Реферат на тему:

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

ПЛАН

Вступ

1. Поняття та кваліфікація втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу
антигромадську діяльність

2. Особливості втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність,
кваліфікація подібних втягнень

3. Види втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську
діяльність

4. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочини та іншу
антигромадську діяльність згідно із законодавством України

Висновок

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Аналіз стану злочинності серед неповнолітніх, статистичні показники
поточного року свідчать, що криміногенна ситуація у молодіжному
середовищі дедалі ускладнюється. Неповнолітніми скоюється все більше
жорстоких, зухвалих злочинів — навмисних вбивств, тяжких тілесних
ушкоджень, розбійних нападів. Водночас ефективність діяльності органів
державної системи профілактики правопорушень серед неповнолітніх,
основним з яких є служби у справах неповнолітніх, залишається вкрай
низькою.

Втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність
передбачає ініціативу і поведінку винного, пов’язану з впливом на
неповнолітнього для залучення його до участі в злочині як співвиконавця,
посібника або схиляння його до вчинення злочину.

Втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність кваліфікується не
однаково залежно від того, чи було втягнення в злочинну діяльність
взагалі (наприклад, навчання прийомів кишенькових крадіжок), чи вчинення
конкретного злочину. Якщо втягнення у злочинну діяльність не пов’язане з
вчиненням конкретного злочину, то скоєне кваліфікується лише за ст. 304
КК.

В іншому випадку — коли на неповнолітнього справляється вплив з метою
домогтися його участі у певному злочині — втягнення набуває одночасно
ознак співучасті в злочині.

За статистичними даними, кожен одинадцятий неповнолітній скоює злочинні
дії у нетверезому стані. Переважна більшість тяжких злочинів проти особи
— навмисних вбивств, тяжких тілесних ушкоджень — вчинено підлітками на
ґрунті пияцтва чи наркотичного збудження, однак службами у справах
неповнолітніх не приділяється належної уваги профілактиці негативних
проявів у молодіжному середовищі.

Тож необхідно вжити конкретних заходів до усунення виявлених порушень
закону та недопущення їх надалі. Для цього слід забезпечити безумовне
виконання вимог законодавства, спрямованого на проведення профілактичної
роботи в молодіжному середовищі, усунення причин і умов, які сприяють
бездоглядності та правопорушенням серед дітей та підлітків, координацію
і контроль за діяльністю усіх причетних до цих питань органів і
відомств.

1.Поняття та кваліфікація втягнення неповнолітнього

у злочинну та іншу антигромадську діяльність

Суспільна небезпечність передбачених ст.. 304 КК дій полягає в згубному
впливі на неповнолітніх, можливості заподіяння шкоди їх моральному
благополуччю.

Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітніх. Якщо він
не ставиться в небезпеку заподіяння шкоди і при цьому відсутня
суб’єктивна спрямованість дій винної особи на цю соціальну цінність,
вчинене не підпадає під ст.. 304 ( наприклад, при використанні немовляти
під час заняття жебрацтвом).

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття
жебрацтвом, азартними іграми — карається обмеженням волі на строк до
п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Для кваліфікації вчиненого не має значення поведінка неповнолітнього до
втягнення його в злочинну або в іншу антигромадську діяльність, а також
використання для цілей паразитичного існування – раніше вже вчинив
злочин, вживав спиртні напої, тощо.

Об’єктивна сторона злочину виявляється у вчиненні хоча б однієї з дій,
описаних у ст. 304 КК – втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність ,
у пияцтво, у заняття жебрацтвом, проституцією, азартними іграми, а так
само їх використання для цілей паразитичного існування. Потерпілим може
бути і один неповнолітній, тобто особа, якій не виповнилося 18 років.

Вживані в диспозиції ст. 304 КК слова «втягнення … у злочинну
діяльність» характеризують можливу різноманітність злочинів, а не їх
множинність у кожному конкретному випадку. Втягнення неповнолітнього у
злочинну діяльність виявляється в діях дорослої особи, пов’язаних із
безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього і
вчинених з метою викликати в нього прагнення взяти участь в одному чи
кількох злочинах. Втягнення передбачає всі види фізичного насильства і
психічного впливу: переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання
почуття помсти, заздрості або інших ницих спонукань, пропозиція вчинити
злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, дача порад про місце й
способи вчинення або про приховання слідів злочину, розпиття спиртних
напоїв із неповнолітнім з метою полегшити схиляння його до вчинення
злочину тощо.

Втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність
передбачає ініціативу і поведінку винного, пов’язану з впливом на
неповнолітнього для залучення його до участі в злочині як співвиконавця,
посібника або схиляння його до вчинення злочину.

У випадках, коли втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність
супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень, побоями, погрозами
вчинити вбивство або іншими діями, що утворюють самостійний склад
злочину, відповідальність має наставати за сукупністю вчинених злочинів
– за ст.. 304 та відповідною статтею КК про злочини проти особи.

Злочин, передбачений ст. 304 КК вважається закінченим з моменту вчинення
винним дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу
антигромадську діяльність незалежно від того чи вчинив неповнолітній
злочин або інші правопорушення, зазначені в законі.

Кримінально караним втягненням неповнолітнього у пияцтво визнаються дії
дорослого, що дістають вияв у неодноразовому спільному з неповнолітнім
вживанні спиртних напоїв, придбанні для нього таких напоїв тощо.
Неодноразовість передбачає вчинення двох або більше разів вказаних, а
також інших дій, спрямованих на спонукання або примушування
неповнолітнього до вживання будь-яких спиртних напоїв (коньяку, горілки,
самогону, вина, пива тощо). Результативність таких дій, а так само
ступінь сп’яніння неповнолітнього на кваліфікацію дій винної особи не
впливають. Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану
сп’яніння тягне адміністративну або кримінальну відповідальність,
передбачену в КК.

