Види правоздатності

Нині є всі підстави для вичленення видів правоздатності. Це має
теоретичне та практичне значення. При класифікації ми повинні
притримуватися певних загальноприйнятих її принципів, особливо дихотомії
– поділу надвоє за протилежними ознаками. З огляду на це вважаємо за
моментом виникнення і змістом виправданим виділення загальної і
спеціальної правоздатності.

Загальна правоздатність отримала свою формалізацію у ч.1 ст. 25 ЦКУ.
Вона виникає з народженням і припиняється смертю фізичної особи і не
залежить від статі, раси, віку людини. Доктринальне тлумачення моменту
виникнення правоздатності зв’язується із здатністю новонародженого до
життя, що проявляється з першими ковтками повітря як середовища для
перетворення енергетичної сировини (їжі) у енергію чи можливості
самостійно дихати після народження. Якщо дитина є мертвонародженою, то
цих процесів не відбувається і правоздатності у неї не виникає.
Практично, момент виникнення правоздатності зв’язується із відомим і
доволі жорстоким акушерським прийомом при родах – удар (похлопування)
новонародженого по сідниці. Цим досягається звільнення порожнини рота і
можливість новонародженого вільно дихати. Якщо внаслідок допущених
акушером при родах помилок настає асфіксія – дитина вважається такою, що
народилася, стала суб’єктом права і є вбитою. Звідси і відповідальність
акушера.

Концептуально і новий ЦКУ виходить з того, що правоздатність:

є природною здатністю людини мати цивільні права та обов’язки;

є безумовною природною правовою якістю людини незалежно від місця її
перебування;

не залежить від життєздатності новонародженого;

є біологічною здатністю людини мати права і обов’язки, що визнається,
гарантується і забезпечується державою;

є рівною для всіх і не допускає градацію за статевими, расовими,
віковими ознаками та ступенем розумового розвитку;

є невідчужуваною. Фізична особа не може відмовитися від правоздатності
або самостійно чи на підставі угоди з іншими особами її обмежити. Стаття
27 ЦК встановлює, що правочини на обмеження можливості фізичної особи
мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки є нікчемними;

допускає обмеження правоздатності громадян України лише на підставі і в
порядку, що передбачені законом. Чинне кримінальне законодавство
передбачає як покарання застосування до винної в скоєні навмисного
злочину таких мір як можливості обіймати певні посади та займаються
певною діяльністю. Кримінально-виконавчим законом при реальності
відбуття призначеного судом покарання передбачені інші обмеження: вибору
місця проживання, свободи пересування тощо;

допускає винятки для виникнення спеціальної чи так званої секундарної
правоздатності. Так державні службовці, прийняті на контрактній основі
на роботу керівники державних підприємств, уповноважені здійснювати
контроль за підприємницькою діяльністю посадовці органів місцевого
самоврядування не можуть займатися підприємництвом;

реалізується у межах, визначених законами. В одних державах дозволено
мати будь-які права, що їх можливо “розумом пізнати”, а в інших – може
встановлюватися їх перелік ;

загалом не передбачає реторсії щодо іноземців;

Як відомо, припиняється правоздатність смертю фізичної особи. У медицині
прийнято розрізняти клінічну і фізичну смерть людини. При останній у
корі головного мозку відбуваються незворотні зміни. Тому момент
припинення правоздатності слід зв’язувати саме із фізичною смертю
людини.

За своїм змістом загальна правоздатність є рівною для всіх осіб і
включає у себе усі права і обов’язки, які можна усвідомити. Тож зміст
правоздатності є категорією абстрактною теж. Але зміст у той же час
детерміновано рядом чинників: майновим станом, розумовими здібностями
особи, іноді фахом і освітою, станом здоров’я. Не випадково, що укладачі
проекту ЦК лише вказали, що у зміст правоздатності входить можливість
посідати усі особисті немайнові права та усі майнові права, зокрема
право приватної власності, право користування житловими приміщеннями,
право на підприємництво, право заповідати і успадковувати, бути стороною
у договорах, а також посідати інші права, якщо вони не суперечать
законам та моральним засадам суспільства.

