.

Земельне законодавство національних урядів України (1917 – 1920 pp.) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
190 4172
Скачать документ

Земельне законодавство національних урядів України (1917 – 1920 pp.)

Земельне питання впродовж майже усієї історії України було одним з
найважливіших. Навколо нього виникали гострі суперечки, що не завжди
закінчувалися теоретичними міркуваннями щодо справедливого та
раціонального вирішення споконвічної проблеми. Досить часто такі
суперечки переходили у площину збройної боротьби, що супроводжувалися
масовим кровопролиттям. Актуальним було земельне питання у відносно
короткий, але надзвичайно драматичний період української історії – добу
національної революції 1917 – 1920 рр.

Центральною Радою було визнано, що земельне питання аграрними реформами
другої половини XIX – початку XX століття не було вирішене, тому ця
проблема стала стрижневою у державній політиці нової влади. Ліквідація
поміщицького землеволодіння, передача землі народу України – ось
основний принцип земельної політики Центральної Ради. Це положення
підтверджується у I універсалі: “Ми хочемо, щоб після того, як буде
одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські землі
у власність народів…право порядкувати нашими право користуватися ними,
належало тільки нам самим…”

У III універсалі узаконюється перехід права власності на землю до народу
України: “Віднині на території Української Народньої Республіки істнуюче
право власности на землі поміщицькі й инші землі нетрудових хазяйств
сільськогосподарського значіння…касується. …землі ті єсть власність
усього трудового народу й мають перейти до нього без викупу”

Але продекларовані у такий спосіб норми не вирішували земельного
питання. Але воно, як і багато інших питань державного будівництва мали
бути остаточно вирішені лише Установчими Зборами, про що дуже часто
повідомляла Центральна Рада. “Топтання на місці в надії на Установчі
Збори й страх втеряти цим революційне селянство”, – ось характеристика
діяльності Генерального секретаріату у земельних справах.

І все ж таки був розроблений Тимчасовий земельний закон, затверджений
Центральною Радою 18 січня 1918 року. У законі вкотре було закріплено,
що землі з їх багатствами в межах України стають добром народу
Української Народної Республіки. Але разом з тим, у документі міститься
багато загальних норм. Зокрема, щодо розмірів земельних наділів, то в
п.9 йдеться про те, що “нормою наділення для приватно-трудових
господарств має бути така кількість землі, на якій сім‘я або товариство
…мали б користь, потрібну як для задоволення своїх споживчих потреб
так і для підтримання свого господарства.”

У законі не визначено чіткого механізму здійснення земельної реформи (не
було це закріплено за допомогою нормативних актів і надалі) та основ
землекористування. Про це свідчить витяг із Обов‘язкової Постанови
Київського губернського комітету яка датується 23 березня 1918 року:
“Вся земля (бувша поміщицька, казенна, удільна, монастирська, церковна,
костельна та інші)…передається у користування трудовому селянству…до
вироблення остаточного закону про землекористування.”

Як бачимо, більш ніж через два місяці після затвердження земельного
закону мова йде лише про передачу землі у користування, а не у
власність. Даний закон має цінність швидше за все в тому що “він зробив
підсумки бажанням революційного селянства і має історичне значення як
активний чинник тим, що він був єдиним актом, до якого примірювалися всі
подальші законодавчі акти…” Схожу оцінку закону дає один із чиновників
Генерального секретаріату О.Мицюк: “Центральній Раді залишилось записати
в законі те, що трапилося в житті.”

??:

@

B

V

Z

\

3сті від великих землевласників для наділення земельними участками
малоземельних хліборобів.”

Концепція земельної реформи П. Скоропадського знаходить продовження у
Правительственному повідомленні від 10 травня 1918 року. В ньому йдеться
про те, що “неодмінною метою є задоволення потреб малоземельних і
безземельних хліборобів. Правительство не зупиниться перед ніякими
жертвами, аби утворити на Україні селянство здорове, забезпечене
землею.”