Під втягненням заняття жебрацтвом розуміють схиляння неповнолітнього до
систематичного випрошування грошей чи інших матеріальних цінностей у
сторонніх осіб. Схиляння може виявитися у підмовлянні або примушуванні
неповнолітнього до самостійного заняття такою антигромадською діяльністю
або в залученні його до участі в ній разом із дорослим.

Використання неповнолітнього для цілей паразитичного існування полягає в
тому, що дорослий намагається існувати хоча б частково на засоби від
злочинної або іншої антигромадської діяльності, або чесної трудової
діяльності підлітка (наприклад, за рахунок використання його праці в
своєму господарстві). Якщо використання неповнолітнього для цілей
паразитичного існування поєднується з підмовлянням його до вчинення
якого-небудь злочину, відповідальність настає за сукупністю злочинів.

Суб’єктивна сторона всіх різновидів злочину, передбаченого ст. 304 КК,
характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що своїми діями
втягує неповнолітнього у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття
жебрацтвом, проституцією, азартними іграми або використовує його для
цілей паразитичного існування, і бажає так чинити. При використанні
неповнолітнього для паразитичного існування конститутивною ознакою
суб’єктивної сторони є така мета, як здобуття нетрудових доходів. («цілі
паразитичного існування»).

Наприклад у абз. 2 п. постанови Пленуму Верховного Суду України від 23
грудня 1983 р. № 6 роз’яснюється, що особа підлягає кримінальній
відповідальності за ст.. 208 КК як тоді, коли вона знала про вік
втягнутого, так і тоді, коли за обставинами справи могла й повинна була
це передбачити.

Суб’єктом є особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18 років.

Дії дорослого учасника злочину, який втягнув у його вчинення
неповнолітнього, мають кваліфікуватися за ст. 304 КК і статтею що
передбачає відповідальність за вчинений разом з неповнолітнім злочин.
Дорослий учасник злочину, який втягнув у нього неповнолітнього, що не
досяг віку кримінальної відповідальності, має розглядатися незалежно від
форми його участі у злочині як виконавець цього конкретного злочину, а
його дії, крім того мають, кваліфікуватися за ст.. 208 КК.

Якщо дорослий втягнув неповнолітнього, який досяг віку кримінальної
відповідальності, у конкретний злочин, не будучи при цьому його
виконавцем, то він несе відповідальність за підмовництво до вчинення
цього злочину. Якщо неповнолітній лише намагався вчинити злочин,
дорослий відповідає за ст. 304 КК і за співучасть у замаху на вчинення
конкретного злочину. Це положення поширюється і на випадок, коли
неповнолітній добровільно відмовився від вчинення злочину. Якщо
неповнолітній не робив спроби вчинити злочин і не готувався до його
вчинення, дорослий несе відповідальність за ст..304 КК і за готування до
вчинення конкретного злочину, для вчинення якого він умисно створював
умови, що виявилося у невдалому підмовлянні неповнолітнього до його
вчинення.

2. Особливості втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність,
кваліфікація подібних втягнень

Як вже було зазначено вище, ряд посягань проти неповнолітніх полягає у
втягненні (залученні) їх:

— у злочинну діяльність;

— іншу антигромадську діяльність (пияцтво, заняття жебрацтвом,
проституцією, азартними іграми );

— у збут наркотичних засобів або психотропних речовин, а також у
незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення
чи пересилання їх з метою збуту;

— у незаконні дії з наркотичними засобами та психотропними речовинами,
вчинювані без мети збуту.

Ознаки втягнення, як ознаки складів відповідних злочинів:

1) це лише активні дії. Отже, шляхом бездіяльності (наприклад, надаючи
неповнолітньому можливість спостерігати за вчиненням злочину, за
відпрацюванням навиків злочинних прийомів та операцій тощо) виконати
дане посягання не можна;

2) ці дії пов’язані з безпосереднім впливом на конкретного потерпілого.
Безадресний вплив (наприклад, поширення відповідної літератури, співання
«злодійських» пісень) не є втягненням у злочинну діяльність;

3) втягнення полягає у фізичному насильстві чи психічному впливі;

4) якщо втягнення полягає у вчиненні дій, які утворюють самостійний
склад злочину, відповідальність настає за сукупністю норм, передбачених
ст. 304 КК;

5) метою втягнення є викликати у неповнолітнього прагнення взяти участь
у одному чи кількох злочинах, а також зайнятися злочинною діяльністю
взагалі;

6) є причинний зв’язок між втягненням і виникненням у неповнолітнього
наміру вчинити злочин (злочини). Інакше кажучи, якби не було дій з
втягнення, то неповнолітній не прагнув би займатися злочинною
діяльністю.

Поняття залучення, використане законодавцем при створенні норм про
незаконні дії з наркотичними засобами, є синонімом втягнення, має
близький з ним зміст. Різниця між втягненням і залученням полягає хіба
що в тому, що:

— залучення має місце й тоді, коли намір вчинити злочин виник у
неповнолітнього незалежно від поведінки дорослої особи, котра його
залучила до виконання даного злочину;

— у моменті закінчення втягнення та залучення.

Момент закінчення втягнення…, залучення…

Втягнення у злочинну, в іншу антигромадську діяльність є закінченим з
моменту виконання дій, спрямованих на волю та свідомість потерпілого,
незалежно від їхньої успішності, результативності.

