Реферат на тему:

Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових
припасів, вибухових або інших бойових речовин.

1. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї,
бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів
пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового
майна або заволодіння ними шляхом шахрайства —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням
службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою групою
осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з метою
заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими
речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а
також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для
життя і здоров’я потерпілого,—

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок
здійснення права власності щодо військового майна. Додатковим
факультативним об’єктом у різних формах цього злочину можуть бути життя
і здоров’я, воля, честь і гідність людини.

2. Предметом злочину є: зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові
речовини, засоби пересування, військова та спеціальна техніка, інше
військове майно.

У цій статті поняття зброя охоплює всі можливі види зброї, які належать
до військового майна: будь-яка вогнепальна зброя; інші звичайні засоби
ураження; ядерна, хімічна, біологічна, лазерна, інфразвукова,
радіологічна та інші види зброї масового знищення, у т.ч. нові їх види
(скажімо, зброя об’ємного вибуху); холодна зброя; газова зброя
нервово-паралітичної дії; пневматична зброя калібру понад 4,5 мм зі
швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду; спеціальна зброя для
стрільби гумовою кулею; електрошокова зброя. Про поняття зброя див.
також коментар до ст. 404.

Бойовими припасами є частина (вид) озброєння, безпосередньо Призначена
для ураження живої сили противника, знищення його бойової техніки,
руйнування укріплень, споруд і виконання спеціальних завдань. До
боєприпасів належать артилерійські, реактивні снаряди, бойові частини
ракет і торпед, патрони до стрілецької зброї, гранати, авіаційні і
глибинні бомби, інженерні і морські міни, підривні заряди, димові шашки.

Боєприпасами мають визнаватися й імітаційно-піротехнічні вироби,
освітлювальні засоби та вибухові пакети, які містять речовини, здатні до
вибуху (тротил, гексоген, тетрил) і можуть бути приведені до дії без
додаткових пристосувань, а також вибухові прилади кустарного
виготовлення. Проте, боєприпасами не є навчальні та холості гранати,
бомби, міни, а також стріли до арбалету чи подібних до нього видів
холодної зброї (вони є складовою частиною такої зброї).

Вибухові речовини — це порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші
хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу
кисню.

Термін “вибухові матеріали” об’єднує в собі два терміни — “вибухові
речовини” і “засоби ініціювання”. При цьому вибухові речовини — це
хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до
самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції з утворенням
газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти,
амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації (порохи) тощо. Отже,
засоби ініціювання, тобто зовнішні джерела імпульсу для здійснення
вибуху, наприклад вогнепровідні та детонаційні шнури, електродетонатори,
капсули-детонатори, запалювальні трубки, законодавством до вибухових
речовин не відносяться. За умови, що вони призначені для вчинення
вибуху, їх можна віднести до боєприпасів^

Крім вибухових, до інших бойових речовин можна віднести бойові отруйні
речовини — сполуки, що використовуються для спорядження хімічних та
біологічних боєприпасів (фосген, хлорпікрин, іприт, зарін, зоман тощо),
а також частину так званих виробів спецхімії (піротехнічні суміші,
сумішні ракетні палива та вироби на їх основі).

Поняття “військова та спеціальна техніка” частково охоплює собою поняття
“зброя”, “бойові припаси” і “засоби пересування”, а останнє є юридичним
синонімом до поняття “ транспортні засоби”, й означає механічні
пристрої, обладнані двигуном і призначені для перевезення людей або
вантажу, у т.ч. такі, на яких встановлено спеціальне обладнання або
механізм, або для виконання спеціальних функцій (будівельних, ремонтних,
медичних тощо), а також причепи та напівпричепи до них. У військових
формуваннях до них належать призначені для використання при
безпосередньому виконанні бойових і спеціальних завдань, зокрема: а)
транспортні машини: легкові та вантажні автомашини, автобуси, мотоцикли;
б) спеціальні машини: автокрани, грейдери, трактори, бульдозери,
санітарні машини, пересувні ремонтні майстерні; в) бойові машини: танки,
броньовики, самохідні установки, машини з пересувними командними
пунктами; г) відомчий залізничний рухомий склад; д) відомчий повітряний
транспорт: гелікоптери, літаки, планери, аеростати; е) підводні човни,
авіаносці, крейсери, міноносці, катери та інші військові кораблі,
машини-амфібії, плавучі бази, буксири, баржі тощо.

Крім зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин,
засобів пересування, військової та спеціальної техніки до іншого
військового майна можна віднести апаратуру керування вогнем, засоби
зв’язку, спеціальну техніку інженерних військ і військ
радіаційно-хімічного і біологічного захисту, спеціальне електронне,
броньоване, захисне обладнання, спеціальні й індивідуальні засоби
захисту від зброї масового знищення, токсичні речовини, пально-мастильні
матеріали та інше тилове майно, навчальну зброю тощо.

Військове майно взагалі — це державне майно, закріплене за військовими
частинами, закладами, установами та організаціями. До військового майна
належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння,
бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали,
продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове,
культурио-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне,
інженерне майно, майно зв’язку тощо. Військове майно закріплюється за
військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗС та
інших військових формувань на праві оперативного управління, а також
може потрапити в їх власність або розпорядження в результаті ведення
ними господарської діяльності: виробництва продукції, виконання робіт і
надання послуг, ведення підсобних господарств, отримання в оренду певних
видів рухомого та нерухомого майна.

