Глава 45 Управління юстицією

§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією

Управління юстицією — це діяльність, спрямована на виконання завдань
зміцнення законності, організації захисту прав і законних інтересів
громадян та їх об’єднань, підприємств, установ, організацій і держави.

Однією з особливостей юстиції є багатооб’єктність в цій галузі
управління. До об’єктів юстиції належать судові установи, нотаріальні
контори, органи реєстрації актів громадянського стану, судово-експертні
установи та адвокатура. Всі вони мають різне правове становище,
відрізняються за своїм призначенням і характером компетенції.

Інша особливість юстиції обумовлена попередньою і полягає в
різноманітності форм і методів управління, які застосовуються органами
юстиції.

Так, щодо державних нотаріальних органів та органів реєстрації актів
громадянського стану застосовується метод управління; щодо судів — метод
керівництва шляхом організаційного та матеріального забезпечення судів,
з додержанням принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки
законові; щодо органів адвокатури — метод регулювання. В цілому ж
керуючий вплив органів управління юстицією носить рекомендаційний
характер і зводиться в основному до вирішення організаційних питань,
оскільки більшість об’єктів у цій галузі є самостійними і незалежними в
своїй практичній діяльності.

Система органів управління в галузі юстиції закріплена постановою
Кабінету Міністрів України від ЗО квітня 1998 р. «Про систему органів
юстиції», її складають: Міністерство юстиції України, Головне управління
юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління
юстиції, районні, районні у містах управління юстиції, міські (міст
обласного значення) управління юстиції.

Міністерство юстиції України (далі — Мін’юст України) згідно з
Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 30
грудня 1997 p., є центральним органом виконавчої влади, який організовує
здійснення державної правової політики, керує дорученою йому сферою
управління, несе відповідальність за її стан та розвиток.

Основними завданнями Мін’юсту України є: підготовка пропозицій щодо
проведення в Україні правової реформи та вдосконалення законодавства,
сприяння розвитку правової науки; забезпечення захисту прав і свобод
людини і громадянина; організаційне та матеріальне забезпечення судів
загальної юрисдикції, крім Верховного Суду України та арбітражних судів,
організація виконання судових рішень, робота з кадрами, експертне
забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату, діяльності щодо
реєстрації актів громадянського стану; розвиток правової інформації,
формування у громадян правового світогляду; здійснення
міжнародно-правового співробітництва.

Мін’юст України розробляє проекти законів та інших нормативно-правових
актів; здійснює роботу з систематизації законодавства України; веде
Єдиний загальноправовий рубрикатор; здійснює заходи щодо вдосконалений
роботи органів реєстрації актів громадянського стану та установ
нотаріату, контролює їх діяльність; сприяє роботі об’єднань адвокатів;
видає та анулює спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридичної
практики суб’єктами підприємницької діяльності та ін.

Важливим напрямком діяльності Мін’юсту України є організація виконання
рішень судів та інших органів. Згідно з Законом України від 24 березня
1998 р. «Про державну виконавчу службу» Мін’юст України здійснює підбір
кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців,
підвищення їх професійного рівня, фінансове та матеріально-технічне
забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на
дії державних виконавців.

Указом Президента України від 31 жовтня 1998 р. «Про службу громадянства
та реєстрації фізичних осіб» в системі органів Мін’юсту України створена
нова служба, якій передані функції паспортної служби органів внутрішніх
справ

Мін’юст України має право: одержувати від міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію,
документи і матеріали, а від органів статистики — статистичні дані для
виконання покладених на нього завдань і залучати вчених, спеціалістів
центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і
організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції;
скасовувати акти управлінь юстиції, що суперечать рішенням Мін’юсту
України та актам законодавства України.

Мін’юст України як орган управління становить собою систему взаємодіючих
елементів. До його організаційної структури входять: керівництво
Мін’юсту України, патронатна служба Міністра юстиції України, галузеві
та функціональні департаменти, управління та відділи. Серед них головна
роль належить керівництву Мін’юсту Україну, до складу якого входять
Міністр юстиції України, його заступники і колегія.

Міністр юстиції України призначається Президентом України. У межах своїх
повноважень Міністр видає накази, інструкції та вказівки, які є
обов’язковими для органів підпорядкованої йому системи, і перевіряє їх
виконання.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мін’юсту
України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у
Міністерстві утворюється колегія. Члени колегії затверджуються на посаду
та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням
Міністра юстиції України. Рішення колегії проводяться в життя наказами
Міністра юстиції України.

