Реферат на тему:

Види мита та їх характеристика.

Особливі режими митного оформлення

Мито — це непрямий податок, який стягується з товарів (інших
предметів), які переміщуються через митний кордон України, тобто
ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. Механізм оподаткування
митом наведений на схемі 1, 2:

Схема 1

Структурно — логічна схема мита

Структурно — логічна схема мита

ФВ — фактурна вартість;

ТВ — транспортні витрати;

СП — страхові послуги;

Ві — витрати інші (навантаження, розвантаження, інші витрати, понесені
платником до перетину митного кордону, перераховані за офіційним курсом
НБУ).

Схема 2

Структурно — логічна схема платників мита

Юридичні або фізичні особи здійснюють операції по імпорту та експорту
товарів (робіт, послуг). Кожна угода по імпорту або експорту передбачає
укладання договору (контракту), у якому обов’язково відображається ціна
і загальна вартість товару на підставі рахунку — фактури. Фактурна
вартість — це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті
або повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів та
зазначається в рахунку — фактурі (рахунку — проформі для договору міни)
відповідно до умов зовнішньоторговельної угоди купівлі — продажу або
міни.

Об’єктом оподаткування митом є митна вартість або фізична одиниця
товару, що імпортується. Митна вартість товару — це сума, яку фактично
сплачено, або яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного
кордону держави (тобто, коли, всі належні формальності щодо ввезення
товару в країну чи його вивезення з неї виконані).

Механізм обчислення та сплати мита включає в себе
декілька етапів (схема 3 ):

Схема 3

Механізм обчислення та сплати мита

Відмінності між фактурною вартістю та митною вартістю (схема 4)
полягають у тому, що фактурна вартість складається з ціни товару, яка
відображена в рахунку — фактурі іноземного контрагента або у договорі
(контракті), а при обчисленні митної вартості, до неї включається ціна
товару, відображена у рахунку — фактурі (фактурна вартість), а також
фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на
транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та
страхування до пункту перетину митного кордону України (комісійні та
брокерські послуги).

Схема 4

Визначення митної вартості товарів, що імпортуються

При визначенні ціни придбання товарів необхідно також врахувати базові
умови поставки, які використовуються залежно від способу перевезення
товару (перевезення морським транспортом; перевезення залізницею; усі
види перевезень) і визначені міжнародними правилами по тлумаченню
термінів «Інкотермс» від 01.01.90р. № 23.

У випадку невідповідності вартості товарів та інших предметів митна
вартість визначається відповідно до наведених положень. А якщо неможливо
перевірити її обчислення, митні органи України визначають митну вартість
на основі ціни на ідентичні товари та предмети, що діють у провідних
країнах-експортерах зазначених товарів та предметів. ,

При визначенні митної вартості іноземна валюта перераховується у гривні
за офіційним курсом НБУ на дату оформлення вантажно — митної декларації
(ВМД).

Митний збір — це вид митних платежів, що підлягають сплаті до бюджету
громадянами, які є суб’єктами зовнішньо — економічної діяльності за
роботу, виконану по відношенню до них митними органами.

Платником митного збору є юридична чи фізична особа, що здійснює митне
оформлення.

Порядок стягнення митних зборів наведено на схемі 5:

Схема 5

Порядок стягнення митних зборів

Порядок нарахування та справляння податку на додану вартість та
акцизного збору при митному оформленні імпортних предметів наступний:

1. При ввезенні (пересиланні) на митну територію України предметів або
товарів на суму, що перевищує еквівалент 1400 доларів США, розмір
податку на додану вартість нараховується за формулами:

на предмети (товари), які обкладаються лише митом:

де М-сума мита;

МВ — митна вартість;

на предмети чи товари, які підлягають обкладенню митом та при
митному оформленні, яких справляються митні збори (транспортні засоби):

де Мз — митний збір;

на предмети чи товари, які підлягають обкладенню акцизним збором:

де Аз — акцизний збір;

— у разі ввезення на митну територію України транспортних
засобів, які підлягають обкладенню митом та акцизним збором:

2. Акцизний збір на підакцизні предмети чи товари, що ввозяться на митну
територію України, нараховується за відповідними ставками згідно чинного
законодавства:

на предмети, які не обкладаються митом:

на предмети чи товари, які підлягають обкладенню митом:

— на транспортні засоби та запасні частини до них, що ввозяться на митну
територію України (крім країн — учасниць СНД):

на транспортні засоби та запасні частини до них, вироблені країнами СНД:

А — ставка акцизного збору.

