Реферат на тему:

Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.Відмова свідка від
давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання
покладених на них обов’язків

1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або
органу дізнання про вчинення злочину—

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо
тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також
вчинені з корисливих мотивів,—

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк.

1. Об’єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення процесуального
порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у завідомо неправдивому
повідомленні суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення
злочину.

Повідомлення може бути здійснене у різних формах: письмово, усно, за
підписом особи, яка його зробила, або без такого (анонімним) .
Неправдивим таке повідомлення є, коли воно стосується злочину, якого
насправді не було чи нібито воно мало місце, або коли у ньому міститься
інформація про вчинення злочину особою, яка насправді його завідомо для
винного не вчиняла, або про вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж
той, що вона насправді вчинила. Якщо неправдиве повідомлення стосується
аморальної поведінки, дисциплінарного проступку чи адміністративного
правопорушення, воно не утворює складу цього злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту надходження неправдивого
повідомлення до суду, прокурора, слідчого або органу дізнання.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину є поєднання його: 1)
з.об-винуваченням особи у тяжкому чи особливо тяжкому злочині; 2) зі
ппучним створенням доказів обвинувачення, а також 3) вчинення .його із
корисливих мотивів.

Про поняття тяжкого та особливо тяжкого злочину див. ст. 12 і коментар
до неї, а про поняття корисливого мотиву — коментар до ст. 115. Під
штучним створенням доказів обвинувачення розуміється підроблення
документів, що є доказами в кримінальній справі, виготовлення фальшивих
речових доказів тошо.

КПК (ст. ст. 65, 94-96).

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо
неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового
слідства або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою
спеціальною комісією Верховної Ради України або в суді, а також завідомо
неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках,—

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому
злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а
також вчинені з корисливих мотивів,—

караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі
на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до
п’яти років.

1. Об’єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення процесуального
порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) завідомо неправдивому
показанні свідка чи потерпілого; 2) завідомо неправдивому висновку
експерта; 3) завідомо неправильному перекладі.

Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони злочину є обстановка і час
його вчинення. Вказані дії можуть вчинятися лише під час проведення
дізнання, досудового слідства або проведення розслідування тимчасовою
слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією ВР або в суді.

Показання — це відомості про факти, які підлягають встановленню у
кримінальній чи цивільній справі і мають важливе значення для
правильного вирішення справи. Неправдивими є показання, в яких повністю
або частково перекручені факти, що мають значення для правильного
вирішення справи. Завідомо неправдиві по-. казання утворюють склад цього
злочину, якщо вони дані уповноваженій на те особі, у встановленому
законом порядку і належним чином процесуальне оформлені.

Висновок експерта — це документ, складений в результаті дослідження
експертом, якому в передбаченому процесуальним законодавством порядку
було доручено провести експертизу і дати відповіді на поставлені перед
ним запитання. Неправдивим є висновок експерта, в якому неправильно
викладені або перекручені факти чи зроблена завідомо неправильна їх
оцінка.

Неправильний переклад полягає у перекрученні змісту усного чи письмового
мовлення при перекладі з однієї мови на іншу документів, показань,
промов, реплік учасників процесу. Неправильний переклад матиме місце і
при замовчуванні перекладачем при здійсненні перекладу важливих
фактичних обставин справи.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним може бути осудна особа, яка до
вчинення злочину досягла 16-річного віку і дає показання як свідок чи
потерпілий у справі, призначена експертом або залучена як перекладач.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Кваліфікуючі ознаки цього злочину (ч. 2 ст. 384) за своїм змістом
повністю аналогічні кваліфікуючим ознакам злочину, передбаченого ст.
383.

КПК (ст. ст. 62, 69-72, 75, 77, 128).

Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача
від виконання покладених на них обов’язків

1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи
перекладача без поважних причин від виконання покладених на них
обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства,
розслідування тимчасовою слідчою чи тимчасовою спеціальною комісією
Верховної Ради України чи дізнання —

караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк, до шести місяців.

2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати
показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді
щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких
визначається законом.

