Реферат на тему:

Заклади та організації з надання соціально-правової допомоги
неповнолітнім

Діяльність закладів з надання соціально-правової допомоги дітям в
Україні охоплює широку мережу соціальних і юридичних послуг.

Будинок дитини – заклад закритого типу, підпорядкований Міністерству
охорони здоров’я України. Будинок дитини є комунальним закладом охорони
здоров’я для медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які
залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та
розумового розвитку. Основними типами будинків дитини є: будинок дитини
загального типу; спеціалізований будинок дитини для дітей з вадами
фізичного та розумового розвитку.

У Будинку дитини є карантинне відділення, в якому новоприбулі діти
перебувають три тижні для ретельного медичного обстеження. Виховання та
утримання дитини у закладі такого типу здійснюється за тими ж правилами,
які діють у дитячих яслах і дитячих садках. У разі, якщо дитину не
забрали в сім’ю, то в три роки її переводять до Дитячого будинку
[48,52].

Дитячий будинок — державний виховний заклад, де утримуються діти від 3
до 7 років із будинку дитини, сім’ї або притулку, що залишилися без
батьків чи опікунів, а також діти одиноких матерів. Такі будинки
відкривають і закривають за рішенням органів державної виконавчої влади
і органів місцевого самоврядування. Існують дошкільні та шкільні заклади
цього типу. У дошкільних виховна робота проводиться згідно з програмою
виховання у дитячому садку. Вихованці шкільного віку (6-7 років)
навчаються у загальноосвітній школі та беруть за бажанням участь у
позашкільних закладах.

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за
бажанням подружжя або окремої особи, що не перебуває у шлюбі, які беруть
на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок-інтернат – соціально-медична установа для постійного
проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або
розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і
медичного обслуговування.

Дитячий фонд України (ДФУ) – добровільне всеукраїнське благодійне
громадське об’єднання, яке засноване за спільними інтересами окремих
громадян, трудових колективів підприємств, установ, навчальних закладів,
творчих спілок, релігійних громад та громадських організацій із захисту
прав дитини. Метою його діяльності є соціально-правовий захист та
благодійна допомога дітям України, сприяння зміцненню авторитету і ролі
родини, вихованню у підростаючого покоління загальнолюдських цінностей,
підвищення відповідальності за дітей, які потребують соціальної
підтримки і допомоги. ДФУ діє в межах України на основі Статуту та
здійснює свою діяльність згідно з Конституцією України, чинними
законодавством та Конвенцією ООН про права дитини. Дитячий фонд України
наслідує традиції Всеукраїнського товариства “Друзі дітей” (1924р.) та є
правонаступником Українського відділення Радянського дитячого фонду
імені В.І.Леніна, створеного в 1987 році [48,120].

Дитячими оздоровчими закладами вважаються заклади, які створені з метою
реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок і оздоровлення,
зміцнення здоров’я дітей шкільного віку. Найбільш масовими є дитячі
оздоровчі заклади з денним перебуванням, які здебільшого створюються на
літній період на базі загальноосвітніх навчальних закладів. Крім того,
влітку працюють оздоровчі заклади: санаторного типу, заміські, праці і
відпочинку, відпочинку для старшокласників і учнівської молоді,
профільні [65].

Дошкільний заклад – заклад освіти, що забезпечує реалізацію права дитини
на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, інтелектуальний і духовний
розвиток, соціальну адаптацію та підготовку до навчання в школі.
Основними типами дошкільних навчальних закладів є: ясла-садок, дитячий
садок, дитячий садок компенсаторного типу, а також будинок “Малятко”,
дошкільний дитячий будинок, домашній дитячий садок, приватний дитячий
садок, санаторій-дитячий сад.

