Управління внутрішніми справами

Центральним органом державної виконавчої влади у сфері внутрішніх справ
є Міністерство внутрішніх справ України (МВС України).

Правові основи організації діяльності МВС України визначаються
Конституцією України, чинним законодавством України, актами Президента
України і Кабінету Міністрів України.

Загальними функціями для всіх міністерств України, в тому числі і для
МВС, є забезпечення проведення в життя державної політики у відповідних
сферах; сприяння підприємствам і організаціям у питаннях установлення і
стабілізації господарських зв’язків, у тому числі зовнішньоекономічних;
взаємодія з іншими органами державної виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, а також здійснення передбачені законодавством
функції, щодо діяльності підлеглих структур, підприємств і організацій.

Специфічні завдання, функції і методи діяльності МВС України
встановлюються спеціальним положенням про нього, яке затверджене
розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 p.

Згідно з ним. Міністерство внутрішніх справ України реалізує державну
політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і
держави від протиправних посягань, організує і координує діяльність
органів внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю, охороні
громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки.

У межах своїх повноважень міністерство організує виконання актів
законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх
реалізацією; узагальнює практику застосування актів законодавства з
питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його
вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями МВС України є:

організація і координація діяльності органів внутрішніх справ по захисту
прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних
посягань, охороні громадського порядку і забезпечення громадської
безпеки;

участь у розробці і реалізації державної політики щодо боротьби зі
злочинністю;

забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і
розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до,
усунення причин і умов, що сприяють учиненню правопорушень;

визначення основних напрямків удосконалення роботи органів внутрішніх
справ, подання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;

забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації
засуджених;

організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху
та пожежної безпеки;

забезпечення законності в діяльності працівників і військовослужбовців
системи МВС.

Отже, основні завдання МВС України випливають із загальних завдань,
покладених на органи внутрішніх справ. У цих основних завданнях
програмується зміст керівництва внутрішніми справами, здійснюваного МВС
України, і головні напрями діяльності міністерства.

Зміст діяльності МВС України як центрального органу державного
управління в галузі внутрішніх справ полягає в наступному: розробка
загальних проблем підвищення ефективності забезпечення громадського
порядку в державі, здійснення кадрової політики, підготовка, навчання і
виховання кадрів, їх облік і розподіл у територіальні та транспортні
органи, галузеві служби; організація управління очолюваної ним системи,
розробка і організаційне забезпечення управлінських рішень,
перспективних і поточних планів; здійснення їх чіткого функціонування;
оперативне керівництво відповідними підпорядкованими органами,
підрозділами і установами, визначення ефективних засобів і методів їх
діяльності.

Відповідно до основних завдань здійснюються і головні напрями діяльності
МВС України.

У сфері охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю МВС
України забезпечує реалізацію державної політики з цих питань, визначає
основні напрями діяльності підпорядкованих органів, підрозділів і
установ та ефективні засоби і методи виконання покладених на них
завдань; організує роботу органів внутрішніх справ по охороні
громадського порядку на вулицях, майданах, у скверах, парках та інших
громадських місцях, запобіганню та припиненню адміністративних
правопорушень і забезпеченню провадження у справах по них (розгляд яких
законом покладено на органи внутрішніх справ); накопичує і аналізує
інформацію про злочини, скоєні в громадських місцях, масові безладдя,
групові хуліганські прояви, про ефективність діяльності підрозділів
патрульно-постової служби і підрозділів органів внутрішніх справ з
питань раціонального використання сил і засобів та управління ними при
охороні громадського порядку в містах, інших населених пунктах;
взаємодіє із заінтересованими органами державної виконавчої влади в
розробці і організації виконання планів охорони громадського порядку під
час проведення важливих подій громадсько-політичного, культурного і
спортивного характеру, особливо при проведенні заходів з масовим
перебуванням людей; проводить перевірку оперативно-службової діяльності
підрозділів патрульно-постової служби міліції і «Беркут»; вивчає
практику взаємодії з народними дружинами та іншими громадськими
формуваннями по охороні правопорядку на вулицях і в громадських місцях;
координує діяльність галузевих служб міністерства по виконанню чинного
протиалкогольного законодавства; «організує роботу медичних
витверезників; забезпечує профілактику правопорушень; вносить до
центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств,
установ і організацій подання про необхідність усунення причин і умов,
що сприяють вчиненню правопорушень, організує проведення серед населення
роз’яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби
зі злочинністю; організує здійснення заходів щодо врятування людей,
охорони їхньої безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження
майна у разі стихійного лиха, аварій, пожеж, катастроф та ліквідації їх
наслідків; разом з органами державної виконавчої влади організує
підготовку проектів законодавчих і нормативних актів з питань охорони
громадського порядку; забезпечує високу бойову і мобілізаційну
готовність органів внутрішніх справ і військ внутрішньої та конвойної
охорони; бере відповідно до закону участь у забезпеченні режиму воєнного
або надзвичайного стану в разі його оголошення на території України або
в окремих місцевостях.

МВС України також організує здійснення органами внутрішніх справ
профілактичних і оперативно-розшуко-вих заходів щодо запобігання,
виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання і
попереднього слідства у справах про злочини, розслідування яких законом
покладено на органи внутрішніх справ; безпосередньо проводить роботу по
виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що мають міжрегіональний
і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю та
наркобізнесом і злочинами у сфері економіки; організує проведення
експертиз у кримінальних справах і криміналістичні дослідження за
матеріалами оперативно-розшуко-вої діяльності, забезпечує у
встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у
слідчих діях; організує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності
органів внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні
фонди, оперативно-пошуковий та криміналістичний обліки у межах своїх
повноважень веде державну статистику; організує і проводить розшук
громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними
угодами.

Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх
справ України і відповідними органами Інших держав та міжнародними
організаціями поліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових
угод, а також угод між Міністерством внутрішніх справ України та цими
органами і організаціями. Правовою підставою взаємовідносин Міністерства
внутрішніх справ України і відповідними органами інших держав та
міжнародними організаціями поліції є:

а) міждержавні угоди;

б) міжурядові угоди;

в) угоди між МВС України та цими органами і організаціями.

Крім угод, взаємовідносини МВС України з відповідними органами інших
держав та міжнародними організаціями поліції можуть оформлятися
протоколами, рішеннями тощо, які мають з угодами однакову юридичну силу.

Угоди про співробітництво МВС України з відповідними службами іноземних
держав можуть бути як багатосторонніми, так і односторонніми і визначати
співробітництво та взаємодію як за одним, так і за кількома напрямами
оперативно-службової діяльності. Угоди та інші документи про
співробітництво у сфері діяльності міліції оголошуються наказами
Міністра внутрішніх справ України і обов’язкові для виконання в Україні,
або, якщо є спеціальне застереження, на окремій частині її території. За
письмовим погодженням з керівництвом МВС України,еавиконання діючих угод
щодо співробітництва з відповідними службами іноземних держав, керівники
служб МВС та УВС прикордонних областей можуть підписувати окремі
протоколи, що передбачають розвиток взаємодії з конкретних напрямів
оперативно-службової діяльності з відповідними службами та органами цих
держав. Запити та окремі доручення, призначені для відповідних структур
іноземних держав, що входять до СНД, підписуються керівниками органів
внутрішніх справ (керівниками слідчих підрозділів), скріплюються
гербовою печаткою і надсилаються безпосередньо до МВС, УВС, УВСТ цих
держав.

Запити та окремі доручення, призначені для відповідних структур
іноземних держав, що не входять до СНД. підписуються керівниками органів
внутрішніх справ (керівниками слідчих підрозділів), скріплюються
гербовою печаткою і надсилаються через відповідні галузеві служби МВС
України (до підписання окремих протоколів, що спеціально регламентують
порядок таких взаємовідносин).

