, спричинені зміною вихідних даних для пошукових і проектних
робіт внаслідок обставин, що не залежать від виконавця.

У разі вчинення до виконавця третіми особами позову у зв’язку з
недоліками розробленої проектно-кошторисної документації або виконаних
пошукових робіт замовник зобов’язаний залучити до справи самого
виконавця. Найчастіше це має місце у випадках, коли замовником на
виконання пошукових і проектних робіт виступає організація, яка
одночасно є підрядчиком за договором будівельного підряду. У такому разі
будівельна організація відповідає перед замовником будівельних робіт за
будь-які недоліки спорудженого об’єкта, в тому числі й ті, які
спричинені недоліками проектно-кошторисної документації чи даних
пошукових робіт. Вона зобов’язана відшкодувати заподіяні збитки своєму
замовникові, але має право на регресний позов до виконавця пошукових і
проектних робіт.

Похожие записи