Реферат на тему:

Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше
порушення їх експлуатації. Порушення правил, норм і стандартів, що
стосуються убезпечення дорожнього руху

Випуск в експлуатацію завідомо технічно несправних транспортних
засобів, допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в
стані сп’яніння або не мас права на керування транспортним засобом, чи
інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують
дорожній рух, вчинене особою, відповідальною за технічний стан або
експлуатацію транспортних засобів, якщо це спричинило потерпілому
середньої тяжкості тілесне ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або його
смерть,—

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на
строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з
позбавленням права обіймати посади, пов’язані з відповідальністю за
технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох
років або без такого.

І. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека експлуатації
транспортних засобів, зазначених у примітці до ст. 286, а його:
додатковим обов’язковим об’єктом здоров’я та життя особи. : 2.
Об’єктивна сторона злочину складається з таких обов’язковйх-ознак, як
діяння, наслідки та причинний зв’язок між ними.

Діяння при вчиненні аналізованого злочину може вчинятися шляхом дії або
бездіяльності і виражатися у формі: 1) випуску в експлуатацію завідомо
технічно несправних транспортних засобів; 2) допуску до керування
транспортним засобом особи, яка перебуває в стані сп’яніння або не має
права на керування транспортним засобом; ‘3) іншого грубого порушення
правил експлуатації транспорту, що убезпечують дорожній рух.

Випуск в експлуатацію завідомо несправних транспортних засобів
передбачає надання дозволу чи віддання вказівки про здійснення поїздки
на транспортному засобі, який має технічну несправність, при якій його
експлуатація заборонена. Перелік таких несправностей наведений у
Правилах дорожнього руху (несправності гальмівної системи і рульового
керування, неналежний стан коліс, шин, зовнішніх світлових приладів
тощо).

Допуск до керування транспортним, засобом особи, яка перебуває в стані
сп’яніння або не має права на керування транспортним засобом, полягає у
наданні дозволу розпочати рух транспортним засобом відповідній особі,
передачі їй керування в процесі руху, оформленні маршрутного листка
тощо. При цьому під особою, яка перебуває в стані сп’яніння, слід
розуміти особу, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи
викликаного вживанням одурманюючих речовин сп’яніння незалежно від його
ступеня. Особа, яка не має права на керування транспортним засобом,— це
особа, яка взагалі не отримувала відповідного посвідчення, яка
позбавлена в установленому порядку права керування транспортними
засобами, а також особа, не допущена до керування даним типом
транспортного засобу.

Інше грубе порушення правил експлуатації транспорту, що убезпечують
дорожній рух,— це будь-які дії або бездіяльність, внаслідок яких
здійснюється експлуатація транспортних засобів, в умовах, які загрожують
безпеці дорожнього руху. До них належать, зокрема, грубе порушення
режиму роботи водіїв, неприпинення експлуатації транспортних засобів,
несправність яких виявилася під час рейсу, давання вказівки про
експлуатацію транспортного засобу з перевищенням норм завантаження і
т.д.

Кримінальна відповідальність за ст. 287 настає у разі, якщо наслідком
описаних вище порушень стало спричинення потерпілому середньої тяжкості
тілесного ушкодження.

Причинний зв’язок у цьому посяганні має місце тоді, коли передбачене ст.
287 діяння закономірно, з необхідністю викликає вказаний вище наслідок.
Це має місце, по-перше, тоді, коли між діянням і наслідком немає
проміжних ланок, тобто він прямий,— порушення правил експлуатації
транспортних засобів безпосередньо тягне за собою катастрофу (наприклад,
в рейс випускається транспортний засіб з несправною гальмівною системою,
що призводить до вказаного наслідку). По-друге, злочинне діяння, вказане
в ст. 287;

може бути однією із ланок в розвитку причинності, підсумком чого є
відповідні наслідки. При цьому їх зумовлюють і інші діяння, які
перебувають в причинному зв’язку з цими наслідками, найчасті-ше —
порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту особами, які
керують транспортними засобами. Причинний зв’язок як ознака даного
злочину наявний, коли наслідки настають і при правомірній поведінці
інших учасників дорожнього руху.

3. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним є особи, що обіймають посади,
пов’язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію
транспортних засобів. Така відповідальність на певні категорії осіб
покладається нормативно-правовими актами та нормативними актами
підприємств, установ та організацій. До вказаних осіб належать керівники
транспортних підприємств та їх структурних підрозділів, які убезпечують
експлуатацію транспорту (служби безпеки руху, служби експлуатації), а
також інші працівники, які виконують відповідні функції (механіки,
диспетчери, працівники медичної служби), водії закріплених за ними
транспортних засобів.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною виною.
Завідомість знання про технічну несправність транспортних засобів
означає, що особа точно, достовірно знає про наявність несправності, за
якої експлуатація транспортного засобу заборонена. Про те, що винний
знав про стан сп’яніння особи, яка допускається до керування
транспортним засобом, або про відсутність у такої особи права на
керування транспортним засобом свідчать ухилення водія від проходження
обов’язкового медичного огляду, неподання ним посвідчення водія та
талона до нього, спостереження за фізичним станом особи, повідомлення
інших працівників чи сторонніх громадян тощо. Водночас, якщо суб’єкт
злочину не отримав відповідної інформації, то його вина у вчиненні
злочину, передбаченого ст. 287, виключається. Однак, якщо особа належно
не виконувала свої службові обов’язки (не перевірила наявності
посвідчення на право керування відповідним транспортним засобом, не
здійснила обов’язковий контроль за тверезістю тощо) і не встановила
перебування в стані сп’яніння чи відсутності права на керування
транспортним засобом, то вона, за наявності обов’язкових ознак складу
злочину, підлягає відповідальності за службову недбалість (ст. 379).