Спеціальна правоздатність має функціональне призначення і обумовлена
необхідністю набуття людиною певних фізичних чи розумових якостей. Така
правоздатність є так званою секундарною. Її проявами є сімейна шлюбна
правоздатність, що виникає при досягненні певного віку: жінками –17
років; чоловіками – 18 років. Трудова правоздатність виникає за
загальним правилом з 16 років. З дозволу батьків чи піклувальників, а
також за згоди профсоюзного органу – з 15 років. У канікулярний період –
з 14 років. Підприємницька правоздатність за загальним правилом виникає
згідно зі ст. 42 Конституції України та ст. 53 ЦКУ з досягненням
повноліття. Закон зв’язує виникнення підприємницької правоздатності із
наявність повної дієздатності. Вона виникає при вступі у шлюб раніше
досягнення повноліття, що обумовлено потребою зрівняти правове становище
кожного із подружжя. Новелою цивільного права є набуття повної
дієздатності і, відповідно, підприємницької правоздатності через
інститут емансипації.

Повна дієздатність (секундарна підприємницька правоздатність) згідно ст.
53 ЦК України може бути надана особі: які виповнилося 16 років; яка
працює за трудовим договором або бажає займатися підприємництвом;
наявність письмової згоди батьків чи піклувальників; винесення рішення
про це органом опіки і піклування. За відсутності письмової згоди
батьків чи піклувальників неповнолітній має право звернутися у суд із
заявою про надання йому повної дієздатності. Завершальним юридичним
фактом у набутті такої дієздатності є реєстрація в якості підприємця.

Отже для виникнення підприємницької правоздатності повинен бути
юридичний склад. З огляду на це не є зовсім коректною вказівка на те, що
вона може бути набута у судовому порядку (ч. 2 ст. 53 ЦКУ). Якщо
неповнолітній отримав дозвіл на надання йому повної дієздатності. Але не
зареєструвався як підприємець, то повна дієздатність у нього не настає.

Крім цього, перепоною для цього може бути відсутність процесуальної
правоздатності, яка за загальним правом теж виникає з досягненням
повноліття. До цього моменту процесуальні інтереси неповнолітніх
здебільшого представляють їх законні представники чи піклувальники.
Співпадання в одній особі піклувальника, що дає письмову згоду для
набуття повної дієздатності та повинен представляти процесуальні
інтереси у суді з цього приводу є перепоною для реалізації цього права
взагалі. Правда закон надає право неповнолітнім і малолітнім певну
процесуальну правоздатність щодо захисту своїх немайнових прав. Тому це
є виключення із загального порядку підстав появи процесуальної
правоздатності.

Доволі цікавим є також визнання певних прав за неіснуючими ще чи вже
суб’єктами. Наприклад, за ще ненародженою але зачатою батьком дитиною
після його смерті визнається право на спадкування, право на
відшкодування заподіяного смертю годувальника збитку, право на отримання
житлової площі з урахування інтересів майбутньої дитини.

Такі випадки є проявом названої нами фантомної правоздатності. Загалом
введення нових правових категорій у право є досить делікатною справою, і
це необхідно добре аргументувати. Спробуємо зробити це ми. Так, у праві
вже давно відзначаються ситуації збереження чи резервування права за ще
не народженою чи вже померлою людиною. Визнавати їх суб’єктами права ми
не можемо. Але як тоді пояснити з теоретичної точки зору право на
отримання житлової площі на ще ненароджену дитину чи збереження за нею
права успадкувати майно померлого до її народження батька (ст. 529 ЦК
Української РСР 1963р., ст.1266 ЦКУ)?

Фантомна правоздатність не пов’язується з суб’єктом, а з необхідність
забезпечити гідні людини умови чи його значущістю для людства. Тож
випадки настання фантомної правоздатності, особливо стосовно права на
творчість, є досить обмеженими. Фантомна правоздатність – право
неіснуючого суб’єкта бути носієм певних правомочностей за передбачених
законом умов. Така правоздатність характеризується такими властивостями:
виникає лише на підставі вказівки закону; реалізується в рамках закону і
за наявності передбачених законом юридичних фактів; не пов’язується із
наявним суб’єктом права; забезпечена юридичними можливостями її
реалізації.

Заслуговує з огляду на запропонований виділ видів цивільної
правоздатності обґрунтування можливості визнання обмеженої
правоздатності. Згідно зі ст. 55 КК України суд може строком до 5 років
заборонити обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і тим
самим обмежити цивільну правоздатність. З одного боку вироком суду
обмежуються, по суті, наявні суб’єктивні права і така заборона
стосується саме їх. З іншого – особа може суміщати посади чи одночасно
працювати у декількох працедавців. Тоді вироком суду обмежуються і
правоздатність. Правоздатність особи обмежується в разі реального
виконання вироку суду щодо позбавлення волі на період відбування
покарання. Таким чином обмеження правоздатності так чи інакше зв’язане
із обмеженням свободи особистості. Таке обмеження може бути здійснене на
основі закону через конструкцію спеціального правового статусу фізичної
особи. Воно може бути здійснене й судом як засіб превенції проти
учинення особою нових правопорушень до тих пір коли в межах
встановленого законом строку і визначеного судом строку для певної особи
буде вироком встановлене обмеження цих прав.

