Курсова робота

Управління внутрішніх справ України

ЗМІСТ

TOC \o «1-3» ВСТУП PAGEREF _Toc117926948 \h 3

I. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ PAGEREF
_Toc117926949 \h 5

1.1. Основні завдання та функції МВС України PAGEREF _Toc117926950 \h
5

1.2. Головні напрями діяльності МВС України PAGEREF _Toc117926951 \h
9

1.3. Взаємовідносини у сфері діяльності PAGEREF _Toc117926952 \h 10

1.4. Керівництво внутрішніми справами PAGEREF _Toc117926953 \h 15

1.5. Організаційна структура центрального апарату МВС України PAGEREF
_Toc117926954 \h 20

ІІ. МІЛІЦІЯ, ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
PAGEREF _Toc117926955 \h 23

2.1. Основні завдання міліції PAGEREF _Toc117926956 \h 24

2.2. Основні функції та обов’язки міліції PAGEREF _Toc117926957 \h
25

Висновки PAGEREF _Toc117926958 \h 41

Список використаних джерел PAGEREF _Toc117926959 \h 43

ВСТУП

Права людини унікальні за характером, важливістю та обсягом
соціально-гуманітарних проблем. Вони визначають статус людини у
будь-якому суспільстві і є конструктивним засобом здійснення
цивілізованої діяльності людей, задоволення їх інтересів та потреб.

Свідоцтвом прагнення до формування правової держави, утвердження
демократичних принципів в житті суспільства є проголошення Конституцією
України (ст.3) відповідно до Декларації прав і свобод людини, що людина,
її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Фактично всі внутрішні та зовнішні функції держави безпосередньо або
опосередковано спрямовані на зміцнення і вдосконалення
загальносоціальних гарантій прав людини та громадянина. Згідно з цим
певні державні органи й інші владні суб’єкти на виконання норм
Конституції більш конкретно і предметно в своїй діяльності мають
реалізовувати дані положення Основного Закону. Це передусім стосується
органів влади та управління різних ступенів, а також посадових осіб,
починаючи з Президента України як глави держави. Забезпечення реалізації
та охорони прав і свобод особи здійснюється через більшість їх
різноманітних функцій, включаючи правоохоронну.

Особливе місце в цій системі займає МВС України, яка має складну
систему сфери діяльності. Вона включає в себе певні групи суспільних
відносин, що пов’язані з захистом особи та держави від злочинів й інших
посягань, і містить забезпечення громадського порядку та громадської
безпеки, захист об’єктів незалежно від форм власності; розкриття і
розслідування злочинів; забезпечення дотримання правил перебування в
Україні іноземців і осіб без громадянства; виправлення і перевиховання
засуджених та ін. Хоча ці види суспільних відносин взаємопов’язані,
вони не є ідентичними та характеризуються специфічними рисами та
ознаками. Це в свою чергу визначає відмінність в основних видах
діяльності органів МВС України (адміністративна, оперативно-розшукова,
кримінально-процесуальна, виконання покарання); різновиди складових
систем органів внутрішніх справ (міліція, органи попереднього слідства,
державна протипожежна служба та ін.); розподіл компетенції між
міліцейськими структурами (підрозділи охорони громадського порядку, по
боротьбі з економічними злочинами, кримінального пошуку, державної
автомобільної інспекції та інші); різноманітність форм, методів їх
роботи, заходів, що вживаються.

Існуючі відмінності не впливають на загальну оцінку діяльності органів
МВС України як правоохоронної. Правозахисна орієнтація більшості їх
функцій закономірна й обумовлена вирішенням переважно охоронних завдань,
а також стосовно прав та свобод людини і громадянина окремо. Це
невипадково, оскільки основу прав та свобод становлять важливі для особи
блага у економічному, політичному, духовному та особистому житті, а
більшість злочинів і адміністративних порушень, з якими ведуть боротьбу
органи внутрішніх справ, безпосередньо чи опосередковано зазіхають на ці
блага. Від ефективної боротьби залежить можливість користування ними
особою, реальність і міцність їх прав та свобод, тобто те, що впливає на
рівень демократизму, благополуччя та стабільності суспільства, на
законність і правопорядок.

Рівень розвитку свободи та демократії у суспільстві визначається не
тільки формальним визнанням влади прав та свобод людини, включаючи
офіційне приєднання до міжнародно-правових документів, що їх
регламентують, але й багатьма іншими факторами. Одним з найважливішим
серед них є наявність діючого, ефективного соціально-юридичного
механізму реалізації прав та свобод, що містить гарантії їх забезпечення
і захисту. У цьому механізмі вагоме місце, згідно з специфікою
діяльності, займають правоохоронні органи, зокрема органи внутрішніх
справ.

I. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Центральним органом державної виконавчої влади у сфері внутрішніх справ
є Міністерство внутрішніх справ України (МВС України).

Правові основи організації діяльності МВС України визначаються
Конституцією України, чинним законодавством України, актами Президента
України і Кабінету Міністрів України.

Загальними функціями для всіх міністерств України, в тому числі і для
МВС, є забезпечення проведення в життя державної політики у відповідних
сферах; сприяння підприємствам і організаціям у питаннях встановлення і
стабілізації господарських зв’язків, у тому числі зовнішньоекономічних;
взаємодія з іншими органами державної виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, а також здійснення передбачених законодавством
функцій щодо діяльності підлеглих структур, підприємств і організацій.

