.

Загальні положення слідчої тактики (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
160 1157
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Загальні положення слідчої тактики

ПЛАН

1. Предмет і поняття слідчої тактики, її значення.

2. Слідча тактика і кримінально-процесуальний закон.

3. Слідчі дії і оперативно-розшукні заходи.

Література.1. Предмет і поняття слідчої тактики, її значення.

Предмет слідчої тактики включає наукові основи організації слідчої
діяльності, систему методів і засобів підготовки і проведення окремих
слідчих дій.

Наукова організація слідчої діяльності полягає у вивченні
закономірностей, що визначають програму її оптимального регулювання.
Однією з таких закономірностей є планування розслідування. Значна роль в
цьому належить слідчим версіям, як одному з методів пізнання істини у
справі. Вона рекомендує найдоцільнішу послідовність у сполученні засобів
проведення таких слідчих дій як слідчий огляд, допит, обшук,
пред’явлення для впізнання тощо.

Отже, слідча тактика — це система наукових засобів і методів, заснованих
на вимогах кримінально-процесуального закону, яка застосовується для
підготовки і проведення слідчих дій та координації слідчих і
оперативно-розшукних заходів з метою розслідування і попередження
злочинів.

До теоретичних основ слідчої тактики належать:

а) законність усіх тактичних засобів і методів, що використовуються
слідчим у ході розслідування злочину;

б) планування розслідування для визначення його найефективніших шляхів;
в) використання даних логіки (формальної і діалектичної) та психології;
г) наукове узагальнення і аналіз передового досвіду слідчої діяльності
(обмін досвідом на оперативних нарадах, семінарах і конференціях
слідчих; анкетування справ по окремих категоріях злочинів з метою
вивчення криміналістичної ефективності тактичних методів і засобів).

Велике значення у проведенні окремих слідчих дій, у їх підготовці й
виконанні мають логічні засоби. Вони застосовуються на кількох умовно
взятих етапах. Перший етап — виявлення доказів, визначення причинних
зв’язків виявлених фактів до події злочину, характеру інформації у
засобах доведення і їх ролі для дальшого розслідування. Другий
етап—конструювання окремих і загальних слідчих версій, планування,
визначення загального напрямку розслідування, його послідовності, вибору
найефективнішого сполучення способів і засобів його ведення. Третій етап
— тактика проведення окремих слідчих дій, оцінка результатів їх
виконання.

Нерідко слідчий успішно розкриває окремі злочини, користуючись тільки
власним життєвим, фаховим досвідом, який дає практичні знання елементів
логіки. Однак, без знання і вірного застосування законів логічного
мислення він не може застосувати справді наукові методи розслідування і
забезпечити належний його рівень у складних випадках. Тому необхідно
постійно тренувати свій інтелект в оперуванні логічними формулами,
стосовно конкретної обстановки, в логічному мисленні щодо оцінки
доказів, установленні причинних зв’язків, визначенні ролі і місця
доказів у розслідуванні злочинів.

У процесі розслідування злочину, як конкретному специфічному випадку
пізнавальної діяльності, слідчому необхідно широко використовувати
категорії матеріалістичної діалектики, закони логіки — це сприяє
предметному і глибокому пізнанню істини, яка не лежить на поверхні і яку
встановити надзвичайно важко.

Розслідування злочинів також тісно пов’язане з використанням теоретичних
і експериментальних даних психологічної науки. Оскільки процес
розслідування — це діяльність, пов’язана з аналізом формування,
свідчень, з їх оцінкою, з визначенням тактики допиту, обшуку,
пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події.
Знання основ психології має велике значення для простеження формування
внутрішньої переконаності слідчого в ході аналізу і оцінки доказів,
особливо таких, як свідчення потерпілих, свідків і обвинувачених.

Нині, в зв’язку з проблемою запровадження методів наукової організації
слідчої діяльності, особливого значення набувають питання психології
слідчого, вивчення яких дозволяє не тільки пізнати Її складність, а й
дати рекомендації, що сприяють її найефективнішому здійсненню.

2. Слідча тактика і кримінально-процесуальний закон.

Слідча тактика, як розділ криміналістики, нерозривно пов’язана з
кримінально-процесуальним законодавством, оскільки її прийоми
розробляються і застосовуються на основі і в межах його вимог. Так,
тактичні прийоми здійснення окремих слідчих дій, порядок проведення яких
детально визначає кримінально-процесуальний закон, можуть бути
використані тільки в тому випадку, коли вони за змістом і формою не
суперечать вимогам кримінально-процесуального закону. Слідча тактика
розробляє тактичні прийоми і способи рекомендаційного характеру. Це
способи і прийоми слідчого огляду, допиту свідків, обвинувачених,
пред’явлення для впізнання, очної ставки та інших слідчих дій. Названі
способи не обов’язкові і можуть вибиратися слідчим відповідно до
ситуації в необхідному поєднанні і послідовності. На відміну від
способів — тактичних рекомендацій кримінально-процесуальний закон
передбачає обов’язковий порядок проведення слідчих дій і фіксації їх
результатів. Тактичні методи і способи підготовки і проведення слідчих
дій служать їх найповнішому і найраціональнішому проведенню в межах
норм, установлених кримінально-процесуальним законом.