1. Об’єктом злочину є правосуддя у частині забезпечення процесуального
порядку отримання доказів у кримінальній справі.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у відмові свідка від давання
показань або відмові експерта чи перекладача без поважних причин від
виконання покладених на них обов’язків.

Відмова передбачає відкритий прояв небажання свідка давати показання, а
експерта чи перекладача — виконувати покладені на них обов’язки за
відсутності поважних причин. Форми відмови можуть бути різними — усна,
письмова тощо. Злісне ухилення свідка, експерта чи перекладача від
з’явлення в суд, органи досудового слідства чи органи дізнання, я-хе не
має на меті відмовитись від виконання юридичного обов’язку щодо давання
показань чи виконання обов’язків експерта або перекладача, не утворює
складу цього злочину і тягне адміністративну відповідальність за ст. ст.
185-3 і 185-4 КАП.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення відмови до відома суду,
органів досудового слідства, тимчасової слідчої або тимчасової
спеціальної комісії ВР чи дізнання.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути тільки свідок, експерт
або перекладач.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Відповідно до ч. 2 ст. 385 особа не підлягає кримінальній
відповідальності за відмову давати показання під час провадження
дізнання, досудового слідства або в суді щодо: 1) себе; 2) членів своєї
сім’ї; 3) своїх близьких родичів.

Про поняття членів сім’ї і близьких родичів див. коментар до ст. ст. 115
і 380.

Конституція України (ст. 63). КПК (ст. ст. 69, 70, 77, 128).

ЦПК(ст.ст.41,58,167).

Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх
до відмови від давання показань чи висновку

Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів
досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних
комісій Верховної Ради України чи дізнання, примушування їх до відмови
від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо
неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством,
знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення
відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого чи експерта
з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за
раніше дані показання чи висновок —

караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом
порядок здійснення правосуддя, діяльності органів досудового слідства та
дізнання, тимчасових слідчих і тимчасових спеціальних комісій ВР, який
забезпечує всебічне, повне і неупереджене розслідування і судовий
розгляд відповідних справ, а також права вказаних у ст. 388 осіб як
суб’єктів кримінального, цивільного, адміністративного чи господарського
процесу або парламентського розслідування, а додатковим — психічна
недоторканність особи.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути: 1) свідок; 2) потерпілий;
3) експерт. Про їх поняття див. коментар, відповідно, до ст. ст. 384 та
385.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням су-спільно
небезпечних дій у формі: 1) перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого
або експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та
тимчасових спеціальних комісій ВР чи дізнання; 2) примушування вказаних
осіб до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання
завідомо неправдивих показань чи висновку; 3) підкупу свідка,
потерпілого чи експерта; 4) погрози вчинити зазначені дії.

Під перешкоджанням у ст. 386 розуміється створення будь-яких перепон,
які унеможливлюють або суттєво ускладнюють з’явлення свідка, потерпілого
чи експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та
тимчасових спеціальних комісій ВР чи дізнання. Перешкоджання з’явленню
зазначених осіб до інших органів (наприклад, до місцевих державних
адміністрацій, постійних парламентських комітетів, відділів чи управлінь
юстиції) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 386, і може
тягнути кримінальну відповідальність лише тоді, коли утворює склад
іншого злочину (наприклад, погрози вбивством (ст. 129)).

Про поняття суду див. коментар до ст. 382. Органами досудового слідства
є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової
міліції та слідчі органів безпеки. Про поняття органів дізнання див.
коментар до ст. 383. Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України
створюються парламентом у межах його повноважень для підготовки і
попереднього розгляду питань ВР. Тимчасові слідгчі комісії Верховної
Ради України створюються парламентом для проведення розслідування з
питань, що становлять суспільний інтерес. Висновки і пропозиції
тимчасових слідчих’ко-місій не є вирішальними для слідства і суду.
Організація та порядок діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових
слідчих комісій ВР встановлюються законом.

