Реферат на тему

Залишення гинучого військового корабля

Стаття ККУ 428:

1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до
кінця своїх службових обов’язків, а також особою із складу команди
корабля без належного на те розпорядження командира — карається
позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій
обстановці,—

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

1. Об’єктом злочину є порядок виконання військового обов’язку командиром
військового корабля і членами його екіпажу, який забезпечує живучість
корабля.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у залишенні військового корабля,
що гине: 1) командиром, який не виконав до кінця своїх

службових обов’язків; 2) особою зі складу команди корабля без належного
на те розпорядження командира.

Під залишенням корабля розуміється схід з нього на берег, на інше судно,
катер чи шлюпку, пліт, гелікоптер тощо.

Гинути корабель може в результаті його бойового пошкодження, зіткнення з
мілиною чи суходолом або з іншим судном, падіння на нього повітряного
об’єкта тощо, наслідком чого є виникнення пожежі чи затоплення.

Командир корабля під час загибелі останнього зобов’язаний: своєчасно
вжити заходів до організованого залишення корабля особовим складом
(командир корабля залишає корабель останнім); у мирний та у воєнний час
біля свого узбережжя вжити заходів до посадки корабля на найближчу
мілину, а у воєнний час далеко від свого узбережжя — затопити корабель і
вжити заходів до неможливості його підняття і відновлення ворогом;
потурбуватися про спасіння вахтового і навігаційного журналів, таємних
документів і спеціальної апаратури або, якщо врятувати їх неможливо,
знищити їх. Крім того, у разі бойового пошкодження, пожежі чи затоплення
командир корабля зобов’язаний віддати вказівку про локалізацію районів
пошкодження, вжити заходів для попередження вибухів і поширення води і
вогню у сусідні приміщення (відсіки) тощо. Залишення командиром
військового корабля, що гине, без виконання ним вказаних дій є
закінченим злочином.

Відповідно, особа зі складу команди корабля може залишити корабель
тільки з належного на те розпорядження командира. До отримання такого
розпорядження вона може бути задіяна для боротьби з аварією, пожежею,
затопленням, для спасіння хворих і пасажирів, для посадки корабля на
мілину або його затоплення, для спасіння або знищення відповідної
документації та апаратури тощо, або, якщо вона є відповідною службовою
особою (старшим помічником (помічником) командира корабля, командиром
електромеханічної бойової частини, командиром дивізіону живучості,
командиром бойової частини, начальником служби, командиром відсіку чи
бойового посту тощо) — організовувати ці дії.

3. Суб’єктом злочину є: 1) командир військового корабля; 2) старший
помічник (помічник) командира корабля, якщо під час загибелі корабля
саме він командує кораблем, або 3) будь-який інший військовослужбовець,
який входить до складу команди корабля.

4. З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений умисно або через
необережність.

Якщо за обставинами справи командир корабля не міг виконати до кінця
своїх обов’язків, а особа зі складу корабля не мала можливості отримати
відповідне розпорядження (скажімо, внаслідок тяжкого поранення,
викидання з корабля вибуховою хвилею, швидкоплинності подій тощо),
відповідальність за залишення військового корабля, що гине,
виключається.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999р.
(розділ 2).

Корабельний устав Военно-Мерского Флота СССР. Введен в действие приказом
главнокомандующего Военно-Морским Флотом СССР от 10 января 197В г. № 10
(ст. ст. 165-175, 188, 193, 312-329).

Похожие записи