Реферат на тему:

З питання про адміністративну відповідальність у сфері оподаткування

Наукове дослідження проблеми адміністративної відповідальності у сфері
оподаткування набуває важливого значення. Адміністративна
відповідальність – один із видів юридичної відповідальності,
встановлених нормами права.

Адміністративно-правові норми визначають перелік адміністративних
правопорушень у сфері оподаткування, заходів, що застосовуються до
правопорушників, органів, уповноважених розглядати справи про
адміністративні правопорушення, порядок розгляду таких справ.

Проблеми притягнення осіб до адміністративної відповідальності та
накладення адміністративних стягнень нерозривно пов’язані з проблемами
гарантії законності. Адже законність – прояв загальної обов’язковості
правових норм, який потребує різних форм нагляду і контролю. Згідно зі
ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової
влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією
межах і відповідно до законів України [1].

Органи державної податкової служби, які здійснюють контроль за
дотриманням законодавства про оподаткування, правильністю нарахування,
повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів
податків, зборів та інших обов’язкових платежів будують свої відносини
на законодавчій основі.

Вона характеризується своєю нестабільністю та недосконалістю.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює ці питання, є Кодекс
України про адміністративні правопорушення. Але сьогодні він повною
мірою вже не може виконувати свою основну функцію, бо застарів. У
зв’язку з цим прийнято ряд нормативно-правових актів, які регулюють
питання накладання відповідальності за конкретні адміністративні
правопорушення. Зокрема, дещо упорядковано накладання заходів
адміністративної відповідальності у сфері оподаткування прийняття нового
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №
2181-ІІІ. Це спеціальний закон з питань оподаткування, в якому
передбачено деякі міри, що повинні стати перешкодою для правопорушень у
сфері оподаткування. Він встановлює порядок стягнення з платників
податків пені та штрафів [2].

Пунктами 19.4.7 та 19.4 ст.19 цього Закону внесено зміни до п. 11 ст. 11
Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня
1990 року № 509-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Тому органам державної
податкової служби (їх посадовим особам) необхідно керуватися цими
статтями під час провадження у справах про адміністративні
правопорушення у сфері оподаткування [3].

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено
поняття адміністративного правопорушення: “Адміністративним
правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або
необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок,
власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління
і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим
Кодексом, настає, якщо дані порушення за своїм характером не тягнуть за
собою відповідно до закону кримінальної відповідальності” [4].

У юридичній літературі наводяться різні визначення поняття
адміністративної відповідальності. Найчастіше її розглядають як один з
видів юридичної відповідальності. Наприклад, в “Юридической
энциклопедии” зазначено: “Административная ответственность – вид
юридической ответственности граждан и должностных лиц за содеянные ими
административные правонарушения” [5].

Автори А.Н. Альохін та Ю.М. Козлов вважають, що “Адміністративна
відповідальність – вид юридичної відповідальності, що виражається у
застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою
адміністративного стягнення до особи, яка скоїла правопорушення” [6].

Інші (Ю.П. Битяк та інші) під адміністративною відповідальністю
розуміють накладення на правопорушників загальнообов’язкових правил, які
діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за
собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального
характеру. “Адміністративна відповідальність є одним із видів юридичної
відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої” [7].

В.К. Колпаков вважає, що адміністративна відповідальність – це
специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що
полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою
передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення [8].

В. Авер’янов та Д. Лук’янець зазначають, що “…ни действующее
украинское законодательство, ни современная юридическая наука …не дают
определения содержания понятия административной ответственности” [9].

Конституційний обов’язок громадян своєчасно і повно сплачувати податки,
передбачений статтею 67 Конституції України, максимально забезпечується
саме завдяки адміністративній відповідальності у сфері оподаткування
[10].

Щодо сутності адміністративної відповідальності в податковому праві В.І.
Гурєєв зазначає наступне: “…Заходи адміністративно-правового примусу
виявляються у формі адміністративного стягнення”, тобто він визначає
адміністративну відповідальність як примусовий захід, встановлений
законодавством за вчинення правопорушення” [11].