Специфічні завдання, функції та методи діяльності МВС України
встановлюються спеціальним положенням про нього.

Міністерство внутрішніх справ України реалізує державну політику у сфері
захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від
протиправних посягань, організує та координує діяльність органів
внутрішніх справ з боротьби зі злочинністю, з охорони громадського
порядку та забезпечення громадської безпеки.

У межах своїх повноважень Міністерство організує виконання актів
законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх
реалізацією; узагальнює практику застосування актів законодавства з
питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його
вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основні завдання та функції МВС України

Основними завданнями МВС України є:

організація і координація діяльності органів внутрішніх справ із

захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від
протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення
громадської безпеки;

участь у розробці і реалізації державної політики щодо боротьби зі

злочинністю;

забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і

розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до
усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо

важливих державних об’єктів;

забезпечення реалізації державної політики з питань громадянства;

забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та міграційної

роботи;

організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього
руху;

здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності;

— визначення основних напрямів удосконалення роботи органів

внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної
допомоги;

забезпечення додержання законності в діяльності осіб рядового і

начальницького складу органів внутрішніх справ, працівників і
військовослужбовців системи Міністерства;

підготовка органів внутрішніх справ та внутрішніх військ для
інтеграції України до Європейського Союзу.

Отже, основні завдання МВС України випливають із загальних завдань,
покладених на органи внутрішніх справ. У цих основних завданнях
програмується зміст керівництва внутрішніми справами, здійснюваного МВС
України, та головні напрями діяльності Міністерства.

Ці завдання виконуються Міністерством через керовані ним органи на
місцях (органи внутрішніх справ) шляхом реалізації наступних основних
функцій:

організація роботи по охороні громадського порядку на вулицях, майданах,
у парках, скверах та інших громадських місцях, запобіганню та припиненню
адміністративних правопорушень і забезпеченню провадження у справах про
них, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

організація профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо
запобігання, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження
дізнання і попереднього слідства у справах про злочини, розслідування
яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду,
органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної
податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони,
державної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їх
близьких родичів, а також заходи безпеки осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві;

проведення роботи по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що
мають міжрегіональний і міжнародний характер, боротьба з організованою
злочинністю та наркобізнесом і злочинами в сфері економіки;

забезпечення профілактики правопорушень;

запобігання дитячої безпритульності та правопорушенням серед
неповнолітніх;

розшук громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними
угодами;

ведення оперативно-пошукового та криміналістичного обліку;

проведення експертиз у кримінальних справах і криміналістичні
дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності;

організація додержання законодавства про паспорти, в’їзд в Україну і
виїзд з України громадян, перебування на її території іноземних громадян
і осіб без громадянства;

забезпечення функціонування дозвільної системи здійснення контролю за
придбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєприпасів,
вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо
зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, та за
відкриттям і функціонуванням об’єктів, де вони використовуються;

забезпечення реєстрації й обліку автомототранспортних засобів, та
безпеки дорожнього руху;

здійснення державного пожежного нагляду, пожежну охорону населених
пунктів і об’єктів;

організація на договірних засадах охорони майна всіх видів власності;

здійснення заходів щодо врятування людей, охорони їхньої безпеки,
забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного
лиха, аварій, пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків;

здійсненні заходів по охороні навколишнього природного середовища;

забезпечення режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його
оголошення на території України або в окремих місцевостях;

Слід зазначити, що до недавнього часу однією з важливішою функцією
органів внутрішніх справ була функція забезпечення виконання
кримінально-виконавчого законодавства, та організація роботи установ по
виконанню покарань. Але з набуттям чинності Указу Президента України
«Про утворення Державного департаменту України з питань виконання
покарань» від 22.04.98 р. № 344/98 та Указу Президента України від
12.03.99 р. № 248/99, на базі Головного управління виконання покарань
Міністерства внутрішніх справ України, що ліквідовано, утворено
Державний департамент України з питань виконання покарань як центральний
орган виконавчої влади. Це був один із кроків, що направлений на
реалізацію Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ,
затвердженої Постановою КМ України від 24.04.96 р. № 456.

Зміст діяльності МВС України як центрального органу державного
управління в галузі внутрішніх справ полягає у: розробці загальних
проблем підвищення ефективності забезпечення громадського порядку в
державі, здійсненні кадрової політики, підготовці, навчанні і вихованні
кадрів, їх облікові і розподілі між територіальними та транспортними
органами, галузевими службами; організації управління очолюваної ним
системи, розробці та організаційному забезпеченні управлінських рішень,
перспективних і поточних планів; здійсненні їх чіткого функціонування;
оперативному керівництві відповідними підпорядкованими органами,
підрозділами й установами, визначенні ефективних засобів і методів їх
діяльності.

Головні напрями діяльності МВС України

Відповідно до основних завдань здійснюються і головні напрями діяльності
МВС України.

