Глава 32. Управління зовнішньоекономічною діяльністю

§ 1. Організаційно-правові засади управління зовнішньоекономічною
діяльністю

Проблеми розвитку ринкових відносин в економіці України, лібералізації
зовнішньоекономічної діяльності, формування законодавства, спрямованого
на захист економічного суверенітету та економічної безпеки, забезпечення
захисту прав громадян, господарюючих суб’єктів і державних органів
постійно перебувають у центрі уваги держави.

Відповідно до ст. 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність
України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки
шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами
міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами
міжнародного права.

З метою забезпечення всебічного розвитку на взаємовигідній основі
економічних відносин з іншими державами в Україні здійснюється правове
регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи
зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво,
спеціалізацію і кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки,
економічні зв’язки у сфері будівництва, транспорту, експедиторських,
страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій,
надання різних послуг. Засади зовнішньоекономічної діяльності
визначаються виключно законами України (п. 9 ст. 92 Конституції
України), а організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної
діяльності України Кабінет Міністрів України (п. 8 ст. 116 Конституції
України).

Правові, економічні та організаційні засади зовнішньоекономічної
діяльності визначені в Законі України від 16 квітня 1991 р. «Про
зовнішньоекономічну діяльність» і одержали розвиток у деяких інших
законодавчих актах. Головними у зовнішньоекономічній діяльності є
принципи: суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності; свободи зовнішньоекономічного підприємництва; юридичної
рівності і недискримінації; верховенства закону; захисту інтересів
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; еквівалентності обміну,
недопустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. Законом також
були визначені: суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та їх право на
її здійснення; види зовнішньоекономічної діяльності та засади її
державного регулювання; спеціальні правові режими зовнішньоекономічної
діяльності; основи економічних відносин України з іншими державами і
міжнародними та міжурядовими організаціями; загальні засади
відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Прийняття цього Закону створило умови для активізації зв’язків
української економіки зі світовим господарством, забезпечення захисту
прав громадян, господарюючих суб’єктів та державних органів і додержання
ними законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. При цьому є
всі підстави говорити про те, що у цій сфері державної діяльності
постійно провадиться інтенсивна робота, а її параметри охоплюють
економічні взаємовідносини практично з усіма країнами світу.

§ 2. Органи управління зовнішньоекономічною діяльністю

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є
Верховна Рада, Кабінет Міністрів України, Нацбанк України, Міністерство
економіки України (далі —Мінекономіки), Державна митна служба та
Антимонопольний комітет України.

Спеціальним галузевим органом управління цією сферою діяльності є
Мінекономіки. Він діє на підставі Положення про нього, яке було
затверджено Указом Президента України від 23 жовтня 2001 р. Свою роботу
воно будує, керуючись вимогами законодавства України про
зовнішньоекономічну діяльність.

Основні завдання Мінекономіки у сфері зовнішньоекономічної діяльності
пов’язані з забезпеченням проведення єдиної зовнішньоекономічної
політики, державної економічної політики щодо інтеграції України у
світову економіку, здійсненням економічного та соціального
співробітництва з європейськими співтовариствами (Європейським Союзом).
Відповідно до покладених на нього завдань Мінекономіки забезпечує
реалізацію державної зовнішньоекономічної політики, розробляє концепцію
та стратегію розвитку зовнішньоекономічного потенціалу України,
механізмів державного регулювання зовнішніх економічних зв’язків;
аналізує стан і прогнозує тенденції розвитку вітчизняних товарних ринків
та вплив на них світового ринку; проводить постійний моніторинг розвитку
зовнішньоекономічних зв’язків, аналізує ефективність експорту та імпорту
товарів (робіт, послуг), розробляє та забезпечує реалізацію заходів щодо
розвитку і поліпшення структури експорту та імпорту; розробляє
рекомендації для відповідних галузей економіки з урахуванням
кон’юнктурних змін світового ринку; бере участь у складанні
зовнішньоторговельного і платіжного балансів; готує пропозиції та
здійснює заходи щодо встановлення системи тарифного та нетарифного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, обліку (реєстрації) окремих
видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності; виконує
регуляторні та реєстраційно-дозвільні функції у сфері експорту, імпорту
товарів, робіт, послуг, здійснює відповідно до законодавства
ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, певних видів господарської
діяльності; визначає відповідно до законодавства рівень індикативних цін
та публікує їх перелік.

Мінекономіки веде облік іноземних компаній, які застосовують щодо
України обмежувальну ділову практику або несумлінно виконують
зобов’язання перед Україною та українськими партнерами; виявляє та
розслідує факти застосування або загрози застосування органами іноземних
держав, економічними угрупованнями або митними союзами до товарів,
походженням з України, антидемпінгових та компенсаційних заходів; вживає
заходів щодо врегулювання торговельних спорів та захисту інтересів
суб’єктів господарювання України в антидемпінгових, антисубсидиційних та
спеціальних розслідуваннях; проводить у встановленому порядку
антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування, готує
пропозиції щодо застосування односторонніх обмежень імпорту відповідно
до норм та принципів Світової організації торгівлі (СОТ). У межах своїх
повноважень Мінекономіки виконує комплекс робіт щодо забезпечення
входження України у світовий економічний простір шляхом налагодження
співробітництва з СОТ, Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком
реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та
розвитку. Європейською економічною комісією, європейськими
співтовариствами (Європейським Союзом), Організацією
Північно-Атлантичного Договору (НАТО), іншими міжнародними
організаціями, співтовариствами, союзами, об’єднаннями; вносить
пропозиції Кабінету Міністрів України щодо вирішення в установленому
порядку питань участі України у відповідних міждержавних і регіональних
організаціях, а також щодо призначення представників України у цих
організаціях; забезпечує в межах своїх повноважень представництво
України в ГАТТ/СОТ і ЮНКТАД та інших міжнародних організаціях.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
Мінекономіки застосовує до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
спеціальні санкції, передбачені ст. 37 цього Закону-тимчасове припинення
зовнішньоекономічної діяльності або індивідуальний режим ліцензування
операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Застосування
спеціальних санкцій здійснюється згідно з Положенням «Про порядок
застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальних
санкцій — тимчасового припинення ЗЕД і застосування індивідуального
режиму ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері
зовнішньоекономічних відносин і валютного регулювання», затвердженим
наказом МЗЕЗторгу України від 5 червня 1995 р. (зі змінами і
доповненнями), та деякими іншими актами, що регулюють процедуру
застосування спеціальних санкцій.

