РЕФЕРАТ

на тему:

“Захист майнових прав селян”

ПЛАН

Вступ

1. Основні аспекти правового регулювання

майнових прав селян

2. Практичні кроки використання та захисту майнових прав селян

Використана література

Вступ

Конституція України проголошує рівність перед законом усіх суб’єктів
права власності та захист їх прав з боку держави. Земля — основне
національне багатство — перебуває під особливою державною охороною. Ці
норми є визначальними у процесі реформування аграрних відносин, який
триває в Україні.

Безумовно, на завершальному етапі перетворень в аграрному секторі, в
умовах широкого правового поля, необхідності використання оновленого
земельного законодавства неминучими є помилки у правозастосовчій
діяльності. Разом з тим, як засвідчує прокурорська практика, земля та
майно селян нерідко стають об’єктами не лише непорозумінь і конфліктів,
а й злочинної діяльності охочих скористатись юридичною необізнаністю та
довірливістю селян. Саме тому питанням нагляду за додержанням
законодавства про аграрну реформу органи прокуратури області приділяють
особливу увагу.

Проведені перевірки вказують на значну кількість порушень при паюванні
земель, видачі земельних сертифікатів. Масовими стали й порушення
майнових прав селян. Без згоди власників посадові особи новостворених
сільгосппідприємств передають розпайоване майно у користування іншим
суб’єктам господарювання, під заставу для одержання кредитів або ж
просто реалізовують його, привласнюючи отримані кошти.

Масові правопорушення в аграрному секторі заважають нормальному розвитку
та реформуванню галузі. Завдаючи істотної шкоди соціально-економічним
правам селян та державі, вони дискредитують саму ідею перетворень.

1. Основні аспекти правового регулювання

майнових прав селян

Одними з головних повноважних представників влади на селі тепер є
сільські ради, яких законодавство зобов’язує сприяти процесам паювання
землі та майна. Тож треба наполягати, щоб сільради, районні управління
сільського господарства та продовольства, а також районні державні
адміністрації наглядали за дотриманням закону й надавали консультаційну
допомогу з майнових питань, оскільки саме так визначено в постанові
Кабінету Міністрів України “Про врегулювання питань щодо забезпечення
захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора
економіки” (№ 177 від 28 лютого 2001 р.).

Не завадить періодично нагадувати представникам влади, що їм надходить
певний відсоток від оформлення документів, що стосуються до
розпоряджання майновими паями. Цілком можливо, що не в одному селі
місцеву владу уособлюють прогресивні та компетентні люди, які охоче
допомагатимуть власникам майнових сертифікатів обстоювати свої права.

Натомість не кожний голова сільради дбає про інтереси селян. Тому краще
покладатися не на чиюсь ласку, а на себе самих. Селянам варто
об’єднуватися в спілки (групи) громадян-співвласників майна або
створювати виробничі чи обслуговувальні кооперативи. В такому разі
вдасться виділити майно в натурі цілісним майновим комплексом, скажімо,
— стати співвласниками ферми, комбайну чи млина. Одержавши такий
реальний об’єкт, селяни зможуть самі визначати, як його використовувати
(як залучити до власного виробництва, на яких умовах здавати в оренду,
за якою ціною продати тощо) і забезпечувати його відновлення. Певна річ,
за цими процесами мали б наглядати один або кілька авторитетних,
ініціативних осіб, які теж є співвласниками майнового комплексу,
наприклад, голова спілки (групи) чи інші уповноважені на такі дії особи.
Такі люди, що відігравали б роль лідера, могли б захищати інтереси
спілки (групи) в разі порушення прав співвласників. Зрозуміло, такі
особи мають отримувати відповідну винагороду за свою працю. Тому було б
доцільно сплачувати їм певні гроші, наприклад, з коштів, одержаних від
орендарів. Величину винагороди визначали б самі співвласники. Ці видатки
виявилися б просто мізерними порівняно з тими перевагами, які дає така
спілка (група).

По-перше, співвласники можуть самі використовувати виділений у натурі
майновий комплекс. Наприклад, маючи спільний трактор, дуже зручно
використовувати його по черзі або “позичати” на вигідних умовах іншим
господарям. У такому разі варто організувати свій виробничий або
обслуговувальний кооператив. Така форма об’єднання суттєво відрізняється
від колгоспів, діяльністю яких повністю керували партійні та державні
органи. В кооперативі всі господарські питання співвласники вирішують
самі. Учасники кооперативу, що є одночасно співвласниками й
працівниками, можуть успішно розв’язувати не лише фінансові, а й
соціальні проблеми.

Майно, виділене єдиним майновим комплексом, можна пристосувати для інших
потреб, скажімо, корівник переобладнати під міні-пекарню, що
забезпечувала б хлібом не тільки своє село, а й сусідні села. На такому
невеличкому підприємстві працювали б 6–7 співвласників майна. Корівник
можна перетворити й на цех з виробництва сільськогосподарської
продукції. Сюди селяни здавали б урожай, зібраний у своїх підсобних
господарствах.

