Реферат на тему:

Злочини в сфері господарської діяльності (ст. ст. 199—235 КК)

Родовим об’єктом господарських злочинів слід вважати діяльність, яка
відповідала б інтересам громадян України. З об’єктивної сторони
господарські злочини характеризуються як суспільно небезпечні діяння
(дія чи бездіяльність), що завдає шкоду нормальній господарській
діяльності.

Суб’єкти злочинів у сфері господарської діяльності, залежно від
обов’язкових і додаткових якостей, властивих особі, її місця в структурі
об’єкта можна поділити на три категорії: спеціальні суб’єкти (наприклад,
посадова особа); спеціальноконкретні особи (наприклад, продавець,
працівник побутового обслуговування і т. ін.); будь-яка особа, що
підлягає кримінальній відповідальності, яка порушує або не виконує певні
господарські обов’язки і вимоги поведінки у цій сфері.

Таким чином, під злочинами у сфері господарської діяльності розуміємо
вчинене приватною або посадовою особою при здійсненні господарської
діяльності умисне або необережне суспільно небезпечне діяння (дію чи
бездіяльність), що завдає істотної шкоди цій корисній діяльності.

Розглянемо деякі з них.

Контрабанда (ст. 201 КК). Контрабанда, тобто переміщення товарів через
митний кордон України поза митним контролем чи з приховуванням від
митного контролю, зроблене у великих розмірах, а також незаконне
переміщення історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих,
радіоактивних чи вибухових речовин, зброї і боєприпасів (крім
гладкоствольної мисливської зброї і бойових припасів до нього), а також
контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, стосовно яких
законодавством встановлені відповідні правила вивозу за межі України.

Потрібно зазначити, що даний злочин раніше знаходився в розділі II «Інші
злочини проти держави» Особливої частини Кримінального кодексу.

Подібне рішення в колишніх умовах нашого суспільно-економічного розвитку
було цілком обґрунтованим. Однак зміни, що відбуваються, вимагають
уточнення цих визначень. Дійсно, контрабанда визначалася тим злочином,
який завдавав суттєвої шкоди монополії зовнішньої торгівлі держави,
порушення правил про валютні операції посягало на відносини в галузі
валютної монополії. Але змінюються економічні орієнтири і правила, і те,
що раніше вважалося монополією держави в господарському житті, зараз
надано й представникам інших форм власності. Отже, говорити сьогодні про
те, що держава як господарюючий суб’єкт володіє монополією на цей вид
господарської діяльності, буде неправильним. Тому в новому Кримінальному
кодексі контрабанда перенесена в розділ «Злочини в сфері господарської
діяльності».

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є встановлений порядок
переміщення відповідних товарів через митний кордон України.

Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю
(ст. 202 КК). Об’єктом злочину є порядок державної реєстрації і
ліцензування підприємницької та іншої господарської діяльності, у т. ч.
банківської і професійної діяльності на ринку цінних паперів. Вказаний
порядок покликаний забезпечувати нормальний розвиток економіки і
захищати права та інтереси фізичних та юридичних осіб, фінансові
інтереси держави (зокрема в плані створення передумов для нарахування і
стягнення податків та інших обов’язкових платежів).

З об’єктивної сторони злочин може набувати однієї з трьох форм: 1)
здійснення без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької
діяльності, що містять ознаки підприємницької, у т. ч. банківської
діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних
паперів та операцій небанківських фінансових установ; 2) здійснення без
одержання спеціального дозволу (ліцензії) видів господарської
діяльності, які відповідно до законодавства підлягають ліцензуванню, у
т. ч. банківської діяльності, банківських операцій, професійної
діяльності на ринку цінних паперів та операцій небанківських фінансових
установ; 3) здійснення зазначеної діяльності з порушенням умов
ліцензування.

Суб’єктом злочину є: 1) фізичні осудні особи незалежно від громадянства,
які досягли 16-річного віку, у т. ч. особи, які займаються
зареєстрованою підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;
2) службові особи юридичних осіб — підприємницьких та інших
господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішення про
здійснення господарської діяльності без належним чином оформленої
ліцензії або з порушенням умов ліцензування, а також службові особи, які
не забезпечили отримання підприємством, установою чи організацією
ліцензій, хоча цей обов’язок покладався на них нормативними актами,
установчими документами або трудовим контрактом. Наявність обов’язку у
певного працівника підприємства чи організації дотримуватись вимог
ліцензування має встановлюватись у кожному конкретному випадку з
урахуванням здійснюваного ним фактичного і юридичного контролю за
фінансово-господарською діяльністю суб’єкта господарювання.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і
спеціальною метою. Винний усвідомлює, що порушує встановлений порядок
зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю і бажає
вчинити такі дії для того, щоб досягти мети — одержати від
незареєстрованої, безліцензійної або пов’язаної з порушенням умов
ліцензування діяльності дохід у великих розмірах.

Заняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК).

Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок зайняття
дозволеними видами господарської діяльності.

Об’єктивна сторона злочину виражається у зайнятті тими видами
господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім
випадків, передбачених іншими статтями Кримінального кодексу.

Диспозиція ст. 203 КК носить в цілому бланкетний характер, що для
з’ясування змісту кримінально-правової заборони робить необхідним
звернення до відповідних законів. Поняття «спеціальна заборона», вжите в
ч. 1 ст. 203 КК, означає не заборону певних діянь взагалі, а відсутність
необхідних підстав для їх вчинення конкретною особою. Відповідно до
закону певні види господарської діяльності можуть здійснювати лише
державні підприємства та організації (наприклад, виготовлення і
реалізацію військової зброї та боєприпасів до неї, видобування бурштину,
охорона окремих особливо важливих об’єктів права державної власності,
виробництво етилового спирту, імпорт, експорт та оптова торгівля
етиловим, коньячним і плодовим спиртом тощо).

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і
якій законом не заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а також
службова особа, яка дала вказівку здійснювати заборонену для даного
підприємства діяльність або керувала нею. Особи, яким взагалі заборонено
займатись підприємництвом, за наявності для цього підстав можуть
притягуватися до відповідальності за ст. 202.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203 КК) є: 1) отримання доходу
у великих розмірах; 2) вчинення діяння особою, раніше судимою за
зайняття забороненими видами господарської діяльності (необхідно, щоб
судимість за ч. 1 або ч. 2 ст. 203 не була знята або погашена у
встановленому законом порядку).

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою
збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК).

Об’єктом злочину є запроваджений з метою захисту економічних інтересів
держави порядок виробництва й обігу підакцизних товарів. Додатковим
факультативним об’єктом виступає життя і здоров’я споживачів
недоброякісної підакцизної продукції.

Предметом злочину є: 1) алкогольні напої, 2) тютюнові вироби; 3) інші
підакцизні товари. До останніх на сьогодні належать: 1) деякі
транспортні засоби та шини до них; 2) ювелірні вироби; 3) нафтопродукти;
4) деякі продукти харчування (наприклад, кава, ікра осетрових, краби
готові або консервовані, шоколад, пиво солодове); 5) інші товари (одяг
хутровий із норки, песця або лисиці, одяг з натуральної шкіри, рушниці
спортивні, офісні меблі, компакт-диски тощо).

Об’єктивна сторона злочину полягає у таких діях: 1) придбання незаконно
виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних
товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут
незаконно виготовлених підакцизних товарів (ч. 1 ст. 204 КК); 5)
незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших
підакцизних товарів (ч. 2 ст. 204 КК). При цьому незаконне виготовлення
підакцизних товарів тягне відповідальність за ч. 3 ст. 204 КК лише за
умови, що таке виготовлення здійснюється: а) шляхом відкриття підпільних
цехів; б) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво
таких товарів, або в) особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1
ст. 204 КК, є мета збуту. Придбання, зберігання або транспортування
незаконно встановлених підакцизних товарів без мети збуту, а, наприклад,
для власного споживання розглядуваного складу злочину не утворює.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3. ст. 204 КК) є: 1) незаконне
виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів),
що становить загрозу для життя і здоров’я людей; 2) незаконний збут
таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.

Об’єктивна сторона контрабанди — переміщення товарів через митний кордон
України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Суб’єктом контрабанди може бути особа, яка досягла

16-річного віку. З суб’єктивної сторони контрабанда характеризується
прямим умислом.

Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК). Поняття «фіктивне (неправдиве)
підприємництво» полягає в тому, що різні, офіційно зареєстровані особи
використовують, як правило, обманні прийоми для здійснення і
приховування своєї фактичної діяльності. Це може відбуватися як у момент
реєстрації, так і потім, паралельно з дозволеною діяльністю. Саме та
обставина, що подібна діяльність може вчинюватися і в процесі здійснення
підприємницької діяльності, поряд з легалізованою, дає підстави віднести
цей злочин до даного етапу здійснення підприємництва.

