Реферат на тему:
Юридичний статут територіальної громади
Прийняття 21 травня 1999р. Верховною радою України Закону України “Про
місцеве самоврядування” відкрило новий період у розвитку статутного
права України. Правовою підставою для відродження статутного права в
Україні є ст.19 Закону “Статут територіальної громади села, селища,
міста”.
Однак, якщо практичну роботу з розробки Статутів територіальних громад,
хоч і не активно, проте проводять, то в теоретичному плані це питання
залишається недостатньо дослідженим. Передусім це стосується визначення
поняття та юридичної природи Статуту територіальної громади.
У науковій літературі вже є перші спроби визначити поняття Статуту
територіальної громади або його ознак. Так В.Кравченко та Н.Линник
зазначають, що Статут є основним актом місцевого самоврядування,
“муніципальним актом”. Це підзаконний нормативно-правовий акт, що
видається територіальною громадою, органами місцевого самоврядування.
Статут повинен мати більш високу юридичну силу порівняно з усіма іншими
актами, які приймаються в системі актів місцевого самоврядування. Під
актом місцевого самоврядування вони розуміють владний припис
уповноваженого суб’єкта місцевого самоврядування, який, відповідно до
закону, регулює відносини в сфері місцевого самоврядування шляхом
встановлення, зміни чи припинення правових норм [3, с.58].
Разом з тим С.Злобін, А.Гель підкреслюють, що Статут є установчим
нормативно-правовим актом територіальної громади і за своєю юридичною
силою вищий від актів відповідної сільської, селищної, міської, районної
у місті ради, сільського, селищного, міського голови, інших органів та
посадових осіб місцевого самоврядування, органів самоорганізації
населення та зборів громадян за місцем проживання [2, с.73].
Бровінська Н. трактує Статут як договір про взаємодію, партнерство та
співробітництво між територіальною громадою і її органами, як хартію
самоуправління, що регулює й нормує взаємодію суб’єктів місцевого
самоврядування і має нормативний характер [1, с.86].
Рубцов В.П., Заєць Р.В. Статут територіальної громади називають базовим
нормативно-правовим актом міського самоврядування. Автори стверджують,
що Статут повинен містити систематизоване зведення принципів, норм та
правил, що встановлюють порядок і процедури здійснення міського
самоврядування, відносини міста з державою та іншими суб’єктами права
[7].
Мучник О.Г. стосовно розробленого ним проекту Хартії (Статуту) м.Одеси
зазначає, що Хартія (Статут) має подвійну природу: з одного боку, – це,
безперечно, нормативний акт, що мусить забезпечити одеситам безпеку,
добробут та психологічну комфортність проживання у рідному місті, з
іншого – це своєрідний акт самоусвідомлення територіальної громади [4,
с.5].
Загалом усі наведені визначення можна поділити на дві групи. Позиції
таких авторів, як В.Кравченко, Н.Линник, С.Злобін, А.Гель, В.П.Рубцов,
Р.В.Заєць, О.Г.Мучник зводяться до того, що Статут територіальної
громади є нормативно-правовим актом, який видається територіальною
громадою, органами місцевого самоврядування і має найвищу юридичну силу
стосовно будь-яких інших актів територіальної громади. Головне
призначення Статуту полягає у врегулюванні відносин в сфері місцевого
самоврядування або встановлення порядку і процедури здійснення міського
самоврядування, відносин міста з державою та іншими суб’єктами права.
До другої групи належить визначення Статуту Н.Бровінської, яка трактує
статут як договір про взаємодію, партнерство і співробітництво між
територіальною громадою та її органами, як хартію самоуправління, що
регулює й нормує взаємодію суб’єктів місцевого самоврядування і має
нормативний характер.
Стосовно позиції першої групи авторів можна лише визнати, що Статут є
нормативно-правовим актом. Однак самої констатації такого факту
недостатньо. На жаль, усі автори апріорно визнають цей факт, лише
С.Злобін, А.Гель обґрунтовують це [2, с.71]. Однак наведені ними
аргументи, а саме – що Статут приймається суб’єктом, уповноваженим
Конституцією – територіальною громадою; приймається у визначеній формі –
формі рішення про прийняття або про підтвердження офіційного письмового
документа; приймається за жорсткою процедурою – процедурою референдуму
та інші, не досить обґрунтовані. Вони прямо не випливають із змісту
діючого Закону України “Про місцеве самоврядування”, який визначає
підстави для встановлення поняття Статуту територіальної громади. Саме
тому зробимо спробу докладніше проаналізувати, чи наділений Статут усіма
ознаками нормативно-правового акта.
У науковій літературі загальноприйнятим є твердження, що
нормативно-правовий акт це письмовий акт правотворчого органу, який
вміщує формально-обов’язкові правила поведінки загального характеру –
юридичні норми [5, с.69].
Нормативно-правові акти характеризуються такими юридичними
властивостями:
вони є волевиявленням уповноваженого суб’єкта;
містять юридичні норми (правила поведінки загального характеру);
є загально-обов’язковими щодо тих суб’єктів, поведінку яких
реґламентують;
володіють певною юридичною силою;
мають письмову і певну юридичну форму [6, с.37].
Стосовно Статуту територіальної громади ці ознаки виражаються ось у
чому.
Перша з названих ознак полягає у тому, що, відповідно до ст.19 Закону
України “Про місцеве самоврядування”, Статут територіальної громади
села, селища, міста приймається представницьким органом місцевого
самоврядування на основі Конституції України та в межах цього закону.
В.Кравченко, Н.Линник, С.Злобін, А.Гель висловлюють думку, що Статут
слід приймати місцевим референдумом або радою кваліфікованою більшістю
голосів, або радою з подальшим затвердженням місцевим референдумом.