z

|

?????????5?Потребує теоретичного осмислення обмеження правоздатності при
конкуренції інтересів. Так згідно ст. 42 Конституції України, ст. 2
Закону України “Про підприємництво”, та інших спеціальних законів
державні посадовці не мають права займатися підприємницькою діяльністю.
З набуттям статусу державного службовця тим самим і, по суті,
обмежується на підставі закону підприємницька правоздатність.
Конкуренція видів діяльності і встановлена законом неможливість їх
суміщення призводить до необхідності обмеження правоздатності на період
займання відповідної, вказаної законом посади чи зайняття діяльністю. У
той же час, в ряді випадків суміщення конкуруючих видів діяльності є
запорукою фаховості одного з них. Так, доволі складно викладачу, котрий
не обізнаний з практикою організації і ведення бізнесу, пояснити його
особливості. Якщо цей викладач формально обіймає посаду державного
службовця, наприклад співробітника органів внутрішніх справ, СБУ,
податкової служби тощо, то пізнати ці особливості він може лише через
стажування у відповідних практичних підрозділах цих же органів. Уявити
собі ситуацію, коли стажування може бути проведене у суб’єктів
підприємництва вкрай важко. Здебільшого такий викладач приречений
викладати те, чого добре сам не знає із середини. Наслідок – теорія і
практика йдуть різними шляхами, а випускник знає теорію, але не знає
добре практику підприємництва. Іншими словами, це все рівно, що дати
диплом медика-хірурга, людині що ні разу за роки навчання не провела
операції.

Закон встановлює обмеження сімейної правоздатності щодо певних осіб. Її
не мають особи, котрі у встановленому порядку визнані судом
недієздатними. У даному випадку цікавим є те, що якщо за загальним
правилом правоздатність є основою для виникнення дієздатності. То у
даному випадку все навпаки: дієздатність є умовою для виникнення
сімейної правоздатності. Тому, якщо визнана недієздатною особа
вилікується то з відміною рішення суду про визнання її недієздатною вона
набуде здатності вступити у шлюб і створити сім’ю.

Судове обмеження у правоздатності за своїм змістом є ширше ніж заборони
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Обмежуються у
правоздатності особи, які за вироком суду відбувають реальне покарання у
вигляді полишення свободи. Вони не можуть самостійно обирати місце свого
проживання, не мають свободи пересування, обмежені в режимі, вибору роду
занять, виді і кількості кореспонденції тощо. Такі обмеження є елементом
змісту покарання і зв’язані все-таки з обмеженням свободи. Як відзначав
І.А.Покровський “гражданское право искони и по самой своей структуре
было правом отдельной человеческой личности, сферой её свободы и
самоопределения …». Отже визнання за людиною свободи набувати та
здійснювати свої права є важливою гарантією її участі в цивільних
правовідносинах. За такої конструкції обмеження в правах здійснюється на
основі імперативних норм права і є обмеженням свободи в
природно-правовому знасенні та обмеженням суб’єктивного права в певних
правовідносинах.

Цивільна дієздатність

Дієздатність – конкретна умова участі у цивільних правовідносинах
самостійно. Згідно ч. 1 ст. 30 ЦКУ цивільну дієздатність має фізична
особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати. Таким
чином цивільна дієздатність зв’язується із якістю психомоторної
діяльності й зокрема з психічним станом людини. Лише здатна
усвідомлювати значення своїх дій людина може належним чином здійснювати
свої права та виконувати взяті юридичні обов’язки. Здатність адекватно
оцінювати певну ситуацію, можливий за неї юридичний факт також залежить
від простого життєвого досвіду, який здобувається з віком та станом
психічного здоров’я. Отже цивільна дієздатність залежить від
інтелектуальних здатностей людини: моделювати цю поведінку, передбачати
її правові наслідки, адекватними засобами виявляти і оформляти
волевиявлення.

За такої моделі у дієздатності просліджується декілька моментів:

евристичний – здатність усвідомлювати значення своїх дій через наявність
певних навиків, знань та досвіду;

психологічний – здатність керувати своїми діями;

юридичний – здатність набувати суб’єктивних прав та юридичних
обов’язків.