Виконуючи функцію зовнішніх зв’язків з міністерствами внутрішніх справ
близького і далекого зарубіжжя, МВС України бере участь у розробці
проектів міжнародних договорів (угод) України з питань боротьби зі
злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених
міжнародних договорів (угод). Для забезпечення роботи в цьому напрямі
при МВС України створене Національне бюро Інтерполу, а у структурі
міністерства — відділ зовнішніх відносин.

Наприклад, з метою зміцнення та розвитку безпосередніх контактів з
органами внутрішніх справ інших держав у боротьбі зі злочинністю наказом
МВС України № 241 від б травня 1992 p. оголошена Уго; про
співробітництво між МВС Укппїнн та MRC Pecnvfn і Беларусь, МВС
Респуб-сдерації, МВС Угорської Республіки.

Разом а іншими державними органами і громадськими організаціями МВС
України організуєборотьбу з пияцтвом, бродяжництвом, правопорушеннями
неповнолітніх та іншими антигромадськими явищами; скеровує діяльність
органів внутрішніх справ на здійснення правил дозвільної системи, яка
контролює придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї,
боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин,
щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, та
за відкриттям і функціонуванням об’єктів, де вони використовуються;
впроваджує в життя паспортну систему; забезпечує виконання законодавства
з питань громадянства України, додержання іноземними громадянами правил
перебування на території України, в’їзду в країну і виїзду закордон,
проїзду через країну.

МВС України організує роботу апаратів і служб з виконання ухвал судів і
постанов прокурорів про арешт, охорону і конвоювання заарештованих і
затриманих, розшуку осіб, які ховаються від слідства і суду, засуджених,
що ухиляються від виконання вироку, без вісті зниклих осіб та інших осіб
у передбачених законодавством випадках; забезпечує участь органів
внутрішніх справ у межах їх повноважень у здійсненні заходів з охорони
навколишнього природного середовища, боротьби з браконьєрством і
порушеннями правил мисливства та рибальства.

У сфері виконання покарань МВС України забезпечує виконання
кримінально-виконавчого законодавства, здійснює керівництво та контроль
за діяльністю установ з виконання покарань, лікувально-трудових
профілакторіїв, слідчих ізоляторів, інспекцій виправних робіт, які
застосовують передбачені законом засоби впливу на осіб, засуджених до
позбавлення волі; засуджених до виправних робіт без позбавлення волі;
засуджених умовно з випробувальним строком, з відстрочкою виконання
вироку (крім неповнолітніх). Окрім цього відповідні підрозділи з
названих виконують постанови судів про примусове лікування хронічних
алкоголіків та наркоманів, утримання осіб, взятих під варту, контроль за
виконанням вироків судів про заборону займати посади або займатись
певною діяльністю.

Міністерство забезпечує створення, розвиток і удосконалення соціальної,
матеріально-технічної, виробничої і господарської бази підрозділів
системи виконання покарань та додержання єдиного принципу щодо
організації виробництва для працевлаштування спецконтингенту на
підприємствах установ з виконання покарань, організує загальноосвітнє і
професійно-технічне навчання засуджених, виховну роботу з особами, що
відбувають покарання в установах виконання покарань і утримуються в
лікувально-трудових профілакторіях, слідчих ізоляторах; контролює
дотримання вимог щодо режиму, встановленого в місцях відбування
покарання, утримання осіб, які знаходяться в слідчих ізоляторах і
лікувально-трудових профілакторіях; разом з відповідними підрозділами
МВС організує нагляд за поведінкою осіб, що засуджені до виправних робіт
без позбавлення волі, умовно з випробувальним строком, з відстрочкою
виконання вироку, а також за дотриманням ними встановленого порядку і
умов відбування покарання; спрямовує діяльність органів внутрішніх справ
щодо сприяння особам, звільненим з місць позбавлення волі, в їх
ресоціалізації, трудовому і побутовому влаштуванню, а також щодо
здійснення в передбачених законом випадках адміністративного нагляду за
ними.

У сфері забезпечення пожежної безпеки відповідно до Закону України «Про
пожежну безпеку» на МВС України покладені обов’язки у здійсненні
державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і
об’єктів, координації діяльності міністерств, інших центральних органів
державної влади з питань, пов’язаних з удосконаленням справи пожежної
охорони.

Компетенція МВС України як центрального органу державної виконавчої
влади у сфері пожежної безпеки полягає: в проведенні єдиної політики у
справі пожежної безпеки; визначенні основних напрямів розвитку науки і
техніки, участі у координації державних міжрегіональних заходів та
наукових досліджень у галузі пожежної безпеки, керівництві відповідними
науково-дослідними установами, розробці та затвердженні державних
стандартів, норм і правил пожежної безпеки; встановленні системи обліку
пожеж; організації навчання спеціалістів у галузі пожежної безпеки,
керівництві пожежно-технічними навчальними закладами; оперативному
управлінні силами і технічними засобами, які залучаються до ліквідації
пожеж; участі в координації роботи щодо створення і випуску пожежної
техніки та засобів протипожежного захисту, встановленні замовлення на їх
випуск та постачання; співробітництві з органами пожежної безпеки інших
держав.

У сфері охорони об’єктів власності і особистого майна громадян МВС
України здійснює керівництво підрозділами охорони, в тому числі
спеціальними, подає їм практичну допомогу в службовій діяльності щодо
захисту від злочинних посягань особливо важливих та інших об’єктів,
приміщень з індивідуальною власністю громадян, майна та вантажів,
грошових коштів і цінних паперів, охороні фізичних осіб на договірній
основі, охороні громадського порядку в зонах несення служби; організує
співробітництво підрозділів охорони з відповідними службами
правоохоронних органів інших держав, іноземними фірмами з питань охорони
власності, фізичних осіб, а також стандартизації технічних засобів
охорони; розробляє та здійснює заходи з реалізації єдиної концепції
охорони усіх видів власності; узагальнює практику законодавства з питань
правоохоронної діяльності, віднесеної до компетенції охорони, надає
підлеглим підрозділам методичну допомогу у вдосконаленні
організаційно-правового забезпечення їх діяльності; готує нормативні
акти з питань організації охорони; погоджує проекти споруд та об’єктів,
що будуються, щодо обладнання їх засобами охоронно-пожежної
сигналізації; забезпечує ліцензування охоронних послуг суб’єктів
підприємницької діяльності; здійснює комплексний аналіз та планування
діяльності охорони, розробляє та реалізує заходи з її удосконалення,
вивчає позитивний досвід та сприяє його впровадженню; організує роботу
щодо використання в охороні технічних засобів сигналізації та систем
централізованого спостереження; провадить єдину технічну політику з
розробки, виробництва та впровадження в експлуатацію засобів охоронної
сигналізації; розробляє і реалізує заходи з удосконалення роботи по
винахідництву та раціоналізації, створює проектні, монтажні підрозділи,
що утримуються на принципах самоокупності; створює спільні, у тому числі
з залученням іноземного капіталу, підприємства, фірми, компанії щодо
здійснення охорони та розвитку інших, пов’язаних з нею, видів
діяльності, надає дозвіл на це підрозділам охорони, організує
інспектування відомчої охорони та перевірку стану збереження
матеріальних цінностей на об’єктах державної власності.

У сфері забезпечення безпеки дорожнього руху МВС України організує
виконання підвідомчими службами державної автомобільної інспекції, на
основі спеціалізації їх окремих підрозділів, Закону України «Про
дорожній рух» та інших нормативних документів з питань боротьби з
аварійністю на транспорті; бере участь у створенні законодавчої та
нормативної бази, необхідної для ефективної роботи підвідомчих служб
щодо забезпечення в межах компетенції державної автомобільної інспекції
безпеки дорожнього руху, забезпечує безперервний контроль за станом
оперативної обстановки на автомобільних шляхах України та організує
реагування на її зміни.

