.

Визначення змісту основних ознак організованої групи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
108 1256
Скачать документ

Визначення змісту основних ознак організованої групи

На сьогоднішній день проблема розробки та визначення чіткого, найбільш
ємного поняття організованої групи та її основних ознак залишається
актуальною, оскільки прийнятим 5 квітня 2001 року Кримінальним кодексом
України не знято ряду проблем, так як при визначенні основних ознак
організованої групи законодавець не зміг уникнути оціночних понять, а
також термінів, які за змістом співпадають та пересікаються, що в певній
мірі викличе труднощі у правозастосовчій практиці.

Згідно з ч.3 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим організованою
групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб
(три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для
вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з
розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього
плану відомого всім учасникам групи.

В теорії кримінального права при визначенні поняття організованої групи
вчені пропонують до нього включити значну кількість ознак, за якими
зазначені угруповання можна відрізнити від інших форм співучасті, при
цьому нерідко змішують кримінально-правовий та кримінологічний аспекти
вирішення проблеми.

Тому як відмічають С.О.Єфремов та А.І.Редька, чим більше нових ознак,
які використовуються для визначення поняття організованої групи, тим
актуальніше постає проблема виділення з них деякого мінімуму, який би
давав можливість відрізнити організовану групу від інших видів
угруповань. Такий мінімум мають складати ознаки, котрі б однозначно
сприймалися вченими та практиками і давали змогу чітко окреслити
параметри організованої групи1.

Слід погодитись із Н.О.Гуторовою та іншими вченими, що з’ясування
основних ознак організованої групи має базуватись на загальних
положеннях інституту співучасті2.

Зокрема, потрібно мати на увазі, що вчинення злочину організованою
групою має в основі таку форму співучасті, як вчинення злочину за
попередньою змовою групи осіб, у зв’язку з чим досліджуваній формі
співучасті характерні (з деякими особливостями, встановленими ч.3 ст.28
КК України) наступні об’єктивні та суб’єктивні ознаки:

1) участь у вчиненні злочину не менше трьох осіб, які є осудними та
такими, які досягли віку кримінальної відповідальності, тобто є
суб’єктами злочину;

2) спільність вчинення злочину, яка означає, що кожен із співучасників
робить свій внесок, який відбивається в конкретних зусиллях, спрямованих
на досягнення злочинного результату; кожний співучасник своїми зусиллями
створює умови для дій виконавця; дії всіх співучасників стають
взаємозумовленими3;

3) спільність умислу, тобто усвідомлення кожним співучасником
можливості діяти спільно, яке передбачає заподіяння спільними діями
злочинного наслідку (для злочинів з матеріальним складом), а також
бажання його настання.

Крім того, обов’язковою ознакою є попередня домовленість про спільне
вчинення злочинів, тобто функції співучасників повинні бути взаємно
узгодженими, а також, кожен з них має усвідомлювати ту обставину, що
входить у злочинну групу і здійснює спільно з іншими частину групового
посягання.

Всі ці обставини повинні бути встановлені при вчиненні злочину
організованою групою.

В той же час потрібно враховувати, що організованій групі притаманна
така ознака, як “стійкість”, яка дозволяє відмежувати вказану форму
співучасті від вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

В теорії кримінального права немає єдності у розумінні цього поняття.
Крім того, дехто з вчених взагалі заперечують можливість включення її до
необхідних ознак організованої групи4.

Інші ж, вслід за Пленумом Верховного Суду України,5 визначають групу
стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до
неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів6.

Таке визначення є недосконалим, оскільки використовуються такі ж
оціночні поняття, які за змістом є близькими до поняття “стійкість”.
Крім того, кожен з цих термінів має розпливчастий характер, в зв’язку з
чим розуміння їх змісту залежить від суб’єктивного сприйняття.

Н.О.Гуторова визначає стійкість групи через наявність єдності її
учасників, що склалася у результаті попередньої змови про здійснення
злочинної діяльності на постійній основі, протягом заздалегідь не
визначеного терміну7.

На думку О.Ф.Ковітіді, стійкість виявляється в постійності складу, в
єдності на порівняно довгий час8.

На нашу думку, групу слід вважати стійкою, якщо між постійними її
членами мала місце попередня домовленість про неодноразове вчинення
злочину, під яким слід розуміти вчинення (або ж готування до вчинення)
двох або більше злочинів.

?

¬

1. Зокрема щодо того, чи може бути група визнана організованою у разі,
якщо вона створена для вчинення одного злочину.

Пленум Верховного Суду України, даючи визначення банди, займав позицію,
що банда може бути організована для вчинення одного злочину .

