Задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб

При визначенні осіб, якi мають отримати майно боржника-юридичної особи
при її ліквідації закладено принцип черговості задоволення вимог
кредиторів. Тобто всі кредитори розбити законом на черги. Спочатку
задоволення з активів боржника отримують кредитори попередньої черги і
лише коли немає таких кредиторів чи їх вимоги повністю задоволені, борги
вправі отримати кредитор наступної черги. Претензії кожного з кредиторів
в межах однієї черги задовольняються пропорційно сумі їх вимог.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів
задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди,
завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги
кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з
трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання
результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів
(обов’язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать
кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або
ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження
ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до
ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути
задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної
особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого
ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна
юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог
кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор
не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких за
рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

У разі ліквідації юридичної особи шляхом банкрутства Закон України “Про
відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом”
встановлює спеціальні норми щодо черговості задоволення вимог
кредиторів.

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому
числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з
набуттям ним прав кредитора щодо банку, — у розмірі всієї суми
відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в
господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про
банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про
порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення
провадження у справі про банкрутство у зв’язку з визнанням мирової угоди
недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора), пов’язані з утриманням і збереженням майнових активів
банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за
рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому Законом
України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його
банкрутом».

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після
реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено ЗУ
«Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом».

?

\ задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута перед
працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків
членів трудового колективу до статутного фонду підприємства),
зобов’язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю
громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку,
встановленому КМУ, а також вимоги громадян — довірителів (вкладників)
довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які
залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені
заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у
процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів
трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на
рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення
вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від
вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному
кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому
порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог
цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого
для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не
задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію
юридичної особи — банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог
кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а
майно державних підприємств — відповідному органу приватизації для
наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна,
спрямовуються до Державного бюджету України.

Чинне законодавство України передбачає особливі правові засоби
забезпечення вимог кредиторів. Зокрема ЗУ “Про забезпечення вимог
кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 литопада 2003 р. встановлено
правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою
забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення,
оприлюднення. Та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб
стосовно рухомого майна.

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. — № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

Урядовий кур’єр –2004, -№6, //Орієнтир, -2004, -№1.

Похожие записи