Митне оформлення — виконання митним органом дій (процедур), які
пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і
мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і
транспортних засобів;

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час
митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через
митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а
також статистичного обліку ввезення на митну територію України,
вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і
транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами
митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних
декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного
оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом
Міністрів України.

Митний режим — це сукупність норм, що встановлені законами з питань
митної справи й залежно від заявленої мети переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок
такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Декларант самостійно обирає митний режим, у який розміщуються товари,
відповідно до мети їх переміщення через митний кордон України, і на
підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного
контролю й митного оформлення (стаття 186 Митного кодексу України).
Зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних
процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог законодавства щодо
тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для
здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідних
документів, що підтверджують заявлений режим.

Митним кодексом України передбачено застосування таких митних режимів:

• імпорту;

• експорту;

• транзиту;

• тимчасового ввезення (вивезення);

• митного складу;

• реімпорту;

• реекспорту;

• спеціальної митної зони;

• магазину безмитної торгівлі;

• переробки на митній території України;

• переробки за межами митної території України;

• знищення або руйнування;

• відмови на користь держави.

Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну
територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування
на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних
обмежень (стаття 188 Митного кодексу України).

Цей митний режим застосовується до товарів, що ввозяться в Україну на
підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу,
про здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, до товарів що
використовуються для взаєморозрахунків під час проведення операцій з
давальницькою сировиною, до товарів, що ввозяться для формування
статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями або ввозяться на
підставі договорів про спільну інвестиційну діяльність, а також в інших
передбачених законодавством випадках. При здійсненні бартерних
(товарообмінних) операцій оформленню в митному режимі імпорту підлягає
імпортна частина товарів, що надходять в Україну за бартерним договором
(контрактом).

Розміщення товарів у митний режим імпорту передбачає:

• подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови
ввезення товарів на митну територію України (оформлення товарів
здійснюється з використанням ВМД ІМ 40);

• сплату податків і зборів, якими товари обкладаються відповідно до
законів України під час ввезення на митну територію України;

• дотримання вимог, передбачених законом, щодо застосування заходів
нетарифного регулювання та інших обмежень.

Експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі
митної території України для вільного обігу без зобов’язання про їх
повернення на цю територію та без установлення умов їх використання за
межами митної території України.

Розміщення товарів у митний режим експорту здійснюється декларантами на
підставі договорів (контрактів) купівлі-продажу, про здійснення
бартерних (товарообмінних) операцій, а також інших зовнішньоекономічних
угод, якими передбачено вивезення за межі митної території України
товарів, що належать резидентам України, без їх зворотного ввезення. При
здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій оформленню в цьому
митному режимі підлягає експортна частина товару за зовнішньоекономічним
бартерним (товарообмінним) договором (контрактом).

Вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі
експорту передбачає:

• подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови
вивезення товарів за межі митної території України (оформлення товарів
здійснюється з використанням ВМД ЕК 10);

• сплату встановлених податків і зборів з експортованих товарів;

• дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Транзит — митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби
переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в
межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання
таких товарів і транспортних засобів на митній території України (стаття
200 Митного кодексу України). Цей митний режим використовується в разі
транзитного перевезення товарів через митну територію України. Під час
увезення товарів в Україну в пункті пропуску подається ВМД, оформлена в
митному режимі транзиту (ВМД ТР 80), наявність якої є підставою для
перевезення товарів під митним контролем у митницю призначення в
установлений митницею відправлення строк.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні перебувати в незмінному
стані (винятком є зміни внаслідок природного зношення або втрати за
нормальних умов транспортування та зберігання), не використовуватися на
території України ні з якою іншою метою, крім транзиту, і бути
доставлені в митний орган призначення в строк, визначений митним органом
відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення товарів
виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та
інших умов перевезення. До цього строку не включаються час зберігання
товарів на складах у разі перевантаження з одного виду транспорту на
інший, а також час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами,
дозволених митними органами.

Транзит товарів супроводжується товарно-транспортною накладною,
складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду
транспорту такою накладною може бути:

• авіаційна вантажна накладна (Aіr Waybіll);

• міжнародна автомобільна накладна (CMR);

• накладна СМГС;

• коносамент (Bіll of Ladіng).

