Втручання в діяльність захисника чи представника особи. Умисне знищення
або пошкодження майна Погроза або насильство щодо захисника

1. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної
діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги
або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної
таємниці —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на
строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого
службового становища,—

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з
позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя
в частині забезпечення права особи на її захист чи представлення її
інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність
захисника чи представника особи.

2. Потерпілими від цього злочину є захисник та представник особи.

Про поняття захисника див. коментар до ст. 374. Представник особи
(представник за законом) — це особа, яка відповідно до закону
представляє в суді інтереси сторони чи третьої особи у цивільній,
господарській, кримінальній чи адміністративній справі.

Коло осіб, які можуть бути представниками особи у суді, підстави і
порядок їх участі у справі та їх повноваження передбачаються відповідним
процесуальним законом і визначаються категорією судової справи.
Представниками сторін і третіх осіб, крім представників за законом,
можуть бути також адвокати.

3. Об’єктивна сторона злочину може характеризуватися діями або
бездіяльністю і проявляється у: 1) вчиненні у будь-якій формі перешкод
до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з
надання правової допомоги; 2) порушенні встановлених законом гарантій їх
діяльності та професійної таємниці.

Склад розглядуваного злочину у першій його формі має місце тоді, коли
вчинення зазначених перешкод: а) здійснюється щодо правомірної
діяльності захисника чи представника особи; б) предметом такої
діяльності є надання правової допомоги.

Надання правової допомоги передбачає здійснення захисником або
представником особи діяльності, безпосередньо пов’язаної із реалізацією
ними функцій захисту прав і законних інтересів певних категорій
учасників або представництва інтересів у суді фізичних або юридичних
осіб. Правомірною є така діяльність захисника чи представника особи з
захисту особи в процесі досудового розслідування кримінальної справи чи
її судового розгляду чи представлення її інтересів у суді, яка
здійснюється у передбаченому законом порядку і не забороненими законом
засобами. Закон забороняє захисникові перешкоджати встановленню істини в
справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи
потерпілого до відмови від показань або до давання завідомо неправдивих
показань, схилити експерта до відмови від давання висновку чи давання
завідомо неправдивого висновку, сфальсифікувати докази у справі або
затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Створення перешкод
такій діяльності не може бути кваліфіковано за ст. 397. Не утворює
складу такого злочину і вчинення перешкод діяльності захисникові чи
представникові особи, яка не пов’язана з наданням правової допомоги. За
наявності підстав такі дії можуть бути кваліфіковані за іншими статтями
Особливої частини КК (зокрема за ст. ст. 356, 364).

Вчинення в будь-якій формі перешкод означає створення перепон для
здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з
надання правової допомоги шляхом застосування психічного чи фізичного
насильства, підкупу, безпідставної відмови у наданні таким особам
необхідних для виконання ними своїх повноважень документів чи іншої
інформації, неправомірне позбавлення зазначених осіб права захищати
особу чи представляти її інтереси в суді або у будь-який інший спосіб.
Якщо вчинення перешкод саме по собі є кримінальне караним, воно потребує
додаткової кваліфікації за відповідною статтею Особливої частини КК.
Наприклад, якщо таке перешкоджання здійснювалось шляхом погрози
вбивством, вчинене потребує кваліфікації за відповідними частинами ст.
ст. 397 та 129,

Порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника чи
представника особи — це будь-які протиправні дії, які, зокрема:
посягають на встановлений законом порядок запрошення чи

призначення захисника або допуску представника особи до участі у справі;
пов’язані з безпідставним усуненням їх від участі у справі; позбавляють
їх можливості відповідно до закону реалізувати свої повноваження у
повному обсязі.

Порушення професійної таємниці при вчиненні цього злочину полягає,
зокрема, у вчиненні дій, спрямованих на протиправне отримання даних, які
стали відомі захиснику у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків чи
примушування його до розголошення таких даних.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 397
дій.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

б Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 397) є вчинення його службовою
особою з використанням свого службового становища. Про поняття службової
особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 і коментар, викладений у Загальних
положеннях до розділу XVII Особливої частини КК.