Виважений та позбавлений революційного романтизму підхід спостерігається
до приватновласницьких земель, які мають аграрну цінність. “Ті землі
приватних власників, які необхідно…відмежувати без порушення
сільськогосподарської культури, будуть викуплені державою та передані по
необтяженій ціні потребуючим хліборобам.

До земельного законодавства Української Держави відносяться Закон “Про
право продажу та купівлю землі поза міськими оселями” від 14 червня 1918
року (купівля-продаж, дарування землі, обмеження розміру земельної
ділянки 25 дес), Закон “Про установлення земельних комісій, про чинності
“Положения о землеустройстве” і деяких постанов про селянську
землевласність і землекористування”, Статут губерніяльних і повітових
земельних комісій, Статут тимчасових земельно-ліквідаційних комісій.

При Міністерстві Земельних Справ Гетьманського уряду була утворена
аграрна комісія, яка розробила ґрунтовний Проект загальних підстав
земельної реформи, але через швидке падіння гетьманської держави дана
розробка не була втілена в життя.

Директорія УНР, яка прийшла на зміну режиму П. Скоропадського,
повернулася до тих засад реформування земельних відносин, що були
встановлені Центральною Радою. Уже 21 листопада 1918 року
“Директорія…оповіщає що українські соціалістичні і демократичні партії
доручили насамперед зробити таке…одібрати землю у поміщиків і передати
її трудящим безземельним і малоземельним.”

У Розпорядженні Директорії УНР від 15 грудня 1918 року визнається, що
“До повного вирішення земельної реформи Директорія УНР оголошує: всі
дрібні селянські господарства залишаються в користуванні попередніх їх
власників непорушними, а решта земель переходить у користування
безземельних і малоземельних селян.”

Основним нормативним документом став Закон про землю в Українській
Народній Республіці від 8 січня 1919 року в основу якого був покладений
відповідний Закон Центральної Ради. У Законі визначаються норми
земельних наділів. Так, для окремих господарств норма не мала бути
нижчою 5 або 6 десятин землі, але не повинна перевищувати трудової
земельної норми. У ст. 21 йдеться про те, що за дрібними господарями
залишаються земельні ділянки в їх користуванні не більш ніж 15 десятин
на господарство.

Певні пільги отримали бійці української армії. Так, згідно з Законом про
додаткове наділення землею козаків Української Народної Республіканської
Армії, “всі козаки, що служать в регулярній армії, додатково наділялися
земельними ділянками у розмірах від однієї до двох десятин в залежності
від строку служби, каліцтва, бойових заслуг.”14

План проведення земельної реформи містила Інструкція Міністерства
Земельних Справ, надіслана до всіх земельних управ. Першочерговим
завданням “мала 5ти передача землі кожному селу чи громаді по земельному
закону, що мала бути здійснена до початку земельного посіву”1

Таким в загальних рисах було земельне законодавство національних урядів
у 1917 – 1920 р. р. Воно відбивало політичні та ідеологічні прагнення
влади, але в силу історичних обставин не стало реальним важелем
регулювання земельних відносин.

Література

1 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали.- К.: Наукова думка,
– 1996. – Т. 1. – С.101

2 Слюсаренко А. Г., Томенко М. В Історія української Конституції. – К.,
1993. – С.74.

3 Клунний Г. В боротьбі за селянство. – X.., 1926.. – С10.

4 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. К.: Наукова
думка,1997. – Т. 2.-С.128.

5 Клунний Г. В боротьбі за селянство. – X., 1926.-С78. 6Тамсаме.-С11.

7 Мицкж О. Земельні реформи на Україні. – Львів, 1921.-С.16.

8 Клунний Г. В боротьбі за селянство. – X.., 1926.-С118.

9 Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія української конституції. К.,
1993.- С.87.

10 Клунний Г. В боротьбі за селянство. X., 1926.-С109. 11Там саме.

12 Там саме. С.122 13Тамсаме.С-123

14 Там саме. С.-131.

15 Там саме. С.-133.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020