Центральний апарат Мін’юсту України структурно організований залежно від
виконуваних-завдань та функцій. Він складається із департаментів
(законопроектної роботи та експертизи законодавчих актів; забезпечення
реалізації конституційних прав громадян, юридичних осіб та інтересів
держави; судового; державної виконавчої служби; міжнародно-правової
діяльності; фінансово-господарської діяльності), управлінь та відділів.

Безпосередньо керівництво установами та організаціями юстиції здійснюють
Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське
міські управління юстиції, а також районні, районні в, містах, міські
(міст обласного значення) управління юстиції. Ці управління утворюються
та діють згідно з відповідними положеннями, затвердженими наказом
Мін’юсту України від 5 лютого 1999 p.

Управління юстиції беруть участь в організації здійснення на місцях
державної правової політики; узагальнюють практику застосування
законодавства, розробляють пропозиції щодо його вдосконалення та подають
їх до Мін’юсту України; здійснюють державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств, республіканських комітетів АРК,
обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
їх підрозділів та місцевих органів господарського управління та
контролю; перевіряють стан правової роботи в місцевих органах виконавчої
влади, на державних підприємствах, в установах, організаціях, вносять
рекомендації щодо поліпшення цієї роботи; здійснюють контроль за
дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності ліцензійних умов щодо
провадження підприємницької діяльності з юридичної практики та ін.

§ 2. Реєстрація актів громадянського стану

Акти громадянського стану — це засвідчені державою факти народження,
смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни
прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон
пов’язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав і обов’язків.

Акти громадянського стану підлягають обов’язковій реєстрації в органах
реєстрації актів громадянського стану. Згідно з Законом України від 24
грудня 1993 р. «Про органи реєстрації актів громадянського стану» їх
систему становлять відділи реєстрації актів громадянського стану, а в
сільській місцевості — виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Органи реєстрації актів громадянського стану забезпечують своєчасну і
правильну реєстрацію актів громадянського стану; вносять до актових
записів необхідні зміни, доповнення та виправлення; поновлюють втрачені
та анулюють повторно складені актові записи; видають громадянам
свідоцтва про реєстрацію; зберігають архівний фонд.

До працівників відділів реєстрації актів громадянського стану ставляться
відповідні вимоги. Керівником та спеціалістом відділу реєстрації актів
громадянського стану може бути призначений громадянин України, який має
вищу юридичну освіту і рекомендований кваліфікаційною комісією для
роботи в органах реєстрації актів громадянського стану. Згідно з
Положенням про кваліфікаційну комісію органів реєстрації актів
громадянського стану такі комісії утворюються і діють при Головному
управлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.

Реєстрація актів громадянського стану та ведення діловодства в органах
реєстрації актів громадянського стану здійснюються в порядку,
визначеному Мін’юстом України.

Керівництво органами реєстрації актів громадянського стану полягає в
контролі за додержанням вимог законодавства про реєстрацію актів
громадянського стану; розробці пропозицій щодо його вдосконалення;
підготовці форм актів громадянського стану і форм звітності; наданні
практичної та методичної допомоги органам реєстрації актів
громадянського стану; здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації їх
працівників.

§ 3. Організація нотаріальної служби

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які
покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне
значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної
вірогідності.

Головними завданнями нотаріальної служби є: охорона прав і законних
інтересів громадян, юридичних осіб та держави, їх власності шляхом
здійснення певних нотаріальних дій; профілактика правопорушень;
зміцнення законності.

Правові засади організації і діяльності нотаріальної служби закріплені
Законом України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат». Згідно з цим
Законом вчинення нотаріальних дій в України покладається на нотаріусів,
які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних
архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною
діяльністю (приватні нотаріуси).

Закон надав державним і приватним нотаріусам право посвідчувати угоди;
видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя; видавати свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних
торгів; видавати дублікати документів, що зберігаються у справах
нотаріальної контори; засвідчувати вірність перекладу документів з
однієї мови на іншу; посвідчувати факт, що громадянин є живим;
посвідчувати факт перебування громадянина в певному місці та вчиняти
інші нотаріальні дії.

Державні нотаріуси мають дещо більші повноваження, ніж приватні. Згідно
з законодавством тільки державні нотаріуси уповноважені накладати і
знімати заборони відчуження жилого будинку, квартири та іншого
нерухомого майна: видавати свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя; видавати
свідоцтва про право на спадщину; вживати заходів до охорони спадкового
майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати
справжність підпису на документах, призначених для дії за кордоном, а
також підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоду про
усиновлення дитини. Крім цього, державні нотаріуси надають населенню
додаткові послуги правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними
нотаріальними діями, а також послуги технічного характеру. Порядок
здійснення цих послуг врегульований відповідним Положенням, затвердженим
наказом Мін’юсту України від 4 січня 1998 p.

