Юридичний склад злочину

Поняття та значення складу злочину.

Елементи й ознаки складу злочину.

Види складів злочину.

Кваліфікація злочинів.

Поняття та значення складу злочину

Склад злочину — це сукупність встановлених кримінальним законом ознак
(суб’єктивних та об’єктивних), що визначають вчинене
суспільно-небезпечне діяння як злочин.

В ч.1 ст. 2 КК визначається, що підставою кримінальної відповідальності
є факт вчинення особою суспільне небезпечного діяння, що містить склад
злочину, передбачений КК України.

Законодавче визначення підстави кримінальної відповідальності надає
можливість виділити такі характерні риси складу злочину.

1. Ознаки складу злочину встановлюються лише кримінальним законом, ні в
якому іншому законодавчому акті ознаки злочину міститися не можуть.

2. Склад злочину утворює лише певна кількість встановлених кримінальним
законом суб’єктивних та об’єктивних ознак, тобто склад злочину може бути
лише там і тоді, де і коли є повна сукупність ознак злочину, які
встановлені законом.

3. Тільки вся сукупність встановлених кримінальним законом ознак може
характеризувати певне суспільне небезпечне діяння як злочин. Склад
злочину – це завжди повна сукупність його ознак, не може бути неповного
складу злочину. Відсутність хоча б однієї із ознак, які передбачені
законом вказує на відсутність злочину. В даному випадку можна говорити
лише про суспільно-небезпечне діяння.

Поняття злочину і поняття складу злочину тісно пов’язані між собою, але
не тотожні, тому що по-різному відображають суттєві ознаки одних і тих
самих явищ суспільного життя — злочинів.

У понятті злочину розкривається його соціально-політичний зміст як
суспільне небезпечного діяння, що посягає на суспільні відносини, які
охороняються кримінальним законом. Воно охоплює лише найбільш характерні
і суттєві ознаки, притаманні кожному злочину, вказує на найбільш важливі
соціальні і правові властивості злочину, завдяки яким останній
відрізняється від інших правопорушень. Поняття злочину конкретизується в
кримінальному праві у формі окремих складів злочину, що виступають як
своєрідна міра злочину.

Поняття злочину відповідає на питання, що є загальним для усіх злочинів,
а поняття складу злочину чим відрізняється один злочин від іншого. При
цьому, поняття злочину є формою, а поняття складу злочину — змістом.

Функції склад злочину, як одного із найбільш важливих інститутів:

фундаментальну,

процесуальну,

розмежувальну

гарантійну.

Фундаментальна функція складу злочину полягає в тому, що він є законною,
єдиною, необхідною та достатньою підставою кримінальної відповідальності
.

Законною підставою кримінальної відповідальності склад злочину виступає
тому, що його ознаки описані в законі і більш ніде.

Єдиною підставою тому, що іншої підстави просто не існує. Інша поведінка
особи, що не містить складу злочину, не може бути підставою кримінальної
відповідальності.

Достатньою підставою тому що інших підстав кримінальної відповідальності
не передбачено.

Необхідною підставою — тому що склад злочину виступає необхідною умовою
кримінальної відповідальності. Без встановлення складу злочину
кримінальна відповідальність виключається.

Процесуальна функція складу злочину полягає в тому, що саме встановлення
складу злочину визначає межі його розслідування.

Розмежувальна функція складу злочину полягає в тому, що саме за
допомогою складу злочину відмежовується один склад злочину від іншого,
злочинна поведінка від незлочинної.

Гарантійна функція складу злочину полягає в тому, що особа, яка вчинила
суспільне небезпечне діяння, повинна нести відповідальність саме за той
злочин, який вона вчинила. Точне встановлення складу злочину є гарантією
забезпечення законності та дотримання прав громадянина.

3. Елементи й ознаки складу злочину.

Склад злочину утворюють чотири обов’язкових елементи:

об’єкт,

об’єктивна сторона,

суб’єкт,

суб’єктивна сторона.

Об’єкт — це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним
законом.

Об’єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння, яка виражається у
вчиненні передбаченого законом діяння, що заподіює чи створює загрозу
заподіяння шкоди об’єкту злочину.

Ознаки об’єктивної сторони:

дія – тобто суспільне значима поведінка особи, яка складається з рухів,
а також використання машин, механізмів, властивостей речовин (зброї)
тощо.

