Визнання особи безвісно відсутньою

Ще з часів класичного римського приватного права встановлені правові
наслідки тривалої відсутності громадянина в місці його постійного
проживання. Це зв’язано з певною невизначеністю не тільки долі
відсутньої людини та її правовим становищем, а більше з необхідністю
стабілізувати тривалі цивільні правовідносини у яких ця людина
перебуває. Відсутність людини спричиняє невизначеність у особистих і
особисто сімейних стосунках, при визначенні можливості виконання
зобов’язання, утриманні непрацездатних осіб, виконанні зобов’язання щодо
майна (тягар його утримання) тощо.

Римські юристи для цієї мети розробили конструкції спеціальних правових
інститутів: визнання особи безвісно відсутньою і оголошення громадянина
померлим. Правові наслідки цих інститутів допомагають уникнути
невизначеності правового становища, задовольнити нагальні і невідкладні
потреби утриманців чи інших осіб і одночасно, забезпечити інтереси
визнаного безвісти відсутнім чи оголошеного померлим в разі їх появи.

Основні ідеї цих правових інститутів полягають у наступному:

забезпечити права і інтереси осіб, які мають права вимог до відсутніх;

їх застосування зв’язано із імперативно встановлених законом строків
відсутності у місці постійного проживання;

місце перебування таких осіб невідоме і його у встановленому порядку
через розшук особи встановити неможливо;

визнання безвісти відсутнім чи оголошення померлим проводиться у
судовому порядку;

матеріальні і процесуальні (заява у суд) підстави для їх застосування
чітко встановлені законом;

такі справи розглядаються у порядку особливого судового провадження;

правові наслідки застосування цих інститутів права визначені законом і
не можуть бути розширені;

закон допускає можливість повернення особі її правового становища у разі
фактичної чи судової помилки;

за звичайних обставин визнання фізичної особи безвісти відсутньою
передує оголошенню її померлою.

Варто зразу ж відзначити, що ЦК України на відміну від ЦК УРСР 1963р.
розширив сферу застосування цього інституту: не тільки громадяни, а й
інші особи, які мають постійне місце проживання в Україні.

Визнання особи безвісти відсутньою – встановлений судом факт
довготривалої відсутності особи в місці її проживання, що має певні
правові наслідки для тих відносин у яких така особа перебувала.

Відповідно до ст. 43 ЦКУ фізична особа може бути визнана судом безвісно
відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання
немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості
встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування
особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця,
що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі
неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.

Безпосередньо порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою
встановлюється ЦПКУ. Такі справи розглядаються судом у порядку
особливого провадження (глава 31 ЦПКУ).

Для визнання особи безвісти відсутньої необхідні такі умови:

відсутність особи у місці її проживання більше одного року;

відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи;

неможливість встановити місце перебування у встановленому законом
порядку через цивільний розшук;

відсутність перепон для застосування такого правового інституту. Не
можуть бути визнаними безвісти відсутніми особи, які знаходяться у
кримінальному розшуку, переховуються від слідства та суду. Не можна
визнавати безвісти відсутньою особу, стосовно якої вірогідно відомо, що
вона є жива, але місце її перебування встановити неможливо;

довготривалою відсутністю цих осіб порушуються права та законні інтереси
осіб, які знаходяться у правовідносинах з ними і мають права вимог;

подана до суду заява (формальна вимога) про визнання особи безвісти
відсутньою.

Визнання особи безвісти відсутньою має певні правові наслідки, які
передбачені ст. 44 ЦКУ:

1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй
майно та встановлює над ним опіку.

d

f

°

?

AE

E

За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над
майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути
встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її
безвісно відсутньою.

3. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою,
або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання
цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги,
управляє цим майном в її інтересах.

За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка
визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої
невідоме, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за
законом зобов’язані утримувати.

Припиняються зобов’язання, які мають особистий характер і тісно
пов’язані з особистістю визнаної безвісти відсутньою особи, зокрема
представництво за довіреністю (п.6 ст. 248 ЦКУ).

7. Крім цього за пенсійним законодавством особам, які перебували на
утриманні визнаної безвісти відсутньою особи може бути встановлена
пенсія із втратою годувальника. Можуть бути також призначені інші
виплати, зокрема соціальна допомога.

8. Відповідно до ст.107 СКУ чоловік чи дружина визнаної безвісти
відсутньою особи може розірвати шлюб у спрощеному порядку – через органи
реєстрації актів громадянського стану.

Деякі з правових визнання особи безвісти відсутньою наслідків сучасні
“Остапи Бендери” використовують з корисливою метою. Інститутом безвісти
відсутнього стали зловживати для отримання пенсій по втраті годувальника
та соціальної допомоги. Тільки місцевий суд Іршавського району
Закарпатської області без відповідного об’єктивного дослідження всіх
підстав у 2002 р. визнав безвісти відсутніми 38 громадянин. Міліцейський
розшук не проводився. Перевіркою МВС встановлено, що серед “безвісти
зниклих” є особи, що перебувають на заробітках за рубежем.

Визнання особи безвісти відсутньою не є безповоротним. Відповідно до ст.
45 ЦК передбачається скасування рішення суду про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою. Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно
відсутньою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її
перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення
про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або
іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою.

На підставі такого рішення суду відміняється встановлена опіка.
Відповідно опікун повинен скласти звіт про витрачене ним майно,
проведені виплати на утримання осіб.

Відміняються встановлені пенсії із зв’язку із втратою годувальника.
Шлюбні відносини можуть бути поновлені лише за взаємною згодою
колишнього подружжя шляхом нової реєстрації шлюбу.

Література

Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. М., 1950, Советское
гражданское право. Субъекты гражданского права. М., 1984, Цивільне право
України: Підручник: У 2-х кн.

О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери,
Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком Інтер, 2002, Гражданское право: В 2 т.
Том І: Учебник /Отв. ред. проф. Е.А.Суханов. –2-е изд. перераб. и доп.
М.: Изд-во БЕК, 2002;

Гражданское право. Часть І. Учебник/ Под ред. Ю.К.Толстого,
А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996.;

Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. М., Статут, 1998,
353с.,

Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів
юридичних спеціальностей вищих закладів освіти

Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н.
Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000.,

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва,
А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком
Інтер, 2002,

“Зникли” … на заробітки //Урядовий кур’єр. 2003, №22.

Похожие записи