N

¤ ¦ ^

l

n

ae

.ого статутними документами. Даний склад сформульовано законодавцем як
матеріальний, тобто необхідно встановити злочинне діяння, злочинний
наслідок і причинний зв’язок між ними. Наслідки полягають у завдаванні
матеріальної шкоди державі, банку, кредитній установі, іншим юридичним
особам чи громадянам.

Існує різниця між фіктивним і незареєстрованим підприємництвом або
підприємництвом без спеціального дозволу (ліцензії). Підприємництво без
реєстрації чи спеціального дозволу (ліцензії) є незаконним,
неправомірним з самого початку свого здійснення. Фіктивне підприємництво
також порушує нормальну діяльність господарського механізму, але
по-іншому. Особа або група осіб формально проходять необхідну
реєстрацію, але пізніше вчиняють такі діяння, що дозволяють приховувати
реальну сутність скоєного.

Суб’єктом даного злочину може бути особа з 16-річного віку. Здебільшого
це посадова особа суб’єкта підприємницької діяльності.

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом.
Мотиви і мета вчинення такого злочину можуть бути різноманітними і не
впливають на кваліфікацію даних діянь. Це може бути «відмивання»
«брудних» грошей, отримання додаткового прибутку, припинення
функціонування конкуруючих організацій і т. д.

Порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210 КК).
Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений законодавством
порядок виконання державного і місцевих бюджетів, порядок використання
бюджетних ресурсів, покликаних з фінансового боку забезпечувати
виконання державними органами та органами місцевого самоврядування
покладених на них завдань і функцій. Додатковим обов’язковим об’єктом
злочину виступають конституційні права і законні інтереси громадян,
порядок здійснення службовими особами покладених на них службових
повноважень.

Предметом злочину є бюджетні кошти. Це кошти, що включаються у бюджети
всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Бюджетну систему
України як план формування і використання фінансових ресурсів утворюють
сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів (Бюджет Автономної
Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах, бюджети
місцевого самоврядування — територіальних громад сіл, селищ, міст та їх
об’єднань).

З об’єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних
формах: 1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому
призначенню; 2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують
затверджені межі видатків; 3) недотримання вимог щодо пропорційного
скорочення видатків бюджету; 4) недотримання вимог щодо пропорційного
фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Перші дві форми вчинюються шляхом дій. Недотримання встановлених
бюджетним законодавством вимог (третя і четверта форми злочину) може
виражатись як у діях, так і у бездіяльності службової особи.

Суб’єкт злочину спеціальний. Насамперед це — службова особа, на яку
покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники
бюджетних коштів — це бюджетні установи та організації в особі інших
керівників, уповноважені на одержання асигнувань, взяття зобов’язань та
здійснення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав розпорядники
поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників
коштів бюджету нижчого рівня.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 210 КК) є вчинення його: 1) в
особливо великих розмірах; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою
осіб.

Фіктивне банкрутство (ст. 218 КК).

У даному випадку розглядається фінансова неспроможність підприємця.
Тобто йдеться про неправдиве, обманне банкрутство. Отже, даний злочин
порушує нормальний, цивілізований порядок здійснення підприємницької
діяльності.

Для об’єктивної сторони даного злочину необхідно подання, оголошення
завідомо неправдивої заяви, тобто повідомлення, що приховує перед
кредитором і (або) бюджетом справжню картину фінансового становища
підприємця або підприємницького підприємства і констатує нібито
фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань
перед бюджетом. Така заява може бути зроблена в будь-якій формі:
письмово, усно, через газету, телебачення і т. ін.

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом.
Особа приховує своє реальне фінансове становище, згідно з яким суб’єкт
підприємництва має можливість виконувати всі фінансові вимоги та
зобов’язання і завідомо неправдиво заявляє про своє банкрутство. Мотиви
та цілі даного злочину можуть бути різними: ліквідувати з метою
подальшої приватизації дане підприємство, приховати неправомірне
використання фінансових коштів і т. ін.

Суб’єктами даного злочину можуть бути особи, прямо вказані в диспозиції
даної статті: громадяни — засновники або власники суб’єкта господарської
діяльності, а також громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

Підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків (ст. 215 КК).
Суспільна небезпечність даного злочину обумовлюється тією шкодою, яка
задається фінансовій сфері, оскільки в результаті його вчинення винний
одержує можливість незаконно безоплатно користуватися поштовими і
транспортними послугами. Подібні діяння призводять до скорочення
грошових надходжень до державного бюджету.