Залучення до злочину неповнолітнього в структурі відповідних складів
злочинів виступає як кваліфікуюча, особливо кваліфікуюча ознаки. Тому
посягання, які полягають у залученні неповнолітніх до незаконних
операцій з наркотичними засобами чи психотропними речовинами, є
закінченими з моменту виконання певних дій за участю неповнолітнього.
Саме по собі залучення неповнолітнього до виконання названих посягань,
якщо їхню об’єктивну сторону не виконано чи виконано частково, має
оцінюватися як готування чи замах на ці злочини.

Кваліфікації втягнення в злочинну діяльність з урахуванням її виду
(в злочинну діяльність взагалі чи у вчинення конкретного
злочину)

Втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність кваліфікується не
однаково залежно від того, чи було втягнення в злочинну діяльність
взагалі (наприклад, навчання прийомів кишенькових крадіжок), чи вчинення
конкретного злочину. Якщо втягнення у злочинну діяльність не пов’язане з
вчиненням конкретного злочину, то скоєне кваліфікується лише за ст. 304
КК.

В іншому випадку — коли на неповнолітнього справляється вплив з метою
домогтися його участі у певному злочині — втягнення набуває одночасно
ознак співучасті в злочині. При вирішенні проблеми кваліфікації таких
дій слід враховувати момент закінчення злочину, передбаченого ст. 304
КК. Як уже зазначалося, втягнення в злочинну діяльність є злочином з
формальним складом, а закінченим він є з моменту виконання дії,
спрямованої на неповнолітнього. Складом злочину, передбаченого ст. 304
КК, не охоплюється поведінка самого неповнолітнього, а також посягання
винного, яке виходить за межі втягнення. Виходячи з цього, дії особи,
котра завдяки впливу на неповнолітнього досягла того, що він вчинив
злочин, чи сприяла вчиненню ним злочину, належить кваліфікувати і за ст.
304 КК, і як співучасть у тому злочині, який вчинив неповнолітній.
Відповідні роз’яснення з цього приводу містилися ще в Постанові Пленуму
Верховного Суду колишнього СРСР від 3 грудня 1976 р. № 16. Слід
зазначити, що не можуть оцінюватися як співучасть випадки вчинення
злочинів спільно з неповнолітнім, якщо у неповнолітнього, котрий досяг
віку кримінальної відповідальності, намір вчинити злочин виник незалежно
від поведінки дорослого. Однак втягнення у злочинну діяльність має місце
незалежно від того, за чиєю ініціативою вчинялися відповідні дії, — чи
втягувана — дорослого, чи самого неповнолітнього.

Кваліфікація втягнення у вчинення конкретного злочину з урахуванням його
успішності (результативності)

Кримінальна відповідальність за втягнення у злочинну діяльність настає
незалежно від того, чи були дії винного успішними, результативними, чи
ні. Тобто те, зайнявся чи не зайнявся неповнолітній злочинною
діяльністю, вчинив чи не вчинив він конкретний злочин, не впливає на
кваліфікацію посягання за ст.304 КК

Разом з тим, невдале втягнення у вчинення конкретного злочину впливає на
кваліфікацію дій винного, які існують поза межами складу аналізованого
злочину. Відомо, що невдале підмовництво кваліфікується як готування до
злочину, до якого винний підмовляв гаданого виконавця. Однак у такому
разі виникає проблема конкуренції між нормою про відповідальність за
втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність (ст.304 КК) та нормами,
якими передбачається відповідальність за готування до злочину. Очевидно,
при цьому слід керуватися загальним правилом кваліфікації попередньої
злочинної діяльності: при конкуренції норм про готування (або замах ) до
більш небезпечного злочину й норм про менш небезпечний закінчений злочин
перевага віддається нормі , якою передбачається скоєння більш
небезпечного злочину. Тобто, якщо злочин, у вчиненні якого безуспішно
втягувався неповнолітній, карається більш суворо, ніж передбачений ст.
304 КК, то скоєне кваліфікується як готування до цього злочину. Якщо цей
злочин менш небезпечний, ніж втягнення неповнолітніх у злочинну
діяльність, то вступає в силу інше правило кваліфікації: закінчений
злочин охоплює собою менш небезпечну попередню злочинну діяльність –
скоєне кваліфікується лише за ст. 304 КК.

Кваліфікація втягнення у злочинну діяльність з урахуванням віку
неповнолітнього

Відповідальність за ст. 304 КК настає за втягнення у злочинну діяльність
будь-яких осіб, котрі є неповнолітніми, тобто не досягли 18-річного
віку. Кваліфікація успішного втягнення – дій, які виходять за межі
складу злочину, передбаченого ст. 304 КК, — відбувається з урахуванням
того, досяг чи не досяг неповнолітній віку кримінальної відповідальності
за злочин, вчинений внаслідок дій «втягувача». Відомо, що особа, котра
використовує неделіктоздатну особу для вчинення злочину, несе
відповідальність як його виконавець, оскільки має місце так зване
посереднє спричинення. Проте юридична фікція визнання виконавцем
злочину, вчиненого неделіктоздатним, того, хто його використовує,
звичайно поширюється лише на ті випадки, коли малолітній, неосудний та
ін. виступають як виконавці злочину. Якщо особа, котра не досягла віку
кримінальної відповідальності, залучається дорослим до злочину як
підмовник, організатор, пособник, то скоєне звичайно кваліфікується лише
за ст.. 304 КК. Така позиція здається неправильною: дорослий повинен
відповідати не лише за ст. 304 КК, а і як співучасник відповідного виду.

3. Види втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську
діяльність

1. Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння

Відповідальність за цей злочин передбачена ст. 304 КК.

Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа
спонукає або примушує неповнолітнього вжити спиртні напої, внаслідок
чого підліток опиняється у стані сп’яніння. Злочин вважається закінченим
за наявності факту сп’яніння неповнолітнього.

