Захист прав неповнолітніх у кримінальному процесі
Згідно з Конституцією України – “ людина, її життя і здоров’я, честь і
гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою
соціальною цінністю”, а тому створення механізму забезпечення захисту
людини в кримінальному судочинстві є особливо актуальним завданням зі
сторони правоохоронних органів. В першу чергу це завдання стосується
забезпечення права на захист неповнолітніх.
Якщо говорити про право неповнолітнього на захист у кримінальному
процесі, то необхідно з’ясувати, що сам термін “захист” треба розуміти у
набагато ширшому смислі, ніж це заведено. Якщо розуміти його тільки як
право на адвоката (захисника) на досудовому слідстві, то й говорити
потрібно як про право на захисника, а захист здійснюється не тільки з
допомогою адвоката, але й шляхом надання неповнолітньому певних прав і
встановленням деяких обов’язків правоохоронних органів.
Як відомо, той чи інший принцип кримінального процесу покликаний
безпосередньо захищати права і законні інтереси людини. Пункт 4 ст.14
Міжнародного Пакту про громадянські й політичні права в деякій мірі
конкретизує загальновизнані положення і доводить, що у відношенні
неповнолітніх процес повинен бути такий, щоб враховувались їх вік і
бажання сприяти перевихованню. Дійсно, попередження злочинності серед
неповнолітніх і перевиховання осіб, які скоїли злочин, можна визнати
одним з важливих завдань держави у справі боротьби зі злочин- ністю.
Однією з головних гарантій захисту інтересів неповнолітнього в
кримінальному процесі є обов’язкове проведення досудового слідства, а
також регламентація кола питань, які необхідно з’ясувати:
1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);
2) стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності
даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з душевним
захворюванням, повинно бути також з’ясовано, чи міг він повністю
усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними;
3) характеристику особи неповнолітнього;
4) умови життя та виховання неповнолітнього;
5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;
6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули
неповнолітнього в злочинну діяльність.
У разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо його
визнано розумово відсталим, при пред’явленні йому обвинувачення та його
допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника
можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні
представники неповнолітнього.
? ? l
n
n
ня про участь педагога, адже законний представник покликаний захищати
законні інтереси неповнолітнього?
У частині 3 ст. 438 КПК України говориться про право брати участь у
пред’явленні обвинувачення та допиті неповнолітнього педагога, лікаря,
батьків або інших законних представників, з дозволу слідчого ставити
запитання обвинуваченому і викладати свої зауваження. Після закінчення
допиту ознайомитись з протоколом і зробити письмові помітки щодо
правильності і повноти записів, які мають місце у протоколі.
На превеликий жаль, у цій статті не вирішується порядок відводу
запитання педагога, як це зроблено при допиті неповнолітнього свідка. Те
чи інше запитання непрофесійного юриста може мати некоректне
формулювання (з точки зору матеріального чи процесуального права), чи
може нанести шкоду інтересам слідства та інтересам неповнолітнього.
Тому закон передбачає участь захисника на досудовому слідстві і судовому
розгляді у справах про злочини неповнолітніх. Захисник допускається до
неповнолітнього з моменту пред’явлення обвинувачення. У справах про
злочини неповнолітніх участь захисника є обов’язковою і відмова від
захисника не може бути прийнята.
Заочно провадження у справах про злочини неповнолітніх, на думку
професора Р. Хісматулліна, недопустиме “перш за все тому, що при цьому
порушується кримінально – процесуальний принцип безпосередності судового
розгляду. Відсутність неповнолітнього підсудного в судовому засіданні
перешкоджає всебічному, повному й об’єктивному розгляду кримінальної
справи. Крім того, повністю втрачається виховно-профілактичне значення
суду”1.
Якщо ми торкнулися виховно-профілактичного значення суду то необхідно
сказати й про закрите судове засідання, яке , у відповідності до ст. 20
КПК, допускається на основі мотивованої ухвали суду чи постанови судці у
справах про злочини осіб, які не досягли шістнадцятилітнього віку.
Закрите судове засідання для вказаних осіб передбачене законом з метою
підвищення виховно-профілактичного впливу судового процесу й захисту
психіки підлітка, яка формується, від негативного впливу громадськості.
Однак є необхідним надати судді право вирішувати питання про
конфіденційність процесу до осіб, які не досягли вісімнадцяти років.
Підводячи підсумок сказаному, слід зазначити, що в зарубіжних країнах
існує певна система судових органів щодо захисту прав неповнолітніх. Це
судді, які спеціалізуються на розгляді кримінальних справ щодо
неповнолітніх, спеціальні суди для неповнолітніх тощо.
Таким чином, кожна стадія кримінального процесу покликана захищати
дитину від необгрунтованих дій державних органів, з одного боку, і з
іншого – від повторного скоєння злочину.
Література
1. Конституція України. – К, 1996.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К, 2001.
3. Хисматуллин Р. Оособенности судебного следствия по делам
несовершеннолетних// Российская юстиция. – 1999.- № 12.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