Як відомо, учасниками адміністративно-процесуальних правовідносин є
державний орган (посадова особа) і особа, яка вчинила правопорушення.
Причому кожний із них має певні права і обов’язки. Щодо суб’єкта
правопорушення, то він зобов’язаний відповісти, понісши стягнення. Адже
його обов’язок – відповідати за порушення закону. Державний орган
(посадова особа) має право і обов’язок притягнення цієї особи до
адміністративної відповідальності згідно із законом. При цьому державний
орган (посадова особа) зобов’язаний здійснювати необхідні і достатні
процесуальні дії щодо своєчасного, всебічного, повного й об’єктивного
дослідження всіх обставин вчиненого правопорушення і винести постанову
щодо справи.

Адже відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні
правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні
правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування
обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом,
забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та
умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання
правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення
законності [12].

Згідно з чинним адміністративно-деліктним законодавством України
підставою для адміністративної відповідальності є наявність складу
адміністративного правопорушення, а за адміністративні правопорушення у
сфері оподаткування – наявність повного складу такого правопорушення.
Його обов’язковим елементом є вина – внутрішнє психічне ставлення
суб’єкта до протиправного діяння та його негативних наслідків.

Основною ознакою, яка характеризує податкове правопорушення, є його
протиправність, тобто невідповідність положенням законодавства про
податки та збори.

Відповідальність за податкове правопорушення виникає в тому випадку,
коли відповідне діяння не містить ознак складу злочину, передбаченого КК
України.

Вважаємо, що до податкових можуть бути віднесені лише такі
правопорушення, які посягають на податкову систему безпосередньо,
полягають у діях чи бездіяльності, які спрямовані на ухилення від сплати
податків та зборів.

Кожен вид податкового правопорушення має свої, лише йому властиві
ознаки. Від того, наскільки правильно податковими органами будуть
встановлені ознаки правопорушення, залежить законність і обґрунтованість
прийнятого щодо платника податку рішення.

Таким чином, податкове правопорушення можна визначити як винне
протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що порушує законодавство про
податки та збори, вчинене платником податку та іншими особами, за яке
передбачено фінансову, кримінальну та адміністративну відповідальність.

Закон встановлює випадки, коли згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в
справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а
розпочате підлягає закриттю. Такими обставинами є наступні:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного
правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної
оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного
стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне
правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП;

8) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу
(посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або не
скасованої постанови про закриття справи про адміністративне
правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі [13].

За наявності хоча б однієї із цих обставин особа не може бути притягнена
до відповідальності за податкове правопорушення. На нашу думку, до
обставин, які виключають притягнення особи до відповідальності за
вчинення податкового правопорушення, необхідно віднести такі:

1) відсутність події податкового правопорушення;

2) відсутність вини у скоєнні податкового правопорушення;

3) вчинення діяння, яке містить ознаки податкового правопорушення,
фізичною особою, яка не досягла на момент скоєння діяння
шістнадцятирічного віку;

4) пройшли строки давності притягнення до відповідальності за вчинення
податкового правопорушення.

За наявності хоча б однієї із вказаних обставин особа не може бути
притягнута до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Ми вважаємо, що ці обставини потрібно викласти окремою нормою. У
прийнятому в першому читанні Верховною Радою України проекті Податкового
кодексу України така норма не передбачена.

При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення
відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до
розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує наступні
питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про
адміністративне правопорушення;

3) чи повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і
місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних
представників і адвоката [14].

При цьому необхідно враховувати і вимоги статті 8 КУпАП, в якій
зазначено: “Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає
відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення
правопорушення.

Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за
адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і
на правопорушення, вчинені до видання цих законів.

Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за
адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в
справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону,
що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення” [15].

Ознаки податкового правопорушення потрібно відрізняти від його
юридичного складу. Розуміння цього питання має не стільки теоретичне,
скільки практичне значення. За наявності всіх ознак може бути відсутнім
юридичний склад податкового правопорушення. За юридичним складом дане
правопорушення відрізняється від злочинів та інших правопорушень.

