Реферат на тему:

Відносини адвокатури з Міністерством юстиції України, місцевими органами
державного управління

Міністерство юстиції України:

забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок
держави у разі участі адвоката у кримінальній

справі за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної
допомоги;

узагальнює адміністративні дані про адвокатську діяльність;

сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів.

Місцеві органи державного управління у межах своєї компетенції сприяють
адвокатам та адвокатським об’єднанням у вирішенні соціальних питань,
надають їм в оренду придатні для роботи приміщення, встановлюють пільги
щодо орендної плати за використання приміщень тощо.

Порівняно із законодавством про адвокатуру, що діяло в Україні до
прийняття Закону «Про адвокатуру» в 1992 році, компетенція Міністерства
юстиції щодо адвокатури значно звузилася, і це цілком виправдано,
оскільки проголошені принципи діяльності адвокатури, зокрема такі як
незалежність і конфіденційність, виключають контроль за надаваною
адвокатами правовою допомогою, вплив на вирішення внутрішніх,
організаційних питань адвокатури. Закон «Про адвокатуру» забороняє
будь-яке втручання в адвокатську діяльність (ст. 10).

У Правилах адвокатської етики також звертається увага на те, що
специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає максимальної незалежності
адвоката, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу,
тиску чи втручання в його діяльність, зокрема і з боку державних органів
(ч. 1 ст. 5).

Отже, коло повноважень Міністерства юстиції щодо адвокатури визначено,
цей перелік є вичерпним. У Положенні про Міністерство юстиції України,
затвердженому Указом Президента України від ЗО грудня 1997 р. № 1396/97
(із змінами та доповненнями), зазначається, що Міністерство юстиції
України «реєструє адвокатські об’єднання, забезпечує фінансування оплати
праці адвокатів за рахунок коштів державного бюджету в разі участі
адвоката у кримінальній справі за призначенням та звільнення громадян
від оплати юридичної допомоги, веде реєстр адвокатських ( об’єднань» (п.
4.27).

Відповідно до чинного законодавства оплата праці захисника, коли він
бере участь у справі за призначенням, провадиться за рахунок держави в
порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст.
93 КПК, ч. 2 ст. 12 Закону «Про адвокатуру»).

Згідно з п. З постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р.
№ 821 «Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з подання
громадянам правової допомоги за рахунок держави» Міністерство юстиції
України має надавати Міністерству фінансів розрахунки коштів на оплату
праці адвокатів за подання громадянам правової допомоги в кримінальних
справах за рахунок держави. Міністерство фінансів повинне передбачати
відповідні асигнування при підготовці проекту державного бюджету на
наступний рік. До компетенції Міністерства юстиції на підставі п. 6
Порядку віднесено перерахування коштів адвокатському об’єднанню чи
адвокату за подання правової допомоги.

Внесеними у 2001 році до ст. 47 КПК змінами значно розширено участь
захисника за призначенням (див. коментар до ст. 12), отже мають бути
збільшеними суми коштів, що виділяються на оплату праці захисника за
рахунок держави. Спілка адвокатів України 6 березня 2002 р. звернулася
до Міністра юстиції з листом, у якому йшлося про недостатнє фінансування
праці адвоката за призначенням, випадки нецільового використання коштів,
що виділяються державою для вказаних цілей, застарілий механізм і
замалий розмір оплати праці захисника. Спілка адвокатів неодноразово
зверталася до Прем’єр-міністра України щодо виділення необхідних коштів
для оплати праці адвокатів у передбачених законом випадках і відповідно
збільшення видатків на це в бюджеті і виділення їх в бюджеті окремим
рядком. Від Міністерства юстиції надійшла відповідь від 24 квітня 2002
р. про те, що відповідно до річного розпису призначень Державного
бюджету України на 2002 рік за кодом 1139 «Оплата інших послуг та інші
видатки» проводиться оплата праці народних засідателів і адвокатів та
інших послуг, і за цим кодом у 2002 році передбачені видатки в обсязі:
по апеляційних судах — 1105,3 тис. грн.; по місцевих судах — 5394,7 тис.
грн. Одночасно сповіщалося, що в проекті закону «Про державну безоплатну
правову допомогу» фінансування державної безоплатної правової допомоги
здійснюватиметься за рахунок Державного бюджету України з коштів,
виділених на утримання відповідних державних органів, а також з фонду
забезпечення подання державної правової допомоги при Міністерстві
юстиції України, перерахування на який закладаються в Державному бюджеті
України окремим рядком.

Слід зазначити також, що кошти за подання правової допомоги мають
перераховуватися адвокатському об’єднанню (адвокату) Головним
управлінням юстиції Мінюсту в Автономній Республіці Крим, обласними.
Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. На жаль,
кошти в регіони надходять несвоєчасно, фінансування правової допомоги
недостатнє. Доцільно спростити процедуру оформлення документів для
отримання цих коштів, передати право їх розподілу самій адвокатурі
шляхом створення в Україні єдиної професійної організації адвокатів,
котра була б наділена такими функціями, які запропоновано у розробленому
Спілкою адвокатів України проекті Положення про Національну палату
(асоціацію) адвокатів.

У зв’язку з прийняттям нової редакції Закону України «Про державну
статистику» до коментованої статті було внесено зміну (абзац третій),
згідно з якою на Міністерство юстиції покладається узагальнення
адміністративних даних про адвокатську діяльність. Термін
«адміністративні дані» визначається Законом України «Про інформіцію»
(ст. 19′), де вказується, що адміністративна інформація (дані) — це
офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та
процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших
сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються
органами державної влади (за винятком органів державної статистики),
органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до
законодавства з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань,
що належать до їх компетенції. Встановлюється також, що система
адміністративної інформації (даних), повноваження органів, які
займаються діяльністю, пов’язаною із збиранням та використанням
адміністративних даних, їх джерела; та режим встановлюються відповідно
до законодавства.