У сфері охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю МВС
України забезпечує реалізацію державної політики з цих питань, визначає
основні напрями діяльності підпорядкованих органів, підрозділів і
установ та ефективні засоби й методи виконання покладених на них
завдань; організує роботу органів внутрішніх справ з охорони
громадського порядку на вулицях, майданах, у скверах, парках та інших
громадських місцях, запобігання та припинення адміністративних
правопорушень і забезпечення провадження у справах за ними (розгляд яких
законом покладено на органи внутрішніх справ); накопичує й аналізує
інформацію щодо злочинів, вчинених у громадських місцях, масових
безладь, групових хуліганських проявів, щодо ефективності діяльності
підрозділів патрульно-постової служби і підрозділів органів внутрішніх
справ з питань раціонального використання сил і засобів та управління
ними при охороні громадського порядку в містах, інших населених пунктах;
взаємодіє із заінтересованими органами державної виконавчої влади в
розробці та організації виконання планів охорони громадського порядку
під час проведення важливих подій громадсько-політичного, культурного і
спортивного характеру, особливо у разі проведення заходів з масовим
перебуванням людей; проводить перевірку оперативно-службової діяльності
підрозділів патрульно-постової служби міліції і «Беркут»; вивчає
практику взаємодії з народними дружинами та іншими громадськими
формуваннями з охорони правопорядку на вулицях і в громадських місцях;
координує діяльність галузевих служб Міністерства з виконання чинного
протиалкогольного законодавства; організує роботу медичних
витверезників; забезпечує профілактику правопорушень; вносить до
центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств,
установ і організацій подання щодо необхідності усунення причин і умов,
що сприяють вчиненню правопорушень, організує проведення серед населення
роз’яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби
зі злочинністю; організує вжиття заходів щодо врятування людей, охорони
їхньої безпеки, забезпечення громадського порядку, збереження майна у
разі стихійного лиха, аварій, катастроф та ліквідації їх наслідків;
разом з органами державної виконавчої влади організує підготовку
проектів законодавчих і нормативних актів з питань охорони громадського
порядку; забезпечує високу бойову і мобілізаційну готовність органів
внутрішніх справ і військ внутрішньої охорони; бере відповідно до закону
участь у забезпеченні режиму воєнного або надзвичайного стану в разі
його оголошення на території України або в окремих місцевостях.

МВС України також організує здійснення органами внутрішніх справ
профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо запобігання,
виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження дізнання і
попереднього слідства у справах про злочини, розслідування яких законом
покладено на органи внутрішніх справ; безпосередньо проводить роботу з
виявлення, розкриття і розслідування злочинів, що мають міжрегіональний
і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю та
наркобізнесом і злочинами у сфері економіки; організує проведення
експертиз у кримінальних справах і криміналістичні дослідження за
матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечує у встановленому
порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;
організує інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів
внутрішніх справ, формує центральні довідково-інформаційні фонди,
оперативно-пошуковий та криміналістичний обліки, у межах своїх
повноважень веде державну статистику; організує і проводить розшук
громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними
угодами.

Взаємовідносини у сфері діяльності

Взаємовідносини у сфері діяльності міліції між Міністерством внутрішніх
справ України і відповідними органами інших держав та міжнародними
організаціями поліції будуються на підставі міждержавних чи міжурядових
угод, а також угод між Міністерством внутрішніх справ України та цими
органами і організаціями. Правовою підставою взаємовідносин Міністерства
внутрішніх справ України і відповідними органами інших держав та
міжнародними організаціями поліції є:

а) міждержавні угоди;

б) міжурядові угоди;

в) угоди між МВС України та цими органами і організаціями.

Крім угод, взаємовідносини МВС України з відповідними органами інших
держав та міжнародними організаціями поліції можуть оформлятися
протоколами, рішеннями тощо, які мають з угодами однакову юридичну силу.

Угоди про співробітництво МВС України з відповідними службами іноземних
держав можуть бути як багатосторонніми, так і односторонніми і визначати
співробітництво та взаємодію як за одним, так і за кількома напрямами
оперативно-службової діяльності. Угоди та інші документи про
співробітництво у сфері діяльності міліції оголошуються наказами
Міністра внутрішніх справ України і обов’язкові для виконання в Україні,
або, якщо є спеціальне застереження, на окремій частині її території. За
письмовим погодженням з керівництвом МВС України, на виконання чинних
угод щодо співробітництва з відповідними службами іноземних держав
керівники служб МВС та УВС прикордонних областей можуть підписувати
окремі протоколи, що передбачають розвиток взаємодії з конкретних
напрямів оперативно-службової діяльності з відповідними службами та
органами цих держав. Запити та окремі доручення, призначені для
відповідних структур іноземних держав, що входять до СНД, підписуються
керівниками органів внутрішніх справ (керівниками слідчих підрозділів),
скріплюються гербовою печаткою і надсилаються безпосередньо до МВС, УВС,
УВСТ цих держав.

Запити та окремі доручення, призначені для відповідних структур
іноземних держав, що не входять до СНД, підписуються керівниками органів
внутрішніх справ (керівниками слідчих підрозділів), скріплюються
гербовою печаткою і надсилаються через відповідні галузеві служби МВС
України (до підписання окремих протоколів, що спеціально регламентують
порядок таких взаємовідносин).

Виконуючи функцію зовнішніх зв’язків з міністерствами внутрішніх справ
близького і далекого зарубіжжя, МВС України бере участь у розробці
проектів міжнародних договорів (угод) України з питань боротьби зі
злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених
міжнародних договорів (угод). Для забезпечення роботи в цьому напрямі
при МВС України створене Національне бюро Інтерполу.

