Реферат на тему:

Злочини проти громадського порядку та моральності

Організація групових дій, що призвели до грубого порушення громадського
порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства,
установи чи організації, а також активна участь у таких діях—

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Об’єктом злочину є громадський порядок.

Порядок поведінки в громадських місцях груп людей передбачає наявність
писаних та неписаних (моральних, звичаєвих) правил поведінки, яких слід
дотримуватися при значній скупченості людей, а також результат
дотримання цих правил. Вони охоплюють необхідність виконання законних
вимог представників влади та адміністрації підприємств, установ,
організацій, де відбуваються масові заходи, неперешкодження нормальній
діяльності закладів торгівлі, культури, спорту, транспорту, державних
установ, а також праці, відпочинку, пересуванню інших осіб тощо.

Групові дії, які порушують громадський порядок, — це дії значної
кількості осіб, звичайно кількох десятків чи навіть сотень. Але, на
відміну від масових заворушень, число учасників групового порушення
громадського порядку дій в ході вчинення цього злочину істотно не
збільшується, вони не зростають кількісно і не перетворюються якісно на
активні посягання проти правоохоронюваних благ. При цьому переважна
частина натовпу веде себе пасивно, лише виконуючи вказівки окремих
організаторів та активістів. Сам же громадський порядок порушується
через поведінку учасників групи — їхню відмову звільнити приміщення чи
певну територію, ігнорування розпоряджень адміністрації чи представників
влади, відмову припинити такі, що проводяться з порушенням встановленого
порядку, мітинг, пікетування, демонстрацію тощо.

2. Об’єктивна сторона злочину включає в себе як обов’язкові ознаки: 1)
діяння, 2) наслідки та 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Діяння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 293, виконується, як
правило, шляхом дії і полягає в: 1) організації групових дій, що
призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого
порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації; 2)
активній участі у них.

Під організацією вказаних групових дій розуміється давання вказівок,
розпоряджень, розробка планів поведінки, розподіл обов’язків між
учасниками тощо. Внаслідок діяння організатора виникає, розпочинається
групове порушення громадського порядку або ж здійснюється керівництво
діями групи.

Активна участь у таких діях полягає у виконанні вказівок організатора,
закликах до учасників натовпу вчиняти певні дії, особистому їх
виконанні, зокрема з метою повести за собою, показати приклад іншим
учасникам групових дій тощо.

Не виключається вчинення цього злочину і шляхом бездіяльності. Вона,
зокрема, може мати місце, коли організатор або активний учасник дій не
вживають заходів до припинення порушень громадського порядку іншими
учасниками, які вони спричинили своїми попередніми діями. Такі особи
несуть відповідальність і за дії натовпу, які тривають після їх активної
поведінки. Обов’язок вчинити певні дії по припиненню порушень
громадського порядку випливає з попередньої поведінки, можливість їх
вчинення визначається такими обставинами, як фізична змога вплинути на
групу, доступність засобів зв’язку, наявність осіб, через які можна
передати розпорядження, тощо.

Наслідки злочину можуть полягати у: 1) грубому порушенні громадського
порядку, 2) суттєвому порушенні роботи транспорту, підприємства,
установи чи організації.

Грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання
встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення
як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, території, на якій
мало місце порушення, важливості нормальної діяльності відповідних
об’єктів, кількості потерпілих, часу порушення тощо.

Суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи
організації полягає у припиненні їх нормальної роботи на певний час. Це
— порушення графіку руху, зачинення магазинів, закладів громадського
харчування, зрив занять у навчальних закладах, зупинення виробництва.
Суттєвість порушення визначається з урахуванням його тривалості,
кількості осіб, нормальна робота, навчання, відпочинок або перевезення
яких порушені, розміру заподіяних матеріальних збитків тощо.

Причинний зв’язок між поведінкою організаторів та активних учасників
групового порушення громадського порядку і наслідками, вказаними в
диспозиції ст. 293, характеризується наявністю проміжної ланки —
поведінки груїіи, учасники яких безпосередньо і викликають відповідну
шкоду. Тому для констатації причинного зв’язку в аналізованому складі
злочину слід встановити наявність обох його ланок, довести що: 1) діяння
винного викликало відповідну поведінку натовпу; 2) передбачені ст. 293
наслідки викликані саме груповими діями.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Масові заворушення

1. Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством над
особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або
споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із
застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя,
а також активна участь у масових заворушеннях —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

2. Ті самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких
наслідків,—

караються позбавленням волі на строк від восьмії до п’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом масових заворушень є громадський
порядок. Додатковим обов’язковим об’єктом цього злочину — залежно від
конкретної форми його прояву — є життя і здоров’я особи, конституційні
права людини і громадянина, власність, порядок управління або громадська
безпека.