Мова йде про одноразове споювання неповнолітнього на відміну від
неодноразового споювання як втягнення у пияцтво, що тягне за ст.. 304
КК. Замах на доведення неповнолітнього до стану сп’яніння кваліфікується
за ст.. 304 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: винний
усвідомлює, що своїми діями доводить неповнолітнього до стану сп’яніння,
і бажає або свідомо допускає настання такого результату, тобто діє за
прямим або непрямим умислом.

Суб’єкт злочину спеціальний – особа, у службовій залежності від якої
перебуває неповнолітній: працівники підприємств, установ, організацій,
які в силу службових, професійних обов’язків або відповідно до діючих
правил, інструкцій, положень, відповідають за організацію роботи або
виховання неповнолітніх (начальник цеху, дільниці, зміни, майстер,
бригадир та ін.), а також посадові особи, викладачі, вихователі
навчальних закладів стосовно учнів, студентів.

2. Схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів,
психотропних речовин, їх аналогів

Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх, включаючи і
належний стан здоров’я, предметом – наркотичні засоби, психотропні
речовини та їх аналоги.

Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні неповнолітнього до
вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або
одурманюючих засобів, які не є наркотичними, психотропними чи їх
аналогами, полягає у вчиненні умисних ненасильницьких дій (умовляння,
залякування, пропонування, давання порад тощо), спрямованих на збудження
у неповнолітнього бажання вжити ці засоби (речовини) хоча б один раз.

Суспільна небезпечність передбачених ч. 2. ст..315 КК дій полягає у
тому, що вживання означених засобів може заподіяти шкоду здоров’ю
неповнолітнього та викликати захворювання, що виникає внаслідок розвитку
хворобливої залежності від наркотичних засобів, психотропних речовин та
їх аналогів.

Злочин вважається закінченим з моменту схиляння неповнолітнього до
вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або
одурманюючих засобів, які не є наркотичними, психотропними чи їх
аналогами, полягає у вчиненні умисних ненасильницьких дій, незалежно від
того, чи насправді їх ужив і чи опинився у стані одурманення
неповнолітній.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

У ч. 2 ст. 315 КК зазначається, що схиляння до вживання наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів неповнолітнього, карається
позбавленням волі від п’яти до дванадцяти років.

3. Втягнення неповнолітніх у немедичне вживання лікарських та інших
засобів, що викликають одурманювання

Відповідальність за цей злочин передбачена ст.304 КК.

Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх, включаючи і
належний стан здоров’я, предметом – засоби лікарські (ті, які не
належать до числа наркотичних і дозволені в медичній практиці, але
можуть викликати одурманювання, — димедрол, теофедрин, еленіум,
реланіум тощо ) та інші (скажімо, легкі хімічні речовини – лаки, фарби,
аерозолі тощо), що можуть викликати одурманювання, однак не є
наркотичними.

Суспільна небезпечність передбачених ст..304 КК дій полягає у тому, що
вживання означених засобів може заподіяти шкоду здоров’ю неповнолітнього
та викликати токсикоманію – захворювання, що виникає внаслідок розвитку
хворобливої залежності від засобів, що не є наркотичними і в той же час
не є спиртними напоями.

Об’єктивна сторона полягає в діях, спрямованих на те, щоб спонукати або
змусити неповнолітнього хоча б до одноразового немедичного вживання
лікарських або інших засобів, що викликають одурманювання. Дії винних
можуть виявлятися у данні згаданих засобів неповнолітньому, поєднаною з
пропозицією вжити такі засоби для одурманювання, дачі неповнолітньому
грошей для придбання і вживання вказаних засобів, ініціюванні їх
спільного вживання тощо.

Немедичне вживанням лікарських засобів може бути приймання їх без
припису лікаря, а також у значно більшій кількості, ніж приписав лікар,
з метою викликати одурманювання (скажімо, вживання їх у великій
кількості разом із спиртними напоями для посилення одурманюючої дії
останіх).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, в яких виявляється
втягнення неповнолітнього у немедичне вживання лікарських чи інших
засобів, що викликають одурманювання, незалежно від того, чи насправді
їх ужив і чи опинився у стані одурманення неповнолітній.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

4.Втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом

Втягнення у заняття жебрацтвом (ст. 304 КК ( 2341-14 ) — це умисне
схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного
випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх
осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами.

Заняття жебрацтвом визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше
трьох разів протягом нетривалого часу

Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа
спонукає або примушує неповнолітнього до заняття жебрацтвом з метою
власного збагачення. Схиляння може виявитись у підмовлянні або
примушуванні неповнолітнього до самостійного зайняття такою
антигромадською діяльністю, або в залученні його до участі в ній разом
із дорослим.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, в яких виявляється
втягнення неповнолітнього у заняття жебрацтвом.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, винний
розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у жебрацтво.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

5. Примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що
пропагують культ насильства і жорстокості, примушування неповнолітніх до
участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції,
комп’ютерних програм порнографічного характеру

Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа
примушує неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ
насильства і жорстокості, примушування неповнолітніх до участі у
створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних
програм порнографічного характеру.

Під примушуванням неповнолітнього до участі у створенні творів, що
пропагують культ насильства і жорстокості (ч. 3 ст. 300 КК ( 2341-14 ),
а також творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних
програм порнографічного характеру (ч. 3 ст. 301) розуміються будь-які
умисні дії, поєднані із застосуванням фізичного (побої, тілесні
ушкодження, катування тощо) чи психічного впливу (погрози застосувати
насильство, знищити майно, розголосити певні відомості тощо) і
спрямовані на те, щоб особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку,
виступила автором (співавтором) відповідного твору або взяла участь у
його створенні як актор, режисер, оператор тощо.