Законодавче ж формулювання “…які попередньо зорганізувалися у стійке
об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів…” дає
підстави для висновку, що група, для визнання її організованою, має бути
створена для вчинення не менше як двох злочинів.

Тому не можна погодитись із думкою вчених, які вважають, що організована
група може бути створена для вчинення одного злочину, скоєння якого
потребує організованих дій щодо його підготовки або забезпечення 0.

Крім того, як видається, стійкість виражається у проведенні комплексу
організаційно-підготовчих заходів, спрямованих на забезпечення злочинної
діяльності. Це насамперед розробка (хоча б у загальних рисах) плану дій
групи, розподіл функцій учасників групи. Розподіл ролей передбачає, на
нашу думку, що в складі групи повинна бути хоча б одна особа, яка не
брала безпосередньої участі у виконанні об’єктивної сторони злочину,
тобто дії якої є об’єктивно діями організатора чи пособника.

Як зазначають С.О.Єфремов та А.І.Редька, при вчиненні злочину
організованою групою саме вона визнається своєрідним суб’єктом злочину,
а всі її члени, котрі беруть участь у цьому, незалежно від виконуваної
ними ролі визнаються співвиконавцями злочину11, в зв’язку з чим
кваліфікація їх дій із посиланням на відповідну частину ст.27 КК України
є зайвою. Тому не можна погодитись із Г.В.Новицьким, який вказує, що дії
організатора і пособника слід кваліфікувати із посиланням на ч.3 або ч.5
ст.27 КК України12.

Крім того, можуть мати місце випадки, коли всі співучасники брали участь
у виконанні об’єктивної сторони злочину, в зв’язку з чим визнаються
співвиконавцями .

В такому разі слід досліджувати діяльність групи до моменту виконання
об’єктивної сторони злочину і, якщо характер участі особи свідчить про
виконання нею ролі організатора чи пособника, групу слід вважати
стійкою.

Отже, групу слід вважати стійкою при наявності перелічених вище ознак.
Це є той мінімум, який свідчить про стійкість групи.

В той же час про стійкість злочинної групи, крім вищенаведених
обов’язкових ознак, можуть свідчити й інші, зокрема такі, як
територіальне поширення злочинної діяльності, наявність міжнародних
зв’язків, спеціалізація злочинних посягань, здатність до заміни вибулих
учасників, прикриття своєї діяльності та ін. Ці ознаки не є
обов’язковими і можуть бути використані як допоміжні.

Таким чином, організована група як більш висока форма спільної злочинної
діяльності повністю охоплює ознаки вчинення злочину групою осіб за
попередньою змовою, а також володіє додатковою ознакою “стійкість”, яка
передбачає як мінімум виконання комплексу організаційно-підготовчих
заходів, спрямованих на неодноразове вчинення постійним складом групи
злочинів.

Література

1. Гуторова Н.О. Вчинення злочину організованою групою осіб
(кримінально-правовий аспект): Автореф. дис.канд. юрид. наук:12.00.08
/Нац. юрид.акад. ім. Ярослава Мудрого.-X., 1996.

2. Гуторова Н.О. Організована злочинність в системі норм та інститутів
кримінального права України // Президенту України, Верховній Раді
України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої
влади. Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та
контрабандою. – К: НДІ “Проблеми людини”, 1999.-Т.18.-С. 141-146.

3. Єфремов CO., Редька А.І. Деякі питання кваліфікації злочинів,
вчинених організованою групою. //Вісник Верховного Суду
України.-2001.-№4.-С.54-59.

4. Иванов Н.Г. Групповая преступность: содержание и вопросы
законодательного регулирования//Государство и право,1996.-№3.- С.70-71.

5. Ковітіді О. Ф. Інститут співучасті і деякі питання боротьби з
організованою злочинністю // Президенту України, Верховній Раді України,
Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади.
Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та
контрабандою. – К: НДІ “Проблеми людини”, 1999.-Т.18.- С.182-188.

6. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України/За ред.
С.С.Яценка.- К.Л.С.К, 2002.

7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5
квітня 2001 року/За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка.-К: Канон, А.С.К.,
2002.

8. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним
правом України: Наук- практ. посіб. – К.Вища шк, 2001.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №9
“Про судову практику в справах про бандитизм // Постанови Пленуму
Верховного Суду України (1963 – 2000): Офіц.вид.У 2 т. / За ред.
В.Ф.Бойка.- К.Л.С.К, 2000.-Т.2.

10. Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та
злочинної організації (кримінально-правовий аспект)/ /Право України,
2000.-№4.-С.59-64.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020