Реферат на тему

Закінчення досудового слідства

План

1. Форми закінчення досудового слідства

2. Складання обвинувального висновку і направлення справи для
попереднього розгляду її суддею

Література

1.Форми закінчення досудового слідства

Досудове слідство можна вважати закінченим лише тоді, коли його завдання
виконано. Для цього слідчий чи орган дізнання повинен всебічно, повно й
об’єктивно у встановленому законом порядку дослідити всі обставини, що
складають предмет доказування у кримінальній справі. Порушення цієї
вимоги ст. 22 КПК тягне за собою повернення справи на додаткове
розслідування прокурором, а за неможливості усунення неповноти або
неправильності розслідування в судовому засіданні — також судом (статті
246 і 281 КПК).

Оцінка зібраних у справі доказів слідчим чи особою, що проводить
дізнання, має визначити, яке саме підсумкове рішення слід прийняти.

Відповідно до ст. 212 КПК досудове слідство закінчується винесенням
слідчим одного з трьох можливих рішень:

1)обвинувального висновку з направленням справи для попереднього
розгляду її суддею;

2)постанови про закриття кримінальної справи;

3)постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про
застосування примусових заходів медичного характеру.

2. Складання обвинувального висновку і направлення справи для
попереднього розгляду її суддею

Слідчий закінчує досудове слідство кримінальної справи складанням
обвинувального висновку тоді, коли він дослідив всі обставини справи,
зібрав докази, що переконують його у винності обвинуваченого у вчиненні
злочину і пересвідчився у відсутності обставин, що виключають
провадження у справі (ст. 6 КПК).

Визнавши досудове слідство у справі, що підлягає направленню для
попереднього розгляду справи суддею, закінченим, слідчий, перш ніж
скласти обвинувальний висновок, зобов’язаний виконати такі процесуальні
дії:

а)повідомити про закінчення досудового слідства учасникам процесу;

б)роз’яснити їм право на ознайомлення з усіма матеріалами справи;

в)ознайомити їх з матеріалами, якщо вони побажають скористатися цим
правом;

г) вислухати і розв’язати клопотання, заявлені учасниками процесу після
ознайомлення з матеріалами справи слідчий насамперед має виконати вимоги
статей 217 і 218 КПК. Спочатку він повідомляє (письмово) про закінчення
досудового слідства потерпілому і його представникові, цивільному
позивачеві і цивільному відповідачеві або їх представникам і роз’яснює
їм право ознайомитися з матеріалами справи.

У разі надходження від цих осіб усного або письмового клопотання про
ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий зобов’язаний надати їм таку
можливість. Цивільний відповідач або його представник можуть
ознайомитися з матеріалами, що стосуються цивільного позову. Під час
ознайомлення з матеріалами справи ці особи мають право робити виписки зі
справи і заявляти клопотання про доповнення досудового слідства, які
слідчий повинен розглянути в тридобовий строк і задовольнити їх своєю
постановою, якщо обставини, про встановлення яких заявлено клопотання,
мають значення для справи (ст. 129 КПК). Матеріали про застосування
заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, для ознайомлення зазначеним особам не пред’являються. Про
ознайомлення цих осіб з матеріалами справи та про заявлені ними
клопотання складаються протоколи.

Виконавши вимоги ст. 217 КПК, слідчий зобов’язаний оголосити
обвинуваченому, що слідство у його справі закінчено і що він має право
на ознайомлення з матеріалами справи як особисто, так і за допомогою
захисника, а також може заявити клопотання про доповнення досудового
слідства. Слідчий зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому право заявити
клопотання про розгляд його справи у суді першої інстанції одноособово
чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених
законом.

Якщо обвинувачений не виявив бажання ознайомитися з матеріалами справи з
участю захисника, йому пред’являються для ознайомлення всі матеріали
справи. При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений має право
робити виписки з матеріалів справи і порушувати клопотання. Якщо в
справі притягнуто кількох обвинувачених, слідчий повинен пред’явити
кожному з них усі матеріали слідства.

Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому
пред’явлено матеріали справи для ознайомлення, зазначається в протоколі
про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред’явлення
йому матеріалів справи.

Якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість
ознайомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає
окремий протокол. Пред’явлення матеріалів справи має бути відкладено до
явки захисника, але не більше як на три дні. За неможливості для
обраного обвинуваченим захисника з’явитися в цей строк слідчий вживає
заходів, передбачених частинами 4 і 6 ст. 47 КПК і призначає захисника в
установленому законом порядку через адвокатське об’єднання (частини 1—4
ст. 218 КПК).