Крім цього, транзит товарів може супроводжуватися (за наявності):

• рахунком-фактурою (іnvoіce) або іншим документом, у якому позначено
вартість товару;

• пакувальним листком (специфікацією);

• вантажною відомістю (Cargo Manіfest);

• книжкою МДП (Carnet TІR).

При декларуванні транзитних товарів відповідно до митного законодавства
України митним органам подається ВМД. Декларування ж транзитних товарів,
що переміщуються авіаційним транспортом, здійснюється за авіаційною
вантажною накладною (Aіr Waybіll) та/або вантажною відомістю (Cargo
Manіfest) з поданням митним органам ВМД. У разі транзиту товару в межах
одного пункту пропуску ВМД не подається.

Тимчасове ввезення (вивезення) — митний режим, відповідно до якого
товари можуть увозитися на митну територію України (вивозитися за межі
митної території України) з обов’язковим наступним поверненням цих
товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за
нормальних умов транспортування (стаття 204 Митного кодексу України).

Переміщення товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення)
передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням
підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за
межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які
тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов’язання про їх зворотне вивезення
(увезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення
(вивезення), але не перевищують строків, установлених Митним кодексом
України;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які
тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу компетентного органу на
тимчасове ввезення (вивезення) цих товарів, якщо подання такого дозволу
передбачено законодавством України.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один
рік з дня ввезення їх на митну територію України (вивезення за межі
митної території України). Законодавство України передбачає можливість
продовження за заявою суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності строку
перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) з
урахуванням тривалості господарської, наукової, гуманітарної та інших
видів діяльності, яка здійснюється з використанням цих товарів.

До закінчення строку тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала
зобов’язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у
митному режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

1) вивезти (увезти) ці товари згідно із зобов’язанням, наданим митному
органу;

2) або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо цих
товарів з додержанням вимог Митного кодексу України та інших
законодавчих актів України.

Стаття 206 Митного кодексу України визначає вичерпний перелік товарів,
щодо яких допускається надання дозволу на тимчасове ввезення (вивезення)
з умовним повним звільненням від оподаткування. Дозвіл на тимчасове
ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної
території України) під зобов’язання про зворотне вивезення (увезення)
може бути наданий щодо:

• товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках,
ярмарках, конференціях чи інших подібних заходах;

• професійного обладнання, необхідного особам, що прибувають в Україну
(виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів
або передач для засобів масової інформації чи зйомки фільмів;

• контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що
ввозяться (вивозяться) у зв’язку з якою-небудь комерційною операцією,
але ввезення яких саме по собі не є комерційною операцією;

• зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони
залишаються власністю особи, яка перебуває або проживає за межами
території тимчасового ввезення, і їх використання на території України
не має комерційного характеру;

• товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями,
тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення
дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках
навчальної, наукової або культурної діяльності;

• особистих речей пасажирів, а також товарів, що ввозяться для
спортивних цілей;

• матеріалів для реклами й туризму;

• транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення
пасажирів і товарів через митний кордон України.

• морських і річкових суден, інших плавучих засобів та повітряних суден,
які ввозяться з метою ремонту, устаткування та матеріалів, призначених
нерезидентами для будівництва та ремонту морських і річкових суден,
інших плавучих засобів та повітряних суден.

Митний склад — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної
території України товари зберігаються під митним контролем без
справляння податків і зборів та без застосування заходів нетарифного
регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що
вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним
контролем після митного оформлення митними органами до фактичного
вивезення за межі митної території України (стаття 212 Митного кодексу
України).

Для зберігання товарів у митному режимі митного складу використовуються
спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики — митні
ліцензійні склади. Такі склади належать суб’єктам господарської
діяльності, що надають послуги зі зберігання товарів, які перебувають
під митним контролем, і мають на те відповідну ліцензію відповідно до
Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
та Ліцензійних умов.

Розміщення товарів на митний ліцензійний склад здійснюється на підставі
договору зберігання, укладеного між суб’єктом зовнішньоекономічної
діяльності й власником складу, а також зовнішньоекономічного договору,
товаросупровідних та інших необхідних документів.

Товари (крім підакцизних), увезені на митну територію України, можуть
зберігатися на митному ліцензійному складі строком до трьох років. Строк
зберігання підакцизних товарів, увезених із-за меж митної території
України (крім товарів, заборонених до розміщення на митних ліцензійних
складах), не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей
митний режим.