3. З об’єктивної сторони злочин характеризується діями, які можуть
виразитися у таких формах: 1) викрадення військового майна; 2)
привласнення військового майна; 3) вимагання військового майна;
4)_заволодіння військовим майном шляхом шахрайства (ч. 1 ст. 410); 5)
заволодіння військовим майном військовою службовою особою із
зловживанням службовим становищем (ч. 2 ст. 410); 6) розбій з метою
заволодіння окремими видами військового майна — зброєю, бойовими
припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами
пересування, військовою та спеціальною технікою (ч. З ст. 410).

Розбій з метою заволодіння іншими видами військового майна, крім прямо
перелічених у ч. З ст. 410, кваліфікується за ст. 187 або за ч. З ст.
262 (щодо радіоактивних матеріалів), за ч. З ст. 308 (щодо наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів) чи ч. З ст. 313 (щодо
обладнання для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин
або їх аналогів), а вимагання інших видів майна, крім перелічених у ч. З
ст. 410, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я
потерпілого, — за ч. З ст. 189 або, відповідно, за ч. З ст. 262, ч. З
ст. 308 чи ч. З ст. 313.

Вчинені військовослужбовцем викрадення, привласнення, шахрайство щодо
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, обладнання,
призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин
або їх аналогів, офіційних документів, штампів і печаток, якщо вони є
видами військового майна, повністю охоплюється ст. 410.

Про поняття викраденая, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом,
шахрайства, розбій з метою заволодіння див. коментар до ст. 262, а також
до ст. ст. 185— 191, а про поняття військова службова особа — до ст.
423.

Ознака вчинене військовою службовою особою із зловживанням службовим
становищем передбачає, що вказана особа для заволо-діння військовим
майном використовує своє службове становище (наприклад, службове
становище полегшує їй проникнення до місць зберігання майна, дозволяє
усунути певні перешкоди тощо). Якщо ж військова службова особа вчинює,
наприклад, викрадення військового майна шляхом крадіжки, грабежу,
шахрайства, або вимагає таке майно чи вчинює розбій з метою заволодіння
ним, але правовий статус цієї особи в даному випадку не має
кримінально-правового значення, то зазначена ознака не застосовується.

4. Суб’єктом даного злочину в силу прямої вказівки законодавця є
військовослужбовець. Військовозобов’язаний за вчинення передбачених ст.
410 дій під час проходження зборів несе відповідальність, залежно від
предмета злочину, за ст. 262 або ст. ст. 185—191, 308, 313.

5. З суб’єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді
прямого умислу. Мотивом злочину може бути користь, помста тощо, але на
кваліфікацію злочину мотив не впливає.

6. Кваліфікованими видами викрадення, привласнення, вимагання
військовослужбовцем військового майна або заволодіння ним шляхом
шахрайства є вчинення таких дій: 1) повторно; 2) за попередньою змовою
групою осіб; 3) якщо це заподіяло істотну шкоду (ч. 2 ст. 410).

Особливо кваліфікованими видами перелічених дій, а також кваліфікованим
видом заволодіння військовим майном військовою службовою особою із
зловживанням службовим становищем є вчинення їх в умовах воєнного стану
або в бойовій обстановці, а особливо кваліфікованим видом вимагання
військового майна — вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для
життя і здоров’я потерпілого (ч. З ст. 410).

Про поняття повторність, вчинення злочину за попереднім зговором групою
осіб див. коментар, відповідно, до ст. ст. 32, 28, а про поняття
вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я
потерпілого, — до ст. 189.

Під істотною шкодою у ч. 2 ст. 410 слід розуміти такі наслідки
викрадення, привласнення, вимагання військового майна або заволодіння
ним шляхом шахрайства, як завдання значних матеріальних збитків,
приведення у непридатність військової техніки, неможливість виконання
частиною (підрозділом) бойового завдання, необхідність залучення значних
сил і засобів до розшуку військового майна, яке незаконно потрапило у
володіння військовослужбовця, тощо.

Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою виявлення
від І березня 1991 р. Ратифікована Україною З грудня 1997 р.

Закон України “Про власність” від 7лютого 1991 р. (ст. 39).

Закон України “ Про Збройні Сили України” в редакції від 5 жовтня 2000р.
(ст. 14).

Закон України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України” від
21 вересня 1999 р. (ст. 1).

Закон України “Про правовий режим майна у Збройних Сімох України” від 21
вересня 1999 р. (ст. ст. І і 3).

Закон України “Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних
інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх
елементи та вироби спецхімії” від 21 вересня 2000 р. (ст. 1).

Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду,
заподіяну державі. Затверджене постановою Верховної Ради України від 23
червня 1995 р. N° 243/95-ВР.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку,
перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї,
а також боеприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджена
наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622 (п. ІЗ. І).

Постанова ПВС від 8 липня 1994 р. № 6 “Про судову практику в справах про
викрадення, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю,
бойовими припасами або вибуховими речовинами” (п. 4).

Похожие записи