Загальноосвітній навчальний заклад – навчальний заклад, що забезпечує
реалізацію права громадян на загальну середню освіту. До
загальноосвітніх навчальних закладів належать:

— середня загальноосвітня школа — загальноосвітній навчальний заклад
І-ІІІ ступенів (І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа,
III ступінь — старша школа, як правило, з профільним спрямуванням
навчання);

— спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній, навчальний
заклад І-Ш ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

— гімназія — загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ ступенів з
поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним
навчанням і допрофесійною підготовкою;

— колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня
філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів;

— загальноосвітня школа-інтернат — загальноосвітній навчальний заклад з
частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують
соціальної допомоги;

— спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загальноосвітній
навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або)
розумового розвитку;

— загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат)— загально освітній
навчальний заклад І-ІІІ ступенів з відповідним профілем для дітей, які
потребують тривалого лікування;

— школа соціальної реабілітації — загальноосвітній навчальний заклад для
дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для
хлопців і дівчат);

— вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад ІІ-ІІІ
ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з
денною формою навчання;

— позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для
виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за
інтересами :науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними. До
позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції
дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби,
дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові
спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та
інші заклади;

— міжшкільний навчально-виробничий комбінат — навчальний заклад для
забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у
профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

— професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад для
забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній
середній освіті;

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який
заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує
відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти
за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує
навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх
покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої
освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Закладами культури вважаються театри, філармонії, організації
телебачення та радіомовлення, кіно- і відеопрокату, видавництва, музії,
бібліотеки, заклади культури клубного типу, цирки, парки культури та
відпочинку, позашкільні заклади естетичного виховання і дозвілля дітей
та юнацтва.

Комітет /служба/ у справах неповнолітніх – орган державної виконавчої
влади, на який покладається розробка і здійснення безпосередньо та через
відповідні державні органи, суспільні інститути, громадські організації
заходів соціального захисту дітей, запобігання правопорушень серед
неповнолітніх та контроль за виконанням цих заходів.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх – складова частина
кримінальної міліції органів внутрішніх справ, яка забезпечує
організацію роботи щодо боротьби із правопорушеннями серед
неповнолітніх, проводить оперативно-розшукові та профілактичні заходи.

Органи опіки та піклування – районні державні адміністрації, районів
міст Києва та Севастополя, виконавчі комітети міських чи районних у
містах, сільських, селищних рад: органи освіти, у справах сім’ї та
молоді, служби у справах неповнолітніх, органи соціального захисту
населення, охорони здоров’я. 29 січня 2006 року набрав чинності спільний
наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту та
Міністерства освіти і науки України від 21 грудня 2005 року “Про
затвердження Порядку передачі документації щодо дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, від органів управління освітою
службам у справах неповнолітніх”.

Центр з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України
здійснює повноваження з ведення обліку осіб, які бажають усиновити
дитину, обліку дітей, які можуть бути усиновлені, реалізацію порядку
усиновлення дітей.

Міжнародний благодійний фонд “Карітас України” – девізом є “людина в
потребі”. Основні проекти фонду:

благодійна їдальня;

речова допомога;

медико-соціальний центр “Опіка на дому”;

дитячий притулок “Пресвята родина” (опіка над дітьми-сиротами, дітьми,
позбавленими батьківського піклування);

оздоровчі літні табори;

благодійні акції (Свято св. Миколая, “Сирітський портфель” і т.д.);

анімаційні проекти (діяльність гуртків, студій, клубів).

Правоохоронні органи – система державних органів, які здійснюють
оперативно-розшукову діяльність, дорозслідувальну перевірку,
розслідування кримінальних справ після їх порушення. Це – СБУ, міліція,
прокуратура [40,4].

Приймальники-розподільники для неповнолітніх – установи органів
внутрішніх справ, які забезпечують тимчасове утримання підлітків, що
вчинили суспільно небезпечні дії та правопорушення у віці від 11 до 18
років.

