Реферат на тему
Виконання вироку
План
1. Суть і значення стадії виконання вироку
2. Набрання вироком законної сили і звернення його до виконання
Література
1. СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ
Виконання вироку — завершальна стадія кримінального процесу, в якій
вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і
безпосередньо реалізуються рішення суду (про покарання, про
відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо) та
вирішуються питання, що виникають у зв’язку зі зверненням вироку до
виконання і його виконанням.
Одним з принципів кримінального процесу є обов’язковість вироку, ухвали
і постанови суду, згідно з якою вирок, ухвала і постанова суду, що
набрали законної сили, є обов’язковими для всіх державних і громадських
підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і
підлягають виконанню на всій території України.
Обов’язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що
знайшов закріплення в п. 9 ст. 129 Конституції України. Навмисне
невиконання посадовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду
або здійснення перешкод для їх виконанню тягне кримінальну
відповідальність — покарання відповідно до ст. 382 КК України.
Приховування майна, на яке накладено арешт або яке підлягає конфіскації,
наказується відповідно до ст. 388 КК України. Ухилення від відбування
покарання не пов’язаного з позбавленням волі тягне відповщальшсть за ст.
389 КК України, а ухилення від відбування покарання в вигляді обмеження
чи позбавлення волі може спричиняти додаткову кримінальну
відповідальність за ст. 390 КК України.
Будь-які рішення суду можуть бути звернені до виконання в примусовому
порядку, забезпечуються силою державної влади. У передбачених законом
випадках, крім примусового виконання рішення суду, особи які ухиляються
від виконання вироку або які протидіють виконанню судового вироку,
можуть притягатись до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Виконання вироку здебільшого здійснюється правоохоронними органами та
органами виконавчої влади (міліцією, судовими виконавцями та ін.)
відповідної компетенції з застосуванням норм кримінального,
кримінально-виконавчого, цивільно-процесуального, адміністративного та
інших галузей права. В цьому аспекті виконання вироку не належить до
процесуальної діяльності. Але Деякі питання, пов’язані з виконанням
вироку, безумовно розглядаються тільки судом і тільки відповідно до норм
кримінально-процесуального права.
Виконання вироку залежно від виду та характеру покарання, «значеного
судом, провадиться: адміністрацією місць ув’язнення слідчих ізоляторів,
тюрем, установ, що відають виконанням вироків) — щодо позбавлення волі;
районними інспекціями виправних робіт — щодо виправних робіт без
позбавлення волі; державною виконавчою службою — в частині конфіскації
майна (відшкодування шкоди), штрафу; різними адміністративними органами
— щодо заборони обіймати певні посади, займатися певною діяльністю;
державними, громадськими та профспілковими організаціями — щодо
виправлення та перевиховання умовно засуджених, а також осіб, яких взяли
на поруки; органами народної освіти у межах їх компетенції.
Суть виконання вироку як стадії кримінального процесу полягає в сугубо
процесуальній діяльності, спрямованій на звернення до виконання і
забезпечення виконання вироку та в вирішення проблемних питань, що
виникають при виконанні вироку.
Предметом кримінально-процесуальної діяльності даної стадії є. а)
звернення вироку до виконання та здійснення процесуального контролю і
прокурорського нагляду за своєчасним і правильним виконанням вироку; б)
забезпечення вирішення проблем повної або часткової безпосередньої
реалізації чи зміни вироку; в) зарахування попереднього ув’язнення в
строк відбутого покарання, якщо ці питання не визначені при винесенні
вироку; г) вирішення юридичних питань, які виникають у ході фактичного
виконання вироку; д) зняття і погашення судимості; є) здійснення
контролю за виконанням вироку.
Особливості процесуальної діяльності в стадії виконання вироку полягають
у тому, що при цьому не змінюється суть прийнятого судом вироку, а при
розгляді виникаючих проблемних питань суд вирішує тільки питання, що
виникають з виконання вироку, не погіршуючи становища засудженого.
Як зазначає В. Т. Нор, виконання вироку — це стадія кримінального
процесу, в якій суд звертає вирок до виконання, здійснює контроль за
приведенням його відповідними органами до виконання та вирішує у
встановленому законом судовому порядку за поданням уповноважених законом
службових осіб і органів, клопотанням громадських організацій і громадян
та за власною ініціативою передбачені кримінально-процесуальним законом
важливі правові питання, які виникають у зв’язку і при виконанні
вироків1.
