Контрольна робота
Вогнепальна зброя та її класифікація. Поняття підробки документів. Види
підробки документів. Поняття і види слідчих версій
Зміст
1.Вогнепальна зброя та її класифікація.
2.Поняття підробки документів. Види підробки документів.
3.Поняття і види слідчих версій.
1.Вогнепальна зброя та її класифікація.
Вогнепальна зброя — це пристрій, в якому для вильоту кулі з каналу
ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин.
Для вирішення питання, чи належить предмет до вогнепальної зброї, крім
установлення загальної ознаки — цільового призначення, необхідно, щоб
він задовольняв такі критерії:
• для метання снаряда має бути використана енергія, яка утворюється під
час згоряння вибухової речовини (пороху та ін.);
• предмет повинен мати ствол для спрямування руху снаряда;
• наявність у предмета пристроїв для замкнення каналу ствола та для
запалення заряду;
• достатня вражаюча дія снаряда;
• достатня міцність конструкції предмета.
Перші три критерії можна визначити візуально, оглядаючи зброю на місці
події. Критерій міцності конструкції передбачає, що з неї можна
здійснити більш як один постріл. Вражаюча сила снаряда має становити
щонайменше 0,005 кг/мм2.
Ручну вогнепальну зброю класифікують так:
• за цільовим призначенням — бойова (гвинтівки, карабіни, автомати,
пістолети, револьвери, рушниці гладкоствольні спеціального та бойового
призначення тощо), мисливська (рушниці різних систем, мисливські
карабіни, штуцери), спортивна (тренувальна та цільова зброя —
дрібнокаліберні гвинтівки, спортивні пістолети);
• за ступенем автоматизації— неавтоматична, автоматична, самозарядна;
• за способом заряджання — казнозарядна, дульнозарядна;
• за кількістю стволів — одно-, два- та багатоствольна;
• за кількістю зарядів — одно- та багатозарядна;
• за конструктивними особливостями ствола — гладкоствольна,
нарізна, гладконарізна (з парадоксом);
• за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середнього калібру (6, 5-9
мм) та великокаліберна (понад 9 мм);
• за способом виготовлення — заводська, кустарна (виготовлена
майстром-зброярем або спеціалістом у кустарних умовах, без дотримання
встановлених стандартів і, як правило, невеликими партіями) та саморобна
(виготовляється, як правило, з наявних матеріалів, а інколи із частковим
застосуванням окремих частин заводського виготовлення);
• за особливістю конструкції— стандартна, нестандартна та атипова.
Нестандартна зброя має певні конструктивні відхилення порівняно зі
стандартною зброєю аналогічного типу — меншу довжину “ствола чи ложа. До
цієї групи належать багатоствольні пістолети та револьвери, обрізи
гвинтівок і мисливської зброї. Велике значення має питання про критерії
розмежування обрізів та видів зброї, з яких вони виготовлені. Виявлено,
що вкорочення ствола мисливської руші до 500 мм (включаючи патронник) є
межею, поза якою рушниця втрачає балістичні властивості мисливської
зброї і набирає ознак іншої зброї — бойової, призначеної для враження
живої цілі на близьких відстанях. Якщо довжина ствола перевищує 500 мм і
ложе не вкорочене, така рушниця належить до рушниць полегшеної
конструкції. Атипова зброя також відрізняється нестандартною
конструкцією, але основною її особливістю є маскування під будь-які
побутові речі — авторучки, парасольки та ін. До цього типу належать
також пристрої для стрільби, перероблені з будівельно-монтажних та
стартових пістолетів, ракетниць.
2.Поняття підробки документів. Види підробки документів.
Підробка документів – злочин, що полягає в підробці справжніх або у
виготовленні фальшивих документів, цінних паперів, кредитних карток,
друку, штампів і т.д., які породжують або надають їх власникам певні
права або звільняють від обов’язків.
Найпоширенішими способами підроки документів є підчищення, травлення,
змивання, дописки та вставки.
Підчищення — механічне видалення з поверхні документа письмових і
друкованих знаків, літер, штрихів, слів і символів за допомогою гумки,
пемзи, гострих предметів. Ознаками підчищення є кошлатість волокон
паперу та його потоншання, розпливчасті штрихи тексту на підчищеному
місці, залишки частинок барвника видаленого тексту, порушення захисної
сітки в документі тощо.
Травлення — руйнування чи знебарвлення барвника тексту документа
хімічними реактивами (розчинами кислот, окислювачів). Суть травлення
полягає в тому, що в результаті реакції барвника з речовиною, яку
застосовують для травлення, утворюється нова сполука, котра має колір
фону документа, тому її неможливо розрізнити неозброєним оком.