Притулки для неповнолітніх створюються службами у справах неповнолітніх
відповідно до соціальних потреб кожного регіону для тимчасового
розміщення у них неповнолітніх віком від 3 до 18 років, які потребують
соціального захисту держави. Притулок для неповнолітніх – організація
тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей,
позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості,
насильства або з інших причин потребують соціального захисту.

Професійні училища соціальної реабілітації – спеціальні
навчально-виховні заклади Міністерства освіти і науки для підлітків, що
потребують особливих умов виховання, до яких направляються за рішенням
суду неповнолітні віком від 14 років за вчинення умисних
суспільно-небезпечних дій, передбачених Кримінальним кодексом України до
виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або
злочинів, з приводу яких кримінальну справу закрито у зв’язку зі
застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Слідчі підрозділи прокуратури у справах неповнолітніх – складова частина
попереднього слідства органів прокуратури, що забезпечують розслідування
кримінальних справ про злочини, які скоїли неповнолітні.

Спеціальні підліткові установи – навчально-виховні та лікувально-виховні
заклади для неповнолітніх правопорушників, які потребують особливих умов
виховання, лікування та соціальної реабілітації. Суди у справах
неповнолітніх – складова частина державної судової системи, органи, що
захищають права неповнолітніх, розглядають справи про вчинені ними
злочини та інші правопорушення, застосовують передбачені законом
кримінальні покарання, заходи адміністративного стягнення, виховні
заходи примусового характеру.

Установи виправно-трудові — спеціальні установи, на які покладено
виконання призначеного за вироком суду покарання позбавленням волі. Це –
виправно–трудові колонії, в’язниці, виховно-трудові колонії.

Виховно-трудова колонія – установа Міністерства внутрішніх справ, в яких
відбувають покарання неповнолітніх віком від 14 років, засуджені до
позбавлення волі.

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх створюються у
державній системі охорони здоров’я, до яких направляються підлітки для
лікування і психічної корекції від алкоголізму, наркоманії,
токсикоманії, а також підлітки, які потребують особливих умов виховання
і які за станом здоров’я не можуть бути направлені у навчально-виховні
заклади соціальної реабілітації органів освіти.

Соціальні служби – підприємства, установи та організації незалежно від
форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні
послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та
потребують сторонньої допомоги.

Центри соціальних служб для молоді – спеціальні заклади, уповноважені
державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом
здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю. Соціально-педагогічні
послуги ЦССМ – виявлення інтересів і потреб молодих осіб у різних видах
діяльності і залучення до роботи з ними різноманітних закладів,
товариств, зацікавлених осіб; юридичні послуги – консультаційні послуги
клієнту з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та
інтересів клієнтів, сприяння застосуванню державного примусу і
реалізації юридичної відповідальності осіб, які вдаються до прямих або
опосередкованих протиправних дій щодо клієнта.

Спеціалізовані служби центрів соціальних служб для молоді:

Служба соціальної підтримки сімей “Родинний дім”;

Служба психологічної допомоги “Телефон “Довіри”;

Кризовий центр соціально-психологічної допомоги;

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з
функціональними обмеженнями;

Служба вторинної зайнятості молоді;

Мобільний консультативний пункт соціальної роботи в сільській та
гірській місцевості;

Консультативний пункт для ін’єкційних споживачів наркотиків “Довіра”;

Служба соціального супроводу молоді, яка перебуває у місцях позбавлення
волі чи повернулася з місць позбавлення волі.

Український національний комітет молодіжних організацій – спілка, що
об’єднує більшість легалізованих всеукраїнських молодіжних та дитячих
організацій, а також обласних, Автономної Республіки Крим, Київських та
Севастопольських міських об’єднань молодіжних та дитячих громадських
організацій.

Дитячі громадські організації – об’єднання громадян віком від 6 до 18
років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та
захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних
інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як
повноправних членів суспільства.

