Реферат

на тему:

Використання мережі Інтернет як каналу інформаційно-психологічного
впливу

Інтернет, який ще не так давно був інструментом академічних вчених і
дослідників, дедалі глибше проникає в наше повсякденне життя, охоплюючи
практично всі сфери людського буття. Люди користуються ним для обміну
інформацією, пошуку дешевших товарів, цікавих знайомств, для спілкування
з друзями і колегами, і, віднедавна, навіть для спілкування з тваринами
[1].

Проте, сучасний аналіз інформації щодо використання глобальних
комп’ютерних мереж вказує на стрімке збільшення випадків їх застосування
як інструмента для вчинення комп’ютерних злочинів.

За оцінками експертів правоохоронних органів країн Центральної і Східної
Європи з питань боротьби з комп’ютерною злочинністю, прибутки злочинців
у сфері використання електронно-обчислювальної техніки посідають третє
місце після прибутків наркоторговців і від продажу зброї, а завдані
збитки вже зараз оцінюється мільярдами доларів. Тільки у США щорічно
економічні збитки від такого роду злочинів складають понад 100 млрд дол.

У той самий час, однією з визначених у світі новітніх інформаційних
загроз є небезпека використання інформаційних ресурсів як засобу впливу
на настанову та поведінку людей однієї країни з боку інших країн, котрі
мають достатні для цього можливості.

Науково-технічний прогрес в області інформаційних технологій, розвиток
засобів масової комунікації, вільний обмін ідеями і цінностями створив
безпрецедентні можливості для знищення супротивника за допомогою
нетрадиційних, фізично не руйнуючих засобів насильства. Проходячи через
свідомість кожного члена суспільства, тривалий масований інформаційний
та інформаційно-психологічний вплив руйнівного характеру, створює
реальну загрозу існуванню нації в результаті трансформації її історично
сформованої культури, основних світоглядних та ідеологічних настанов,
тобто, зміни внутрішнього організаційного середовища, що визначає
життєдіяльність держави та її Збройних сил.

У цьому контексті стрімкий розвиток засобів забезпечення інформаційної
діяльності суб’єктів суспільства, зокрема такого, як мережа Інтернет,
надає фактично безмежні можливості щодо маніпулювання її інформаційними
послугами та ресурсами.

Сьогодні Інтернет об’єднує більше ніж 100 країн світу і понад 40 тис.
університетських, фірмових, галузевих, національних і міжнародних мереж,
має близько 6 млн постійних користувачів. До її послуг звертаються від
30 до 100 млн людей, причому їх кількість має тенденцію до швидкого
зростання.

Кількість регулярних користувачів Інтернету лише в Україні в лютому 2003
р. зросла до 6,4 % громадян, у порівнянні з 5,5 % у січні 2002 р. і 4,6
% у січні 2001 р., про що свідчать результати опитування, проведеного
компанією GfK-USM серед 1000 осіб у віці від 15 до 59 років.

У свою чергу, надзвичайно швидкі темпи розвитку засобів поширення
інформації, передусім у віртуальному середовищі переміщення
волевиявлення суб’єктів суспільства, призвели до різкого зниження
ефективності цензурних методів, неспроможності національних урядів
надійно контролювати інформаційні потоки [2].

Власне тому, на Міжнародному конгресі “Інформаційне суспільство –
стратегія розвитку у ХХІ столітті”, який проходив 1–2 квітня 2003 р. у
м. Києві, Секретар Ради національної безпеки і оборони України
підкреслив, що в сучасному світі актуальним постає захист саме психічної
сфери людини та соціокультурних засад суспільства від руйнівного впливу
інформаційно-комунікаційних технологій та наголосив, що зазначені
питання мають бути предметом постійної уваги керівництва країни [3].

Метою статті є не розробка механізмів локалізації (мінімізації)
інформаційного впливу через глобальні комп’ютерні мережі, а демонстрація
та підтвердження важливості розуміння загрози даного фактора
національній безпеці та можливих наслідків від його застосування.

Аналіз результатів напрацювань багатьох фахівців у галузі інформаційних
технологій вказує, що всесвітня комп’ютерна мережа може стати новим
глобальним “полем бою” для наступних інформаційних війн.