Безпосереднім об’єктом даного злочину є суспільні відносини, що
визначають надходження грошових коштів до бюджету держави від поштових і
транспортних послуг, наданих населенню.

У диспозиції ст. 215 КК вказані предмети даного злочину: знаки поштової
оплати, маркована продукція, міжнародні відповідні купони, посвідчення
особи для міжнародного поштового обміну, відбитки маркірувальних та
друкарських машин, квитки залізничного, водного, повітряного,
автомобільного транспорту, інші проїзні документи на провіз вантажів.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: а) виготовленні з метою збуту, б)
збуті, або в) використанні завідомо підроблених предметів, що перелічені
вище.

Суб’єктивна сторона даного злочину передбачає наявність прямого умислу і
спеціальної мети — бажання збути або використати підроблені предмети.

Суб’єктом даного злочину може бути приватна особа з 16-річного віку.
Якщо подібні діяння вчинить посадова особа, то вона несе
відповідальність і за зловживання посадовим становищем.

Незаконне виготовлення, підробка, використання або збут незаконно
виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору (ст. 216
КК).

Акциз (від лат. ассіsо — обрізаю) — форма непрямого податку, який по
суті є надбавкою до ціни індивідуального товару переважно масового
вжитку та послуги приватних підприємств. Акцизний податок збирається
урядом та місцевими органами управління. У принципі акциз розглядається
як найбільш стабільний інструмент збільшення державних доходів. Об’єктом
оподаткування, як зазначено у положеннях Закону України «Про акцизний
збір» від 26.12.92, є обіг з реалізації підакцизних товарів (продукції),
що виготовлені в Україні або ж завезені на її територію, якщо інше не
передбачено міжнародними угодами. Перелік товарів (продукції), на які
встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною
Радою України.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується такими формами: а)
незаконне виготовлення; б) підробка; в) використання; г) збут незаконно
виготовлених і одержаних або підроблених марок акцизного збору.

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом та
здебільшого корисливим мотивом.

Суб’єктом даного злочину можуть бути працівники підприємства, де
виготовляють акцизні марки, інших поліграфічних підприємств, а також
особи, які досягли 16-річного віку.

Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).

Безпосереднім об’єктом даного злочину є суспільні відносини, що
регулюють нормальне здійснення підприємницької господарської діяльності.

Об’єктивна сторона — це надання громадянином-підприємцем або засновником
чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також посадовою особою
суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації
державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання
субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг по податках при
відсутності ознак розкрадання. Наприклад, підприємці обманним шляхом
одержують банківський кредит для проведення своїх заходів. Безоплатного
вилучення як однієї з ознак розкрадання тут немає. Та суспільна
небезпека полягає в тому, що одержаний, скажімо, банківський кредит
використовується зовсім не в цілях, заради яких створено і повинно
працювати підприємство і для чого, власне, йому дають цей кредит.

Суб’єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом і
спеціальною метою — незаконне одержання субсидій, субвенцій, дотацій,
кредитів, податкових пільг.

Суб’єктами даного злочину можуть бути такі категорії громадян, які
досягли 16-річного віку: підприємці (без створення юридичної особи);
власники, засновники суб’єктів господарської діяльності; посадові особи
суб’єкта господарської діяльності.

Крім згаданих злочинів у сфері господарської діяльності, до даної
категорії за кримінальним законом належать такі: протидія законній
господарській діяльності (ст. 206 КК), ухилення від повернення виручки в
іноземній валюті (ст. 207 КК), незаконне відкриття або використання за
межами України валютних рахунків (ст. 208 КК), легалізація
(«відмивання») грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним
шляхом (ст. 209 КК); видання нормативно-правових або розпорядчих актів,
які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом
порядку (ст. 211 КК); ухилення від сплати податків, зборів, інших
обов’язкових платежів (ст. 212 КК); порушення порядку здійснення
операцій з металобрухтом (ст. 213 КК); порушення правил здачі
дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК) та ін. (див.
розд. VII КК).

Спеціальноконкретні суб’єкти також є спеціальними суб’єктами, але їх
ознаки ще більшою мірою деталізовані стосовно певного складу злочину,
сформульовані більш вузько, виходячи насамперед зі специфіки суспільного
відношення, що порушується злочином.

В англосаксонській системі кримінального права суб’єктом подібних
злочинів може бути не лише фізична, а й юридична особа. Важливо
відзначити, що визнання винною в цих країнах, наприклад, корпорації не
виключає засудження її керівника, директорів, адміністраторів та інших
службовців.

Похожие записи