Під юридичним складом податкового правопорушення розуміють сукупність
закріплених у законодавстві складових частин (елементів), за наявності
яких наступає податкова відповідальність. Відсутність хоча б одного з
цих елементів означає і відсутність юридичного складу податкового
правопорушення. І, звісно, дане діяння не буде підставою для податкової
відповідальності. Обов’язковими елементами юридичного складу податкового
правопорушення є: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона.

Об’єктом податкових правопорушень є суспільні відносини, на які вони
посягають.

Суб’єктом податкового правопорушення є особа, яка його вчинила. Нею
можуть бути платники податків, фізичні і посадові особи підприємств,
організацій.

Згідно зі статтею 1003 проекту Податкового кодексу України,
запропонованого Кабінетом Міністрів України 16.06.2000 року, суб’єктами
оподаткування є:

1. Суб’єкти оподаткування – це особи, на яких Конституцією України, цим
Кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування
покладено обов’язки:

а) сплачувати податки (платники податків);

б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки до бюджетів
(податкові агенти).

2. Платник податків може визнаватися суб’єктом оподаткування одним або
декількома податками, залежно від діяльності, яку він провадить,
володіння майном або за інших обставин, у разі наявності яких виникають
податкові зобов’язання.

3. Податковим агентом визнається особа інша, ніж платник податків, на
яку покладено обов’язки щодо нарахування податків, утримання їх з
платника та перерахування до бюджетів.

Фізичні особи можуть бути суб’єктами правопорушень і відповідальності за
них за наявності двох умов:

– загальних, тобто таких, яким повинна відповідати будь-яка фізична
особа, яка притягується до відповідальності за податкове правопорушення:

а) досягнення на момент вчинення податкового правопорушення
шістнадцятирічного віку;

б) осудність, тобто нормальний стан психіки, що виражається у здатності
віддавати звіт своїм діям, керувати ними, утримуватись від неправомірних
вчинків:

– спеціальних, тобто таких, які відображають особливості правового
становища та праці окремих категорій фізичних осіб (керівників, головних
бухгалтерів та інших посадових осіб). Ця категорія фізичних осіб займає
специфічне становище в частині суб’єктів податкових правовідносин і
відповідальності за податкові правопорушення.

Об’єктивна сторона характеризується актом прояву протиправного діяння.
Правове поняття “діяння“ виражається в дії чи бездії, що порушує вимоги
норми.

Суб’єктивна сторона податкового правопорушення – це психічне відношення
суб’єкта до вчиненої протиправної дії чи бездії та його наслідків.

Податкове правопорушення може бути вчинено умисно та з необережності. На
нашу думку, до проекту Податкового кодексу України потрібно внести
окрему норму, яка розрізняла б ці дві форми вини у скоєнні податкового
правопорушення.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Атіка, 1999. – С.
6.

2. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 р. № 2181
// Все про бухгалтерський облік. – 21 лютого. – 2001. – № 16 (562). – С.
19.

3. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990
р. № 509-ХІІ. – К., 1998. – С. 11.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2001.
– С. 21, 22.

5. Юридична енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія імені М.П.
Бажана, 1998. – С. 45.

6. Альохін А.Н., Козлов Ю.М. Адміністративне право Російської Федерації.
– Частина 1. – М.: Теис, 1995. – С. 222.

7. Битяк Ю.П. та інші. Адміністративне право України. – Х.: Право, 2000.
– С. 159.

8. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К.: Юрінком Інтер,
1999. – С. 289.

9. Авер’янов В., Лук’янець Д. О правовой природе административной
ответственности // Юридическая практика. – 2001. – № 18. – С. 10.

10. Конституція України від 28 червня 1996 року. – К.: Атіка, 1999. –
Ст. 67.

11. Гуреев В.И. Налоговое право. – М.: Економіка, 1995. – С. 83.

12. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка,
2001. – С. 245.

13. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка,
2001. – С. 247, 38.

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка,
2001. – С. 278.

15. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка,
2001. – Ст. 8.

Похожие записи