Задоволення вимог заставодержателя
Підставою звернення стягнення на заставлене майно є юридичні факти,
здебільше юридичні склади. Це насамперед настання строку виконання
зобов’язання, забезпеченого заставою. Якщо воно не буде виконане чи
виконане неналежним чином заставожержатель вправі звертутись за
реалізацією своїх прав із застави, якщо інше не передбачено законом або
договором. При припиненні юридичної особи заставодавця заставодержатель
набуває права звернення стягнення на закладене майно незалежно від
настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
Якщо предмет одного договору застави складають дві або більш речі (два
або більш права), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права)
або на будь яку з речей на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель
зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного
стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.
Звернення стягнення на закладене майно здійснюється за рішенням суду
(господарського або третейського суду), на підставі виконавчого надпису
нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором. Звернення
стягнення на закладене майно державного підприємства (підприємства, не
менше п’ятдесятьох відсотків акцій (долей, паїв) якого знаходиться в
державній власності), здійснюється за рішенням суду або господарського
суду (ст. 20 ЗУ «Про заставу»).
В разі неналежного виконання забезпеченого заставою зобов’язання у
заставодержателя виникає право на задоволення його вимог. Задоволення
цих вимог за рахунок вартості заставленого майна здійснюється в
результаті вчинення послідовного ряду дій:
а) заявлення вимоги про звертання стягнення на закладене майно;
б) відкриття виконавчого провадження;
б) реалізація предмета застави;
г) власне задоволення вимог заставодержателя.
Заявлення вимог про звертання стягнення на заставлене майно проводиться
шляхом подачі позову в суд. Проте це не усуває можливість добровільного
досудового уладнання спору між учасниками застави, наприклад шляхом
заявлення претензії, чи іншого попередження про порушення справи. Це
може бути мирова угода. При нотаріальному посвідченні застави
заставодержатель вправі звернутися до нотаріуса за учиненням
нотаріального надпису.
Після прийняття позову суд приймає справу до свого провадження, яке
закінчується винесенням рішення. Після чого на його підставі та виданого
виконавчого листа відкривається виконавче провадження.
При реалізації заставленого майна допускаються диспозитивні засади.
Реалізація (продаж) заставленого майна проводиться шляхом його продажу
з публічних торгів у порядку, установленому процесуальним
законодавством, якщо законом не встановлений інший порядок. Порядок
реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом
(ч.1 ст. 591 ЦКУ).
Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних
торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо
звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні
може визначити початкову ціну предмета застави.
??????l? Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися,
предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця
переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває
вимоги заставодержателя, він має право отримати цю суму з іншого майна
боржника в порядку черговості задоволення вимог кредиторів, якщо інше не
встановлено договором або законом. Нагадаємо, що згідно ст.112 ЦК
України при ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги кредиторів
забезпечені заставою задовольняються в першу чергу.
У випадку, коли сума, виручена при реалізації закладеного майна,
перевищує розмір забезпеченої заставою вимоги, різниця повертається
заставодавцю (ст.25 ЗУ “Про заставу”).
Якщо при реалізації цілісного майнового комплексу державного
підприємства (відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі
корпоратизації, всі акції якого знаходяться в державній власності), що є
предметом застави, виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених
цією заставою вимог заставодержателя, різниця зараховується у
відповідний бюджет.
Необхідно відзначити, боржник вправі в будь-який час до продажу
предмета застави припинити звернення на нього стягнення і його
реалізацію, виконавши основне зобов’язання або ту його частину,
виконання якої прострочено.
Як івже зазначалось, відповідно до п. 3 ст. 588 ЦК України, якщо та сама
річ є предметом застави по двох (або більш) зобов’язаннях, то, перший
заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями
на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги
наступного заставодержателя задовольняються в порядку черговості
виникнення права застави.
Якщо предметом застави є рухоме майно, заставодержатель зареєстрованої
застави має переважне право на задоволення вимоги з заставленого майна
перед заставодержателями не зареєстрованних застав, або тих які
зареєстровані пізніше. Заставодержателі, що зареєстрували заставу того
самого майна в один день мають рівні права на задоволення вимог із
заставного майна.
Література
Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданському праву.
М., 1940., Годэмэ Е. Общая терия обязательств. –М., 1948.
Зобов’язальне право /За ред. проф. О.В.Дзери. К., Юрінком Інтер. 1999.
980с.,
Йоффе О.С. Обязательственное право. М.. Юрид. лит. 1975,
Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах. Минск, 1967,
Кодифікація приватного (цивільного права) України. /За ред. проф.
А.Довгерта. –К.: Юринком Інтер. 2000. –292с.,
Саватье Р. Теория обязательств. М., 1972.
Оскільки позовне та виконавче провадження складають окремий предмет
вивчення ми спеціально не розкриваємо його зміст. Для його уяснення слід
звернутися до ЦПК (Цивільно-процесуального) чи ГПК (Господарського
процесуального) кодексів України та ЗУ “Про виконавче провадження”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