При ознайомленні з матеріалами справи захисник обвинуваченого має право:
робити виписки з матеріалів справи, мати побачення з обвинуваченим
віч-на-віч, роз’яснювати обвинуваченому зміст обвинувачення,
обмірковувати з обвинуваченим питання про заявлення клопотань, подавати
докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і
прокурора (ст. 219 КПК).

Як і іншим учасникам досудового слідства, обвинуваченому і його
захисникові кримінальну справу пред’являють підшитою та з
пронумерованими сторінками. Це дуже зручно, оскільки деякі учасники
процесу роблять виписки з матеріалів, що містяться на конкретних аркушах
справи, і вони повинні мати можливість посилатися на них в обґрунтуванні
своїх клопотань та вимог як при закінченні досудового слідства, так і в
суді.

Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному
для ознайомлення з усіма матеріалами справи.

???????аво заявити клопотання про доповнення досудового слідства, зміну
кваліфікації злочину і закриття справи в усній чи письмовій формі.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий складає мотивовану
постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захиснику. Якщо ж
обставини, для з’ясування яких заявлено клопотання, мають значення для
справи, слідчий зобов’язаний його задовольнити. Якщо при провадженні
додаткових слідчих дій був присутній захисник, то він має право через
слідчого задавати питання свідкові, потерпілому, експертові,
спеціалістові та обвинуваченому, а також клопотатися про занесення до
протоколу обставин, які мають значення для справи. Слідчий може відвести
запитання, які ставить захисник, але відведене запитання заносить до
протоколу (ч. 4 ст. 221 КПК).

У протоколі ознайомлення з матеріалами справи згідно зі ст. 220 КПК
зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів) були
пред’явлені для ознайомлення, чи ознайомились відповідні учасники
досудового слідства з матеріалами справи, протягом якого часу
відбувалось ознайомлення зі справою та які клопотання було заявлено. При
цьому усні клопотання заносяться до протоколу, письмові додаються до
нього. Протокол підписують особи, які знайомилися з матеріалами
кримінальної справи, і слідчий.

Після виконання додаткових слідчих дій слідчий зобов’язаний ознайомити
обвинуваченого і його захисника, а також надати можливість потерпілому і
його представникові, цивільному позивачу і цивільному відповідачу або їх
представникам ознайомитися з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх
клопотання — з усією справою (ст. 222 КПК).

Розглянемо деякі питання щодо трьох можливих рішень про закінчення
досудового слідства.

Закінчивши досудове слідство і виконавши зазначені вище вимоги закону
(статті 217—222 КПК), слідчий складає обвинувальний висновок.

Обвинувальний висновок — це процесуальний документ, у якому слідчий
підводить підсумок проведеного досудового слідства і формулює
обвинувачення особі чи особам, що складається з описової і резолютивної
частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи, як їх
встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і
наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які
зібрано в справі, та відомості про потерпілого; показання кожного з
обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені
ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, що
обтяжують та пом’якшують його покарання1.

При посиланні на докази обов’язково зазначаються аркуші справи.

У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з
обвинувачених, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з
зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає цей злочин.

Обвинувальний висновок підписує слідчий із зазначенням місця і часу його
складання.

Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє
обвинувачений, його має бути перекладено рідною мовою обвинуваченого або
іншою мовою, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку
приєднується до справи (ст. 223 КПК).

До обвинувального висновку додаються:

1)список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням
їх адреси і аркушів справи, де викладено їхні показання або висновки;

2)довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із
зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених,
якщо їх заарештовано;

3)довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті для
забезпечення цивільного позову і можливості конфіскації майна;

4)довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з
посиланням на відповідні аркуші справи.

У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з метою
нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаченому
статтями 52і та 523 КПК, застосовані заходи безпеки, замість їх
справжніх прізвища, ім’я і по батькові зазначається псевдонім, а замість
адреси — назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса (ст.
224 КПК).

Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві
(ст. 225 КПК).

Список використаної літератури

Конституція України К.1996.

Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради.
-1961. — К 2. — С. 15.

Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002.

Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //
Юридичний вісник України. – 2001. — №9 – С.11.

Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т.
– К., 2004.

Кримінальний процес України: Підручник. – Харків, 2000.

Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов,
М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України:
Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.

Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге
видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.
(автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор
та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с.

Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу
України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056с. (Нормативні документи та
коментарі).

Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на
захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. — №4.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те
вид., доп. і переробл. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та
перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 — 15.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.:
Юрінком Інтер, 1999. — 576 с.

Похожие записи