Змивання — розчинення та вилучення барвника штрихів тексту з поверхні
документа. Для цього застосовують воду, спирт, спеціальні хімічні
розчинники барвників. Ознаками травлення та змивання тексту є порушення
проклейки паперу та утворення матових зон і плям; руйнування захисної
сітки; розпливання чорнила, якщо штрихи нанесені на місці травлення, а
також різний колір чорнила на різних ділянках; мікросліди барвника у
складках паперу. Як правило, сліди травлення та змивання виявляють за
допомогою люмінесценції в УФП та ІЧП (коефіцієнти відбиття на місці
травлення і на ділянках документа, що не зазнавали травлення,
різняться).
Дописки та вставки — внесення змін до документа без його механічного
пошкодження. Звичайно дописку виконують до числа чи слова на його
початку або в кінці, вставку — внесенням змін усередині слова, речення,
числа тощо. Ознаками дописок і вставок є порушення топографії тексту;
різний колір або відтінок барвника; неоднакова ширина штрихів, різний їх
нахил; форма знаків відрізняється від форми таких самих знаків основного
тексту; дописаний знак нанесений пізніше, ніж основний текст, тому
штрихи його розташовані вище за штрихи основного тексту, штрихи відбитку
печатки, штампу тощо.
Заміна частин документа. Заміна фотографії в більшості випадків
проводиться в документах, що засвідчують особу. Можливі:
• повна заміна фотографії;
• монтаж, коли на документі залишається частина фотознімку з
відтисненням друку, а до неї підклеюють відповідним чином підрізаючу
фотографію іншої особи;
• нанесення на підкладку одного фотознімку частини емульсивного шару
іншого.
Заміна листів зустрічається в паспортах, трудових книжках, інших
документах, що складаються з декількох листів. На заміну листів в
документах вказують відмінність у відтінку і якості паперу,
неспівпадання нумерації сторінок, серії і номера листів документа,
розмірів і конфігурації країв листів, додаткових проколів на листах.
3.Поняття і види слідчих версій.
Версія — обгрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної
події, про дії конкретних осіб і наявність у цих діях складу певного
злочину.
Версії, що виникають у процесі дізнання та попереднього слідства,
називаються слідчими, а ті, що формуються на стадії судового розгляду, —
судовими. Версії, які висуваються під час оперативно-розшукової
діяльності, називаються оперативно-розшуковими. В експертній практиці
використовують так звані експертні версії.
Як загальну форму розвитку людського знання версію широко застосовують у
плануванні розслідування, пізнанні обставин кожного вчиненого злочину. У
цьому пізнавальному процесі версії відіграють роль вірогідних
інформаційно-логічних моделей розслідуваних діянь.
Криміналістичні версії можуть бути класифіковані за двома підставами:
1 ) за обсягом понять версії поділяються на загальні (пояснюють зміст та
сутність всієї події) та окремі (поясняють зміст окремих фактів).
Різновидом загальних версій є типові версії, що відбивають видові ознаки
злочину та найбільш типовий механізм події. Так, за наявності ознак
крадіжки існують типові версії — крадіжка чи інсценування; при виявленні
пожежі — підпал, порушення правил пожежної безпеки; при виявленні трупа
— вбивство, самогубство, нещасний випадок та ін.;
2) за сферою використання версії підрозділяються на слідчі,
оперативно-розшукові, судові та експертні. Ці версії, як правило,
взаємопов’язані і можуть випливати одна з другої. Так, слідча версія
може випливати з експертної, оперативно-розшукова — з слідчої і навпаки.
У літературі зустрічаються також поняття версії робочої (припущення
стосовно дрібних і другорядних обставин злочину) та розшукової
(припущення про місцезнаходження розшукуваного злочинця чи предметів,
речей), які належать до різновидів окремої версії.
Крім зазначених у криміналістиці розрізняють ще типові версії,
характерні для типових ситуацій, що виникають у процесі розкриття
злочинів. Наприклад, під час розслідування справи за фактом пожежі, коли
її причину не встановлено, типовими слідчими версіями можуть бути такі:
• пожежа сталася внаслідок злочинного порушення правил протипожежної
безпеки;
• пожежа сталася через вплив природних факторів, наприклад унаслідок
дії блискавки, відсутності чи несправності захисних засобів;
• пожежа сталася випадково через самозаймання, яке неможливо було
передбачити;
• пожежа сталася внаслідок підпалу.
Типові версії, які є результатом наукового узагальнення слідчої,
судової, експертної та оперативно-розшукової практики, детально
викладені у відповідних посібниках із розслідування окремих видів
злочинів. Здійснюючи розслідування в конкретній кримінальній справі,
слідчий висуває не типові, а конкретні версії, які грунтуються на
матеріалах справи, але з урахуванням типових версій.
Використана література:
Белкин Р. С., Винберг А. Й. Криминалистика. Общетеоретические проблеми.
— М.: Юридическая литература, 1973.
Біленчук П.Д., Салтевський М.В., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю.,
Криміналістика.Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ
України, 1997.
Криміналістика. Під ред. Шепітька В., – К.: Ін Юре, 2002.
Юридична енциклопедія.— К.: Ін юре, 1993.
PAGE
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