По закінченні строку зберігання ввезених із-за меж митної території
України товарів на митному ліцензійному складі вони повинні бути
заявлені до іншого митного режиму.

Товари, що вивозяться за межі України та розміщуються на митному
ліцензійному складі, можуть зберігатися в митному режимі митного складу
протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. До закінчення
цього строку такі товари повинні бути вивезені за межі митної території
України.

Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з
України та вивезені за межі митної території України згідно з митним
режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк
увозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території
(стаття 190 Митного кодексу України).

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України в митному
режимі реімпорту, якщо вони:

• походять з митної території України;

• увозяться на митну територію України не пізніше ніж через 1 рік після
їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

• не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку;

• увозяться у тому ж стані, у якому вони перебували на момент вивезення
(експорту), крім змін унаслідок природного зношення або втрат за
нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків,
що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оформлення митним органом товарів у митному режимі реімпорту можливе
лише за умови, що товари, заявлені в митний режим реімпорту, можуть бути
ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами. У разі
реімпорту товарів протягом одного року стаття 193 Митного кодексу
України передбачає повернення власникам товарів або вповноваженим ними
особам сум вивізного мита, сплачених при експорті товарів, за їх заявою.

Товари, що реімпортуються, підлягають санітарно-епідеміологічному,
ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю,
контролю за переміщенням культурних цінностей тощо. Заходи нетарифного
регулювання імпорту до товарів, що реімпортуються, не застосовуються,
якщо інше не передбачено законодавством.

Реекспорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з
інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з
моменту їх увезення на митну територію України вивозяться з цієї
території в митному режимі експорту (стаття 196 Митного кодексу
України).

Цей митний режим застосовується виключно до товарів, що походять з інших
країн. Митним кодексом України встановлено, що товари можуть вивозитися
за межі митної території України в митному режимі реекспорту, якщо:

1) митному органу подано дозвіл уповноваженого Кабінетом Міністрів
України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України,
укладеним у встановленому законом порядку, на реекспорт товарів;

2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, у якому вони
перебували на момент увезення на митну територію України, крім змін
унаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов
транспортування та зберігання;

3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України
з метою одержання прибутку;

4) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше ніж через один рік
з дня їх увезення на митну територію України.

Звільнення від оподаткування товарів, що реекспортуються, регулюється
виключно податковими законами України. До таких товарів також не
застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених
законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 № 1211
“Деякі питання реекспорту товарів” Мінекономіки України вповноважено
видавати дозволи на реекспорт товарів, переліки яких оприлюднюються цим
Міністерством, а саме товарів:

• походженням з України, що здійснюється з території інших країн
відповідно до міжнародних договорів України;

• походженням з інших країн, що здійснюється за межі митної території
України.

Дозволи Мінекономіки на реекспорт товарів іноземного походження, раніше
ввезених в рамках угод про вільну торгівлю, надаються за умови
надходження від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України
письмової згоди на здійснення такої операції уповноваженого органу
держави походження цих товарів, якщо цього вимагають відповідні
міжнародні договори України (розпорядження Кабінету Міністрів України
від 13.04.05 № 97-р).

Спеціальна митна зона — це митний режим, відповідно до якого до товарів,
які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних)
економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів,
які вивозяться з територій таких зон за межі митної території України,
не застосовуються заходи тарифного й нетарифного регулювання, якщо інше
не передбачено законом (стаття 217 Митного кодексу України).

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких
запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей
оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон,
розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території
України. Ввезення на митну територію України цих товарів у незмінному
стані або товарів, повністю вироблених, достатньо перероблених або
оброблених у таких зонах, здійснюється в режимі імпорту (Із
доповненнями, внесеними згідно із законами України від 23.12.2004 р. №
2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV)

Створюються спеціальні митні зони шляхом прийняття окремого закону для
кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території,
строку, на який вона створюється, та особливостей застосування
законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги
щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до
ввезення в таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами в
межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи
спеціальної митної зони та обов’язки органів управління зони з виконання
вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Відмова на користь держави — митний режим, відповідно до якого власник
відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без
будь-яких умов на свою користь. У митному режимі відмови на користь
держави на товари не нараховуються податки й збори, до товарів не
застосовуються заходи нетарифного регулювання (стаття 246 Митного
кодексу України).