Разом з іншими державними органами і громадськими організаціями МВС
України організує боротьбу а пияцтвом, бродяжництвом, правопорушеннями
неповнолітніх та іншими антигромадськими явищами; скеровує діяльність
органів внутрішніх справ на здійснення правил дозвільної системи, яка
контролює придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї,
боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин,
щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, та
контролює відкриття і функціонування об’єктів, де вони використовуються;
впроваджує в життя паспортну систему; забезпечує виконання законодавства
з питань громадянства України, додержання іноземними громадянами правил
перебування на території України, в’їзду в країну і виїзду за кордон,
проїзду через країну.

У сфері охорони об’єктів власності та особистого майна громадян МВС
України здійснює керівництво підрозділами охорони, в тому числі
спеціальними, подає їм практичну допомогу в службовій діяльності щодо
захисту від злочинних посягань особливо важливих та інших об’єктів,
приміщень з індивідуальною власністю громадян, майна та вантажів,
грошових коштів і цінних паперів, охорони фізичних осіб на договірній
основі, охорони громадського порядку в зонах несення служби; організує
співробітництво підрозділів охорони з відповідними службами
правоохоронних органів інших держав, іноземними фірмами з питань охорони
власності, фізичних осіб, а також стандартизації технічних засобів
охорони; розробляє та здійснює заходи з реалізації єдиної концепції
охорони усіх видів власності; узагальнює практику законодавства з питань
правоохоронної діяльності, віднесеної до компетенції охорони, надає
підлеглим підрозділам методичну допомогу у вдосконаленні
організаційно-правового забезпечення їх діяльності; готує нормативні
акти з питань організації охорони; забезпечує ліцензування охоронних
послуг суб’єктів підприємницької діяльності; здійснює комплексний аналіз
і планування діяльності охорони, розробляє та реалізує заходи з її
удосконалення, вивчає позитивний досвід та сприяє його впровадженню;
організує роботу щодо використання в охороні технічних засобів
сигналізації та систем централізованого спостереження; проводить єдину
технічну політику з розробки, виробництва та впровадження в експлуатацію
засобів охоронної сигналізації; розробляє і реалізує заходи з
удосконалення роботи з винахідництва та раціоналізації, створює
проектні, монтажні підрозділи, що утримуються на принципах
самоокупності; створює спільні, у тому числі з залученням іноземного
капіталу, підприємства, фірми, компанії щодо здійснення охорони та
розвитку інших, пов’язаних з нею, видів діяльності, надає дозвіл на це
підрозділам охорони, організує інспектування відомчої охорони та
перевірку стану збереження матеріальних цінностей на об’єктах державної
власності.

У сфері забезпечення безпеки дорожнього руху МВС України організує
виконання Закону України «Про дорожній рух» та інших нормативних
документів з питань боротьби з аварійністю на транспорті підвідомчими
службами державної автомобільної інспекції, на основі спеціалізації їх
окремих підрозділів; бере участь у створенні законодавчої та нормативної
бази, необхідної для ефективної роботи підвідомчих служб щодо
забезпечення в межах компетенції державної автомобільної інспекції
безпеки дорожнього руху, забезпечує безперервний контроль за станом
оперативної обстановки на автомобільних шляхах України та організує
реагування на її зміни.

МВС України узагальнює та впроваджує у діяльність служб, підрозділів ДАІ
досягнень науки і передового досвіду з питань забезпечення безпеки
дорожнього руху, взаємодіє з зацікавленими міністерствами, відомствами,
концернами, корпораціями, організаціями, іншими об’єднаннями, Військовою
автомобільною інспекцією Міністерства оборони України, спілкою
автомобілістів, адміністрацією підприємств, установ і організацій,
громадськими об’єднаннями, діяльність яких пов’язана із забезпеченням
безпеки дорожнього руху.

В оперативному підпорядкуванні МВС України можуть бути служби нагляду за
станом автомобільних шляхів і вулиць, впровадженням автоматизованих
систем керування дорожнім рухом, координації діяльності спеціалізованих
монтажно-експлуатаційних управлінь (дільниць),
реєстраційно-екзаменаційні, екологічні та інші підрозділи, а також
науково-дослідні установи.

У науково-дослідній роботі та підготовці кадрів МВС України, виходячи з
потреб практики, розробляє та організує реалізацію програм кадрового
забезпечення органів і підрозділів внутрішніх справ, військ внутрішньої
та конвойної охорони, вживає заходів щодо додержання дисципліни і
законності в їх діяльності; організує роботу підпорядкованих навчальних
закладів, науково-дослідних установ; вживає відповідно до чинного
законодавства заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту
працівників, військовослужбовців військ внутрішньої та конвойної
охорони, пенсіонерів органів внутрішніх справ, членів їх сімей,
розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних
органів; бере участь у формуванні науково-технічної політики у сфері
діяльності органів внутрішніх справ; організує і координує впровадження
у практику досягнень науки та передового досвіду, забезпечує розробку
озброєнь, спеціальних, технічних і криміналістичних засобів для органів
внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони. МВС України
бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослідженнях, у
розробках на їх основі державних програм боротьби зі злочинністю та
охорони правопорядку.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо основних напрямів
діяльності органів внутрішніх справ, обговорення найважливіших програм
та вирішення інших питань при МВС України можуть створюватися відповідні
ради і комісії з включенням до їх складу провідник учених і
висококваліфікованих фахівців-практиків. їх склад та положення про них
затверджуються Міністром внутрішніх справ України.