МВС України узагальнює та впроваджує у діяльність служб, підрозділів ДАІ
досягнень науки і передового досвіду з питань забезпечення безпеки
дорожнього руху, взаємодіє з зацікавленими міністерствами, відомствами,
концернами, корпораціями, організаціями, іншими об’єднаннями, Військовою
автомобільною інспекцією Міністерства оборони України, спілкою
автомобілістів, адміністрацією підприємств, установ і організацій,
громадськими об’єднаннями, діяльність яких пов’язана із забезпеченням
безпеки дорожнього руху.

В оперативному підпорядкуванні МВС України можуть бути служби нагляду за
станом автомобільних шляхів і вулиць, впровадженням автоматизованих
систем керування дорожнім рухом, координації діяльності спеціалізованих
монтажно-експлуатаційних управлінь (дільниць),
реєстраційно-екзаменаційні, екологічні та інші підрозділи, а також
науково-дослідні установи.

У науково-дослідній роботі та підготовці кадрів МВС України, виходячи з
потреб практики, розробляє та організує реалізацію програм кадрового
забезпечення органів і підрозділів внутрішніх справ, військ внутрішньої
та конвойної охорони, вживає заходів щодо додержання дисципліни і
законності в їх діяльності; організує роботу підпорядкованих навчальних
закладів, науково-дослідних установ; вживає відповідно до чинного
законодавства заходів у забезпеченні правового і соціального захисту
працівників, військовослужбовців військ внутрішньої та конвойної
охорони, пенсіонерів органів внутрішніх справ, членів їх сімей,
розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних
органів; бере участь у формуванні науково-технічної політики у сфері
діяльності органів внутрішніх справ; організує і координує впровадження
в практику досягнень науки та передового досвіду, забезпечує розробку
озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів
внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони. МВС України
бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослідженнях, у
розробках на їх основі державних програм боротьби зі злочинністю та
охорони правопорядку.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів
діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм
та вирішення інших питань при МВС України можуть створюватися відповідні
ради і комісії з включенням до їх складу провідник учених і
висококваліфікованих фахівців-практиків, їх склад та положення про них
затверджуються Міністром внутрішніх справ України.

У сфері фінансової діяльності МВС України організує в міністерстві і
підпорядкованих органах роботу з питань фінансування, праці, заробітної
плати, економічного прогнозування, бухгалтерського обліку і звітності,
контрольно-ревізійної діяльності; розробляє заходи щодо підвищення
ефективності використання грошей, матеріальних ресурсів; забезпечує
виконання фінансових зобов’язань перед державою.

Щодо матеріально-технічного, військово-технічного, військового та
господарського постачання МВС України організує у встановленому порядку
матеріально-технічне забезпечення діяльності підпорядкованих органів,
підрозділів, установ і організацій, військ внутрішньої та конвойної
охорони, контролює правильність використання ними ресурсів і коштів;
вирішує питання щодо речового постачання особового складу органів
внутрішніх справ; організує перевезення, енергозабезпечення, надання
засобів зв’язку, житлово-побутове і комунальне обслуговування та інше
забезпечення господарських потреб органів внутрішніх справ; вносить до
відповідних органів державної виконавчої влади пропозиції щодо складання
планів капітальних вкладень на будівництво об’єктів адміністративного,
виробничого, соціально-побутового, військового призначення та житла,
здійснює контроль за їх виконанням.

У встановленому порядку МВС України вносить подання про присвоєння
спеціальних і військових звань вищого керівного складу, установлює
згідно з чинним законодавством порядок звільнення у запас або у
відставку. Міністерство забезпечує неухильне дотримання законності в
діяльності органів, ‘їх підрозділів, підприємств та організацій системи
МВС України; організує своєчасний і уважний розгляд заяв, скарг,
пропозицій громадян, вживає заходів щодо усунення недоліків у діяльності
органів внутрішніх справ.

Міністерство внутрішніх справ України здійснює керівництво в двох
головних формах:

1) централізоване керівництво;

2) безпосереднє оперативне управління.

Централізоване керівництво полягає в керівній діяльності щодо
найважливіших питань роботи органів внутрішніх справ, визначенні
головних її напрямів; вдосконаленні системи управління і організації
праці; виданні відомчих нормативних актів; веденні обліку та розподілу
людських і матеріально-технічних ресурсів; здійсненні координуючих,
контролюючих функцій, а також в інспектуванні; вивченні, узагальненні та
розповсюдженні позитивного досвіду організації охорони громадського
порядку і боротьби із злочинністю; установленні на основі законодавства
України порядку та методики оперативно-службової і організаційної
діяльності органів внутрішніх справ.

МВС України скеровує діяльність управлінь внутрішніх справ областей, а
через них впливає на підлеглі їм органи; забезпечує взаємодію з
генеральною Прокуратурою, Міністерством юстиції. Верховним судом,
Службою безпеки, Міністерством оборони та іншими центральними органами
України. При виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими
центральними органами державної виконавчої влади України, органами
автономної Республіки Крим, органами місцевого і регіонального
самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

МВС України має право одержувати від міністерств, інших центральних
органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій
відомості, необхідні для виконання покладених на міністерство завдань;
залучати для розробки актуальних проблем боротьби із злочинністю,
проведення консультацій та експертиз вищі навчальні заклади та інші
установи, а також окремих учених і висококваліфікованих фахівців, у тому
числі практиків; укладати угоди про співробітництво у сфері боротьби із
злочинністю та з інших питань, віднесених до компетенції міністерства, з
відповідними органами інших держав; скликати в установленому порядку
наради з питань, що належать до його компетенції.

Безпосереднє оперативне управління здійснюється МВС України у випадках
його прямого управлінського зв’язку з підлеглими органами внутрішніх
справ усіх рівнів. Міністерство управляє на території України органами,
службами, організаціями, внутрішніми військами, відомчими навчальними
закладами, науково-дослідними установами, органами
матеріально-технічного забезпечення та іншими установами, які належать
до системи міністерства. Функції оперативного управління МВС України
реалізує, як правило, відносно безпосередньо підлеглих йому органів,
служб, установ і організацій.

МВС України як орган управління являє собою систему взаємодіючих
елементів. До його організаційної структури входять такі елементи
(підрозділи): керівництво міністерства, штаб, галузеві головні
управління, управління і відділи, функціональні управління та відділи.

Серед структурних елементів головна роль належить керівництву
міністерства, до складу якого входить міністр, його заступники і
колегія.

МВС України очолює міністр, який призначається відповідно до Конституції
України і входить до складу Кабінету Міністрів. Міністр має заступників,
яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України, розподіляє
обов’язки між ними, визначає повноваження підрозділів міністерства.

Розподіл обов’язків між міністром і його заступниками регламентується
відповідними наказами міністра внутрішніх справ України.

Міністр внутрішніх справ України несе персональну відповідальність за
виконання покладених на міністерство завдань і здійснення ним своїх
функцій, визначає ступінь відповідальності заступників міністра,
керівників підрозділів міністерства.

Міністр внутрішніх справ України затверджує типові структури, типові
штати і штатні нормативи підрозділів. підприємств, установ та
організацій системи міністерства;

призначає на посаду і звільняє з них визначену категорію керівних
працівників міністерства і його служб; присвоює спеціальні та військові
звання до полковника включно, у межах фонду заробітної плати встановлює
і змінює посадові оклади працівникам міністерства.