У ч. 3 ст. 300 КК зазначається: « примушування неповнолітніх до участі у
створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, —
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років та з конфіскацією творів, кіно та
відео-продукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, засобів
їх виготовлення і демонстрування.».

У ч. 3 ст. 301 КК зазначається: (примушування неповнолітніх до участі у
створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних
програм порнографічного характеру, караються позбавленням волі на строк
від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією
порнографічних предметів, кіно та відео-продукції, крмп’ютерних програм,
засобів їх виготовлення і демонстрування.».

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, винний
розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у антигромадську
діяльність.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

Більш конкретніше відкривається це питання у Законі України «Про захист
суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року N 1296-IV, де у ст.. 1
зазначається, що продукція еротичного характеру — будь-які матеріальні
об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі
реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової
інформації, електронних засобів масової інформації, що містять
інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного
ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі
інстинкти, не є образливою. Це вказує на те що такі види продукції не
розраховані на неповнолітніх. У тій же статті зазначається, що для такої
продукції відведене «спеціально визначене місце — територія чи
приміщення, відведене для реклами, розповсюдження продукції чи
проведення видовищних заходів сексуального характеру, з пристойним
зовнішнім оформленням, максимально віддалене від місць масового
відпочинку, освітніх закладів для неповнолітніх, пам’яток історії й
культури, сакральних і ритуальних об’єктів та військових частин», тобто
ця продукція не повинна опинитися у місцях знаходження неповнолітніх.

Головною функцією Закону України «Про захист суспільної
моралі», зокрема ст.. 7 та ст.. 8 цього закону є захист неповнолітнього
від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеру та
заборона втягнення неповнолітнього у діяльність з виробництва й обігу
продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних
матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних
заходів сексуального чи еротичного характеру, що тягне за собою
неминучість відповідальності за порушення цього закону.

Ст. 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада
2003 року N 1296-IV:

Захист неповнолітніх від негативного впливу продукції сексуального чи
еротичного характеру.

З метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх
забороняється:

втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції
сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, наданні
послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального
чи еротичного характеру;

розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру,
порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних
заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх;

використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції
сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів
сексуального чи еротичного характеру.

У ст. 8 цього Закону забороняється розповсюдження продукції сексуального
чи еротичного характеру у місцях масового

Стаття 8. Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру

Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру
дозволяється за наявності позитивного висновку Національної експертної
комісії з питань захисту суспільної моралі, і лише у спеціально
відведених для цього місцях, визначених цим Законом, та у спосіб,
встановлений органами державної влади й органами місцевого
самоврядування в межах своєї компетенції.

Розповсюдження та реклама продукції сексуального характеру в житлових
будинках, приміщеннях органів державної влади, закладах культури і
мистецтва, в підземних переходах, станціях метрополітену, електропотягах
і вокзалах, в кіосках продажу періодичної преси і павільйонах, в місцях
громадського відпочинку, на вуличних лотках і ринках забороняється.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, можуть
визначати, зважаючи на особливості місцевих умов, звичаї й традиції,
додатково території та місця, в яких заборонено розповсюдження продукції
сексуального характеру та проведення видовищних заходів сексуального
характеру.

Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру,
допускається в спеціалізованих медичних закладах і установах, які мають
відповідну ліцензію та ліцензію для надання медичної допомоги особам з
сексуальними розладами.

Розповсюдження предметів сексуального чи еротичного характеру
допускається лише у спеціалізованих магазинах. Власник магазину, що
здійснює продаж відповідної продукції, зобов’язаний інформувати громадян
про його специфіку.

Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися
лише за умови недоступності її неповнолітнім і не нав’язування
споживачам.

Рішення про обмеження обігу матеріалів і продукції сексуального
характеру за віковою ознакою, приймають органи державної влади та органи
місцевого самоврядування за погодженням з відповідними державними
органами освіти.

Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися
лише за умови герметичної упаковки, спеціального маркування і за
наявності повідомлення «продукція сексуального характеру, продаж
неповнолітнім заборонено».

6. Залучення неповнолітнього до створення або утримання місць розпусти з
метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти

Об’єкт злочину – нормальний моральний розвиток неповнолітнього.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні будь-яких дій,
спрямованих на те, щоб неповнолітній взяв безпосередню участь у
відкритті місць розпусти під виглядом масажних кабінетів, лазень, нічних
та стриптиз-барів, у доборі персоналу чи учасників розпусних дій, у
придбанні або найманні приміщень для їх утримання, у забезпеченні їх
функціонування, у сприянні сексуальним стосункам між незнайомими людьми
тощо, а так само у самих розпусних діях.

У разі залучення до створення чи утримання місць розпусти чи до
звідництва для розпусти неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного
віку, або вчинення щодо них у наступному розпусних дій має місце
сукупність злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 302 і
відповідною частиною ст. 156 КК ( 2341-14 ).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,винний
розуміє, що своїми діями втягує неповнолітнього у злочинну діяльність.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

У ч. 3 ст. 302 КК зазначається: «створення або утримання місць розпусти
і звідництво вчинене із залученням неповнолітнього, карається
позбавленням волі на строк від двох до семи років».

7. Втягнення у заняття азартними іграми

Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх.

Об’єктивна сторона злочину полягає у схилянні чи втягуванні
неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші
матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості.

Злочин вважається закінченим з моменту схиляння неповнолітнього до
систематичної гри.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

8. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

Допінг – це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Анти
допінговим кодексом Олімпійського руху.

Об’єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітніх.

Об’єктивна сторона злочину полягає діях (умовляння, пропозиції, поради,
переконування, примушування, застосування насильства, погрози, шантажу
тощо), спрямовані на збудження у такої особи бажання вживати допінг чи
спробувати це зробити хоча б один раз.