У сфері фінансової діяльності МВС України організує в Міністерстві і
підпорядкованих органах роботу з питань фінансування, праці, заробітної
плати, економічного прогнозування, бухгалтерського обліку і звітності,
контрольно-ревізійної діяльності; розробляє заходи щодо підвищення
ефективності використання грошей, матеріальних ресурсів; забезпечує
виконання фінансових зобов’язань перед державою.

Щодо матеріально-технічного, військово-технічного, військового та
господарського постачання МВС України організує у встановленому порядку
матеріально-технічне забезпечення діяльності підпорядкованих органів,
підрозділів, установ і організацій, військ внутрішньої охорони,
контролює правильність використання ними ресурсів і коштів; вирішує
питання щодо речового постачання особового складу органів внутрішніх
справ; організує перевезення, енергозабезпечення, надання засобів
зв’язку, житлово-побутове і комунальне обслуговування та інше
забезпечення господарських потреб органів внутрішніх справ; вносить до
відповідних органів державної виконавчої влади пропозиції щодо складання
планів капітальних вкладень на будівництво об’єктів адміністративного,
виробничого, соціально-побутового, військового призначення та житла,
здійснює контроль за їх виконанням.

У встановленому порядку МВС України вносить подання щодо присвоєння
спеціальних і військових звань вищого керівного складу, встановлює
згідно з чинним законодавством порядок звільнення у запас або у
відставку. Міністерство забезпечує неухильне додержання законності у
діяльності органів, їх підрозділів, підприємств та організацій системи
МВС України; організує своєчасний і уважний розгляд заяв, скарг,
пропозицій громадян, вживає заходів щодо усунення недоліків у діяльності
органів внутрішніх справ.

Керівництво внутрішніми справами

Міністерство внутрішніх справ України здійснює керівництво в двох
головних формах:

централізоване керівництво;

безпосереднє оперативне управління.

Централізоване керівництво полягає: в керівній діяльності щодо
найважливіших питань роботи органів внутрішніх справ, визначенні
головних її напрямів; вдосконаленні системи управління й організації
праці; виданні відомчих нормативних актів; веденні обліку та розподілу
людських і матеріально-технічних ресурсів; здійсненні координуючих,
контролюючих функцій, а також в інспектуванні; вивченні, узагальненні та
поширенні позитивного досвіду організації охорони громадського порядку і
боротьби зі злочинністю; встановленні на основі законодавства України
порядку та методики оперативно-службової і організаційної діяльності
органів внутрішніх справ.

МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у
встановленому порядку головні управління МВС України в Автономній
Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управління МВС
України в областях, місті Севастополі та на транспорті, районні, районні
у містах, міські управління і відділи, а також підприємства, установи і
організації, що належать до сфери його управління.

МВС України має право одержувати від міністерств, інших центральних
органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій
відомості, необхідні для виконання покладених на Міністерство завдань;
залучати для розробки актуальних проблем боротьби зі злочинністю,
проведення консультацій та експертиз вищі навчальні заклади та інші
установи, а також деяких учених і висококваліфікованих фахівців, у тому
числі практиків; укладати угоди щодо співробітництва у сфері боротьби зі
злочинністю та з інших питань, віднесених до компетенції Міністерства, з
відповідними органами інших держав; скликати у встановленому порядку
наради з питань, що належать до його компетенції.

Безпосереднє оперативне управління здійснюється МВС України у випадках
його прямого управлінського зв’язку з підлеглими органами внутрішніх
справ усіх рівнів. Міністерство управляє на території України органами,
службами, організаціями, внутрішніми військами, відомчими навчальними
закладами, науково-дослідними установами, органами
матеріально-технічного забезпечення та іншими установами, які належать
до системи Міністерства. Функції оперативного управління МВС України
реалізує, як правило, щодо безпосередньо підлеглих йому органів, служб,
установ і організацій.

МВС України як орган управління являє собою систему взаємодіючих
елементів. До його організаційної структури входять такі елементи
(підрозділи): керівництво Міністерства, штаб, департаменти, галузеві
управління, управління і відділи, функціональні управління та відділи.

Серед структурних елементів головна роль належить керівництву
Міністерства, до складу якого входить Міністр, Державний секретар та
перший заступник, заступники, колегія.

МВС України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням
Прем’єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.

Міністр внутрішніх справ України:

керує Міністерством, несе персональну відповідальність перед

Президентом України та Кабінетом Міністрів України за розроблення і

реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян,

інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони
громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі зло

чинністю, виконання Міністерством своїх завдань і функцій;

спрямовує і координує як член Кабінету Міністрів України здійснення
центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до
його відання, визначає на виконання вимог законодавства в межах наданих
йому повноважень політичні пріоритети та стратегічні на

прями роботи Міністерства, шляхи досягнення поставленої мети;

подає у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України
проекти законів України, актів Президента України та Кабінету

Міністрів України, розробником яких є Міністерство;

подає Прем’єр-міністрові України пропозиції щодо кандидатури

на посаду Державного секретаря МВС України, а за поданням Державного
секретаря — пропозиції щодо призначення на посади перших заступників та
заступників Державного секретаря;

затверджує програми і плани роботи Міністерства та звіт Державного
секретаря щодо їх виконання;

підписує нормативно-правові акти Міністерства;

приймає за поданням Державного секретаря рішення щодо розподілу
бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міністерство,