Молодіжні громадські організації – об’єднання громадян віком від 14 до
28 років, метою яких є реалізація діяльності, спрямованої на задоволення
та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та
інших спільних інтересів. Державна підтримка молодіжних та дитячих
громадських організацій здійснюється у таких формах: надання інформації
про державну політику щодо дітей та молоді, методичної та організаційної
допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді й дітей;
сприяння створенню підприємств, установ і організацій, які надають
послуги молоді та дітям або сприяють зайнятості молоді.

Християнський Дитячий Фонд – діє в Україні з 1997 року і зареєстрований
як благодійна нерелігійна громадська організація. Християнський Дитячий
Фонд має на меті сприяти поліпшенню становища дітей та молоді в Україні
шляхом розробки та реалізації програм, надання соціальних послуг,
навчання спеціалістів та волонтерів соціальної роботи, розвитку
міжнародного співробітництва у партнерстві з державними і недержавними
структурами. Здійснює проекти, серед яких: “Соціальна освіта в Україні”,
“Конвенція ООН про права дитини: шляхи практичного застосування”,
“Захист прав дітей як професія”.

Література:

Абетка української політики: Довідник. Вип.5 /Авт.-упоряд.: М.Томенко
(кер.кол.), Л.Бадешко, В.Гребельник та інші.-К: Смолоскип, 2002.-368с.

Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности
/Отв.ред.Е.А.Лукашева.-М.: Наука, 1988.-с.21.

Батьків не обирають… (проблеми відповідального батьківства в сучасній
Україні)-К.: А.Л.Д., 1997.-144с.

Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний
посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.-134 с.

Бейсебаев К.М., Попова Г. М. Правовое воспитание несовершеннолетних и
его формы в деятельности горрайорганов внутренних дел. Учебное пособие.
– М., 1983. – 46 с.

Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх
(Ер-Ріадські керівні принципи, 1990)//Програма “Співучасть”, Вип.1-
Дніпропетровськ, 2000р.

Кэрол Белами. Положение детей в мире, 2001 г.-Unicef, Детский фонд ООН,
2002.- 112с.

Конвенція про права дитини.-К.:АТ “Видавництво “Столиця”, 1997.-32с.

Комментарий в «Европейской конвенции о защите прав человека»/Под ред.
Донны Ромиен.-Страстбург:Совет Европы, 1995.

Корнякова Т. Інтереси держави – це і права дітей, права кожного з
громадян // Вісник прокуратури.- 2003.-№2.-с.14-17.

Костенко Н. Криминальный произвол (социопсихология воли и сознание
преступника) .-К.: Наукова думка, 1990.-146с.

Ситуаційний аналіз становища дітей та жінок в Україні//Доповідь
ЮНІСЕФ.-К., 2001.- 64с.

Словарь по социальной педагогике: Учеб.пособие для
студ.высш.учеб.заведений/Авт.-сост.Л.В.Мардахаев — М.:Издательский центр
«Академия», 2002.-368с.

Смагина Л.И., Корнейчик А.С., Петрикевич А.А., Царик И.А. Сто уроков по
правам ребенка.-Минск: “Уныверсыт эцкас”, 1999.

Спеціалізовані установи ООН: (Международные организации систем ООН.
Справочник /Сост.А.А.Татаренко.- М.:Международные отношения,
1990г.-192с.

Становище дітей в світі, 2005 р. –ЮНІСЕФ, 2005 р.

Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. Т.1. Вопросы
воспитания.-М., 1953.-326 с.

Фіцула М.М. Правове виховання учнів. Навчально-методичний посібник.
-Тернопіль, 1996.-180с.

Шость Н.В., Козир М.К., Ситник О.М. Енциклопедія сучасного права
неповнолітніх. – К., 1997. –346 с.

Щеглова С.Н. Права детей и дети о правах (Социологический анализ).-М.:
Социум, 1998.-87с.

Юридичний словник / За ред. Б.М.Бабія, Ф.Г.Бурчака, В.М.Корецького,
В.В.Цвєткова. Видання друге, перероблене і доповнене.-К,: 1983.-872с.

Похожие записи