Такі дії можуть полягати у даванні тренерами, керівниками спортивних,
культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про
застосування допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту спонукання неповнолітнього
прийняти допінг, не залежно від того чи прийняв він його чи ні.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини, особа
розуміє небезпечність своїх дій і бажає настання наслідку злочину.

Суб’єкт злочину спеціальний – особа, у службовій залежності від якої
перебуває неповнолітній (тренерами, керівниками спортивних,
культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій).

Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу – карається штрафом
до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян або позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років.

2. Та сама дія вчинена повторно, щодо двох чи більше осіб або особою,
яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315,
317, 324 КК, —

карається позбавленням волі на строк до двох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
заподіяли тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

9. Залучення неповнолітнього у незаконне виробництво, виготовлення,
придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, а також з метою
збуту чи до незаконного збуту цих речовин

Відповідальність за цей злочин передбачена ч. 3 ст. 309 КК ( 2341-14) та
ч. 2, 3 ст. 307 КК.

Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.

Об’єктивна сторона злочину полягає у залученні неповнолітнього у
злочинну діяльність.

Злочин вважається закінченим з моменту схиляння неповнолітнього до
злочинної діяльності.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини:
відповідальність дорослого за ч. 3 ст. 307 КК ( 2341-14 ) настає в тому
разі, коли він усвідомлював, що особа, яка залучається ним до вчинення
суспільно небезпечних дій, є малолітньою, чи коли він за обставинами
справи міг і повинен був про це знати.

Суб’єкт злочину спеціальний – особа, у службовій залежності від якої
перебуває неповнолітній: працівники підприємств, установ, організацій,
які в силу службових, професійних обов’язків або відповідно до діючих
правил, інструкцій, положень, відповідають за організацію роботи або
виховання неповнолітніх (начальник цеху, дільниці, зміни, майстер,
бригадир та ін.), а також посадові особи.

10. Примушування чи втягнення неповнолітнього у заняття проституцією,
тобто у надання сексуальних послуг за плату

Відповідальність за цей злочин передбачена у ч. 3 ст. 303 КК де
зазначається: «проституція або примушування чи втягнення до зайняття
проституцією неповнолітнього, крається позбавленням волі від п’яти до
семи років.».

Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа
примушує чи втягує неповнолітнього у заняття проституцією.

Цей злочин здійснюється шляхом застосування насильства чи погрози його
застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу (наприклад, у формі
погрози повідомити батькам, сусідам, товаришам неповнолітнього
відомості, що його компрометують) або обману (наприклад, у формі
обіцяння надати роботу масажистки, артистки, офіціантки, одружитися,
сприяти участі у конкурсі без наміру виконати обіцяне).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: винний
шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи
пошкодження майна, шантажу втягує неповнолітнього у злочин.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

11. Використання неповнолітнього для цілей паразитичного існування

Об’єкт злочину – нормальний розвиток неповнолітнього.

Об’єктивна сторона злочину полягає використанні неповнолітнього для
цілей паразитичного існування.

Використання неповнолітнього для цілей паразитичного існування полягає в
тому, що дорослий намагається існувати хоча б частково на засоби від
злочинної або іншої антигромадської діяльності, або чесної трудової
діяльності підлітка (наприклад, за рахунок використання його праці в
своєму господарстві).

Суб’єктивна сторона всіх характеризується прямим умислом. Винний
використовує неповнолітнього для цілей паразитичного існування, і бажає
так чинити

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 18 років.

4. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочини та іншу
антигромадську діяльність згідно із законодавствм України

Втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність
посягає на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання
молодого покоління, згубно впливає на молодих людей, створює для них
спотворені орієнтири, прищеплює асоціальні ідеї, аморальні погляди й
навички, істотно впливає на рівень злочинності неповнолітніх. Особливо
небезпечними є дії, спрямовані на втягнення осіб, які не досягли
вісімнадцятирічного віку, у злочинні групи, у вчинення тяжких або
особливо тяжких злочинів, а також тих, які поєднані з незаконним обігом
наркотичних засобів або зброї, із застосуванням насильства посягають на
статеву свободу та статеву недоторканність особи. У зв’язку з наведеним
правильне застосування законодавства про відповідальність за втягнення
неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, своєчасний
та якісний судовий розгляд справ такої категорії є важливим засобом
запобігання злочинності. Суди України в основному додержують вимог
зазначеного законодавства, проте при вирішенні таких справ трапляються й
випадки порушення як матеріального, так і процесуального закону.

При розгляді справ про злочини неповнолітніх, у тому числі вчинені ними
спільно з дорослими, поряд з іншими мають встановлюватись і обставини,
що негативно впливали на виховання підсудних, та наявність дорослих
підмовників й інших осіб, які втягнули їх у злочинну діяльність. Суди
також повинні з’ясовувати, чи не призвело до вчинення неповнолітнім
конкретного злочину те, що дорослі втягували його в антигромадську
діяльність. Встановивши під час судового розгляду справи, що
неповнолітній вчинив злочин внаслідок втягнення його в таке діяння
дорослим, особу якого органами досудового слідства не встановлено або
якого не було притягнуто за це до кримінальної відповідальності, а також
факти втягнення неповнолітнього в антигромадську діяльність, суд залежно
від конкретних обставин справи своєю постановою (ухвалою) повідомляє
прокурора про вчинення цих злочинів (ст. 278 КПК ( 1003-05 ), або
повертає справу на додаткове розслідування (ст. 281 КПК), або відповідно
до ст. 23-2 КПК ( 1001-05 ) виносить окрему постанову (ухвалу). За
допомогою таких же процесуальних документів суд повинен реагувати на
невиконання органами досудового слідства покладеного на них ст. 433 КПК
( 1003-05 ) обов’язку повно й усебічно з’ясовувати обставини, що
негативно впливали на виховання неповнолітнього, який вчинив злочин,
виявляти дорослих осіб, котрі втягнули його в злочинну чи іншу
антигромадську діяльність, притягувати останніх до передбаченої законом
відповідальності.