та затверджує звіт Державного секретаря з виконання цих рішень;

погоджує проекти законів України, актів Президента України та

Кабінету Міністрів України з питань, що належать до компетенції
Міністерства;

9)погоджує здійснення Державним секретарем функцій з управління майном,
яке перебуває у сфері управління Міністерства;

порушує у встановленому порядку питання щодо притягнення до

дисциплінарної відповідальності Державного секретаря, його перших
заступників та заступників;

вносить пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо утворення та
ліквідації вищих навчальних закладів МВС України;

призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальних і на
транспорті органів МВС України, а також підприємств, установ та
організацій, що належать до сфери управління Міністерства;

вносить Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення,

реорганізації та ліквідації у складі МВС України урядових органів
державного управління і подання щодо призначення на посади та звільнення
з посад їх керівників;

присвоює у встановленому порядку спеціальні звання особам рядового і
начальницького складу органів внутрішніх справ та військові

звання військовослужбовцям внутрішніх військ, заохочує, притягає їх до

дисциплінарної відповідальності тощо.

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне,
матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення діяльності МВС
України здійснюється Державним секретарем.

Державного секретаря призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра
України та звільняє з посади Президент України. Державний секретар
підзвітний і підконтрольний Міністрові. Державний секретар має перших
заступників та заступників, яких призначає на посади за поданням
Прем’єр-міністра України та звільняє з посад Президент України.
Державний секретар, його перші заступники та заступники призначаються на
посаду на строк повноважень Президента України. Державний секретар
розподіляє за погодженням з Міністром обов’язки між першими заступниками
та заступниками Державного секретаря, визначає ступінь їхньої
відповідальності.

Основними завданнями Державного секретаря є:

організація забезпечення виконання завдань, покладених на МВС

України;

забезпечення діяльності Міністра як керівника МВС України та

члена Кабінету Міністрів України;

здійснення поточної роботи, пов’язаної з виконанням покладених

на МВС України завдань;

— забезпечення стабільності та наступності в роботі МВС України.

Державний секретар має право:

брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом
дорадчого голосу під час розгляду питань, що належать до сфери
діяльності

МВС України;

залучати у встановленому порядку працівників органів виконавчої

влади, підприємств, установ та організацій, утворювати робочі групи,

скликати наради для розгляду питань, що належать до компетенції МВС

України;

одержувати у встановленому порядку від центральних та місцевих

органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію,

документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

МВС України організує свою роботу на основі колегіальності та
єдиноначальності. Для погодженого вирішення питань, що належать до
повноважень МВС України, обговорення його найважливіших напрямів
діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова
колегії), Державного секретаря, його перших заступників та заступників
за посадою, інших керівних працівників Міністерства, а також
підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС
України. Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами
Міністра. Колегія розглядає основні питання організації і практичної
діяльності системи органів внутрішніх справ, обговорює питання перевірки
виконання, добору і використання кадрів, проекти найважливіших
нормативних актів, заслуховує доповіді міністра внутрішніх справ
Автономної Республіки Крим, звіти начальників управлінь внутрішніх справ
областей, ГУВС міст Києва, Севастополя, головних управлінь, управлінь і
відділів Міністерства та інших установ системи органів внутрішніх справ.

Керівництво МВС України у встановленому порядку скликає наради керівних
та інших працівників системи МВС, проводить науково-практичні
конференції, на яких заслуховуються та обговорюються проблеми зміцнення
законності та правопорядку, питання, пов’язані з покращанням діяльності
органів внутрішніх справ.

Організаційна структура центрального апарату МВС України

Організаційна структура центрального апарату МВС України так само, як і
інших органів внутрішніх справ, зумовлена їх завданнями та функціями,
які розподіляються на основні, забезпечувальні та
організаційно-інспекційні.

Основні функції визначають цільове призначення органів внутрішніх справ.
Це організація та забезпечення охорони громадського порядку,
запобігання, припинення і розкриття злочинів, розслідування злочинів,
безпеки дорожнього руху і т. ін.

Забезпечувальні функції спрямовані на здійснення основних функцій
Міністерства: комплектування, розподіл, розстановка, виховання та
навчання кадрів; медичне обслуговування працівників органів внутрішніх
справ; фінансово-планова функція; виробнича і господарська функції;
матеріально-технічне забезпечення, постачання, діловодство та ін.

До організаційно-інспекційних функцій належать: інформаційно-аналітична;
розробка проектів комплексних рішень; перспективне і поточне планування;
контроль за виконанням; узагальнення управлінської діяльності;
підготовка проектів інформаційних документів для урядових інстанцій,
Прокуратури України, Верховного Суду України та ін.

Департаменти, управління й відділи центрального апарату МВС України
вивчають стан і узагальнюють досвід роботи на місцях, готують пропозиції
для керівництва, організують виконання вказівок Міністерства, здійснюють
контроль відповідних підлеглих ланок. Ці структурні підрозділи будуються
на основі галузевої спеціалізації.

МВС України як центральний орган виконавчої влади здійснює керівництво
місцевими органами внутрішніх справ у справі забезпечення громадського
порядку та боротьби зі злочинністю.

Управління МВС України в областях створюються відповідно до
законодавства України. У своїй діяльності вони підпорядковані
центральному апарату МВС. Управління МВС в областях безпосередньо на
місцях здійснюють функції виконавчої влади у галузі внутрішніх справ.
Вони виконують свої завдання через відповідні галузеві служби, а також
через міські та районні відділи (управління) внутрішніх справ, інші
низові апарати.

