Реферат

На тему:

Злочини проти порядку приватизації

Безпосереднім об’єктом злочинів, пов’язаних із приватизацією (статті
233-235 КК), є передбачений законодавством порядок приватизації
державного і комунального майна. Цей порядок покликаний: сприяти
підвищенню ефективності діяльності підприємств і створенню конкурентного
середовища; захистити фіскальні інтереси держави та органів місцевого
самоврядування, залучити кошти, необхідні для виконання соціальних
програм; забезпечити структурну перебудову економіки України; поєднати
засоби виробництва та ефективного власника; створити умови для
подальшого розвитку фондового ринку; забезпечити інформаційну прозорість
процесу приватизації тощо.

Незаконна приватизація державного, комунального майна

(ст. 233 КК). Предметом цього злочину є державне і комунальне майно.

Під державним майном треба розуміти майно, що перебуває у державній
власності, а також майно, яке належить АРК. Об’єкти державної власності,
що підлягають приватизації, визначаються спеціальними законами.

Комунальним визнається майно, яке перебуває у комунальній власності —
праві власності громади села, селища або міста.

Предметом цього злочину не визнаються об’єкти державного земельного і
житлового фондів. Водночас, його предметом є приватизаційні документи.

З об’єктивної сторони злочин може набувати однієї з чотирьох форм,
вказаних у ч. 1 ст. 233 альтернативне: 1) приватизація державного чи
комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у
спосіб, не передбачений законом;

2) приватизація вказаного майна шляхом використання підроблених
приватизаційних документів; 3) приватизація майна, яке згідно із законом
не підлягає приватизації; 4) приватизація неправомочною особою.

Під приватизацією розуміється один із способів зміни форми власності, а
саме: відчуження державного або комунального майна на користь фізичних
та юридичних осіб, які відповідно до законодавства про приватизацію
можуть бути покупцями.

Під заниженням вартості майна через визначення у спосіб, не передбачений
законом, треба розуміти: 1) застосування такого способу, який відповідно
до чинного законодавства взагалі не повинен бути використаний під час
приватизації; 2) застосування такого способу оцінки майна, який хоч і
використовується під час приватизації, однак згідно із законодавством не
може застосовуватися для оцінки саме даного об’єкта приватизації.

Під використанням підроблених приватизаційних документів потрібно
розуміти їх подання органам приватизації, вчинення з ними інших дій, які
так чи інакше впливають на винесення рішення про приватизацію конкретних
об’єктів та її умови.

Приватизація майна, яке не підлягає приватизації, означає укладання
договорів купівлі-продажу щодо таких об’єктів державної або комунальної
власності, відчуження яких на користь фізичних та юридичних осіб чинним
законодавством або рішенням місцевих рад відповідного рівня заборонено.
Відповідно до Закону «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 5),
приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення,
а також казенні підприємства. Перелік об’єктів права державної
власності, що не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним.
Поіменний перелік зазначених об’єктів, які розподіляються за органами
управління та областями, затверджується Верховною Радою України за
поданням КМУ у формі прийняття відповідного Закону.

Приватизація неправомочною особою передусім означає, що як покупець
державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним
законодавством не дозволено брати участь у приватизації і укладати
відповідні договори купівлі-продажу. Так, відповідно до

Закону «Про приватизацію державного майна» (ст. 8), покупцями об’єктів
приватизації не можуть бути: 1) юридичні особи, у майні яких частка
державної власності перевищує 25%; 2) органи державної влади та
місцевого самоврядування; 3) працівники державних органів приватизації;
4) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності.

Злочин вважається закінченим з моменту незаконної приватизації
державного або комунального майна.

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку і бере
безпосередню участь у приватизації державного чи комунального майна
(зокрема, працівники державних органів приватизації та органів місцевого
самоврядування, голови та члени комісій з приватизації об’єктів,
тендерних комісій, службові особи підприємств, які підлягають
приватизації, фізичні особи та службові особи, засновники та власники
юридичних осіб — покупців державного чи комунального майна).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 233) є незаконна приватизація
майна державної чи комунальної власності у великих розмірах або вчинення
діяння за попередньою змовою групою осіб. Незаконна приватизація
вважається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість приватизованого
майна у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум
доходів громадян (примітка до ст. 233).

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК). Предметом
злочину є приватизаційні папери, тобто особливий вид державних цінних
паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у
процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного
житлового фонду, земельного фонду (ст. 1 Закону «Про приватизаційні
папери»). Різновидами приватизаційних паперів, фактично випущеними під
час приватизації в Україні, стали приватизаційні майнові сертифікати і
житлові чеки.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 234, полягає у
вчиненні одного з таких діянь: 1) продаж приватизаційних паперів; 2) їх
інша незаконна передача; 3) купівля приватизаційних паперів; 4) їх
розміщення; 5) інші операції з приватизаційними документами без
належного дозволу.