бездіяльність – тобто невиконання особою своїх юридичних обов’язків.

злочинні наслідки – ті наслідки, які мають характер суспільної
небезпечності у вигляді заподіяної шкоди чи знищення суспільних
відносин, що охороняються кримінальним законом;

причинний зв’язок – між дією чи бездіяльністю і тими злочинними
наслідками, які настали;

місце, час, спосіб, обстановка вчинення злочину та знаряддя, що
використані для вчинення злочину.

Суб’єкт — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого
відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ст. 18
КК).

Ознаки:

а) фізична особа – тільки фізичні особи визнаються суб’єктами злочину,
оскільки лише вони є кримінально відповідальними;

б) вік особи – досягнення встановленого кримінальним законом віку, з
якого починається кримінальна відповідальність

загальна дієздатність – з 16 років (ч. 1 ст. 22 КК),

виключна дієздатність – з 14 років (ч. 2 ст. 22 КК)

особлива дієздатність – з 18 років;

в) осудність – здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати
своєї дії (бездіяльності) або керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК);

г) спеціальні ознаки суб’єкта (спеціальний суб’єкт) – громадянство,
підприємець, повнолітній тощо

Суб’єктивна сторона — це внутрішня сторона злочину, яка дає
характеристику психічним процесам, а також свідомості та волі особи в
момент вчинення злочину.

умисел – вчинення злочину умисно (ст. 23 КК);

необережність – вчинення злочину необережно (ст.25 КК);

мотив злочину – внутрішні спонукання, які є усвідомленою дійсною чи
гаданою потребою;

мета злочину – ідеальні зміни в оточенні суб’єкта, яких він намагається
досягти вчиненням злочину;

емоції – почуття та переживання суб’єкта під час вчинення злочину.

Ознаки складу злочину поділяються на:

1. Обов’язкові (необхідні) — притаманні всім злочинам без винятку. До
таких обов’язкових ознак складу злочину відносяться:

суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом;

злочинна дія (бездіяльність);

ознаки загального суб’єкта (фізична особа, осудність, вік, з якого
настає кримінальна відповідальність);

вина (умисел або необережність).

2. Факультативні (необов’язкові) — притаманні не усім, а тільки окремим
складам злочину. До таких ознак відносяться:

предмет злочину;

злочинні наслідки, причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і
наслідками, що настали, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та
засоби вчинення злочину;

ознаки спеціального суб’єкта (службове становище, державно-правове
становище тощо);

мотив, мета та емоційний стан.

??g

&

&

&

Розподіл ознак на обов’язкові та факультативні має сенс тільки на рівні
загального поняття про склад злочину, а для конкретного складу усі
описані в законі ознаки є важливими та обов’язковими.

4. Види складів злочину

Класифікація окремих складів злочинів має важливе значення для
відокремлення окремих складів, що в результаті допомагає правильно
кваліфікувати злочинне діяння. В теорії кримінального права існує певна
класифікація складів злочину за різними підставами:

в залежності від способу описання злочину в законі;

за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості);

від особливостей конструкції і моменту закінчення злочину.

Залежно від способу описання злочину в законі розрізняють склади
злочинів:

простий

складний.

Простий склад злочину містить опис ознак одного суспільно-небезпечного
діяння, що посягає на один об’єкт, вчиняється однією дією і
характеризується однією формою вини (наприклад, склад крадіжки,
передбачений ч. 1 ст. 185 КК).

Складний склад злочину характеризується наявністю:

двох і більше безпосередніх об’єктів (наприклад, склад розбійного нападу
ст. 187 КК),

двох форм вини — складної (змішаної) (наприклад, склад умисного тяжкого
тілесного ушкодження, яке потягло за собою смерть потерпілого — ч. 2 ст.
121 КК),

двох або більше дій, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину
(викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи
печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи
своїм службовим становищем (ст. 357 КК)).

різних способів вчинення злочину або настанням різних наслідків
(наприклад, ст. 111 КК — державна зрада передбачає ряд дій: перехід на
бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту,
шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх
представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти
України),.

За ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) розрізняють склади:

основний,

кваліфікований,

особливо кваліфікований

з пом’якшуючими обставинами.

Основний (простий)- це склад злочину, який містить основні ознаки
злочину без обтяжуючих (кваліфікуючих) та пом’якшуючих обставин.
Наприклад, крадіжка таємне викрадення майна (ч. 1 ст. 185 КК).