Важливе місце в діяльності УМВС посідають штаби. Вони допомагають
керівництву управління в підготовці, прийнятті рішень і впровадженні їх
у життя. Штаби постійно аналізують стан оперативної обстановки в
області, готують пропозиції щодо проведення конкретних заходів з
виконання покладених на УМВС завдань, забезпечують впровадження науково
обґрунтованих форм планування роботи в усі ланки апарату, проводять
комплексне інспектування органів внутрішніх справ, контролюють виконання
вказівок МВС, узагальнюють та поширюють позитивні форми організаційної
та оперативно-службової діяльності.

Основними формами керівництва УМВС підлеглими апаратами є: видання
наказів, інструкцій і окремих вказівок, затвердження планів заходів;
узагальнення та поширення позитивних форм роботи шляхом видання оглядів,
проведення семінарів-нарад, зборів та ін.; контроль (інспектування,
заслуховування звітів з місць, направлення бригад у низові органи
внутрішніх справ, аналіз звітів і доповідей).

Міністерство внутрішніх справ України постійно вживає заходів щодо
вдосконалення методів керівництва УМВС підлеглими підрозділами з метою
успішного виконання поставлених перед органами внутрішніх справ завдань.

Відділи (управління) внутрішніх справ — галузеві органи державного
управління, які безпосередньо виконують функції МВС України на території
міста, району. У системі органів внутрішніх справ вони є основною
ланкою.

Міські (районні) відділи (управління) внутрішніх справ практично
реалізують загальні для всіх ланок завдання, які визначаються законами
України, постановами Уряду, а також актами місцевих рад народних
депутатів. На основі законів і підзаконних актів МВС України шляхом
видання наказів (інструкцій) вони визначають форми та методи діяльності
апаратів внутрішніх справ на місцях щодо виконання поставлених завдань.

В охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю місцевим
органам внутрішніх справ належить провідна роль. Саме вони своїми силами
і засобами забезпечують порядок у громадських місцях, запобігають
правопорушенням та припиняють їх.

Міські та районні відділи внутрішніх справ вживають заходів, які
забезпечують захист гідності й особистої безпеки громадян та їхнього
майна. У цих апаратах безпосередньо розглядаються заяви, скарги та
повідомлення громадян, державних і громадських організацій щодо вчинення
злочинів або підготовку до них і вживаються у зв’язку з цим відповідні
заходи. З метою боротьби зі злочинністю зазначені органи здійснюють
профілактичну роботу, вживають оперативно-розшукових заходів для
виявлення ознак злочинів та осіб, які їх вчинили, встановлюють причини і
умови, що сприяли злочинності на обслуговуваній території, а також
вживають заходів до їх усунення.

Міські та районні відділи (управління) внутрішніх справ організують
діяльність з виконання вироків судів, керують паспортною та дозвільною
системами, вживають заходів щодо безпеки руху транспорту та пішоходів,
нагляду за технічним станом автомототранспорту. У межах своїх
повноважень вони сприяють посадовим особам при виконанні ними службових
обов’язків у тих випадках, якщо громадяни відмовляються підкоритися їх
законним вимогам.

Структура міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ
відповідає їх основним функціям. Вона визначається штатами, в яких
дається найменування посад, їх чисельність, посадові оклади.
Міністерство внутрішніх справ України в межах штатної чисельності та
фонду заробітної плати затверджує штати відповідних органів внутрішніх
справ.

ІІ. МІЛІЦІЯ, ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА СИСТЕМИ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Найважливішою складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція
України.

Завдання і обов’язки, покладені державою на міліцію, виконують різні
апарати загальної (територіальної), транспортної та спеціальної міліції,
які в організаційному відношенні належать до складу центральних і
місцевих органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами.

Згідно із Законом України «Про міліцію» міліція України — це державний
озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і
свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і
держави від протиправних посягань.

Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України
«Про міліцію», інші законодавчі акти держави, постанови Верховної Ради
України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України,
нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гласності,
гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з
трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням. Вона
інформує органи влади і управління, населення, засоби масової інформації
про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його
зміцнення. За узгодженням з міліцією засоби масової інформації можуть
акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають
розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.

У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій,
рухів та інших громадських об’єднань, які мають політичну мету. При
виконанні службових обов’язків співробітники міліції незалежні від
впливу будь-яких політичних громадських об’єднань. Державні органи,
громадські об’єднання, посадові особи, трудові колективи, громадяни
зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі
із злочинністю.

Основні завдання міліції

Основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян,
захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням
і їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення
і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки
дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання
кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у наданні
соціальної, правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї
компетенції державним органам, підприємствам і організаціям у виконанні
покладених на них законом обов’язків.

Міліція виконує свої завдання неупереджено, відповідно до закону. Ніякі
виключні обставини або вказівки посадових осіб не можуть бути підставою
для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення
громадського порядку співробітники міліції зобов’язані вживати заходів
незалежно від свого підпорядкування.

Співробітник міліції повинен поважати гідність особи і гуманно до неї
ставитися, захищати права людини незалежно від її соціального
походження, майнового та іншого становища, расової та національної
належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії,
статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами
він повинен виявляти високу культуру і такт, не розголошувати
відомостей, що стосуються особистого життя, принижують честь і гідність,
якщо виконання обов’язків не вимагає іншого.