У межах своїх повноважень і компетенції міністр видає накази,
інструкції, віддає вказівки, які обов’язкові для виконання усіма
органами підлеглої системи та перевіряє їх виконання. Наказами міністра
затверджуються і вводяться в дію статути, настанови, положення, правила,
інші нормативні акти, що визначають завдання, обов’язки, права, форми,
методи роботи окремих служб органів внутрішніх справ та їх
співробітників.

МВС України у разі необхідності видає разом в іншими центральними
органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
спільні акти (наприклад, наказ про затвердження інструкції про порядок
виїзду за кордон, підготовлений разом з міністерством оборони, Службою
безпеки, управлінням Державної охорони, державним комітетом у справах
охорони державного кордону, командуючими прикордонними військами і
Національної гвардії, штабом цивільної оборони).

Рішення міністерства з питань безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки,
діяльності дозвільної системи та інших визначених чинним законодавством
питань є обов’язковими для центральних і місцевих органів державної
виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій.

Наприклад, вимог виданої міністерством інструкції про порядок
виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання
вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухових матеріалів повинні
дотримуватися всі міністерства, відомства, підприємства, установи,
організації, господарські об’єднання та громадяни, які у встановленому
порядку мають право виконувати ці дії.

МВС України організує свою роботу на основі колегіальності та
єдиноначальності. Для погодженого вирішення питань, що належать до
повноважень МВС України, обговорення його найважливіших напрямів
діяльності у міністерстві утворюється колегія в складі Міністра (голова
колегії), заступників Міністра за посадою, а також інших керівних
працівників органів внутрішніх справ. Члени колегії міністерства
затверджуються Кабінетом Міністрів України. Рішення колегії проводяться
в життя, як правило, наказами Міністра. Колегія розглядає основні
питання організації і практичної діяльності системи органів внутрішніх
справ, обговорює питання перевірки виконання, добору і використання
кадрів, проекти найважливіших нормативних актів, заслуховує доповіді
міністра внутрішніх справ Республіки Крим, звіти начальників Управлінь
внутрішніх справ областей, ГУВС м. Києва, Севастополя, головних
управлінь, управлінь і відділів міністерства та інших установ системи
органів внутрішніх справ.

Керівництво МВС України в установленому порядку скликає наради керівних
та інших працівників системи МВС, проводить науково-практичні
конференції, на яких заслуховуються та обговорюються проблеми зміцнення
законності і правопорядку, питання, пов’язані з покращанням діяльності
органів внутрішніх справ.

Організаційна структура центрального апарату МВС України так само, як і
інших органів внутрішніх справ, зумовлена їх завданнями та функціями,
які розподіляються на основні, забезпечуючі та
організаційно-інспекційні.

Основні функції визначають цільове призначення органів внутрішніх справ.
Це організація та забезпечення охорони громадського порядку,
попередження, припинення і розкриття злочинів, розслідування злочинів,
організація виконання покарань, забезпечення пожежної безпеки, безпеки
дорожнього руху і т. ін.

Забезпечуючі функції спрямовані на здійснення основних функцій
міністерства: комплектування, розподіл, розстановка, виховання та
навчання кадрів; медичне обслуговування працівників органів внутрішніх
справ; фінансово-планова функція; виробнича і господарська функції;
матеріально-технічне забезпечення, постачання, діловодство та ін.

До організаційно-інспекторських функцій належать:
інформаційно-аналітична; розробка проектів комплексних рішень;
перспективне і поточне планування; контроль за виконанням; узагальнення
управлінської діяльності; підготовка проектів інформаційних документів
для урядових інстанцій. Прокуратури України, Верховного Суду України і
т. ін.

Галузеві головні управління (управління) і відділи центрального апарату
МВС України вивчають стан і узагальнюють досвід роботи на місцях,
готують пропозиції для керівництва„організують виконання вказівок
міністерства, здійснюють контроль відповідних підлеглих ланок. Ці
структурні підрозділи будуються на основі галузевої спеціалізації. До
таких підрозділів, які реалізують основні функції належать:

Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, Головне
управління карного розшуку. Головне управління Державної служби боротьби
з економічною злочинністю, Головне управління адміністративної служби
міліції, Українське бюро Інтерполу (на правах головного управління),
Головне управління кримінального пошуку, Головне слідче управління.
Головне управління по виконанню покарань. Головне управління внутрішніх
військ та конвойної охорони. Управління по боротьбі з кримінальним
приховуванням прибутків від оподаткування, Управління по боротьбі з
незаконним обігом наркотиків. Управління внутрішніх справ на транспорті.
Управління Державної пожежної охорони. Управління Державної служби
охорони. Оперативно-технічне управління, зкспертно-криміналістичний
центр, відділ організації роботи дізнання в органах внутрішніх справ,
відділ міжнародних зв’язків, відділ військово-мобілізаційної роботи та
цивільної оборони, відділ по організації роботи органів внутрішніх справ
на закритих об’єктах.

Функціональними апаратами МВС України є такі його підрозділи: Штаб (на
правах головного управління), Головне управління кадрів. Головне
управління військового та матеріально-технічного забезпечення,
Управління оперативного зв’язку, Фінансово-економічне управління.
Управління справами.

На відміну від галузевих підрозділів функціональні підрозділи
центрального апарату міністерства здійснюють оперативне керівництво
органами внутрішніх справ. Вони, як правило, готують пропозиції щодо
покращання реалізації завдань і функцій за своїми напрямами і подають їх
для затвердження міністру, його заступникам або для обговорення на
колегії.

При МВС України функціонують також Інформаційне бюро,
Контрольно-ревізійне управління, Господарське управління, Центр
громадських зв’язків, Управління капітального будівництва,
Редакційно-видавничий відділ, Інспекція технагляду та охорони праці,
служба організації роботи службового собаківництва, редакції відомчих
газет і деякі інші підрозділи.

МВС України як центральний орган виконавчої влади здійснює керівництво
місцевими органами внутрішніх справ у справі забезпечення громадського
порядку та боротьби із злочинністю.

Управління МВС України в областях створюються відповідно до
законодавства України. У своїй діяльності вони підпорядковані
центральному апарату МВС. Управління МВС в областях безпосередньо на
місцях здійснюють функції виконавчої влади у галузі внутрішніх справ.
Вони виконують свої завдання через відповідні галузеві служби, а також
через міські і районні відділи (управління) внутрішніх справ та інші
низові апарати.

До складу управління належать відділи (управління) карного розшуку,
боротьби з організованою злочинністю, державної служби боротьби з
економічною злочинністю, адміністративної служби міліції, Державної
автомобільної інспекції, державної служби охорони, організації роботи
дільничних інспекторів міліції, слідчі підрозділи і підрозділи дізнання,
паспортної, реєстраційної і міграційної роботи, пожежної охорони,
матеріально-технічного забезпечення, фінансово-економічна служба і т.
ін.

Структурними підрозділами УМ ВС безпосередньо відають начальник
управління або один із його заступників.

Важливе місце в діяльності УМВС займають штаби. Вони допомагають
керівництву управління в підготовці, прийнятті рішень і впровадженні їх
у життя. Штаби постійно аналізують стан оперативної обстановки в
області, готують пропозиції щодо проведення конкретних заходів з
виконання покладених на УМВС завдань, забезпечують упровадження науково
обгрунтованих форм планування роботи в усі ланки апарату, проводять
комплексне інспектування органів внутрішніх справ, контролюють виконання
вказівок МВС, узагальнюють та розповсюджують позитивні форми
організаційної і оперативно-службової діяльності.

Управління міністерства внутрішніх справ в області виступає, з одного
боку, як керівний центр підлеглих органів, а з іншого як апарат, який
безпосередньо виконує завдання боротьби зі злочинністю і охорони
громадського порядку своїми силами та засобами.