В населених пунктах, де немає державного або приватного нотаріуса, певні
нотаріальні дії здійснюють посадові особи виконавчих комітетів
сільських, селищних та міських рад. Вичерпний перелік нотаріальних дій,
які вчиняються цими посадовими особами, закріплений Інструкцією про
порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад, затвердженою наказом
Мін’юсту України від 25 серпня 1994 p.

За кордоном виконання нотаріальних дій покладено на консульські установи
України. Їх повноваження по здійсненню нотаріальних дій закріплені в
Законі України «Про нотаріат».

Керівництво державними нотаріальними конторами полягає у визначенні
мережі і дислокації нотаріальних контор, організації їх роботи та
здійсненні заходів щодо її вдосконалення, підборі і розставленні
працівників державних нотаріальних контор, підвищенні їх кваліфікації.
Відкриває і ліквідовує державні нотаріальні контори Мін’юст України, а
затверджують їх штати відповідні управління юстиції. Органи юстиції
також справляють певний організуючий вплив на діяльність приватних
нотаріусів — видають та анулюють реєстраційні посвідчення, сприяють
виділенню їм приміщень, наданню пільг по стягненню орендної плати.

Мін’юст України розробляє і видає правові акти, рекомендації і
роз’яснення з питань організаційного та методичного забезпечення
діяльності нотаріусів. Так, Мін’юстом України затверджені обов’язкові
для всіх нотаріусів Правила ведення нотаріального діловодства,
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та
низка інших відомчих актів, що регулюють їх діяльність.

Органи юстиції забезпечують належний рівень професійної підготовленості
осіб, які займаються нотаріальною діяльністю. На посаду нотаріуса
призначаються громадяни України, які мають вищу юридичну освіту і
пройшли стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній
конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою,
склали кваліфікаційний іспит та одержали свідоцтво про право заняття
нотаріальною діяльністю.

При Головному управлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій діє
кваліфікаційна комісія нотаріату, Положення про яку затверджено наказом
Мін’юсту України від 28 грудня 1993 p. Положення закріплює порядок
роботи кваліфікаційної комісії нотаріату та її повноваження, головним з
яких є прийняття за результатами іспитів рішення про можливість чи
неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

Контроль за діяльністю кваліфікаційних комісій нотаріату здійснює Вища
кваліфікаційна комісія нотаріату при Мін’юсті України, Положення про яку
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 p.
Склад комісії (чотири нотаріуси, три представники від Мін’юсту України і
два представники від Української нотаріальної палати) затверджується
наказом Мін’юсту України. Комісія розглядає скарги на рішення
кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску особи до
нотаріальної діяльності; вирішує питання про можливість складання
повторного кваліфікаційного іспиту комісії особою, яка подала скаргу;
розробляє і затверджує програму і порядок складання кваліфікаційних
іспитів особами, які виявили намір займатися нотаріальною діяльністю.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади
проводиться Головним управлінням юстиції в АРК, обласними, Київським та
Севастопольським міськими управліннями юстиції. Ці управління також
здійснюють реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та припиняють її
в зазначених Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної
діяльності випадках. Підставою для призначення на посаду державного
нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності є свідоцтво,
яке видається Мін’юстом України згідно з Положенням про порядок видачі
свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

У здійсненні своїх повноважень нотаріуси та інші посадові особи, які
вчиняють нотаріальні дії, є незалежними і керуються в своєї діяльності
тільки законодавством України, а на території АРК, крім того, —
законодавством АРК, нормативними актами обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.

§ 4. Взаємовідносини органів юстиції з суповою системою

Одним з найважливіших напрямків діяльності Мін’юсту України, його
органів на місцях є організаційне керівництво судами, зміст якого
полягає в кадровому, ресурсному та методичному забезпеченні діяльності
судової системи.

Специфіка відправлення правосуддя породжує низку особливостей у
взаємовідносинах органів юстиції з судовою системою. Згідно з ст. 129
Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і
підкоряються лише закону. Додержуючись цього принципу, органи юстиції
координують роботу з проведення судової реформи та створюють належні
умови для функціонування і діяльності судів. При цьому органи юстиції не
мають права втручатися в оперативну діяльність судів, нав’язувати свою
думку з приводу законності і обґрунтованості рішень (вироків) суду.