Порядок надання митним органом дозволу на відмову на користь держави від
товарів, що перебувають під митним контролем, затверджено постановою
Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1955. Цей порядок також
визначив перелік товарів, що не можуть бути поміщені в митний режим
відмови на користь держави. До таких товарів належать:

• товари, заборонені до ввезення в Україну, вивезення з України та
транзиту через її митну територію;

• товари, що не перебувають на митній території України;

• товари, строк зберігання або використання яких закінчився;

• товари, що потребують особливих умов зберігання у разі, — якщо митний
орган не має можливості забезпечити такі умови;

• товари, щодо яких не здійснено встановлених у статті 27 Митного
кодексу України видів контролю (якщо вони підлягають цим видам
контролю);

• товари, вилучені митними органами відповідно до Митного кодексу
України;

• ядерні матеріали, радіоактивні та небезпечні відходи, особливо
небезпечні хімічні речовини, отруйні речовини;

• товари, витрати на зберігання та реалізацію яких перевищуватимуть суму
надходжень від їх продажу.

Товари, щодо яких надано дозвіл, зберігаються на складах митних органів
з дати їх оформлення в митному режимі відмови на користь держави до
моменту розпорядження цими товарами.

Відповідно до статті 187 Митного кодексу України й з метою реалізації
положень статті 246 Митного кодексу України наказом Держмитслужби
України від 24.12.2003 № 906 затверджено Порядок застосування митного
режиму відмови на користь держави до товарів, що перебувають під митним
контролем.

Умовою поміщення товарів у митний режим відмови на користь держави є
дозвіл митного органу. У разі прийняття власником товарів, що
перебувають під митним контролем на митній території України, рішення
про відмову від цих товарів на користь держави дозвіл на поміщення цих
товарів у митний режим відмови на користь держави надається начальником
або вповноваженою посадовою особою митного органу, у зоні діяльності
якого перебувають товари, на підставі письмової заяви власника товарів,
поданої за формою, наведеною в додатку до Порядку. Власник подає митному
органу разом із заявою копії таких документів:

• що засвідчують право заявника розпоряджатися товарами;

• дозволів, виданих іншими органами державної влади, що здійснюють
відповідно до їх компетенції контроль під час переміщення товарів через
митний кордон України;

• товаротранспортних та інших товаросупровідних.

Для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів у митному
режимі відмови на користь держави їх власник або вповноважена ним особа
доставляє товари на склад митного органу в строк, що не перевищує трьох
діб з дня отримання дозволу на поміщення товарів у митний режим відмови
на користь держави. Цей дозвіл є підставою для поміщення товарів на
склад митного органу. Оформлення ВМД може бути завершене за умови
поставлення на облік цих товарів митним органом, який провів їх митне
оформлення.

Митне оформлення товарів, що ввезені на митну територію України й
перебувають під митним контролем, у митному режимі відмови на користь
держави здійснюється без нарахування податків і зборів та без
застосування заходів нетарифного регулювання. Товари, у поміщенні яких у
митний режим відмови на користь держави було відмовлено, повинні бути
оформлені в іншому митному режимі або вивезені за межі митної території
України.

Використана література

Конституція України. – К., 1996.

Митний кодекс України (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами
України).

Украинская таможня, справочник – 95, составление и общая редакция М.С.
Муравьева, изд. «Либра», Киев, 1995г.

PAGE

PAGE 14

Ставки

Об’єкт оподаткування

Платники

Юридичні особи; Фізичні особи

У відсотках до митної вартості

(адвалорне мито);

Тверда ставка на одиницю товару

(специфічне мито)

Митна вартість товару

Митні збори

ФВ+ТВ+СП+ВІ

Мито

Юридичні особи

Які здійснюють переміщення товарів через митний кордон

Платники мита

Фізичні особи

Механізм нарахування та сплати мита

порядок визначення митної вартості товару

порядок визначення країни походження

порядок визначення товарної групи товару, що імпортується

порядок обчислення та сплати мита

порядок застосування пільг

Ціна придбання товарів

Митна вартість товарів

Витрати на транспортування, страхування до пункту перетину митного
кордону України

Комісійні та брокерські витрати

Плата за використання об’єктів інтелектуальної власності

Митні збори

За кожну вантажно — митну декларацію

За митне оформлення товарів

За перебування під митним наглядом

Похожие записи