Організуючи охорону громадського порядку на території області,
управління аналізує оперативну обстановку, стан роботи підлеглих
органів, підрозділів і установ; звітує про роботу перед міністерством
внутрішніх справ України; інформує підлеглі апарати про вказівки
державної влади, особливо МВС України, забезпечує впровадження їх у
життя; організує взаємодію служб та органів внутрішніх справ з місцевими
органами суду, прокуратури, служби безпеки України, іншими органами
управління, а також громадськими організаціями; здійснює загальне
керівництво плануванням діяльності підлеглих органів, установ і служб,
регулює усі сторони їх роботи; здійснює добір та розстановку керівних
кадрів по службах У МВС, низових підрозділах і установах, організує
підготовку, перепідготовку особового складу; організує
матеріально-технічне забезпечення (транспортом, засобами зв’язку,
спеціальною технікою, зброєю), а також фінансування підлеглих органів і
установ; здійснює керівництво апаратом, координацію та взаємодію служб,
органів і установ між собою; здійснює оперативний облік.

УМВС безпосередньо керує підлеглими йому підрозділами і спеціальними
установами. Наприклад, управління (відділ) адміністративної служби
міліції здійснює керівництво стройовими підрозділами міліції, службою
охорони і утримання в ізоляторах тимчасового утримання взятих під варту
осіб, діяльністю медичних витверезників, приймальників-розподільників,
спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному
арешту. Силами апарату управління забезпечуються, наприклад, оперативне
обслуговування організацій і підприємств, які розташовані на території
області, здійснення дозвільної системи, облік та документування
іноземних громадян і осіб без громадянства, облік автомототранспортних
засобів. У разі потреби УМВС, використовуючи свої сили, а також
територіальні органи і підрозділи міліції, забезпечує охорону
громадського порядку при проведенні масових, карантинних заходів,
локалізації та ліквідації стихійних лих, а також за інших надзвичайних
обставин. Для подання практичної допомоги нижчим ланкам УМВС направляє
на місце співробітників свого апарату.

Основними формами керівництва УМВС підлеглими апаратами є: видання
наказів, інструкцій і окремих вказівок, затвердження планів заходів;
узагальнення та розповсюдження позитивних форм роботи шляхом видання
оглядів, проведення семінарів-нарад, зборів і т. ін.; контроль
(інспектування, заслуховування звітів з місць, направлення бригад у
низові органи внутрішніх справ, аналіз звітів і доповідей).

Міністерство внутрішніх справ України постійно вживає заходів щодо
удосконалення методів керівництва УМВС підлеглими підрозділами з метою
успішного виконання поставлених перед органами внутрішніх справ завдань.

Відділи (управління) внутрішніх справ — галузеві органи державного
управління, які безпосередньо виконують функції МВС України на території
міста, району. У системі органів внутрішніх справ вони є основною
ланкою.

Міські (районні) відділи (управління) внутрішніх справ практично
реалізують загальні для всіх ланок завдання, які визначаються законами
України, постановами Уряду, а також актами місцевих Рад народних
депутатів. На основі законів і підзаконних актів МВС України шляхом
видання наказів (інструкцій) вони визначають форми і методи діяльності
апаратів внутрішніх справ на місцях щодо виконання поставлених завдань.

В охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю місцевим
органам внутрішніх справ належить провідна роль. Саме вони своїми силами
і засобами забезпечують порядок у громадських місцях, попереджають
правопорушення та припиняють їх.

Міські і районні відділи внутрішніх справ здійснюють заходи, які
забезпечують захист гідності та особистої безпеки громадян і їх майна. У
цих апаратах безпосередньо розглядаються заяви, скарги і повідомлення
громадян, державних та громадських організацій про скоєння злочинів або
підготовку до них та вживаються у зв’язку з цим відповідні заходи. З
метою боротьби зі злочинністю зазначені органи здійснюють профілактичну
роботу, оперативно-розшукові заходи для виявлення ознак злочинів та
осіб, які їх скоїли, установлюють причини і умови, що сприяли
злочинності на обслуговуваній території, а також вживають заходів до їх
усунення.

Міські і районні відділи (управління) внутрішніх справ організують
діяльність з виконання вироків судів, керують паспортною і дозвільною
системами здійснюють заходи щодо безпеки руху транспорту та пішоходів,
нагляду за технічним станом автомототранспорту, протипожежної охорони. У
межах своїх повноважень вони сприяють посадовим особам при виконанні
ними службових обов’язків у тих випадках, коли громадяни відмовляються
підкоритися їх законним вимогам.

Структура міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ
відповідає їх основним функціям. Вона визначається штатами, в яких
дається найменування посад і їх чисельність, посадові оклади.
Міністерство внутрішніх справ України в межах штатної чисельності і
фонду заробітної плати затверджує штати відповідних органів внутрішніх
справ.

До складу відділів (управлінь) входять штаб, відділи (відділення)
карного розшуку. Державної автомобільної інспекції, слідчі служби,
паспортні служби, інспекція виправних робіт, служба дільничних
інспекторів міліції.

При відділах (управліннях) внутрішніх справ створюються відділи
(управління) державної служби охорони.

З метою забезпечення безперервного виконання функцій охорони
громадського порядку, боротьби зі злочинністю в апаратах внутрішніх
справ створюються і діють чергові частини, є камери попереднього
ув’язнення, можуть бути також медичні витверезники та інші підрозділи.

Найважливішою складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція
України.

Завдання і обов’язки, покладені державою на міліцію, виконують різні
апарати загальної (територіальної), транспортної і спеціальної міліції,
які в організаційному відношенні належать до складу центральних і
місцевих органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами.

Згідно із Законом України «Про міліцію» міліція України — це державний
озброєний орган виконавчої влади, якиґ- захищає життя, здоров’я, права і
свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і
держави від протиправних посягань.

Правовою основою діяльності міліції є Конституція Ук-«аїни, Закон
України «Про міліцію», інші законодавчі акти ержави, постанови Верховної
Ради України, Укази Прези-;ента України, постанови Кабінету Міністрів
України, нор-чтивні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Ііяльність міліції будується на принципах законності, її чості,
гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з
трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням. Вона
інформує органи влади і управління, населення, засоби масової інформації
про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його
зміцнення. За узгодженням з міліцією засоби масової інформації можуть
акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають
розголошенню відомості, які являють собою державну або службову
таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій,
рухів та інших громадських об’єднань, які переслідують політичну мету.
При виконанні службових обов’язків співробітники міліції незалежні від
впливу будь-яких політичних громадських об’єднань. Державні органи,
громадські об’єднання, посадові особи, трудові колективи, громадяни
зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із
злочинністю.

Основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян,
захист їх прав і свобод, законних інтересів; попередження правопорушень
і їх припинення;

охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття
злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього
руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних
покарань та адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної,
правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції
державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні покладених
на них законом обов’язків.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з
законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки посадових осіб не можуть
бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
Для забезпечення громадського порядку співробітники міліції зобов’язані
вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Співробітник міліції повинен поважати гідність особи і виявляти до неї
гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального
походження, майнового та іншого становища, расової і національної
належності, громадянства, віку, мови та освіти, відношення до релігії,
статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами
він повинен виявляти високу культуру і такт, не розголошувати
відомостей, які стосуються особистого життя, принижують честь і
гідність, якщо виконання обов’язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує права і
свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на
неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.