Майно, що перебуває в спільній власності учасників кооперативу, доцільно
також використати як заставу для того, щоб узяти кредит у банку. За
позичені гроші можна купити, наприклад, техніку, добрива чи насіння.

По-друге, виділене в цілісний комплекс майно можна віддати в оренду.
Якщо йдеться про оперативну оренду, то спілка (група) співвласників може
встановити вигідні для себе умови, зокрема, чітко визначити обов’язки
орендаря щодо орендної плати та збереження майна (передусім треба
вказати, яким мусить бути стан майна по закінченні терміну оренди).
Протягом усього часу оренди представник спілки (групи) мав би постійно
наглядати за дотриманням цих умов, вчасно здійснювати інвентаризацію
майна, а в разі несумлінного його використання — вимагати від орендаря,
щоб той відшкодував заподіяні збитки.

Майно можна віддати й у фінансову оренду — лізинг. У такому разі за
згоди всіх співвласників майно продають на виплат: покупець (фермер чи
сільськогосподарське підприємство) розраховується не відразу, а
поступово, сплачуючи вартість майна частинами. Цей спосіб має свої
переваги. Той, хто взяв майно в лізинг, дбатиме про його збереження та
відновлення, оскільки трактуватиме його як своє власне. За реальне
підтвердження цієї думки править приклад з життя. Мешканці с.
Черепашинців Калинівського району Вінницької області продали частину
свого майна товариству з обмеженою відповідальністю на виплат протягом
10 років. Покупець перебрав майно на свій баланс, дбає про його
відновлення і справно повертає частинами свій борг.

Втім, фінансова оренда пов’язана й з певними ризиками. Йдеться
насамперед про знецінення майна внаслідок інфляційних процесів, які в
Україні не припиняються. Тож навіть за низького рівня інфляції — 5% — за
час лізингу вартість майна суттєво знеціниться, скажімо, за 10 років —
майже удвічі.

Загалом співвласникам варто не здавати свій майновий комплекс в оренду,
а самим використовувати його в господарській діяльності власного
кооперативу. Віддавши своє майно в оренду, співвласники можуть стати
лише найманими працівниками, до того ж — тільки в тому разі, якщо цього
захоче орендар. Натомість у кооперативі кожний його учасник одержить
роботу за будь-яких умов, працюватиме на себе й матиме право голосу у
вирішенні всіх виробничих питань.

2. Практичні кроки використання та захисту майнових прав селян

Своїм майновим паєм селяни можуть розпорядитися так:

1) об’єднати свій майновий пай з паями інших осіб, виділити майно в
натурі у спільну часткову власність і передати його до статутного
(пайового) фонду новоствореної юридичної особи, наприклад, виробничого
чи обслуговувального кооперативу;

2) об’єднати свій майновий пай з паями інших осіб, виділити майно в
натурі у спільну часткову власність і використовувати його всім разом
або передати в оренду. В такому разі власникам потрібно укласти договір
про спільне володіння, користування та розпорядження майном. У цьому
документі належить визначити уповноважену особу, яка має право виступати
від імені всіх співвласників майна, зокрема, представляти їхні інтереси
в державних органах, організаціях та установах, підписувати угоди про
оренду, купівлю-продаж, обмін майна тощо;

3) виділити свій майновий пай у натурі індивідуально чи для всієї сім’ї
і використати його на свій розсуд, тобто користуватися самим, віддати в
оренду, продати, подарувати, передати в спадок, обміняти. Наприклад,
виділивши майно на кілька сертифікатів членів своєї родини, можна
приєднати його до свого підсобного господарства й використовувати таке
майно для організації відпочинку на селі (тобто для потреб “зеленого”
туризму). Таке право дає нещодавно ухвалений Закон України “Про особисте
селянське господарство” (№ 742-IV від 15 травня 2003 р.);

4) відчужити свій майновий пай, право на який підтверджує відповідний
документ (свідоцтво чи сертифікат), — продати, подарувати, обміняти
тощо.

• Віддавати майно в оренду варто лише тоді, коли орендар пропонує дійсно
вигідні умови, підписує з вами угоду про оренду й зарекомендував себе як
людина слова. Ще краще, якщо у вашому селі є кілька фермерів чи
сільськогосподарських підприємств, з-поміж яких ви можете вибрати того,
хто зможе заплатити більшу ціну й з більшою дбайливістю ставитися до
орендованого майна.

• Договори про оренду потрібно укладати тільки в письмовій формі, а
оформляти їх доцільно не більше ніж на 3–5 років. У цьому документі
належить, зокрема, чітко вказати склад і вартість орендованого майна,
термін дії договору про оренду, форму та обсяг орендної плати,
періодичність її внесення. Орендна плата має складатися з двох частин:
1) плата за користування майном, яка становить не менше ніж 1% від
вартості цього майна; 2) сума амортизаційних відрахувань на орендовані
основні засоби. В договорі обов’язково потрібно визначити, як саме
орендар використовуватиме майно, як дбатиме про його збереження, а також
вказати, що поточний ремонт майна орендар мусить робити за власні гроші,
а капітальний ремонт — коштом фонду відновлення майна. Пам’ятайте:
орендар має сам створити такий фонд і перераховувати до нього певні
“амортизаційні” суми.