2. Масові заворушення — це завжди дії юрби, яка діє стихійно, хоча може
бути й керованою цілком, чи в окремих своїх частинах. Така юрба веде
себе агресивно, її учасники вчиняють дії, які визнаються злочинами і при
їх виконанні однією особою.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в: 1) організації масових
заворушень; 2) активній участі у них.

Організація масових заворушень — це об’єднання людей для участі у
масових заворушеннях, керівництво натовпом, підбурювання до вчинення
дій, які являють собою масові заворушення, провокаційні дії, вчинені з
метою викликати відповідну поведінку великих груп людей. Способи
організації масових заворушень можуть бути різноманітними (виступ на
мітингах, оголошення різноманітних звернень, розробка планів по
збурюванню натовпу, розподіл ролей серед окремих учасників масових
заворушень тощо).

Під активною участю у масових заворушеннях розуміють безпосереднє
вчинення дій, в яких виражаються масові заворушення (їх вичерпний
перелік наведено в диспозиції ч. І ст. 294), виконання вказівок
організаторів і залучення до цього інших осіб.

Насильство над особою означає фізичний вплив на організм потерпілого,
який полягає у заподіянні тілесних ушкоджень, побоях, позбавленні або
обмеженні волі, зґвалтуванні, вбивстві тощо. Погроми — це виступи проти
якоїсь групи населення, які супроводжуються руйнуванням і пограбуванням
майна, насильницьким вигнанням людей, масовими вбивствами. Насильницьке
виселення громадян — це примусові, поєднані із застосуванням насильства
дії, внаслідок яких громадян примушують покинути займане житло чи
взагалі виселитися з певного населеного пункту, місцевості.

Про поняття підпалу, знищення майна, захоплення будівель або споруд,
опору представникам влади див. коментар, відповідно, до ст. ст. 113,
194, 341, 342.

У ст. 294 під опором представникам влади із застосуванням зброї або
інших предметів, які використовувалися як зброя, розумііється активна
фізична протидія здійсненню представникові влади своїх повноважень,
поєднана із здійсненням пострілів на враження, в повітря чи землю,
нанесенням ударів холодною зброєю, а також іншими предметами, придатними
для враження живої сили (залізні прути, каміння, газові балончики), та
погроза зброєю чи вказаними предметами.

Складом злочину, передбаченого ст. 294, охоплюється вчинення менш
небезпечних, ніж цей злочин, посягань. При вчиненні умисного вбивства в
ході масових заворушень вчинене кваліфікується за сукупністю ст. 294 та
відповідних статей Особливої частини КК (ст. ст. 112, 115, 348, 379,
400, 443).

Злочин вважається закінченим з моменту початку масових заворушень —
вчинення конкретних актів насильства, погромів тощо.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне
ставлення винного до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 294, може
характеризуватися умислом або необережністю.

6. Кваліфіковані види злочину мають місце, коли масові заворушення
призвели до: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків.

Під загибеллю людей розуміється загибель хоча б однієї особи. До інших
тяжких наслідків належить заподіяння тяжкого тілесного ушкодження,
спричинення великої матеріальної шкоди, порушення на тривалий час чи в
значних масштабах роботи транспорту, діяльності підприємств, установ і
організацій тощо.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення
будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують
громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання
з метою розповсюдження матеріалів такого змісту — караються штрафом до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єкт злочину — громадський спокій. Проголошення закликів до
вчинення дій, що загрожують громадському порядку, породжує обстановку
тривоги і навіть паніку в населення, особливо тих його прошарків, яким
загрожує заподіяння шкоди внаслідок вчинення таких дій; дезорганізує
роботу органів управління, призводить до порушення нормального режиму
праці, навчання, відпочинку широких кіл населення.

2. Об’єктивна сторона злочину включає одну обов’язкову ознаку — діяння.
Воно виражається лише активною поведінкою — дією, яка може полягати в;
1) публічних закликах до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення
будівель чи споруд, насильницького виселення громадян; 2) розповсюдженні
матеріалів такого змісту, 3) виготовленні таких матеріалів; 4) їх
зберіганні.

Про поняття публічних закликів, матеріалів та їх розповсюдження див.
коментар до ст. 109. Виготовлення матеріалів охоплює як авторство
(створення текстів, сюжетів, виготовлення оригіна-

лів), так і тиражування чи розмноження відповідної продукції. Зберігання
означає утримання матеріалів, які згодом мають бути розповсюдженими, в
безпеці, в цілості — недопущення пошкодження таких матеріалів внаслідок
дії природних чи технічних факторів, убезпечення їх від сторонніх осіб
тощо.

Закінченим злочин є з моменту проголошення закликів або ж з моменту
початку розповсюдження, виготовлення чи зберігання відповідних
матеріалів.

5. Суб’єкт злочину загальний.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною; виною. Крім
того, злочин у формі виготовлення чи зберігання, відповідних матеріалів
характеризується спеціальною метою, їх метою ‘ г. тільки подальше
розповсюдження вказаних матеріалів.

Похожие записи