Особливо кваліфікованим є склад злочину з особливо кваліфікуючими
обставинами, тобто такими, які надають злочину особливої суспільної
небезпечності. Наприклад, склади злочинів, що описані у ч. ч. З, 4, 5
ст. 185 КК (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, вчинена у великих
розмірах, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою).

Склад злочину з пом’якшуючими обставинами (привілейований)- це склад
злочину з обставинами, що значною мірою знижують суспільну небезпеку
даного виду злочину і відповідно караність за нього. Наприклад, умисне
вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).

Від особливостей конструкції і моменту закінчення злочину розрізняють
склади злочинів з:

матеріальним,

формальним

усіченим.

Злочини з матеріальним складом — це злочини, в яких суспільно-небезпечні
наслідки є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони. Такі злочини
вважаються закінченими з моменту вчинення зазначених у законі дій. У
таких складах об’єктивна сторона одержує свій повний розвиток тільки за
умови настання зазначених наслідків і тільки з цього моменту злочин
вважається закінченим. До злочинів з матеріальним складом відноситься
вбивство (статті 115-119 КК), крадіжка (ст. 185 КК) тощо.

В злочинах з формальним складом може мати місце настання певних
наслідків, але вони не віднесені законом до числа обов’язкових ознак
злочину. Наприклад, незаконне перетинання державного кордону (ч. 1 ст.
331 КК).

Злочини з усіченим (укороченим) складом — це злочини, в яких момент
закінчення переноситься на стадію готування чи замаху на злочин.
Наприклад, розбій (ст. 187 КК) вважається закінченим із моменту нападу,
а не з моменту заволодіння майном, а бандитизм (ст. 257 КК)-з моменту
організації банди. Іншими словами, закон конструює ці злочини таким
чином, що вони вважаються закінченими з моменту вчинення діяння, яке за
своїм змістом є попередньою злочинною діяльністю.

5. Кваліфікація злочинів

Кваліфікація злочину — це точне встановлення відповідності вчиненого
винним суспільно-небезпечного діяння складу конкретного злочину,
закріпленого в кримінальному законі.

Через кваліфікацію дається правильна юридична й соціально-політична
характеристика вчиненого суспільне небезпечного діяння. Необхідною
умовою правильної кваліфікації є точне і достовірне встановлення усіх
фактичних обставин вчиненого суспільне небезпечного діяння.

Залежно від того, хто здійснює кваліфікацію, розрізняють офіційну й
неофіційну кваліфікацію.

Офіційна (легальна) кваліфікація — це кваліфікація, що здійснюється у
кримінальних справах уповноваженими на те державою особами. Результати
такої кваліфікації закріплюються в процесуальних документах (постановах,
ухвалах, вироках) і мають обов’язковий характер.

Неофіційна кваліфікація — це відповідна правова оцінка, що дається
науковцями у наукових статтях, монографіях, навчальних посібниках тощо.
Така кваліфікація не має обов’язкового характеру, відображає лише
позицію автора, але може враховуватись суб’єктами офіційної
кваліфікації.

У правозастосовчій діяльності правильна кваліфікація виступає необхідною
умовою дотримання законності, забезпечення конституційних прав і свобод
людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб, відправлення
справедливого правосуддя по кримінальних справах.

Рекомендована література:

Борзенков Г. Дифференциация ответственности по новому УК:
нереализованные возможности //Законность.-1997. — №10.

Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности
//Законность.-2000.-№11.

Лукашук И. Иммунитет в отношении уголовной юрисдикции //Российская
юстиция.-1998.-№4.

Мальков В. П. Субъективные основания уголовной
ответственности//Государство и право.-1995.-№1.

Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. —
К.,1964.

Жеребкин В.В. Логическая структура состава преступления. — Харьков,
1974.

Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. — К ; Юрін-ком,1998.

Мальков В.П. Состав преступления в теории и законе //Государство и
право.-1996.-№7.

Навроцький В.О. Значення судової практики і прецеденту для
кримінально-правової кваліфікації //Вісник Верховного Суду України.
-20СЮ.-№6.

Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій //МО
України.-Львів,1993,

Навроцький В. Теорія кваліфікації злочинів. — К.,1999.

Якубов А. Признаки состава преступления и обратная сила уголовного
закона //Законность.-1997.-№5.

Похожие записи