• Орендна плата може мати такі чотири форми:

— грошова. За оренду майна орендар сплачує грошима, оформляючи платіжну
відомість. Копію цього документу потрібно передати орендодавцеві;

— натуральна. На суму орендної плати орендар передає вам продукцію, яку
він виробив сам, переробив або придбав. У договорі про оренду потрібно
визначити види такої продукції та її обсяг за фіксовану ціну (за
собівартістю). Розраховуючись з вами продукцією, орендар мусить кожного
разу оформляти накладну;

— відробіткова. На суму орендної плати орендар надає вам послуги,
наприклад, оре ваш город, збирає ваш врожай, постачає вам корми для
худоби. Види послуг, їх кількість та ціну (за собівартістю або за
домовленістю сторін) обов’язково треба чітко визначити в договорі про
оренду. Кожне надання послуг треба оформляти в акті приймання-передачі
послуг;

— змішана. За оренду орендар розраховується з вами частково грошима,
частково натурою, частково послугами. Умови такої форми сплати ви маєте
детально й чітко визначити з орендарем.

• Після підписання договору про оренду майна треба скласти акт
приймання-передачі майна, за яким ви його передаєте орендареві. В цьому
документі потрібно чітко описати кількість і стан майна (наприклад, якщо
йдеться про корів, то тут вказують їх кількість, їхній вік, їхню
вартість). Якщо орендарем вашого майна виступає підприємство, то акт
приймання-передачі з боку орендаря мусять підписати керівник і головний
бухгалтер цього підприємства.

• З практики відомо, що з “позиченим” майном орендарі поводяться дуже
погано. А надто якщо йдеться про тварин: їх продають, ріжуть, не дбаючи
про те, що по закінченні терміну оренди доведеться відповідати за це
перед власниками. Тому віддавши майно в оренду, щороку потрібно
проводити його інвентаризацію. Подбайте, щоб здійснення таких заходів
було передбачено в договорі про оренду. Пам’ятайте, що інвентаризацію
треба здійснювати за присутності обох сторін — орендодавця й орендаря.
Разом радимо вам виконати такі дії:

— звірити перелік майна, вказаного в договорі про оренду, з наявним
майном і визначити, як це майно збережено: яку його частину покращено,
яку знищено;

— визначити, яке майно потрібно списати, бо його більше не можна
використовувати в господарській діяльності;

— виявити причини, з яких доводиться передчасно списувати майно;

— визначити, якою мірою в нищенні майна винен орендар;

— скласти спільний акт списання майна.

На підставі такого акту ви можете притягнути орендаря до
відповідальності за нищення вашого майна. Зокрема, по закінченні терміну
оренди орендар має відшкодувати вам вартість того майна, яке ви були
змушені списати.

Якщо орендар не винен у повному зношенні чи нищенні майна, то потрібно
скласти спеціальний додаток до договору про оренду. В такому документі
належить зазначити, що таке майно ви списуєте й вже не віддаєте в
оренду.

• Якщо ваші права порушено, ви можете звернутися до місцевої комісії з
вирішення майнових питань та регіональної комісії з врегулювання
майнових питань реформованих сільськогосподарських підприємств.
Пам’ятайте: права власників майнових паїв захищають Закон України “Про
колективне сільськогосподарське підприємство” (№ 2114-XII від 14 лютого
1992 р.), укази Президента України “Про заходи щодо забезпечення захисту
майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки”
(№ 62/2001 від 29 січня 2001 р.) та “Про додаткові заходи щодо
підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення” (№ 774/2002
від 27 серпня 2002 р.), постанова Кабінету Міністрів України “Про
врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у
процесі реформування аграрного сектора економіки” (№ 177 від 28 лютого
2001 р.) і понад 30 нормативно-правових актів, що мають забезпечити
виконання зазначеної постанови.

Використана література

Земельна реформа в Україні у 2001 – 2002 роках. Звіт
інформаційно-ресурсного центру “Реформування земельних відносин в
Україні за 2001 – 2002 роки”. – К., 2003. – 160 с.

Земельне право України: Підручник / За ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком
Інтер, 2004. – 368 с.

Ільницька Н. Оренда земель сільськогосподарського призначення: поняття
та деякі проблеми // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ.-
Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України.- 2000.-
№1.- С.254-258.

Ільницька Н. Оренда земель як правова форма їх використання // Право
України. – 2000. — №8. – С.60-64.

Управління земельними ресурсами. / За ред д. е. н., проф. В. Г. В’юна. –
Миколаїв: МФ НаУКМА, 2002. – 316 с.

Похожие записи