До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки
і боротьби із злочинністю в порядку, встановленому чинним
законодавством, можуть залучатися інші співробітники органів внутрішніх
справ (установ виконання покарань, пожежної охорони, курсанти, слухачі,
ад’юнкти, викладацький склад навчальних закладів МВС України),
військовослужбовці внутрішніх військ, Національної гвардії. На них, а
також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують
ці завдання або до службових обов’язків яких входить виконання
зазначених завдань, поширюються права і обов’язки, гарантії правового і
соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є
складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим міліція —
надзвичайний орган управління. Вона не тільки організує, але й
безпосередньо практично здійснює охорону громадського порядку і боротьбу
із злочинністю. Правове положення міліції , форми і методи практичного
здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням:
її апарати, служби і підрозділи здійснюють заходи з попередження і
припинення протиправних діянь, розкриття злочинів, розшуку і затриманню
злочинців; її співробітники згідно з законом можуть застосовувати
спеціальні засоби фізичного впливу і вогнепальну зброю; дисципліна в
міліції і проходження служби встановлені стосовно до військової: особи
рядового і начальницького складу міліції приймають Присягу на вірність
державі, віддану і бездоганну службу своєму народу.

Права і обов’язки, організація роботи та структура підрозділів міліції
визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ
України. Наприклад, положення про Головне управління охорони
громадського порядку, Головне управління Державної автомобільної
інспекції МВС України.

Відповідно до поставлених перед міліцією завдань вона виконує
різноманітні за своїм характером і змістом обов’язки, які можуть бути
поділені на чотири основні групи:

1) охорона громадського порядку;

2) боротьба із злочинністю;

3) охорона власності і фізичних осіб;

4) попередження правопорушень.

При охороні громадського порядку міліція здійснює широкий комплекс
заходів, спрямованих на попередження і припинення правопорушень на
вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, вокзалах,
пристанях, в аеропортах та інших громадських місцях; здійснює
адміністративний нагляд за виконанням посадовими особами і громадянами
рішень органів державної влади та державного управління з питань охорони
громадського порядку, виявляє при цьому правопорушників і забезпечує
притягнення винуватців до відповідальності; у межах своїх повноважень
сприяє народним депутатам, представникам органів державної влади у
виконанні ними своїх обов’язків. Разом з іншими державними органами та
громадськими організаціями міліція веде боротьбу проти пияцтва і
алкоголізму, вилучає з громадських місць осіб, що знаходяться у п’яному
вигляді, розпивають спиртні напої у невстановлених для цього місцях,
здійснює додержання правил торгівлі спиртними напоями, оформляє, а також
подає до суду матеріали на осіб, які хворі, на алкоголізм і наркоманію
для вирішення питання про їх примусове лікування; веде боротьбу з
хуліганством та дрібною спекуляцією; проводить роботу щодо попередження
бродяжництва і дитячої безпритульності та боротьби з правопорушеннями
неповнолітніх.

Служби міліції впроваджують у життя правила паспортної і дозвільної
систем; забезпечують безпеку дорожнього руху в містах та інших населених
пунктах, на автомобільних шляхах; здійснюють нагляд за технічним станом
авто-мототранспорту; забезпечують порядок у період надзвичайних обставин
(аваріях і катастрофах, стихійного лиха,» епідеміях, епізоотіях), під
час проведення різних масових дійств і заходів цивільної оборони.

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, опе-ративно-розшукову,
кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах)
функції.

Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції;

міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної
автомобільної інспекції; міліції охорони, спеціальної міліції.

До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, по боротьбі з
організованою злочинністю, кримінального пошуку, боротьби з економічною
злочинністю, слідчої роботи і дізнання.

Міліцію громадської безпеки складають служби охорони громадського
порядку (патрульно-постової служби міліції, приймальники-розподільники
для затриманих за бродяжництво, медичні витверезники,
приймальники-розподільники для неповнолітніх, охорони, утримання і
конвоювання затриманих та взятих під варту осіб, спецприй-мальники,
підрозділи міліції швидкого реагування «Беркут») паспортної,
реєстраційної та міграційної роботи, дозвільної системи, дільничних
інспекторів міліції, забезпечення карантинних і ветеринарно-санітарних
заходів при проведенні боротьби з епізоотією.

До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, ікі забезпечують
охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю на залізничному,
водному та повітряному транспорті.

Державна автомобільна інспекція являє собою супуність підрозділів
дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду,
реєстраціно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку
транспортних засобів, пропаганди та агітації з безпеки руху.

Міліція охорони складається з підрозділів, які забезпечують на
договірних засадах охорону усіх видів власності, об’єктів майна та
вантажів, фізичних осіб, грошових коштів (управління, відділи охорони
при територіальних органах внутрішніх справ, які мають у своєму складі
окремі дивізіони, роти, взводи, спеціальні підрозділи міліції охорони
«Титан»).

До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих
об’єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування).

Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які
мають особливе народногосподарське значення або постраждали від
стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерство
внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України може
створювати спеціальні підрозділи міліції.

Законодавством України встановлені загальні для усіх працівників міліції
обов’язки, згідно з якими співробітник міліції на території України
незалежно від посади, яку він займає, місця знаходження і часу в разі
звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням
про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі
безпосереднього виявлення таких зобов’язаний вжити заходів до
попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання
допомоги особам, які її потребують, установлення та затримання осіб, які
вчинили правопорушення, охорони місця події, а також повідомити про це в
найближчий підрозділ міліції.

У питаннях забезпечення боротьби із злочинністю і громадського порядку
на працівників міліції покладений обов’язок виявляти, попереджувати,
припиняти та розкривати злочини, використовувати з цією метою
оперативно-розшукові і профілактичні заходи; приймати, а також
реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні
правопорушення, своєчасно приймати по них рішення; розшукувати осіб, які
переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від
виконання кримінального покарання, пропали безвісті, та інших осіб;
охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;
забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів
комерційного характеру, виконання загальнообов’язкових рішень місцевих
Рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з
питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстановлених
для цього місцях.

Виконуючи адміністративні функції, міліція зобов’язана припиняти
адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по
них; забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху,
додержання законів, правил, нормативів у цій сфері, здійснювати
реєстрацію, облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право
керування транспортними засобами і видавати відповідні документи;
запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та
сільськогосподарською технікою; давати дозвіл на придбання, зберігання,
носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та
матеріалів, інших предметів та речовин, щодо зберігання і використання
яких установлені спеціальні правила, а. також на відкриття об’єктів, де
вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та
функціонування згаданих об’єктів; контролювати додержання громадянами та
службовими особами встановлених законодавством правил паспортної
системи, в’їзду,;

виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію
іноземних громадян та осіб без громадянства.

З метою забезпечення громадської безпеки міліція зобов’язана повідомляти
відповідальні державні органи і громадські об’єднання про аварії,
пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати
невідкладних заходів до ліквідації ‘їх наслідків, врятування людей і
подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду; брати
участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; у
встановленому порядку виявляти і повідомляти заклади охорони здоров’я
про осіб, які становлять групу ризику на СНЩ, та здійснювати за поданням
закладу охорони здоров’я, з санкції прокурора привід цих осіб, а також
інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні
захворювання та хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять
наркотичні речовини шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження і
лікування.

У сфері боротьби із злочинністю міліція забезпечує прийом, реєстрацію,
облік і вирішення заяв, повідомлень про скоєні і ті, що готуються,
злочини, а також іншої інформації про події і факти, які мають
відношення до боротьби із злочинністю. Вона проводить роботу по
попередженню злочинів і вживає необхідних заходів щодо їх припинення, а
також оперативно-розшукові та інші передбачені законом заходи з метою
розкриття злочинів і виявлення осіб, що їх вчинили; порушує кримінальні
справи, здійснює невідкладні слідчі дії для установлення і закріплення
слідів злочину; провадить у межах своєї компетенції дізнання по
кримінальних справах; охороняє та конвоює затриманих і взятих під варту,
виконує вироки судів відносно осіб, засуджених до позбавлення волі
умовно з відстрочкою, а також до виправних робіт; у передбачених законом
випадках здійснює адміністративний нагляд за особами, які відбули
покарання.