Примушування як ознака злочину, передбаченого ст. 386, — це схилення за
допомогою примусу потерпілого всупереч його волі відмовитись від давання
показань або висновку чи до давання завідомо неправдивих показань чи
висновку. Під показаннями розуміються будь-які свідчення потерпілого у
справі, в якій його викликано (запрошено) до зазначених в ст. 386
органів. Про поняття показання і висновку див. коментар до ст. 384.

Способом вчинення злочину у першій та другій формах закон називає
погрозу, змістом якої можуть бути: а) вбивство; б) насильство; в)
знищення майна; г) розголошення відомостей, що ганьблять свідка,
потерпілого, експерта чи їх близьких родичів.

Про поняття погрози вбивством див. коментар до ст. 129. Застосування
винним погрози вбивством при вчиненні цього злочину утворює ідеальну
сукупність злочинів і потребує кваліфікації за ст. ст. 386 і 129.

Під погрозою насильством у складі цього злочину розуміється залякування
потерпілого застосуванням до нього чи його близьких родичів будь-якого
виду фізичного насильства (небезпечного для життя чи здоров’я особи або
такого, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи), а також
вчинення інших дій насильницького характеру (зокрема незаконного
позбавлення волі, зґвалтування, насильницького задоволення статевої
пристрасті неприродним способом). Застосування такої погрози при
вчиненні розглядуваного злочину охоплюється складом злочину,
передбаченого ст. 386, і додаткової кваліфікації за іншими статтями
Особливої частини КК не потребує.

Про поняття погрози знищення майна див. коментар до ст. 195. Така
погроза повністю охоплюється ст. 386 і додаткової кваліфікації за ст.
195 не потребує. Погроза пошкодження майна свідка, потерпілого, експерта
чи їх близьких родичів не є ознакою об’єктивної сторони цього злочину, а
тому застосування її особою при перешкоджанні з’явленню свідка,
потерпілого, експерта до зазначених вище органів чи примушуванні їх до
відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо
неправдивих показань чи висновку не утворює складу злочину,
передбаченого ст. 386.

Про поняття підкупу див. коментар, до ст. ст. 27, 157, 160, а про
поняття відомостей, що ганьблять свідка, потерпілого, експерта чи їх
близьких родичів, — коментар до ст. 154. Особливістю таких відомостей є
те, що, на відміну від відомостей, погроза розголошення яких утворює
ознаку вимагання, потерпілий не лише бажає зберегти їх у таємниці, а й
вважає, що їх розголошення скомпрометує або принизить честь і гідність
його чи близьких йому осіб.

Закінченим цей злочин вважається при вчинення його: у першій та другій
формах — з моменту вчинення дій, які утворюють перешкоджання чи
примушування, незалежно від того, чи вдалося винному фактично
перешкодити потерпілому з’явитися до визначених уст. 386 органів або
примусити відмовитись віддавання потрібних для нього показань чи
висновку або дати завідомо неправдиві показання чи висновок; у третій
формі — з моменту надання матеріальної винагороди або обіцянки її
надати; у четвертій формі — з моменту висловлення відповідної погрози і
сприйняття її потерпілим.

4. Суб’єкт злочину загальний. Вчинення його службовою особою з
використанням службового становища потребує додаткової кваліфікації за
статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за
відповідне службове зловживання (зокрема ст. ст. 364, 365, 423, 424). .

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цього злочину є мета і мотив.
У перших трьох формах цей злочин вчинюється з метою перешкодити
з’явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового
слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної
Ради України або- примусити їх до відмови від давання показань чи
висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку.
При вчиненні злочину у четвертій формі винний діє з мотивів помсти
зазначеним особам за раніше дані показання чи висновок.

Конституція України (ст. 89).

КПК(ст.ст. 101,102).

Рішення КС у справі за конституційним поданням Президента України щодо
відповідності Конституції України (конституційності)

Постанови Верховної Ради України “Про висновки Тимчасової слідчої
комісії Верховної Ради України по

перевірці фактів порушення прав українських акціонерів відкритого
акціонерного товариства” Миколаївцемент” № 441-ХІУвід 18 лютого 1999 р.
(справа про доручення Генеральній прокуратурі України) № 8-рп 1200І від
14 червня 2001 р.

Похожие записи