У п. 2 ч. 1 ст. 30 ЦКУ встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної
особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і
самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для
себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести
відповідальність у разі невиконання. Варто зазначити, що у порівнянні із
легальним визначенням цивільної дієздатності у ст.11 ЦК УРСР (здатність
своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні
обов’язки) ця конструкція є ускладненою і більш повною. Воно дає
можливість усередині цивільної дієздатності виділити її окремі елементи:

правонабувальна здатність – здатність фізичної особи своїми діями
набувати цивільних права і створювати цивільні обов’язки. Мова йде про
набуття як суб’єктивних прав та юридичних обов’язків так і правових
статусів: автора, зарученого, одруженого, батька, підприємця, почесних і
академічних звань тощо;

правоздійснювальна або правовиконавча здатність – здатність самостійно
здійснювати цивільні права та виконувати обов’язки;

праворозпорядча здатність – здатність своїми діями розпоряджатися
належними особі правами, наприклад відчужувати майнові права
інтелектуальної власності іншим особам на підставі виключного
ліцензійного договору;

деліктоздатність – здатність відповідати за порушення цивільних
юридичних обов’язків;

тестаментоздатність – здатність складати заповіт і бути спадкоємцем;

трансдієздатність – здатність бути представником тих, кого особа повинна
представляти у силу закону. Або може представляти у силу договору чи
адміністративного акту або судового рішення;

бізнес дієздатність – здатність бути учасником підприємницьких
правовідносин і зокрема набувати права і обов’язки підприємця.

Варто зазначити, що перших три елементи складають узагальнену
правомочність – правочиноздатність – здатність своїми діями створювати,
змінювати та припинювати цивільні права і юридичні обов’язки.

Як і правоздатність цивільна дієздатність за загальним правилом є рівною
для умовно рівних за здатністю усвідомлювати значення своїх дій і
керувати ними фізичних осіб. Такий висновок зроблено на підставі аналізу
змісту ч. 2 ст. 30 ЦКУ де встановлено, що обсяг цивільної дієздатності
фізичної особи встановлюється ЦКУ і може бути обмежений виключно у
випадках і в порядку, встановлених законом. Крім цього таке правило дає
підставу для виділення інших видів приватної дієздатності: сімейної,
житлової, трудової, земельної, господарчої тощо. Фактично цим звужене
раніше більш широке тлумачення цивільної дієздатності.

Загалом прийнято розрізняти зміст цивільної дієздатності. Він при повній
дієздатності максимально наближується до змісту цивільної
правоздатності. Але в силу обмеженості людини у ресурсах, часі, житті
ніколи не може абстрактна можливість до правомочності збігтися з реально
наявними цивільними правами і цивільними обов’язками. Принцип розумності
здійснення своїх прав тим більше є тому перепоною. До того законодавство
встановлює певні обмеження. Навіть найбагатша у світі людина не може
придбати у власність цілу країну.

Отже правоздатність і дієздатність тісно зв’язані між собою. Але якщо
зміст першої становлять абстрактні права і обов’язки, то зміст другої –
лише ті які особа відповідно до її здатності усвідомлювати значення свої
дій і ними керувати може самостійно придбати. Здебільше цивільна
дієздатність – реалізована через певні юридичні факти цивільна
правоздатність. Як ми вже зазначали виключення становлять природні права
людини, які є одночасно змістом цивільної правоздатності і суб’єктивним
правом. Схема

Література

Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. М., 1950, Советское
гражданское право. Субъекты гражданского права. М., 1984, Цивільне право
України: Підручник: У 2-х кн.

О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери,
Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком Інтер, 2002, Гражданское право: В 2 т.
Том І: Учебник /Отв. ред. проф. Е.А.Суханов. –2-е изд. перераб. и доп.
М.: Изд-во БЕК, 2002;

Гражданское право. Часть І. Учебник/ Под ред. Ю.К.Толстого,
А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996.;

Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. М., Статут, 1998,
353с.,

Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів
юридичних спеціальностей вищих закладів освіти

Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н.
Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000.,

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва,
А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком
Інтер, 2002,

Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. М., 1998, -С.309

Варто зазначити, що знання психологічних особливостей людини має
вельми суттєве значення у професійній діяльності юриста і дозволяє
впливати на людину у потрібному напрямку: розговорити, отримати
необхідну інформацію, сформувати певну позицію, домогтися відходу від
хибної позиції тошо. У зв’язку з цим варто звернутися до тестів
особистості. Вони дозволять сформувати лінію поведінки при спілкування з
конкретною особою.

Тестів сьогодні доволі багато, але не втратив свого значення тест
Піфагора.

3

10

5

Похожие записи