Законом України від 22 грудня 1998 р. «Про внесення змін до Закону
України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачені заходи України
у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних
союзів або економічних угруповань і заходи проти недобросовісної
конкуренції та зростання імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної
діяльності.

Мінекономіки здійснює у встановленому порядку реєстрацію представництв
іноземних суб’єктів господарської діяльності та узагальнює інформацію
про їх діяльність; проводить акредитацію іноземного персоналу,
організацій, що забезпечують реалізацію проектів і програм міжнародної
технічної допомоги в Україні, видає свідоцтва, інші документи, які
підтверджують пільги, привілеї та імунітети, визначені законодавством і
міжнародними договорами України щодо такого персоналу та організацій, в
тому числі податкові, митні та інші пільги щодо обладнання, матеріалів
та іншого майна, яке надходить у рамках такого співробітництва;
організовує роботу торговельно-економічних місій у державі перебування.
Керівника місії, його заступників призначає на посаду та звільняє з
посади Міністр зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України за
погодженням з Міністром закордонних справ України, інших співробітників
— без погодження.

Торговельно-економічна місія підпорядковується главі дипломатичного
представництва, який здійснює контроль за її роботою, а Мінекономіки
організовує її роботу. У своїй діяльності місія керується міжнародними
договорами України, Конституцією та законами України, іншими актами
законодавства України, Положенням «Про торговельно-економічну місію у
складі дипломатичного представництва України за кордоном», затвердженим
Указом Президента України від 30 квітня 1994 p., а також вказівками
Мінекономіки та МЗС України.

Торговельно-економічна місія у державі перебування виконує завдання по
захисту економічних інтересів України та прав суб’єктів підприємницької
діяльності України у державі перебування, сприяє розвиткові
торговельно-економічних зв’язків України, залученню інвестицій,
інформуванню Мінекономіки, МЗС та інших центральних органів України про
цінову, податкову, тарифну політику, яку проводить держава перебування
стосовно товарів, що експортуються з України; готує висновки щодо
доцільності імпорту товарів та послуг, залучення кредитів із держави
перебування тощо.

Для виконання цих завдань торговельно-економічна місія вивчає загальний
стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків,
технічний рівень виробництва і рівень якості продукції, кон’юнктуру
ринку товарів і послуг держави перебування та інформує про це
зацікавлені органи виконавчої влади, установи і організації України;
здійснює заходи щодо захисту інтересів України, прав та законних
інтересів суб’єктів підприємницької діяльності України у державі
перебування; надає їм допомогу в організації, участі та проведенні у
державі перебування торговельно-промислових, науково-технічних виставок,
ярмарок; інформує МЗС та Мінекономіки про додержання суб’єктами
підприємницької діяльності держави перебування зобов’язань за
міжнародними договорами України та ін.

Торговельно-економічна місія бере участь у роботі міжнародних
економічних організацій та їх органів з питань торговельно-економічного
і науково-технічного співробітництва, аналізує та узагальнює одержану
інформацію.

Керівник торговельно-економічної місії за посадою є радником-посланником
або радником дипломатичного представництва. Він несе персональну
відповідальність за виконання покладених на торговельно-економічну місію
завдань і функцій. За відповідним рішенням на співробітників такої місії
може бути покладено виконання їх службових обов’язків у двох і більше
державах.

§ 3. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності в КпАП прямо не передбачена, але низка
статей КпАП має безпосереднє відношення до цієї діяльності. Серед таких
можна назвати: порушення правил про валютні операції (ст. 162),
віднесене до сфери фінансів; порушення митних правил (ст. 208);
порушення встановленого порядку вивезення за межі республіки товарів
народного споживання або інших матеріальних цінностей (ст. 208′);
контрабанду (ст. 209), віднесені до таких, що посягають на встановлений
порядок управління.

Так, порушення правил про валютні операції полягає у незаконних
скуповуваннях, продажу, обміні, використанні валютних цінностей як
засобу платежу або як застави, якщо вартість предмета незаконної
операції не перевищує вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

Див.: Відомості Верхов. Ради Української РСР. 1991. № 29. Ст. 377.

Див.: Офіційний вісник України. 2000. № 43. Ст. 1826.

Див.: Бюл. нормат. актів України. 1995. № 11. С. 66.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1999. № 7. Ст. 49.

Див.: Укази Президента України. К., 1997. Т. 1. С. 246-249.

Похожие записи