Ще один напрям, у якому мають розвиватися відносини з Міністерством
юстиції, — це сприяння проведенню заходів щодо підвищення професійного
рівня адвокатів. Однак він не набув достатнього розвитку.

У той же час обов’язок визначення порядку підвищення кваліфікації
адвокатів покладено Указом Президента України від ЗО вересня 1999 р. №
1240/99 «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» на
Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури. Згідно з Положенням про
кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вона ухвалює рішення про
підвищення кваліфікації адвокатів та організовує їх виконання (п. 13′).
Голова КДКА може вносити подання до дисциплінарної палати про покладення
на адвоката обов’язку підвищити свою кваліфікацію. Внести подання він
вправі на підставі матеріалів перевірки достовірності звітів
адвокатських об’єднань про якість подання правової допомоги або
перевірок, які можуть здійснювати члени КДКА у разі надходження скарг,
окремих ухвал, подань, постанов про порушення, вчинені адвокатом, або
про низький рівень наданої ним правової допомоги (п. 18).

Правила адвокатської етики зобов’язують адвокатів підвищувати професійну
майстерність (ст. 10). Проведення заходів з під вищення кваліфікації
адвокатів є одним із завдань Спілки адвокатів України, якому вона
приділяє значну увагу шляхом здійснення спеціальних програм, зокрема,
проведення навчальних семінарів, у тому числі в регіонах України, разом
із Центром підвищення кваліфікації Академії адвокатури України, в якій
діють також Школа адвокатської майстерності та Адвокатські студії (для
тих, хто розпочинає свою професійну адвокатську діяльність)*. Підвищенню
професійної майстерності адвокатів слугує також здійснювана протягом
останніх років навчальна програма з вивчення міжнародних конвенцій і
порядку звернення до Європейського Суду з прав людини, а також
Консультативне бюро з прав людини Спілки адвокатів України.

До завдань Міністерства юстиції України щодо адвокатури віднесено
реєстрацію адвокатських об’єднань у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України (ч. З ст. 4 Закону «Про адвокатуру»). У Положенні про
порядок реєстрації адвокатських об’єднань, затвердженому постановою
Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302, зазначається, що
у разі реєстрації адво-катського об’єднання Міністерство юстиції видає
йому свідоцтво про реєстрацію і присвоює відповідний номер, що вноситься
до Реєстру адвокатських об’єднань. Таким чином, на Міністерство юстиції
покладено низку обов’язків, пов’язаних з реєстрацією адвокатських
об’єднань: як передбачена процедурою реєстрація, так і видача свідоцтв
про реєстрацію, ведення Реєстру адвокатських об’єднань, прийняття рішень
про виключення адвокатського об’єднання з Реєстру і, вочевидь,
анулювання відповідного свідоцтва. Міністерство юстиції певним чином
впливає на професійний стан адвокатури і дисциплінарну практику. Так, до
складу кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури входять
представники від управлінь юстиції (по одному до атестаційної і
дисциплінарної палат), яких призначає начальник відповідного управління
юстиції.

До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входить представник
від Міністерства юстиції України, якого призначає міністр юстиції.

Згідно з визначеними повноваженнями місцеві органи влади сприяють
адвокатам і адвокатським об’єднанням у вирішенні питань, пов’язаних з
організацією подання правової допомоги. Адвокатам виділяються необхідні
для роботи приміщення, в регіонах встановлюються пільги щодо орендної
плати за їх використання. У вирішенні цих питань значну допомогу надає
Спілка адвокатів України.

Разом з тим слід зазначити, що не в усіх регіонах місцеві органи влади
допомагають адвокатам у вирішенні проблем, що виникають стосовно їх
соціального захисту, оренди приміщень тощо. У п. 8 Указу Президента
України від 30 вересня 1999 р. «Про деякі заходи щодо підвищення рівня
роботи адвокатури» місцевим державним адміністраціям рекомендовано вжити
заходів до виконання вимог ст. 18 Закону України «Про адвокатуру» щодо
сприяння у вирішенні соціальних питань адвокатів і адвокатських
об’єднань, надання їм в оренду придатних для роботи приміщень,
встановлення пільг щодо орендної плати за використання приміщень тощо.

Закон України «Про адвокатуру» // Відомості Верховної Ради України,
1993 р., №9, ст.62; 2002 р., №16, ст.114; 2002 р.,№29, ст.194.

Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури від 5 травня 1993
р.

Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань.

Проект Закону України “Про адвокатуру” (на заміну раніше поданих № 3061
від 23.04.2004 р., № 3061-1 від 30.10.2003 р., № 5187 від 27.02.2004 р.)

Цивільно-процесуальний Кодекс України. – К., 2000.

Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України.
– К. – Юрінком інтер. – 1997. – 307 с.

Адвокат. — 2001. — № 5-6. – С.20-22.

Ефіменко О.В., К.В. Манжул. Основи галузевого законодавства. –
Кіровоград. – 1998. – 305 с.

Ермакова С.В. Практические советы юристам. — Симфирополь, 1997. – 190 с.

Історія адвокатури України / За ред. Т.В.Варфоломеєвої, О.Д.Святоцького.
К., 1992. – 145 с.

Михеєнко MM., Шибіко В.П., Дубинский А.Я. Науково-практичний коментар
Кримінально-процесуального кодексу України. К., 1997. – 340 с.

Святоцкий А.Д. Адвокатура и защита прав граждан. Львов, 1992. – 160 с.

Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К.,
1997. – 170 с.

Похожие записи