Закон України “Про місцеве самоврядування” не передбачає такої
процедури, проте і не забороняє її.
????1?юридичні норми, що врегульовують історичні, національно-культурні,
соціально-економічні та інші особливості здійснення місцевого
самоврядування.
Третя ознака полягає у тому, що Статут територіальної громади села,
селища, міста, відповідно до ст.19 Закону України “Про місцеве
самоврядування”, приймається представницьким органом місцевого
самоврядування і відповідно стає загальнообов’язковим для жителів даної
територіальної громади села, селища, міста.
Четверта ознака Статуту як нормативно-правового акта виявляється в тому,
що, відповідно до ст.19, представницький орган місцевого самоврядування
приймає Статут територіальної громади села, селища, міста на основі
Конституції України та в межах Закону України “Про місцеве
самоврядування”. Отже, за юридичною силою Статут територіальної громади
є підзаконним нормативно-правовим актом. Важливо встановити
співвідношення Статуту і всіх інших актів, які приймаються у системі
актів місцевого самоврядування. Всі згадані вище автори схиляються до
думки, що Статут повинен мати більш високу юридичну силу порівняно з
іншими актами, які ухвалюють в системі актів місцевого самоврядування.
Проте аргументів вони практично не наводять. Лише С.Злобін та А.Гель
таку значущу роль Статуту територіальної громади виводять з того, що
Статут є актом установчої влади місцевого самоврядування, яка належить
територіальній громаді. Така позиція видається достатньо обґрунтованою.
П’ята ознака полягає в тому, що, відповідно до ст.59 Закону України “Про
місцеве самоврядування”, рада (представницький орган місцевого
самоврядування – рада) приймає нормативні акти у формі рішень. Отже, за
змістом цієї статті Статут територіальної громади треба затверджувати
рішенням Ради.
Отже, можна дійти висновку, що Статут територіальної громади наділений
усіма ознаками нормативно-правового акта.
Щодо визначення Статуту Н.Бровінської, то вона розглядає Статут
територіальної громади як договір про взаємодію, партнерство і
співробітництво між територіальною громадою та її органами, як хартію
самоуправління, що регулює й нормує взаємодію суб’єктів місцевого
самоврядування і має нормативний характер. Таке визначення навряд чи
можна прийняти. У науковій літературі нормативно-правовим договором
називають “об’єктивоване формально-обов’язкове правило поведінки
загального характеру, яке встановлене за взаємною домовленістю кількох
суб’єктів і забезпечується державою” [5, с.59]. Отже, договір передбачає
наявність, як мінімум, двох рівноправних суб’єктів, які, виражаючи свою
волю, досягають згоди з певного питання. У нашому випадку цього не може
бути, оскільки територіальна громада і її органи не є рівноправними
суб’єктами. Органи територіальної громади, похідні від самої
територіальної громади, є виразником її волі.
Отже, ми розглянули особливості юридичної природи Статуту територіальної
громади, як нормативно-правового акта. Тепер спробуємо дати визначення
поняття Статуту територіальної громади.
З’ясуємо передусім походження терміна Статут і його загальноприйняте
розуміння у праві. Статут (лат. statuo – постановляю, вирішую) у галузі
права має декілька значень:
1) положення (документ), що визначає порядок організації та діяльності
окремих внутрішньодержавних або (і) міжнародних організацій;
2) окремі законодавчі акти парламенту у зарубіжних країнах [8, с.355].
Статуту територіальної громади найбільш відповідає перше значення цього
терміна.
Для того щоб дати визначення Статуту територіальної громади в Україні,
крім встановлення етимологічного значення відповідного слова, необхідно
звернутись до положень, зазначених у Законі України “Про місцеве
самоврядування”. У ст.19 Закону, яка має назву “Статут територіальної
громади села, селища, міста”, зазначається, що “з метою врахування
історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших
особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган
місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього
закону може прийняти Статут територіальної громади села, селища, міста”.
Зі змісту цієї статті випливає, що в основному порядок організації і
діяльності територіальної громади та створених нею органів визначений
Законом, а призначення Статуту територіальної громади в Україні полягає
лише у врахуванні її особливостей. Тобто призначенням Статуту є
врегулювання суспільних відносин, з організації і діяльності
територіальної громади та створених нею органів, які не врегульовані
законом взагалі або врегульовані не досить повно.
З урахуванням усього викладного можна запропонувати таке визначення
Статуту територіальної громади в Україні: статут територіальної громади
в Україні – це нормативно-правовий акт представницького органу місцевого
самоврядування, який має установчий характер і регулює (визначає)
особливості здійснення місцевого самоврядування.
Література
Бровинская Н. Роль Устава в организации местного самоуправления
// Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та
впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. –
К.: Книга почтой, 1999.
Злобін С., Гель А. Місце Статуту територіальної громади в системі
нормативно-правових актів України // Там же.
Кравченко В., Линник Н. Статут територіальної громади: проблеми
розробки, прийняття, та впровадження в практику місцевого самоврядування
// Там же.
Мучник О. Хартія міста Одеси. – Одеса, 1999.
Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студентів
спеціальності “Правознавство”. – Бородянка: Графопрес, 1993.
Посібник з загальної теорії держави і права / Кер. автор. кол. проф.
Рабінович П.М. – Львів, 1994.
Рубцов В., Заєць Р.В. Щодо розробки Статуту територіальної громади
м. Києва як джерело досвіду засвоєння статутного права в Україні
// Медіаполіс. – 1999. – №1.
Юридический Энцеклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарева. – М:
Сов. энциклопедия, 1984.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