Прикладом цього може бути використання мережі Інтернет ЦРУ США перед
вторгненням на Гаїті, яке не тільки організовувало анонімні телефонні
дзвінки гаїтянським військовим з пропозиціями здатися в полон, але й
надсилало послання із погрозами по комп’ютерних системам членам Уряду
[4].

Показовим є також факт організації психологічної атаки з боку хакерів,
що називали себе “революційним штабом аргентинських вчених”, на МЗС
Аргентини через міжнародні комп’ютерні мережі, які, розташувавши під
грифом МЗС “Комюніке № 1”, повідомили всьому світу, що настав час
національної помсти корумпованим чиновникам. Аргентинські дипломати,
використовуючи Інтернет, були вимушені вжити заходів у відповідь для
ліквідації міжнародного скандалу.

Успіхи таких акцій певною мірою пов’язані з тим, що ступінь уразливості
комп’ютерних систем і баз даних як військових, так і цивільних установ
та організацій у всьому світі дуже високий.

Проте, одним з найголовніших факторів, за яких технологія побудови
Інтернету здатна забезпечити вплив на людину (як на об’єкт
інформаційно-психологічного впливу), є особливості її психофізичної
реакції на такі впливи [5].

У цьому аспекті особливу загрозу національним інтересам може
представляти той факт, що в інформаційних повідомленнях мережі Інтернет
можуть міститись як відкриті, так і приховані інструкції відносно
об’єктів впливу, які замасковані під аналітичні матеріали, прогнози чи
роздуми щодо плану організації якихось подій. При цьому ініціатори таких
акцій акцентують увагу на логічно обґрунтованих аргументах, розрахованих
на людей, не здатних до глибокого аналізу. Слід також зазначити, що
оперативність, точність та доступність такої інформації може
поєднуватися з прихованістю керуючого впливу.

Особливо важливим є також той факт, що автори подібних повідомлень ніяк
організаційно не поєднані з тими, на кого спрямовано вплив, а довести
наявність якогось зв’язку між ними в мережі фактично неможливо, що
значно ускладнює протидію.

Якщо стисло проаналізувати розвиток складових національної мережі
Інтернет та чинників, що впливають на стан захищеності інформаційного
середовища, можливо визначити її окремі характерні особливості, а саме:

– відсутність в мережі Інтернет об’єктивної політичної, економічної,
правової, екологічної, науково-технічної та іншої інформації про
Україну, зокрема, тієї, що формується в органах державної влади і
органах місцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових
установах і організаціях;

– недостатнє забезпечення державної підтримки розвитку інфраструктури
надання інформаційних послуг через мережу Інтернет;

– невирішеність завдань гарантованої інформаційної безпеки держави, у
тому числі щодо розповсюдження забороненої відповідно до законодавства
інформації;

– невизначеність правового регулювання діяльності суб’єктів
інформаційних відносин, виробництва, використання, розповсюдження та
зберігання електронних інформаційних продуктів;

– недосконалість механізму визначення меж відповідальності за порушення
встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів.

Вказані обставини разом із невизначеністю в національному законодавстві
правового статусу глобальної інформаційно-телекомунікаційної мережі та
відсутністю механізмів державного регулювання за розповсюдженням
інформації з використанням цих мереж значно послабляє “інформаційний
імунітет” країни.

Враховуючи, що в державі на сьогодні спостерігається конфлікт між
темпами загального накопичення інформаційних ресурсів та можливостями їх
соціально-прикладного використання, застосування проти України засобів
електронної комунікації для управління деструктивними діями може мати
високий ступінь ефективності та становити реальну загрозу національним
інтересам держави в інформаційній сфері.

У зв’язку з цим слід відзначити, що Україна вже неодноразово відчувала
на собі наслідки застосування засобів інформаціно-комунікативного впливу
під час розгортання “касетного скандалу”, розслідування справи Гонгадзе,
підготовки до продажу НГЗ тощо.

Проте, на нашу думку, найбільш показовим у цьому аспекті є приклад
використання мереж Інтернет за канал інформаційного впливу під час
операції російських військ у Чечні в 1994 – 96 рр.

Після створення в Чечні в 1996 році російського інформаційного центру і
налагодження централізованого подання інформації у ЗМІ щодо подій у
Чечні один з лідерів чеченських сепаратистів М. Удугов через певний час
перейшов до інформаційної контратаки, використовуючи за головну зброю
мережу Інтернет [6].

