Засновницький договір

Відповідно до ст.87 ЦК України діяльність юридичної особи здійснюється
на основі установчих документів, які розробляються учасниками
(засновниками) з дотриманням письмової форми. Установчі документи мають
бути підписані всіма учасниками.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або
засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Під засновницьким слід розуміти такий договір, за яким засновники
зобов’язуються створити юридичну особу, встановлюють порядок та умови
спільної діяльності щодо її створення, а також умови передачі юридичній
особі майна та участі в її діяльності.

Статут відрізняється від засновницького договору тим, що він врегульовує
відносини між учасниками товариства (в тому числі корпоративні) з
моменту його державної реєстрації і до моменту припинення, а також
питання правового статусу товариства. Засновницький договір, поряд із
корпоративними, врегульовує відносини між учасниками ще до створення та
реєстрації юридичної особи, які мають зобов’язальний характер. Ще однією
ознакою є те, що статут, на відміну від засновницького договору, за
своєю юридичною природою є локальним нормативним актом. Засновницький
договір ознак нормативності не має.

Розглядуваний договір, як і договір простого товариства, був відомий ще
римському праву. Конструкція засновницького договору використовувалася
при створенні товариських об’єднань – юридичних осіб, метою яких була
підприємницька діяльність. З ХІХ ст. такий договір йменується установчим
і використовується при створені торгових товариств. ЦК УРСР (1922 р.) та
ЦК УРСР (1964р.) термін “установчий договір” не використовували.

ЗУ “Про господарські товариства” термін “установчий договір” було
легально закріплено. ЦК України категорію “установчий договір” було
змінено на “засновницький договір”.

Відповідно до цивільного законодавства на основі засновницького договору
створюються: 1) повні і командитні товариства (ст.ст.120, 134 ЦК
України); 2) товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю
(ст.ст.142, 151 ЦК України). При цьому для командитних та повних
товариств засновницький договір є єдиним установчим документом. Для
товариств з додатковою чи обмеженою відповідальністю законом
вимагається, крім засновницького договору, ще й наявність статуту.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний. Однак,
мета, з якою укладається даний договір, носить інший характер, ніж у
договорі простого товариства. Укладення засновницького договору
спрямоване на створення нового суб’єкта права, за результатами
діяльності якого учасники можуть отримувати певний майновий зиск.

Учасниками засновницького договору за загальним правилом можуть бути
фізичні та юридичні особи, а також публічно-правові утворення. Однак в
ряді випадків законом встановлюються спеціальні вимоги до суб’єктного
складу договорів про створення окремих видів юридичних осіб. Так,
засновницький договір про створення повного товариства вправі укладати
тільки особи (як фізичні, так і юридичні), зареєстровані у встановленому
законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності.

Істотні умови засновницького договору складають вимоги стосовно
зобов’язань учасників щодо створення товариства, порядку їх спільної
діяльності щодо його створення, умови про передання товариству майна
учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не
встановлені Кодексом або іншим законом (ст.88 ЦК України). Однак при
створенні окремих товариств законодавством можуть встановлюватись
спеціальні істотні умови. Це обумовлено організаційно-правовою формою
створюваної юридичної особи. Так, для засновницького договору про
створення повного товариства істотними умовами, крім передбачених ст.88
ЦК України є умови про розмір та склад складеного капіталу товариства;
розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному
капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів (ст.120 ЦК
України).

,

J

p

?

&

????????=?Засновницький договір про створення командитного товариства
має містити умови про розмір та склад складеного капіталу товариства;
розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному
капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників (ст.134 ЦК України), а
також умови передбачені ст.8 ЦК України.

Стосовно товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю то ст.142
ЦК України використовує поняття “договір про заснування товариства з
обмеженою відповідальністю”, який за своєю суттю є засновницьким. Так до
істотних умов такого договору віднесено умови про порядок заснування
товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення
товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі
кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.

Засновницький договір, як один із установчих документів, укладається у
письмовій формі і вважається укладеним з моменту досягнення згоди між
його учасниками по всіх істотних умовах. Обов’язковою умовою укладення
договору є його підписання сторонами.

До основних прав учасників товариства слід віднести:

право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в
установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його
частину (дивіденди);

право виходу у встановленому порядку з товариства;

право здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі
товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у
порядку, встановленому законом;

одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому
установчим документом (ст.116 ЦК України).

Основними обов’язками учасників товариства є:

додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення
загальних зборів;

виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі, пов’язані
з майновою участю, а також робити вклади у розмірі, в порядку та
засобами, що передбачені установчим документом;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про
діяльність товариства;

брати участь у розподілі витрат та збитків, а також нести
відповідальність перед третіми особами в порядку передбаченому
законодавством (ст.ст.117, 123 ЦК України).

Зміна чи розірвання засновницького договору до моменту реєстрації
товариства здійснюється на загальних підставах, в силу норм
ст.ст.516-523, 598-609 ЦК України.

Зміна у складі учасників договору відбувається в разі виходу, виключення
чи вибуття учасника (ст.125-131 ЦК України).

Учасник товариства за загальним правилом може вийти з нього незалежно
від згоди інших учасників. Однак законом може бути встановлений порядок
виходу з товариства. Так, учасник повного товариства, яке було створене
на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства,
заявивши про це не пізніше, ніж за 3 місяці до фактичного виходу із
товариства. Достроковий вихід учасника з повного товариства, що
засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин (ст.126
ЦК України). Строк у 3 місяці встановлений також при виході учасника з
товариства з обмеженою відповідальністю.

Законом передбачені випадки, коли особа може втратити право участі у
товаристві. Так ст.149 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на
частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю
припиняє його участь у товаристві.

Зміна учасників відбувається також в разі відчуження учасником своєї
частки третім особам, або ж у випадку, коли частка переходить
правонаступнику юридичної особи (при реорганізації) чи спадкоємцю
фізичної особи (ст.129, 148 ЦК України).

Припинення засновницького договору відбувається внаслідок ліквідації
створеної на основі нього юридичної особи або в разі визнання договору
недійсним. Визнання засновницького договору недійсним має наслідком
визнання недійсним факт державної реєстрації юридичної особи та
ліквідацію останньої.

Похожие записи