У сфері охорони власності міліція попереджує, припиняє і розкриває
посягання на власність у промисловості, будівництві, торгівлі, на
транспорті, у сфері економіки; виявляє та викриває осіб, які займаються
спекуляцією, забороненим промислом і т. ін. Особлива увага у цій роботі
приділяється боротьбі з замаскованим розкраданням власності, порушенням
правил заняття підприємницькою діяльністю, незаконними валютними
операціями, хабарництвом.

Охорону найбільш важливих та інших об’єктів різних форм власності
(державної, колективної, кооперативної, громадської і особистої), а
також фізичних осіб на договірних засадах виконують підрозділи Державної
служби охорони при органах внутрішніх справ. Окремі підприємства,
споруди та інші найважливіші об’єкти (установ Національного банку
України, державні архіви, музеї, водосховища з питною водою, гідровузли
і водозабірні станції, метрополітен) охороняються спеціальними
підрозділами міліції також на основі договорів, які укладаються з
відповідними відомствами (юридичними особами). Взаємодіючи з іншими
службами міліції, підрозділи охорони виконують також обов’язки по
охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю в місцях охорони
об’єктів. Дедалі більшого поширення у діяльності служби охорони
набувають пункти централізованої охорони, які забезпечують збереження
майна або об’єктів від злочинних посягань за допомогою технічних
засобів.

Попередження правопорушень (профілактична діяльність) — важливий напрям
роботи міліції, пов’язаної з попередженням злочинів та інших
правопорушень, виявленням причин і умов, що сприяють їх скоєнню. На цій
основі здійснюються заходи профілактичного характеру відносно осіб, які
займаються пияцтвом, хворіють на алкоголізм і наркоманію та ведуть
антигромадський спосіб життя, безпритульних підлітків та неповнолітніх
правопорушників.

Міліція проводить серед населення правову пропаганду, використовуючи
засоби масової інформації (радіо, телебачення, пресу, кіно). Багато в
чому успіх профілактичної роботи міліцейських служб залежить від зв’язку
з громадськістю, взаємодії з правоохоронними та іншими державними
органами, глибокого аналізу причин правопорушень, цілеспрямованої роботи
і правильного використання сил і засобів. Значна частка у загальному
змісті виконуваних міліцією обов’язків належить патрульно-постовій
службі, наряди якої попереджують і припиняють злочини та інші
правопорушення, охороняють державне майно і особисту власність. Важливу
роль в охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю відіграють
спеціальні установи міліції (медичні витверезники, спеціальні
приймальники для заарештованих в адміністративному порядку,
приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво,
ізолятори тимчасового утримання затриманих і взятих під варту осіб).

Великий обсяг обов’язків виконують дільничні інспектори міліції. Вони
безпосередньо попереджують правопорушення, ведуть боротьбу із
злочинністю, здійснюють нагляд за додержанням актів, які регулюють
громадський порядок, вживають заходів щодо охорони державної та
особистої власності, забезпечують паспортний режим і виконання правил
дозвільної системи, здійснюють нагляд за безпекою дорожнього руху. Це
визначає першорядну роль дільничних інспекторів у практичному вирішенні
покладених на міліцію завдань.

Реалізуючи профілактичні функції, міліція зобов’язана виявляти причини й
умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї
компетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованні
населення; проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до
вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами щодо
яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних
покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Для забезпечення виконавчої функції міліція зобов’язана виконувати в
межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні
стягнення, а також прийняті в установленому законом порядку рішення
прокурора, слідчого, суду.

Забезпечуючи кримінально-процесуальні функції, міліція зобов’язана
здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою,
провадити дізнання, а також слідство у межах, визначених
кримінально-процесуальним законодавством; проводити криміналістичні
дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності,
забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів
криміналістичної служби у слідчих діях.

Обов’язки міліції при виконанні охоронної функції полягають у тому, що
вона має охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і
державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій,
іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства;
забезпечувати захист фізичних осіб, охорону свідків, потерпілих та інших
осіб за їх зверненням, якщо їх життя, здоров’я і майно знаходяться в
небезпеці у зв’язку з поданням ними допомоги правоохоронним органам у
запобіганні та розкритті злочинів.

Інші обов’язки міліції полягають у сприянні забезпеченню відповідно до
законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану в разі їх
оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
здійсненні приводу до відповідних державних органів або установ згідно з
чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються
від призову на військову службу; поданні у межах наданих прав допомоги
народним депутатам, представникам державних органів і громадських
об’єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія
або загрожує небезпека з боку правопорушників; подані у межах наявних
можливостей невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які
потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у
небезпечному, для життя і здоров’я стані, а також неповнолітнім, які
залишились без опікування; забезпеченні збереження знайдених, вилучених
у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей,
цінностей та іншого майна, вжитті заходів до повернення їх законним
власникам. Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей
і майна.

Для виконання обов’язків по боротьбі зі злочинністю міліції надане право
викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з
матеріалами, що знаходяться в її провадженні, а в разі ухилення без
поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу.

Працівники міліції виступають як представники влади. Вони наділені
широкими повноваженнями для виконання завдань з охорони громадського
порядку і боротьби зі злочинністю, мають право пред’являти визначені
вимоги до громадян і посадових осіб, обов’язкові для виконання;
застосовувати в необхідних випадках заходи державного примусу, їх
діяльність в основному відбувається на очах у населення, нерідко
пов’язана з необхідністю втручання в особисті інтереси людей. Тому їх
дії при усій суворості повинні бути завжди виправданими, справедливими і
зрозумілими для людей.

Для виконання покладених на міліцію обов’язків їй надані необхідні
державно-владні повноваження, згідно з якими працівники міліції мають
право вимагати від громадян і посадових осіб припинення правопорушень та
дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, вживати заходів
щодо припинення порушень у разі невиконання цих вимог, складати у
передбачених законодавством випадках протоколи про адміністративні
правопорушення; застосовувати в межах своєї компетенції заходи
адміністративного примусу (адміністративно-попереджувальні заходи,
заходи припинення і стягнення); перевіряти у громадян при підозрі у
вчиненні правопорушень особисті та інші документи; затримувати і тримати
у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання,
слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального
покарання; взятих під варту осіб, осіб, що вчинили правопорушення, за
які передбачене стягнення у вигляді адміністративного арешту;
неповнолітніх, які залишилися без опікування або вчинили суспільне
небезпечні діяння; осіб, які перебували в громадських місцях у
нетверезому вигляді; осіб, які підозрюються у занятті бродяжництвом;
осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на
примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії; осіб з
вираженим психічним розладом; військовослужбовців, які вчинили діяння,
що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення.

У своїй адміністративній діяльності щодо забезпечення охорони
громадського порядку і громадської безпеки міліція має право вимагати
від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок,
припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень
міліції, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи
примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень
документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні
для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за
виконання яких покладено на міліцію; складати протоколи про
адміністративні правопорушення, здійснювати особистий огляд, огляд
речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені
законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні
правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про
адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або
передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших
державних органів, товариських судів, громадських об’єднань або трудових
колективів; проводити кіно- і фотозйомку, звукозапис як допоміжні засоби
попередження протиправних дій та розкриття правопорушень; проводити
фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, які
затримані за підозрою у вчиненні злочину або бродяжництво, взяті під
варту, звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих
адміністративному арешту. З метою забезпечення громадського порядку,
громадської безпеки, охорони життя і здоров’я людей працівники міліції
також мають право тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на
окремі ділянки місцевості чи об’єкти; у випадках затримання злочинців,
при аваріях, інших надзвичайних обставинах обмежувати або забороняти рух
транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць та автомобільних
шляхів.