Після встановлення інформаційної блокади у російських ЗМІ чеченськими
сепаратистами було знайдено неконтрольовані росіянами інформаційні
канали та створено Веб-сторінку Кавказ-центр (http:\\www. Kavkaz.org.).
Найкращою оцінкою цієї акції стала спроба російських хакерів знищити
сайт. Показово, що сторінка була відновлена у рекордно стислий термін
(за добу). Крім того, в подальшому, матеріали сайту оперативно (двічі на
день) поновлювалися. Періодично “в об’єктивному стилі” публікувалися
матеріали, підготовлені не тільки ісламістами, а й незалежними, та
навіть російськими джерелами.

З просуванням російських військ у Чечні посилювалася загроза інтересам
США та іншим західним країнам Європи у Кавказькому регіоні. Це обумовило
поступову втрату позицій РФ у світовому інформаційному просторі.
Враховуючи ці обставини, а також знання чеченців щодо особливостей
ведення інформаційних війн у напрямі необхідності інтернаціоналізації
через ЗМІ конфлікту, а також – посередництво міжнародних організацій,
чеченські пропагандисти почали формувати мережу інформаційних центрів,
значно збільшивши при цьому присутність в Інтернеті, враховуючи при
цьому характеристики різноманітних сегментів аудиторії (антизахідна
риторика – для російської аудиторії, ліберальна – для західної,
ісламістська – для ісламського світу).

Враховуючи специфіку сучасного західного суспільства, здійснювалася
постійна і наполеглива апеляція до неурядових, зокрема, правозахисних
організацій (показовим у цьому сенсі є приклад застосування турецькими
спецслужбами мережі Інтернет з метою заклику активізації виступу
кавказького населення проти “руського владичества”).

Як негласно було визнано Російським урядом, чеченські сепаратисти
виграли інформаційну війну на Заході, у чому не останню роль зіграла
можливість використовувати канали міжнародної глобальної мережі
Інтернет.

Таким чином, можливо констатувати, що використання мережі Інтернет не
тільки залишається однією із ефективних форм доведення
інформаційно-пропагандистських повідомлень, а й ще більше набуває
актуальності під час ведення конфліктів низької інтенсивності.

Це обумовлене ще й тим, що на відміну від телебачення, інформаційні
повідомлення в Інтернеті не впливають на нас лише через наше пасивне
споглядання.

Разом з цим, спираючись на знання багатьох психологічних аспектів, які
визначають нашу поведінку в он-лайн, ми можемо розробляти стратегію
впливу на нашу власну поведінку і поведінку тих, з ким ми маємо справу у
Інтернеті, особливо враховуючи те, що в кіберпросторі засоби формування
нашого враження про когось і засоби, до яких ми вдаємося, щоб створити
враження про себе, тут зовсім інші ніж у реальному житті [7].

Тому, використання мережі Інтернет як каналу інформаційно-психологічного
впливу має важливе та дійове значення для організаторів таких акцій, а
самі акції можуть складати загрозу інформаційній сфері як
системоутворюючого фактору життя суспільства, який активно впливає на
стан політичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки
держави.

Проте, розробка та застосування дійової моделі (механізму) захисту від
інформаційного впливу через мережу Інтернет є темою вже зовсім іншого
дослідження.

 

Список використаних джерел

1. The psychology of the internet // Patricia Wallace, 2001.

2. Літвиненко О. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські
компанії, 2001. – С. 124.

3. ComputerWorld/ Украина, #13 (406) 2 квітня 2003 р.

4. Данилов И. Міжнародні глобальні мережі в локальних конфліктах.
Зарубіжний військовий огляд. – 1997. – № 7. – С.10–14.

5. Овчинський А.. Інформація і оперативно-розшукова діяльність. М.:
ІНФРА-М, 2002. – С.77.

6. Інформаційна війна у Чечні // Факти, документи, свідчення. – лист.
1994 – верес. 1996 //http://www.internews.ru/books/infowar.

7. Кара-Мурза С.Г. Маніпулювання свідомістю. – К.: ОРІЯНИ, 2000. 445 с.

О.О. Поляруш. Використання мережі Інтернет як каналу
інформаційно-психологічного впливу. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 7’2003

Похожие записи