У справах про втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську
діяльність суди мають перевіряти, чи зазначено чітко й конкретно у
постановах про притягнення як обвинуваченого та в обвинувальних
висновках, у чому саме полягало втягнення, його форми та способи, а якщо
дорослий вчинив злочин у групі з неповнолітнім, — роль кожного з них.
Встановивши, що зазначені вимоги закону органами досудового слідства чи
прокурорами належним чином не виконані, суд при попередньому розгляді
справи вправі повернути її прокурору або на додаткове розслідування з
дотриманням умов, визначених у статтях 249-1 чи 246 КПК ( 1003-05 ).
Звернути увагу судів на те, що при розгляді справ про злочини, вчинені
неповнолітніми у групі з дорослими особами, має бути реально забезпечено
право неповнолітніх на захист і дотримано всіх вимог закону щодо
особливостей розгляду справ цієї категорії. Зокрема, є неприпустимим
здійснення захисту неповнолітнього і дорослого співучасників злочину
одним і тим же захисником. Судам необхідно з’ясовувати, які форми та
способи втягнення неповнолітнього у вчинення протиправних дій
застосовувалися дорослою особою, характер фізичного або психічного
примусу, а також — чи не зловживала ця особа службовою, матеріальною або
іншою залежністю від неї неповнолітнього. З метою повного з’ясування
зазначених обставин справи суд відповідно до ст. 261 КПК ( 1003-05 ) має
забезпечити сторонам рівні можливості для подання доказів, а за
необхідності — дослідити їх за власною ініціативою. Засуджуючи дорослих
осіб за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську
діяльність, суди повинні приділяти належну увагу формулюванню
обвинувачення, визнаного судом доведеним, розкриваючи як суб’єктивну,
так і об’єктивну сторони діянь із зазначенням конкретних форм і способів
втягнення та ролі дорослих у вчиненні злочинів у групі з неповнолітніми,
а також із обгрунтуванням юридичної кваліфікації дій підсудних.

Судам треба мати на увазі, що відповідальність дорослих осіб за
втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність
встановлена не тільки ст. 304 Кримінального кодексу України ( 2341-14 )
(далі — КК), а й іншими статтями цього Кодексу (ч. 3 ст. 300, ч. 3 ст.
301, ч. 3 ст. 302, ч. 3 ст. 303, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст.
315, ч. 2 ст. 317, статтями 323 і 324), котрі є щодо неї спеціальними
нормами. У разі вчинення злочину, передбаченого спеціальною нормою,
кваліфікувати дії винної особи ще й за ст. 304 КК не потрібно.

Кримінальній відповідальності за втягнення неповнолітнього у злочинну чи
іншу антигромадську діяльність можуть бути піддані особи, які на час
вчинення цих дій досягли вісімнадцятирічного віку. Зважаючи на те, що
такі злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом, суди повинні
з’ясовувати, чи усвідомлювала доросла особа, що своїми діями втягує
неповнолітнього у вчинення злочину або в іншу антигромадську діяльність.
Однак необхідно враховувати, що кримінальна відповідальність за
зазначені дії настає як у разі, коли доросла особа знала про
неповнолітній вік втягуваного, так і тоді, коли вона за обставинами
справи повинна була або могла про це знати.

За змістом закону під втягненням неповнолітнього у злочинну чи іншу
антигромадську діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи,
вчинені з будь-яких мотивів і пов’язані з безпосереднім впливом на
неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в
одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською
діяльністю. Втягнення завжди передбачає наявність причинного зв’язку між
діями дорослої особи і виникненням у неповнолітнього бажання вчинити
протиправні дії. Зазначений наслідок може досягатися за допомогою всіх
видів фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, мордування,
катування тощо) і психічного впливу (погроза застосувати насильство,
завдати матеріальних збитків, зганьбити в очах однолітків та товаришів,
позбавити повсякденного спілкування, переконання, залякування, обман,
шантаж, підкуп, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких
почуттів; давання порад про місце й способи вчинення злочину або
приховання його слідів; обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити
грошима, подарунками, розвагами тощо). Злочин, відповідальність за який
передбачена ст. 304 КК ( 2341-14 ), вважається закінченим з моменту
здійснення дорослою особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього
у злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, чи
вчинив неповнолітній злочин або інші антигромадські дії. За відсутності
ознак втягнення дорослі особи, які вчинили злочини в групі з
неповнолітніми, несуть відповідальність за співучасть у конкретних
злочинах. Відповідальність за втягнення неповнолітнього у злочинну
діяльність настає в разі вчинення ним хоча б одного злочину.

При вирішенні питання про кваліфікацію злочину, вчиненого дорослою
особою із залученням неповнолітніх осіб, які внаслідок свого віку (ст.
22 КК ( 2341-14 ) чи неосудності (ст. 19 КК) не є його суб’єктами, треба
мати на увазі, що таке спільне вчинення злочину не утворює співучасті. У
зазначених випадках відповідно до ч. 2 ст. 27 КК доросла особа
розглядається як виконавець злочину, і її дії кваліфікуються за статтями
КК, якими передбачено відповідальність за цей злочин і за втягнення
неповнолітніх у злочинну діяльність.