Розроблені нині тактичні прийоми і способи проведення окремих слідчих
дій засновані на положеннях інших наук — логіки, психології, педагогіки.
Значна роль в цьому належить і практиці розслідування. Узагальнення її
передового досвіду нерідко стає основою для перевірки і дальшої розробки
тактичних способів.

Окремі тактичні прийоми і способи проведення ряду слідчих дій (допиту),
пред’явлення для впізнання, відтворення обставин події, очної ставки,
перевірка свідчень на місці, вироблені багаторічною практикою і
випробувані нею, нині втілено у норми кримінально-процесуального закону
і набули значення правил, обов’язкових для виконання слідчим. Прийоми і
способи слідчої тактики, що не відбилися в законі, зберегли характер
рекомендацій, які забезпечують найдоцільніше проведення слідчих дій,
розкриття і попередження різних злочинів.

Слідча тактика взаємопов’язана з криміналістичною технікою,
науково-технічні прийоми якої реалізуються в процесі проведення окремих
слідчих дій. Це найвиразніше виявляється в двох напрямках: а)
застосування криміналістичної техніки забезпечує найефективніше
проведення слідчих дій (наприклад, фотографування, кінозйомка при огляді
місця події); б) тактичні прийоми визначають найдоцільніші умови
використання прийомів і засобів криміналістичної техніки при проведенні
слідчих дій у відповідній ситуації розслідування.

Слідча тактика взаємопов’язана з методикою розслідування окремих видів
злочинів, як з спеціальною системою рекомендацій. Зв’язок цей найчіткіше
виявляється в трьох напрямках: а) в специфіці планування розслідування
злочинів певної категорії з метою найшвидшого і найефективнішого
викриття і попередження їх; б) у виборі найдоцільніших засобів для їх
розслідування, послідовності проведення окремих слідчих дій; в) при
визначенні специфіки проведення окремих слідчих дій залежно від
характеру здійснення злочину. Специфіка і тактика проведення таких
слідчих дій, як огляд місця події тощо, залежить від виду злочину,
способу його вчинення і приховання. Огляд місця події в справах про
вбивство з .розчленуванням трупа за тактикою провадження суттєво
відрізняється від огляду місця події в справах про крадіжки із зламом чи
в справах про порушення правил техніки безпеки на виробництві.

3. Слідчі дії і оперативно-розшукні заходи.

Слідча тактика передбачає способи проведення окремих слідчих дій і
оперативно-розшукних заходів, які відповідно до специфіки їх проведення,
характеру, мети і органів, що їх здійснюють, поділяють на дві самостійні
групи. Перша—слідчі дії. Вони передбачені кримінально-процесуальним
законом, здійснюються слідчим і мають на мсті виявити, зібрати,
зафіксувати і дослідити докази. Виявлення, збирання і дослідження
доказів не може відбуватися в якійсь іншій формі, крім передбаченої
кримінально-процесуальним законом. Так, при розслідуванні злочинів
провадять огляд місця події, допити, очні ставки, обшуки, пред’явлення
для впізнання, експертизи та інші дії. Друга група — оперативно-розшукні
заходи, що провадяться органами дізнання з метою виявлення ознак злочину
і осіб, що його вчинили. На відміну від слідчих дій, порядок їх
проведення регламентується не кримінально-процесуальним законодавством,
а спеціальними відомчими інструкціями і наказами. Однак,
кримінально-процесуальний закон (статті 103, 104 КПК УРСР) вказує, в
яких випадках необхідне проведення оперативно-розшукних заходів з метою
викриття злочинів. Ця вказівка має на меті координувати дії органів
дізнання і слідчих органів при розслідуванні злочинів, а також виключити
можливий паралелізм в їх діяльності.

Інформацію, яку одержують у результаті проведення слідчих дій і
оперативно-розшукних заходів, розмежовують за її доказовою суттю. В
результаті проведення слідчих дій одержується інформація, що має
характер доказів у справі, а дані оперативно-розшукної діяльності
набувають доказового значення тільки в тому разі, коли вони добуті з
дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, в межах норми, яка
регламентує проведення з цією метою тих чи інших слідчих дій.

Література

Арцишевский Г. В. К вопросу о предмете криминалистической
тактики.—«Правоведение», 1963, № 3.

Васильєв А, Н. Следственная тактика и ее место в системе
криминалистики,— В кн.: «Советская криминалистика на службе следствия»,
вып. 15. М., Госюриздат, 1961.

Винберг А. Й. О научных основах криминалистической
тактики.—«Правоведение», 1965. № 3.

Митричев С. Следственная тактика — ето мастерство. — «Социалистическая
законности», 1971, № 4.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020