Суб’єктами правовідносин, що виникають в стадії виконання вироку, є:
суд, засуджений, захисник, прокурор, цивільний відповідач, представник
органу, що відає виконанням покарання, тошо Питання, які виникають при
виконанні вироку ї потребують юридичного вирішення, вирішуються виключно
судом у судовому засіданні.
Суд, що вирішує питання, пов’язані з виконанням вироку.
Питання про різні сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні
вироку, включаючи застосування кримінального закону, що має зворотну
силу, відповідно до частин другої і третьої статті 5 Кримінального
кодексу України, вирішуються судом, який постановив вирок.
Коли вирок виконується за межами району суду, який постановив вирок, ці
питання розв’язує суддя районного (міського) суду, а щодо осіб,
засуджених військовими судами,— суддя військового суду гарнізону за
місцем виконання вироку.
Приведення у відповідність з новим законом, який звільняє від покарання
або пом’якшує покарання, вироку щодо осіб, які відбувають покарання,
вирішується в порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 5
Кримінального кодексу України, ухвалою суду за місцем відбування
покарання.
Питання про звільнення засудженого від відбування покарання в зв’язку з
хворобою, відповідно до статті 408 КПК України, вирішуються суддею
районного (міського) суду за місцем відбування покарання незалежно від
того, яким судом було винесено вирок.
Основним принципом даної стадії процесу є недопустимість погіршення
статусу і становища засудженого. В стадії виконання вироку при розгляді
виникаючих проблемних питань суд вирішує тільки ті питання, що
стосуються вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого.
Значення стадії виконання вироку полягає в такому: процесуальна
діяльність у даній стадії створює необхідні передумови для
безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню у
громадян переконання у неминучості відбування покарання за вчинення
злочинного діяння, забезпечує охорону прав і законних інтересів
потерпшого, засудженого, інших учасників про-Чесу; своєчасне і точне
виконання вироку сприяє виконанню завдань кримінального судочинства,
зміцненню законності і правопорядку1.
2. НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ І ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ
Згідно зі ст. 401 КПК України виправдувальний вирок і вирок, що звільняє
підсудного від покарання, вступають в законну силу і виконуються негайно
після проголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд
звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
Вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на
подання апеляцій, а вирок апеляційного суду — після закінчення строку на
подання касаційної скарги, внесення касаційного подання, якщо його не
було оскаржено чи на нього не було внесено подання.
У разі подавання апеляцій, касаційної скарги чи внесення касаційного
подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо
інше не передбачено цим Кодексом.
??????? в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не
набирає до моменту винесення апеляційною чи касаційною інстанцією
ухвали.
Обвинувальний вирок виконується після набрання ним законної сили.
До набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває щц вартою,
не може бути переведений у місця позбавлення волі, що знаходяться в
іншій місцевості.
Ухвала і постанова суду першої інстанції набирають законної сили і
виконуються після закінчення строку на подачу апеляцій, а ухвала і
постанова міжобласного чи апеляційного суду — після закінчення строку на
подання касаційної скарги, внесення касаційного подання. Якщо на них
були подані апеляції, касаційні скарги чи внесено касаційне подання,
вони набирають законної сили і виконуються після розгляду їх апеляційним
чи касаційним судом, якщо їх не було скасовано.
Ухвали і постанови апеляційної і касаційної інстанцій набирають законної
сили негайно після їх оголошення.
Ухвала і постанова суду, які не підлягають оскарженню, набирають сили і
виконуються негайно після їх винесення.
Порядок звернення вироку до виконання. Вирок, що набрав законної сили,
звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніш як
через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з
апеляційної чи касаційної інстанції.
Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили,
покладається на суддю або голову відповідного суду, який постановив
вирок.
Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку
надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов’язок виконати
вирок.
З метою забезпечення виховного впливу вироку суд надсилає його копію в
необхідних випадках підприємству, установі, організації за місцем роботи
засудженого.
