13

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Злочини проти життя”

План

1. ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ ТА ЙОГО ОЗНАКИ

2. ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Поняття злочину та його ознаки

Загальними ознаками кожного злочину є суспільна небезпека,
протиправність, винність і караність діяння. Сукупністю цих ознак злочин
відрізняється від всіх інших правопорушень, у тому числі
адміністративних і дисциплінарних проступків. Однак злочини проти життя
є одними з найтяжчих, оскільки забирають найцінніше, що є у людини –
саме життя. Такі злочини є вкрай небезпечними для суспільства і
потребують жорсткої правової оцінки і покарання. В даній роботі
розглянемо злочини проти життя, їх види, характеристику та
відповідальність, яку вони тягнуть за собою.

Злочин як протигромадське діяння характеризується цілою низкою властивих
йому ознак. Окремі з них є основними (обов’язковими), при відсутності
яких діяння не може бути визнано злочином, інші — факультативними
(необов’язковими). Основні ознаки, у свою чергу, поділяються на двох
груп: а) ті, котрі відрізняють злочин від інших соціальних діянь, і б)
ті, котрі відрізняють один злочин від іншого.

Загальними ознаками кожного злочину є суспільна небезпека,
протиправність, винність і караність діяння. Сукупністю цих ознак злочин
відрізняється від всіх інших правопорушень, у тому числі
адміністративних і дисциплінарних проступків.

Найбільш важливим із усіх названих ознак є суспільна небезпека діяння,
що виявляється в зазіханні на суспільний чи державний лад, систему
господарства, власність, особу, політичні, трудові, майнові й інші права
громадян і правопорядок. Діяння, що не являють собою суспільної
небезпеки, вже в силу цього не є злочином (ст.7 КК). Ознака суспільної
небезпеки притаманна не тільки злочинам, але і деяким іншим
правопорушенням. Однак ступінь суспільної небезпеки останніх набагато
менш значна. Злочини відрізняються від інших правопорушень, насамперед,
підвищеною суспільною небезпекою зробленого діяння.

Другою загальною ознакою кожного злочину є протиправність діяння.
Протиправність найтіснішим образом зв’язана із суспільною небезпекою,
будучи, власне кажучи, її юридичним вираженням. Злочином визнається
тільки таке суспільне діяння, що передбачене в кримінальному праві.

Третьою ознакою злочину є винність, що виражається в чи намірі
необережності особи, що скоїла суспільно небезпечне і протиправне
діяння. Особа, що скоїла таке діяння при відсутності провини,
кримінальній відповідальності і покаранню не підлягає, а саме діяння не
може розглядатися в цьому випадку як злочин. Так називане об’єктивне
зобов’язання, тобто визнання злочинним і кримінально карним діяння
особи, що не бажала, не передбачала і по обставинах справи не могла
передбачати настання небезпечних наслідків, чужо принципам кримінального
права і правосуддя.

Четвертим із загальних ознак злочину є його караність. Оскільки особа
зробила суспільно небезпечне, протиправне і винне діяння, воно підлягає
кримінальному покаранню (ст.2 УПК). У силу конкретних обставин (ст.50,
51 КК) особа, що скоїла злочин, може бути звільнена від кримінальної
відповідальності і покарання. Але це не правило, а виключення, що
допускається кримінальним законом лише тоді, коли діяння винного чи він
сам особисто, чи розслідування судового розгляду утратили свою суспільну
небезпеку, а також стосовно зробленого вперше малозначним злочинам.

Крім цих загальних ознак злочину, що відрізняють його від інших
правопорушень, слідчий (особа, що проводить дізнання) зобов’язаний
установити й інші передбачені законом ознаки, що характеризують дане
діяння як злочин і відрізняють його від суміжних чи близьких по
характері злочинів. Сукупність таких ознак іменується в науці
кримінального права, у кримінально-процесуальному законодавстві, у
слідчій і судовій практиці складом злочину.

2. Види та характеристика злочинів проти життя

Умисне вбивство

Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,
карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у
стані вагітності;

3) заручника;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6) з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою
службового або громадського обов’язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із згвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої
пристрасті неприродним способом;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком
вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу, — карається
позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним
позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом
6 частини другої цієї статті.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що
раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного
знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, — карається обмеженням
волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або
відразу після пологів — карається обмеженням волі на строк до п’яти
років або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також
у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, —
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Вбивство, вчинене через необережність, — карається обмеженням волі на
строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, — карається
позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є
наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних
дій або систематичного приниження її людської гідності, — карається
обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той
самий строк.

Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або
іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб, —
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі
на той самий строк.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження,
небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату
будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад
здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну
третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, —
карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер
особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування
потерпілого або інших осіб, або вчинене на замовлення, або спричинило
смерть потерпілого, — карається позбавленням волі на строк від семи до
десяти років.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження,
яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків,
передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило
тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як
на одну третину, — карається виправними роботами на строк до двох років
або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на
строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи
примусу до певних дій, — караються позбавленням волі від трьох до п’яти
років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного
хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або
тяжкої образи з боку потерпілого, — карається громадськими роботами на
строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами
на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення
меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для
затримання злочинця, — карається громадськими роботами на строк від ста
п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до
двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі
на строк до двох років.

Умисне легке тілесне ушкодження — карається штрафом до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами
на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного
року.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад
здоров’яабо незначну втрату працездатності, — карається громадськими
роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або
виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які
завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, — карається
штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами
на строк до одного року.

Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з
метою залякування потерпілого чи його близьких, — караються обмеженням
волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного
чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших
насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити
дії, що суперечать їх волі, — карається позбавленням волі на строк від
трьох до п’яти років. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою
змовою групою осіб, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до
десяти років.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження — карається
громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока
годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до двох років.

Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення
цієї погрози, — карається арештом на строк до шести місяців або
обмеженням волі на строк до двох років.

Те саме діяння, вчинене членом організованої групи, — карається
позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом
імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є
небезпечною для життя людини, — карається арештом на строк до трьох
місяців або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням
волі на строк до трьох років.

Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної
інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього
вірусу, — карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої
невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, —
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх
професійних обов’язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до
них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої
невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, —
карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі
на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб, —
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років.

Розголошення службовою особою лікувальногозакладу, допоміжним
працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником
відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження
вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби,
що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого
імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з
виконанням службових або професійних обов’язків, — карається штрафом
від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними
роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох
років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про
наявність у неї цієї хвороби, — карається виправними роботами на строк
до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше
судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою, а також зараження
двох чи більше осіб або неповнолітнього, — караються обмеженням волі на
строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від
двох до п’яти років.

Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків
щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або
несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю
потерпілого, — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот
сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони
спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, — караються
обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на
строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Отже, законодавча класифікація злочинів – віднесення злочинів до тих чи
інших груп, їх об‘єднання в такі групи, яке здійснюється самим
законодавцем. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві
провадиться за суб‘єктом посягання, формою вини, характером і ступенем
суспільної небезпеки. Об‘єкт посягання є основою для визначення місця
того чи іншого злочину в системі Особливої частини КК і віднесення
злочину до тієї чи іншої групи за характером і ступенем суспільної
небезпечності. Усі злочини в Особливій частині КК поділені на групи
(глави, розділи) за об‘єктом посягань, що важливо для визначення
підслідності, підсудності, обумовлює ефективність боротьби зі
злочинністю на певних етапах розвитку суспільства.

Крім категорії тяжких в КК називаються особливо тяжкі злочини (ст.24,
25) та злочини, що не являються великої суспільної небезпеки (ст.10,
51). Переліку діянь, віднесених до останніх КК не містить. Лише стосовно
звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням до
адміністративної відповідальності на підставі ст.51 КК передбачено, що
таке звільнення допускається лише в справах про злочини, за які законом
передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше
одного року або інше більш м‘яке покарання. Проте віднесення цього
положення на інші види звільнення від кримінально ї відповідальності на
підставі ст.51 (передача матеріалів справи на розгляд товариського суду,
застосування примусових заходів виховного характеру, передача особи на
поруки громадській організації або трудовому колективу) було б
неправильним. Дати формалізований перелік злочинів, що не являють
великої суспільної небезпеки, неможливо та й недоцільно, оскільки такі
злочини – це не конкретний вид, а оцінка ступеня суспільної
небезпечності кожного окремого злочину. Аналіз ст.24, 25 КК, де йдеться
про особливо тяжкі злочини, та ст.7-1 КК дозволяє зробити висновок, що
до таких належать: а) умисні злочини, передбачені ст.7-1 КК; б) ті, за
які законом передбачене максимальне покарання.

У теорії кримінального права злочини поділяються на 4 групи: 1)невеликої
тяжкості; 2)середньої тяжкості; 3) тяжкі; 4) особливо тяжкі.

Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,
карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.
Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що
раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного
знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, — карається обмеженням
волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також
у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, —
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Використана література

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Кримінальний кодекс України. – К., 2000.

3. Коментар до Кримінального кодексу України. – Харків, 2001.

4. Кримінальне право. Підручник. – К., 2001.

5. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. Посібник. – К.:
Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К., 2000.

7. Словник-довідник юриста. – К., 2002.

Похожие записи