Працівники міліції здійснюють у порядку провадження дізнання і за
дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення,
допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального
законодавства; здійснюють на підставах і в порядку, встановленому
законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-,
відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою
розкриття злочинів; проводять кіно-, фотозйомку і звукозапис як
допоміжні засоби попередження протиправних дій та розкриття
правопорушень (наприклад, у випадках проведення несанкціонованих зборів,
митингів, вуличних походів і демонстрацій); проводять огляд поклажі,
багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових
суден.

Здійснюючи нагляд за виконанням правил дозвільної системи, міліція має
право анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на
придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових
речовин і матеріалів, інших предметів та речовин при невиконанні ними
встановленого порядку користування і поводження з ними або недоцільності
їх дальшого зберігання, вилучати при необхідності зазначені предмети,
опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири, стенди,
збройно-ремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують
зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;
анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та
боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями,
вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі
засоби, мають психічні захворювання; оглядати з участю адміністрації
підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя,
боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та
радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил
поводження з ними; оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у
громадян, а також місця їх зберігання.

У будь-який час працівники міліції мають право входити в житлові
приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою
перевірки; перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших
приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в
приміщеннях підприємств, установ і організацій з метою забезпечення
безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і
затримання осіб, які його вчинили.

Виконуючи охоронні функції та функції боротьби з економічною
злочинністю, міліція має право проводити з участю адміністрації
підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших
службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і
колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг
населенню; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб
підприємств, установ і організацій відомості та пояснення з фактів
порушення законодавства, проведення документальних і натуральних
перевірок, інвентаризацій та ревізій виробничої та
фінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхідності
вилучати документи, зразки сировини і продукції, опечатувати каси,
приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріальних
цінностей.

Виконуючи функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, міліція має
право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього
руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту
або забруднення навколишнього середовища, а також при наявності даних
про те, що він використовується з протиправною метою, оглядати
транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування
й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що
перевозяться, товарно-транспортним документам; проводити технічний огляд
автомототранспорту; організувати при необхідності медичний огляд водіїв,
затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які
перебувають у стані сп’яніння, а також тих, які не мають документів на
право керування або користування транспортними засобами, позбавляти
водіїв у передбачених законодавством випадках права керування
транспортними засобами; використовувати передбачені нормативними актами
технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього
руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких
загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери
агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах;
затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для
тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;
відвідувати підприємства, установи й організації для виконання
контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки
дорожнього руху; вимагати від відповідних організацій усунення порушень
правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення
ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і
автомобільних шляхах.

З метою здійснення профілактичних заходів міліція має право виявляти і
вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, на підставі та
в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне
застереження про неприпустимість протиправної поведінки; вести
профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний
обліки в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями,
покладеними на міліцію; повідомляти з метою профілактичного впливу
державним органам, громадським об’єднанням, трудовим колективам і
громадськості за місцем проживання особи про факти вчинення нею
адміністративного правопорушення; вносити відповідним державним органам,
громадським об’єднанням або службовим особам, підприємствам,
організаціям обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення
причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

Окрім зазначених працівники міліції мають й інші права: одержувати
безперешкодно і безкоштовно від підприємств, установ та організацій,
громадських об’єднань відомості, необхідні у справах про злочини та у
зв’язку з матеріалами про правопорушення, що знаходяться у проваджені
міліції; користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту
міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також
попутним транспортом. Працівники підрозділів на транспорті у межах
обслуговуваних дільниць, крім цього, мають право на безплатний проїзд у
поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень
працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі
види транспорту і розміщення в готелях при пред’явленні службового
посвідчення та посвідчення про відрядження. У разі невідкладних
службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від
наявності місць; можуть використовувати безпосередньо транспортні
засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам
(крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших
представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних
засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події,
стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують
невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх
доставки в міліцію; користуватися у невідкладних випадках безперешкодно
і безкоштовно засобами зв’язку, що належать підприємствам, установам і
організаціям, а засоби зв’язку, що належать громадянам — за їх згодою;
користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення
обставин вчинення злочинів та осіб,, які їх скоїли, свідків, потерпілих,
розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали безвісті, та з іншою
метою, що пов’язана з необхідністю подання допомоги громадянам,
підприємствам, установам і організаціям у зв’язку з виконанням міліцією
покладених на неї обов’язків.

Здійснюючи охорону громадського порядку і боротьбу із злочинністю,
міліція, керуючись нормами кримінально-процесуального законодавства,
виконує функції дізнання;

порушує кримінальні справи, провадить невідкладні слідчі дії щодо
встановлення та закріплення слідів злочину — огляди, обшуки, виїмки,
затримання і допит підозрюваних, допит потерпілих, свідків. Це регулює
відношення міліції з іншими органами, підприємствами, установами,
організаціями та громадянами, адже у таких випадках міліція виступає як
орган дізнання і в межах своєї компетенції бере участь у розслідуванні
злочинів.

Розглянуті напрями роботи міліції становлять окремі сторони єдиної
діяльності міліції щодо охорони громадського порядку, боротьби із
злочинністю, охорони власності, профілактики правопорушень, які тісно
взаємозв’язані.

Законодавством установлені загальні для усіх працівників міліції
обов’язки, які вони повинні виконувати незалежно від службового
становища і займаної посади: попереджувати і припиняти злочини та інші
правопорушення, забезпечувати захист особи, прав і свобод громадян від
протиправних посягань. Крім цього, кожний працівник міліції виконує
регламентовані правовими актами конкретні службові функції, пов’язані з
зайняттям відповідної посади у міліцейському апараті, підрозділі,
стройовій частині. Деякими обов’язками і правами законодавство наділяє
лише посадових осіб. Наприклад, застосовувати адміністративні стягнення
за дрібне хуліганство, появу у громадських місцях у нетверезому стані,
розпиття спиртних напоїв у громадських місцях правомочні тільки
начальники міліції і їх заступники, приймати рішення про виїзд за кордон
і в’їзд в Україну можуть лише працівники підрозділів паспортної,
реєстраційної роботи і керівники органів внутрішніх справ (міліції). Ці
повноваження не можуть бути делеговані іншим посадовим особам.

Особовий склад міліції становлять працівники, які проходять державну
службу в підрозділах міліції, їм відповідно до чинного законодавства
присвоюються спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого
затверджуються Кабінетом Міністрів України, їм видається службове
посвідчення.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням
про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ,
затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до
міліції, у тому числі слухачі й курсанти училищ міліції, які перебувають
на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у
кадрах МВС України. Навчання в училищах МВС України після здобуття
середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується
Верховною Радою України.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, і
його законні вимоги обов’язкові для виконання громадянами і службовими
особами. При виконанні покладених на нього обов’язків працівник міліції
керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується
начальникам — своєму безпосередньому і прямому. Ніхто інший, за винятком
уповноважених службових осіб, не може втручатися в законну діяльність
працівника міліції. Захист життя, здоров’я, честі, гідності, майна
співробітника міліції та членів його сім’ї гарантуються законом.

Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які
перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань,
тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього
рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони
ущемлюють його гідність і особисті права, які не пов’язані зі службовою
діяльністю. Звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку з
обвинуваченням у вчиненні злочину допускаються тільки після набуття
звинувачувальним вироком законної сили. У разі затримання працівника
міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він перебуває у
призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від
інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Вони
користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних
телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні питань
соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому
законодавством України.

Похожие записи