Купівля і продаж приватизаційних паперів означає укладання щодо них
договорів купівлі-продажу. Інша незаконна передача приватизаційних
паперів — це їх відчуження будь-яким сплатним чи безоплатним способом,
за винятком продажу (наприклад, передача у борг або у рахунок погашення
боргу, дарування), використання як засобу застави або платежу, а так
само передача іншій особі для використання у процесі приватизації.
Використання приватизаційних паперів здійснюється шляхом їх обміну на
паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право
власності на частку державного майна відповідно до номіналу
приватизаційного папера з обов’язковим відображенням змісту обмінної
операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх
документах. Оскільки за законом приватизаційні папери вільному обігу не
підлягають (ч. 1 ст. 5 згаданого вище Закону), їх купівля, продаж та
передача іншим особам є незаконними й утворюють склад злочину,
передбачений ст. 234. Під розміщенням приватизаційних паперів потрібно
розуміти діяльність посередника, який обмінює приватизаційні папери
інших осіб на паї та акції підприємств, не маючи при цьому виданої ФДМУ
ліцензії на такий вид господарської діяльності. Інші операції з
приватизаційними документами без належного дозволу — це, наприклад,
незаконне проведення представницької діяльності з приватизаційними
паперами.

Викрадення приватизаційних паперів (ч. З ст. 234) означає заволодіння
ними шляхом крадіжки, грабежу або розбою. Протиправне заволодіння
приватизаційними паперами шляхом вимагання, шахрайства, привласнення або
зловживання службовою особою своїм службовим становищем, залежно від
обставин, треба кваліфікувати за ст. 357 або як відповідний злочин проти
власності (статті 189, 190, 191 КК).

Суб’єктом злочину є особа, яка не є власником приватизаційних паперів.

Суб’єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується прямим
умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 234, є:

1) повторність; 2) вчинення злочину особою, раніше судимою за один із
злочинів, передбачений ст. 233 або ст. 235; 3) вчинення злочину
організованою групою; 4) з використанням службового становища.

Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного,
комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст.
235 КК). Предметом злочину є документи, необхідні для приватизації
державного або колективного майна, у т. ч. декларації щодо походження
коштів, за рахунок яких воно приватизується.

Об’єктивна сторона аналізованого складу злочину виражається у двох
формах: 1) подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження
коштів, за які приватизується державне, комунальне майно чи
підприємство, або в інших документах, необхідних для приватизації; 2)
недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта
та інших обов’язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та
іншими нормативно-правовими актами України.

Подання неправдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації
державного, комунального майна або підприємства, означає, що винна особа
направляє відповідному адресатові повністю або частково сфальсифіковані
документи.

Порушення зобов’язань, які покладаються на покупців державного чи
комунального майна та осіб, які придбавають об’єкти приватизації
протягом терміну дії цих зобов’язань, потрібно визнавати недотриманням
вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта та інших умов
щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими
актами України, і кваліфікувати за ст. 235 КК. Зокрема, аналізований
склад злочину утворюють такі діяння: порушення визначених договором
купівлі-продажу строків, форми і розмірів внесення інвестицій; порушення
терміну сплати за об’єкт приватизації, придбаний шляхом викупу на
аукціоні або за конкурсом; недотримання зобов’язання щодо збереження
профілю діяльності приватизованого об’єкта або

кількості робочих місць; зміна номенклатури та обсягу виробництва
продукції.

Для притягнення до відповідальності за ст. 235 треба встановити, що в
особи була об’єктивна можливість виконати передбачені договором
зобов’язання.

Злочин вважається закінченим з моменту: 1) подання відповідних
перекручених документів належним адресатам — органу приватизації,
тендерній комісії, комісії з приватизації об’єкта тощо;

2) фактичного невиконання встановлених нормативно-правовими актами умов
щодо приватизації майна. На кваліфікацію як закінченого злочину не
впливає: 1) розірвання договору купівлі-продажу у судовому порядку і 2)
був чи ні об’єкт приватизації реприватизований.

Ознаки суб’єкта та суб’єктивної сторони цього злочину в цілому
збігаються з відповідними характеристиками злочину, описаного у ст. 233.
Варто однак уточнити, що у даному разі з числа виконавців виключаються
працівники органів приватизації. Натомість за ст. 235 до
відповідальності можуть притягуватися службові особи підприємств,
створених на базі приватизованого майна.

Література.

Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем:
навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.-
208с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 352 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 656 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид.
спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В.
Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.

Похожие записи