Конституція України (ст. 59).

КПК (ст. ст. 44-48, 61, 61-1).

ГПК (ст. 28).

КАП (ст. 270).

ЦПК (глава 12).

Закон України “Про адвокатур”у від 19 грудня 1992р. (ст. 9).

Рішення КС у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатава
Г.1. щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України,
статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271
Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право
вільного вибору захисника) № 13-рп/2000 від 16 листопада 2000 р.

Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна
щодо захисника чи представника особи, а також щодо іх близьких родичів у
зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги,—

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк
до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким
родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з
діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги,—

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тим самим особам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною
з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом
порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи
представника особи щодо надання ними правової до-

помоги Додатковим обов’язковим його об’єктом виступає психічна та
фізична недоторканність особи, а додатковим факультативним — її
здоров’я.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник
особи; 3) їх близькі родичі. Про поняття захисника і представника особи
див. коментар до ст. 397, а про поняття близьких родичів — коментар до
ст. 115.

З. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні суспільно небезпечних
дій чи бездіяльності і може виражатися у: 1) погрозі вбивством,
насильством або знищенням чи пошкодженням майна вказаних потерпілих (ч
.1 ст. 398); 2) умисному заподіянні цим особам легкого або середньої
тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 т. 398); 3) умисному заподіянні їм
тяжкого тілесного ушкодження (ч. З ст. 398).

Зазначені діяння можуть бути вчинені до здійснення захисником або
представником особи діяльності, пов’язаної з наданням правової допомоги,
під час або після її здійснення. Погроза або насильство щодо захисника
чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів, вчинені не у
зв’язку із зазначеною діяльністю, утворюють склад злочину проти здоров’я
особи і потребують кваліфікації за відповідними статтями Особливої
частини КК (ст. ст. 121, 122, 125, 129).

Про поняття погрози вбивством, насильством або знищенням майна див.
коментар, відповідно, до ст. ст. 129, 345 та 195, а про поняття погрози
пошкодженням майна — коментар до ст. 378. Погроза вбивством потребує
самостійної кваліфікації за ч. 2 ст. 129 лише у р.азі, коли вона
вчиняється членом організованої групи. У всіх інших випадках її вчинення
щодо захисника, представника особи чи їх близьких родичів вона підлягає
кваліфікації лише за ч. 1 ст. 398.

Про поняття легких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. 125. Про
поняття середньої” тяжкості тілесних ушкоджень див. ст. 122 і коментар
до неї. Про поняття тяжких тілесних ушкоджень див ст. 121 і коментар до
неї.

Заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам у
зв’язку з діяльністю, пов’язаною з.наданням правової допомоги, легких,
середньої тяжкості, а також тяжких тілесних ушкоджень повністю
охоплюється відповідно ч. ч. 2 і 3 ст. 398 і додаткової кваліфікації за
ст. ст. 122, 125 і 121 не потребує. Це не стосуєть-я умисного тяжкого
тілесного ушкодження, вчиненого за обтяжуючих цей злочин обставин, яке
слід кваліфікувати за ч. З ст. 398 та ч. 2 ст. 121.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 398, вважається закінченим з моменту
висловлення погрози і сприйняття її потерпілим, а злочин, передбачений ч
ч 2 і 3 цієї статті, — з моменту заподіяння відповідних тілесних
ушкоджень.

4. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 398, а також умисного
заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 398) може
бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а суб’єктом заподіяння
умисного середньої тяжкості (ч. 2 ст. 398) і тяжкого тілесного
ушкодження (ч. З ст. 398) — 14-річного віку.

5, Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним соціального
статусу потерпілого, а також зв’язку дій винного з діяльністю
потерпілого, пов’язаною з наданням ним або його близьким родичем
правової допомоги. Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два:
бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста
за їх діяльність. Якщо описані у цій статті дії були вчинені з метою
створення перешкод по здійсненню правомірної діяльності захисника чи
представника особи з надання правової допомоги, вчинене утворює
сукупність злочинів і потребує кваліфікації за відповідними частинами
ст. ст. 398 і 397.

Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи
представнику особи або їх близьким родичам, у зв’язку з діяльністю,
пов’язаною з наданням правової допомоги,—

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим
загальнонебезпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо
великих розмірах,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що
спричинили загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи
настання інших тяжких наслідків,—

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом
порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи
представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим
обов’язковим його об’єктом виступає право власності, а додатковим
факультативним — здоров’я, життя особи, громадський порядок, громадська
безпека

2. Предметом злочину може бути майно (рухоме чи нерухоме), що належить
за правом приватної власності захиснику чи представнику особи або їх
близьким родичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник
особи; 3) їхні близькі родичі. Про поняття захисника і представника
особи див. коментар до ст. 397, а про поняття близьких родичів —
коментар до ст. 115.

4. З об’єктивної сторони злочин може виразитись у формі: 1) знищення або
2) пошкодження майна зазначених вище осіб Про поняття знишення або
пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Якщо умисне знищення чи пошкодження майна, що належить захисникові,
представникові особи або їх близьким родичам, поєднане із втручанням у
діяльність захисника чи представника особи з надання правової допомоги,
або із застосуванням до них погрози або насильства чи посяганням на їх
життя, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених
ст. 399 і ст. ст. 397, 398 або 400.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження
зазначеного у ст. 399 майна.

5 Суб’єктом злочину, передбаченого ч 1 ст. 399, може бути >гудна особа,
яка досягла 16-річного віку, а передбаченого ч. ч. 2 і ст. 399 —
14-річного віку.

6 Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим
умислом. Обов’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним 1) факту
належності знищуваного або пошкоджуваного майна захисникові,
представникові особи або їхнім близьким родичам; 2) того, що таке
знищення або пошкодження здійснюють-я у зв’язку з діяльністю, пов’язаною
з наданням правової допомоги. Мотив злочину безпосередньо обумовлений
такою діяльністю захисника чи представника особи — ним виступають помста
за неї або ж залякування таких осіб.

Стосовно таких наслідків, як шкода в особливо великих розмірах, загибель
людей, тяжкі тілесні ушкодження чи інші тяжкі наслідки, ставлення винної
особи може характеризуватись як умисною, так і необережною формами вини.
Про зміст такого ставлення та особливості кваліфікації вчиненого, які
воно обумовлює, див. коментар до ст. 194.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу,
вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 21 спричинення ним шкоди
в особливо великих розмірах (ч. 2 ст 399), а особливо кваліфікуючими — 3
(спричинення загибель людей; 4) завдання їм тяжких тілесних ушкоджень;
5) настання інших тяжких наслідків

Про поняття підпалу, вибуху, іншою затльнонебезпечного способу, а також
загибелі людей див. коментар до ст. ст. 113 та 194, а про поняття тяжких
тілесних ушкоджень — ст. 121 та коментар до неї.

Під шкодою в особливо великих розмірах слід розуміти матеріальну шкоду,
зміст якої встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням
всіх обставин справи Критерії визначення такої шкоди аналогічні
критеріям визначення майнової шкоди в нобливо великих розмірах у складі
злочину, передбаченого ч. 2 ст 194. Про них див. коментар до зазначеної
статті.

Інші тяжкі наслідки є оціночною ознакою. За своїм змістом вона
збігається з аналогічною ознакою у складі злочину, передбаченого ч- 2
ст. 194 (про її поняття див. коментар до цієї статті), за винятком того,
що вона не охоплює завдання тяжких тілесних ушкоджень, які відповідно до
ч 3 ст. 399 є самостійною кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину.

Похожие записи