Мін’юст України розробляє пропозиції з питань мережі місцевих судів і
кількості в них суддів; здійснює заходи щодо організаційного та
матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної
юрисдикції і соціального захисту працівників судів; забезпечує в
порядку, встановленому законодавством України, добір та підготовку
кандидатів у судді; готує за рекомендаціями відповідних кваліфікаційних
комісій судів матеріали для призначення або обрання суддів, голів судів,
заступників голів судів, їх переведення та звільнення з посад.

Міністр юстиції України входить за посадою в спеціальний конституційний
орган — Вищу раду юстиції. Закон України «Про Вищу раду юстиції»
ухвалено 15 січня 1998 p. Основним призначенням Вищої ради юстиції є
формування високопрофесійного суддівського корпусу та забезпечення
функціонування судової влади. Крім цього, вона е єдиним органом, якому
ст. 131 Конституції України надано право здійснювати дисциплінарне
провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих
спеціалізованих судів.

Мін’юст України здійснює нормування та методичне забезпечення
управлінської діяльності голів судів, організовує та здійснює контроль
за веденням діловодства в судах (крім Верховного Суду України та
арбітражних судів), забезпечує ведення судової статистики.

На місцях організаційне керівництво діяльністю судів здійснюють Головне
управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські
управління юстиції. Управління юстиції, зокрема, забезпечують належний
рівень управлінської діяльності голів районних (міських) судів,
проводять роботу щодо забезпечення кадрами судів;

разом з органами суддівського самоврядування, місцевими органами
виконавчої влади здійснюють заходи щодо забезпечення незалежності
суддів, соціального захисту суддів та інших працівників судів тощо.

§ 5. Органи юстиції та адвокатура

Специфіка взаємовідносин органів юстиції та адвокатури визначається тим,
що остання є громадською організацією, яка діє на засадах
самоврядування, самостійно вирішуючи всі свої внутрішні питання. Тому
основною рисою цих взаємовідносин є співробітництво.

Правове становище адвокатури, її завдання, права та обов’язки закріплені
Законом України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру». Адвокатура є
добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним сприяти
захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України,
іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм
іншу юридичну допомогу.

Адвокати дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і
письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші
документи правового характеру; здійснюють представництво в суді, інших
державних органах, перед громадянами та юридичними особами та ін.
Адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально,
об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми та інші
адвокатські об’єднання.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських
об’єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права
та обов’язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що
належать до їх діяльності, регулюються Законом України «Про адвокатуру»
та статутом відповідного об’єднання.

Разом з тим організуючий вплив на адвокатську діяльність справляють і
органи юстиції. Відповідно до Положення про порядок реєстрації
адвокатських об’єднань Мін’юст України реєструє адвокатські колегії,
фірми, контори та інші адвокатські об’єднання. Представники органів
юстиції входять в кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури і
беруть участь у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір
займатися адвокатською діяльністю, та у вирішенні питань про
дисциплінарну відповідальність адвокатів. Комісії утворюються і діють
згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 5 травня
1993 p. Представник Мін’юсту України входить до складу Вищої
кваліфікаційної комісії адвокатури, яка утворюється при Кабінеті
Міністрів України, і діє згідно з Положенням про неї.

Мін’юст України забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів
за рахунок держави у разі участі адвоката у кримінальній справі за
призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги;
узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність; сприяє
проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів.

Див.: Офіційний вісник України. 1998. № 18. Ст. 649.

Див.: Там само. № 2. Ст. 47.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1998. № 36-37. Ст. 243.

Див.: Уряд. кур’єр. 1998. 5 лист.

Див.: Офіційний вісник України. 1999. № 6. Ст. 210.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1994. № 14. Ст. 79.

Див.: Право України. 1994. №7-8. С. 87.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1993. № 39. Ст. 383.

Див.: Офіційний вісник України. 1998. № 5. Ст. 198.

Див.: Бюл. законодавства і юрид. практики України. 1994. № 6. Ст. 330.

Див.: Право України. 1994. № 3-4. С. 138.

Див.: Бюл. законодавства і юрид. практики України. 1994. № 6. Ст. 165.

Див.: Бюл. законодавства і юрид. практики України. 1994. №6. Ст. 47.

Див.: ЗПУ України. 1994. № 6. Ст. 156.

Див.: Бюл. законодавства і юрид. практики України. 1994. №6. Ст. 55.

Див.: Там само. Ст. 52.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1998. № 25. Ст. 146.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1993. № 9. Ст. 62.

Див.: ЗПУ України. 1993. №10. Ст. 198 (з наступними змінами та
доповненнями)

Див.: Право України. 1994. № 1 -2. С. 65.

Див.. Там само. С. 69.

Похожие записи