При втягненні у вчинення злочину неповнолітнього, котрий досяг віку, з
якого відповідно до ст. 22 КК ( 2341-14 ) може наставати кримінальна
відповідальність, дії дорослого учасника злочину мають кваліфікуватися
за статтями КК, якими передбачено відповідальність за втягнення
неповнолітнього у злочинну діяльність і за вчинений разом із ним злочин.
Дії дорослого, який, не будучи співвиконавцем злочину, втягнув у нього
неповнолітнього, кваліфікуються за відповідною статтею КК ( 2341-14 ),
якою передбачено відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну
діяльність, та за відповідною частиною ст. 27 КК (залежно від виду
співучасті) і статтею цього Кодексу, якою передбачено відповідальність
за вчинений неповнолітнім злочин. Коли неповнолітній добровільно
відмовився від вчинення злочину або не закінчив його (вчинив готування
чи замах), дорослий несе відповідальність за втягнення неповнолітнього у
злочинну діяльність і за співучасть у незакінченому злочині. Якщо
неповнолітній взагалі не робив спроби вчинити злочин і не готувався до
цього, дорослий за наявності до того підстав притягається до
відповідальності за втягнення його у злочинну діяльність і за готування
до злочину, у вчинення якого намагався втягнути неповнолітнього.

Враховуючи вищесказане, можна зробити такі висновки: по перше,
неповнолітні громадяни найбільше піддаються суспільному впливу, тому
потрібно посилити контроль за відношенням дорослих до своїх та чужих
дітей, це питання повинне охоплювати усі галузі нашого життя – освіту,
та ін. По друге посилити контроль за неблагополучними сім’ями, тобто
контроль за нормальним розвитком дітей, за моральним станом
неповнолітнього, а також пропагувати ідею прийомних сімей, якщо
ситуація в країні не сприяє розвитку дитячих будинків. По-третє, кожна
сім’я, кожна інтелектуально розвинена доросла людина повинна усіма
засобами перешкодити, не допустити щоб хтось втягував, залучав до
антигромадської діяльності, використовував дітей, у своїх цілях, тому,
що перш за все, діти – це наше майбутнє, і яке воно буде залежить від
нас.

Висновок

Отже, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у
заняття жебрацтвом, азартними іграми— карається обмеженням волі на строк
до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Об’єкт злочину — моральні засади суспільства у ставленні до виховання
підростаючого покоління. Вони передбачають охорону неповнолітніх від
негативного впливу, який може викликати бажання займатися діяльністю, що
негативно сприймається суспільством.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні — особи чоловічої або
жіночої статі, які не досягли 18-річного віку.

Хоча в диспозиції ст. 304 вказівку на потерпілого зроблено у множині,
кримінальна відповідальність настає і тоді, коли посягання вчинене і
проти однієї такої особи.

Об’єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітніх: 1) у
злочинну діяльність; 2) у пияцтво; 3) у заняття жебрацтвом; 4) у заняття
азартними іграми.

Втягнення — це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до певної
поведінки, залучається до неї, в такої особи виникає бажання поводитись
певним чином. Причому, на відміну від примушування, особа згодом вчиняє
бажані для винного дії за власною волею.

Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретного неповнолітнього
завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно
здійснюється шляхом умовлянь, залякування, підкупу, обману, розпалювання
почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про
легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх
виконання тощо.

Втягнення у злочинну діяльність означає втягнення у вчинення одного чи
кількох злочинів. Під пияцтвом розуміють неодноразове вживання спиртних
напоїв.

Заняття жебрацтвом — це систематичне випрошування грошей у сторонніх
осіб, а заняття азартними іграми — це систематична гра з метою отримання
грошей чи інших матеріальних цінностей.

Суб’єкт злочину — осудна особа, яка досягла 18-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Список використаної літератури

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. —
Ст. 141.

Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради
України) від 5 квітня 2001 року.

Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / За
відп. ред. Шибіко В.П. – К., 2000. – С. 454.

Антонян Ю.М. Причини злочинної поведінки. — М.,1992.

Башкатов І.Л. Психологія груп неповнолітніх правопорушників. — М., 1993.

Бодалева А.А. У світі підлітка. — М., 1990.

Вєтров Н.І. Профілактика правопорушень серед молоді. — М., 1999.

Веселуха В. Соціальний і правовий статус неповнолітніх і його вплив на
віктимну поведінку // Право України. — 1999. — № 7. — С. 93—97.

Жигарьов Е.С. Адміністративна деліктність неповнолітніх: поняття, види і
профілактика. — М.,1992.

Механізм злочинної поведінки молоді. — М., 1991.

Гур’єва В.А. Юнацькі психопатії й алкоголізм. — М., 2000.

Кримінологія і профілактика злочинів (Особлива частина). Навчальний
посібник. М., 1998.

Кримінальне право України: теоретичний курс та практикум: Навчальний
посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачевського – К.: Атіка, 2005.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня
2001 року / За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К.,
2001

Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун»,

2003. – 416 с.

Додаток

Положення щодо кваліфікації втягнення

у злочинну діяльність неповнолітніх

Кваліфікація втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

В злочинну діяльність «взагалі»

У вчинення конкретного злочину

Умисне

Безуспішне

Успішне

Безуспішне

Ст.. 304 КК

Неповнолітній не досягнув віку кримінальної відповідаль-ності

Неповнолітній не досягнув віку кримінальної відповідаль-ності

Неповнолітній не досягнув віку кримінальної відповідаль-ності

Неповнолітній не досягнув віку кримінальної відповідаль-

ності

За нормою про злочин, який вчинено з використанням неповнолітнього +
ст.. 304 КК

Як співучасть у злочині, вчиненому

неповнолітнім + ст. 304

Ст. 304

PAGE

PAGE 10

Похожие записи