Закон України “Про дорожній рух” від ЗО червня 1993 р.

Закон України Про транспорт” від 10 листопада 1994р.

Закон України “Про автомобільний транспорт від 5квітня 2001 р.

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ №1094 від 31 грудня
1993 р.

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса. Затверджені наказом
Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 103
від 10 грудня

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення
дорожнього руху

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення
дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво,
реконструкцію, ремонт чи утримання шляхів, вулиць, залізничних
переїздів, інших шляхових споруд, або особою, яка виконує такі роботи,
якщо це порушення спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне
ушкодження, тяжке тілесне ушкодження або смерть,—

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на
строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека експлуатації
шляхових споруд, а його додатковим обов’язковим об’єктом — здоров’я або
життя особи.

2. Предметом злочину закон називає шляхи, вулиці, залізничні переїзди,
інші шляхові споруди.

Шляховими спорудами є споруди, по яких здійснюється рух автомобільного
та подібного до нього видів транспорту,— магістральні автомобільні
шляхи, під’їзні дороги, вулиці та площі міст, інших населених пунктів.
Вони включають в себе насип, покриття, рейкові трамвайні шляхи, підвісні
тролейбусні проводи, розмітку, знаки, світлофори, шлагбауми, інженерні
конструкції (підпірні стінки, каміннєвловлюючі сітки, мости, віадуки,
тунелі, водовідвідні пристрої), системи зв’язку та термінового виклику
допомоги тощо.

3. Об’єктивна сторона злочину включає в себе такі обов’язкові ознаки, як
діяння, наслідки і причинний зв’язок між ними.

Діяння при вчиненні цього злочину може виражатися у дії або
бездіяльності. Воно здійснюється в процесі спорудження й експлуатації
шляхових споруд.

При будівництві порушення правил, норм і стандартів, що стосуються
убезпечення дорожнього руху, передбачає, зокрема, проектування
транспортних об’єктів з відступами від вимог безпеки для даної категорії
доріг (недотримання радіусів закруглення, по-довжного і поперечного
профілів, осьового навантаження, пропускної здатності та міцності
мостів, використовуваних матеріалів), спорудження з відхиленнями від
проекту чи взагалі без належної проектної документації тощо.

Реконструкція шляхових споруд — це їх корінне оновлення і покращення, а
ремонт шляхових споруд — це відновлення їх втрачених властивостей і
усунення пошкоджень (при цьому вже на стадії проектування не
передбачається доведення ремонтованих об’єктів до стану, коли вони
відповідають вимогам безпечного руху й експлуатації, чи в ході виконання
робіт не дотримуються встановлені вимоги).

Під утриманням шляхових споруд розуміють підтримання їх в безпечному
стані (зокрема шляхом попередження про небезпеку, недопущення
пошкоджень, виставлення знаків та захисних засобів, посипання слизьких
ділянок піском тощо) або ж заборону їх експлуатації при неможливості
убезпечення руху.

Злочинне діяння полягає в порушенні правил, норм і стандартів, які
регламентують пов’язані з безпекою руху вимоги до проведення певних
робіт, а також до стану побудованих, реконструйованих, відремонтованих
чіл таких, які перебувають в експлуатації, транспортних споруд. Таке
порушення стосується недотримання встановлених мінімальних вимог до
безпечного руху на шляхах, вулицях, об’єктах відповідної категорії,
виду, якщо рух здійснюється з дотриманням Правил дорожнього руху,

Кримінальна відповідальність за ст. 288 настає лише тоді, коли наслідком
зазначеного у ст. 288 порушення стало спричинення потерпілому середньої
тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження або смерті. Про поняття середньої
тяжкості і тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. ст. 121 і
122.

Причинний зв’язок між порушенням правил, норм і стандартів, що
стосуються убезпечення дорожнього руху, характеризується такими ж
рисами, як і причинний зв’язок в злочинах, передбачених ст. ст. 277, 287
(див. коментар до цих статей).

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути особи: 1) відповідальні
за будівництво, експлуатацію, ремонт чи утримання транспортних об’єктів,
тобто працівники, на яких покладено спеціальні обов’язки в цій сфері
наказом або розпорядженням чи які виконують такі обов’язки, виходячи з
обійманої посади (начальник шляхової експлуатаційної дільниці, головний
інженер проекту тощо); 2) які виконують такі роботи, причому як
безпосередні виконавці (бульдозеристи, водії піскорвзкидальних машин,
машиністи асфальтоукладників), так і керівники відповідних робіт
(майстри, бригадири, начальники дільниць).

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до
наслідків і характеризується необережною виною.

Закон України “^Про дорожній рух” від ЗО червня 1993р.

Закон України “Про транспорт” від 10листопада 1994р.

Закон України “Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 р.

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ №1094 від 31 грудня
1993р.

Єдині правила ремонту й утримання автомобільних доріг, вулиць,
залізничник переїздів, правила користування ними та охорони. Затверджені
постановою КМ №198 від ЗО березня 1994 р.

Похожие записи