Якщо у виправданого або в особи, щодо якої справа закрита, були вилучені
документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно,
копія вироку, що набрав законної сюм, або ухвала апеляційної чи
касаційної інстанції направляються відповідним органам для повернення
вилучених документів, цінностей та інших предметів, а також для зняття
арешту з майна.
Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який
їх постановив про їх виконання.
Для забезпечення виконання вироку суд направляє органу, на який
покладений обов’язок привести вирок до виконання, копію вироку з
відповідними розпорядженнями.
Розпорядження про виконання вироку підписує суддя (голова суду чи його
заступник), скріплюється печаткою суду і надсилається разом з копіями
зазначених раніше судових документів до відповідного органу.
У випадку, коли засудженому обрано міру покарання у вигляді позбавлення
волі, вирок звертається до виконання шляхом направлення названих
документів начальнику місця попереднього ув’язнення, в якому утримується
засуджений.
Звернення до виконання додаткового покарання у вигляді конфіскації майна
здійснюється через судового виконавця — суд надсилає виконавчий лист,
копію опису майна і копію вироку для виконання судовому виконавцеві і
сповіщає про це відповідному фінансовому відділу виконавчої влади.
Законом України “Про виконавче провадження визначені умови і порядок
виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому
виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове
виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу,
яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню вироки, ухвали і
постанови судів у кримшальних справах у частині майнових стягнень;
вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або
займатися певною діяльністю.
При здійсненні виконавчих дій судовий виконавець має право входити в
помешкання, що займається боржником, і робити огляд усіх його сховищ
(комори, погреби, сараї, шафи, ящики тощо). Відкриття й огляд помешкання
і сховищ провадяться в присутності понятих.
Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом
з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через
торговельні організації’, відповідні структури Міністерства фінансів, на
прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у
двомісячний строк з дня судового ріїиення про це.
Виконання вироку про призначення штрафу здійснюється таким чином. Суд,
який постановив вирок, пропонує засудженому добровільно внести до
ощадного банку суму штрафу протягом місяця і попереджає його, що в разі
несплати штрафу його буде
стягнуто в примусовому порядку судовим виконавцем. У разі несплати
штрафу відповідна сума вилучається відповідно до ст. 362 цивільного
процесуального кодексу і Закону України “Про виконавче провадження”,
У випадку, коли засудженого вироком суду позбавлено військового або
спеціального звання, урядових нагород або почесного звання, суд надсилає
в п’ятиденний строк копію вироку органові, який присвоїв ці звання.
Покарання у вигляді громадської догани виконується шляхом публічного її
висловлювання засудженому судом. Разом з тим якщо вироком передбачено
доведення догани через пресу чи іншим способом, суд надсилає копіїо
вироку органові преси для опублікування повідомлення або адміністрації
підприємства, установи, організації, громадській організації за місцем
роботи, навчання чи проживання засудженого для обговорення на зборах
колективу.
Згідно зі ст. 404 КПК України вирок не може бути звернено до виконання
або виконуватися в частиш засудження за діяння, караність якого була
усунена нововиданим кримінальним законом.
При зверненні до виконання виправдувального вироку чи ухвали про
закриття справи за реабілітуючими підставами суд зобов’язаний направити
виправданому (реабілітованому), а у випадку його смерті — спадкоємцям та
утриманцям спеціальне повідомлення про порядок відновлення його
порушених прав і законних інтересів (ст. 53-1 КПК), прийняти необхідні
ріїпення щодо відшкодування матеріальної та компенсації моральної шкоди.
Усі суперечки, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, що
ухвалив вирок, а якщо вирок виконується в іншому місці — відповідним
районним судом, що діє на даній території.
Список використаної літератури
Конституція України К.1996.
Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради.
-1961. – К 2. – С. 15.
Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002.
Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //
Юридичний вісник України. – 2001. – №9 – С.11.
Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т.
– К., 2004.
Кримінальний процес України: Підручник. – Харків, 2000.
Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов,
М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999.
Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України:
Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.
Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге
видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.
Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.
(автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор
та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с.
Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу
України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056с. (Нормативні документи та
коментарі).
Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на
захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. – №4.
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те
вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.
Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та
перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 – 15.
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.:
Юрінком Інтер, 1999. – 576 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