Міліція тимчасово, у межах чинного законодавства, обмежує права і
свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на
неї обов’язки, й зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.

До виконання завдань з охорони громадського порядку, громадської безпеки
і боротьби зі злочинністю у порядку, встановленому чинним
законодавством, можуть залучатися інші співробітники органів внутрішніх
справ (курсанти, слухачі, ад’юнкти, викладацький склад навчальних
закладів МВС України), військовослужбовці внутрішніх військ. На них, а
також на працівників органів внутрішніх справ, які добровільно виконують
ці завдання або до службових обов’язків яких входить виконання
зазначених завдань, поширюються права та обов’язки, гарантії правового і
соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Міліція належить до системи Міністерства внутрішніх справ України і є
складовою частиною апарату державного управління. Разом з тим міліція —
надзвичайний орган управління. Вона не тільки організує, а й
безпосередньо практично здійснює охорону громадського порядку і боротьбу
зі злочинністю. Правове становище міліції, форми і методи практичного
здійснення завдань щодо охорони правопорядку зумовлені її призначенням:
її апарати, служби і підрозділи вживають заходів із запобігання і
припинення протиправних діянь, розкриття злочинів, розшуку і затриманню
злочинців; її співробітники згідно з законом можуть застосовувати
спеціальні засоби фізичного впливу та вогнепальну зброю; дисципліна в
міліції та проходження служби встановлені відповідно до військової:
особи рядового і начальницького складу міліції складають Присягу на
вірність державі, віддану і бездоганну службу своєму народові.

Основні функції та обов’язки міліції

Права та обов’язки, організація роботи та структура підрозділів міліції
визначаються положеннями, що затверджуються Міністром внутрішніх справ
України. Відповідно до поставлених перед міліцією завдань вона виконує
різні за своїм характером і змістом обов’язки, які можна поділити на
чотири основні групи:

охорона громадського порядку;

боротьба зі злочинністю;

охорона власності та фізичних осіб;

запобігання правопорушенням.

При охороні громадського порядку міліція здійснює широкий комплекс
заходів, спрямованих на запобігання і припинення правопорушень на
вулицях, площах, у парках, на транспортних магістралях, вокзалах,
пристанях, в аеропортах та інших громадських місцях; здійснює
адміністративний нагляд за виконанням посадовими особами і громадянами
рішень органів державної влади та державного управління з питань охорони
громадського порядку, виявляє при цьому правопорушників і забезпечує
притягнення винуватців до відповідальності; у межах своїх повноважень
сприяє народним депутатам, представникам органів державної влади у
виконанні ними своїх обов’язків. Разом з іншими державними органами та
громадськими організаціями міліція веде боротьбу проти пияцтва і
алкоголізму, вилучає з громадських місць осіб, що перебувають у
нетверезому стані, розпивають спиртні напої у невстановлених для цього
місцях, здійснює додержання правил торгівлі спиртними напоями, оформляє,
а також подає до суду матеріали на осіб, які хворі, на алкоголізм і
наркоманію для вирішення питання щодо їх примусового лікування; веде
боротьбу з хуліганством та дрібною спекуляцією; вживає заходів щодо
запобігання бродяжництву і дитячій безпритульності та боротьби з
правопорушеннями неповнолітніх.

Служби міліції впроваджують у життя правила паспортної і дозвільної
систем; забезпечують безпеку дорожнього руху в містах, інших населених
пунктах і на автомобільних шляхах; здійснюють нагляд за технічним станом
автомототранспорту; забезпечують порядок у період надзвичайних обставин
(аварії і катастрофи, стихійне лихо, епідемії, епізоотії), під час
проведення різних масових дійств і заходів цивільної оборони.

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову,
кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах)
функції.

Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції
громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної
інспекції; міліції охорони та спеціальної міліції.

До кримінальної міліції належать служби карного розшуку, з боротьби з
організованою злочинністю, кримінального пошуку, боротьби з економічною
злочинністю, слідчої роботи і дізнання.

Міліцію громадської безпеки становлять служби охорони громадського
порядку (патрульно-постової служби міліції, приймальники-розпо-дільники
для затриманих за бродяжництво, приймальники-розподільники для
неповнолітніх, охорони, утримання і конвоювання затриманих і взятих під
варту осіб, спецприймальники, підрозділи міліції швидкого реагування
«Беркут»), паспортної та міграційної роботи, дозвільної системи,
дільничних інспекторів міліції, забезпечення карантинних і
ветеринарно-санітарних заходів у разі проведення боротьби з епізоотією.

До транспортної міліції належать відповідні підрозділи, які забезпечують
охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю на залізничному,
водному та повітряному транспорті.

Державна автомобільна інспекція становить сукупність підрозділів
дорожньо-патрульної служби, дорожнього нагляду,
реєстраційно-екзаменаційної роботи, технічного нагляду, розшуку
транспортних засобів, пропаганди та агітації з безпеки руху.

Міліція охорони складається з підрозділів, які забезпечують на
договірних засадах охорону усіх видів власності, об’єктів майна та
вантажів, фізичних осіб, грошових коштів.

До спеціальної міліції належать підрозділи внутрішніх справ на закритих
об’єктах (наприклад, підприємства з особливим режимом функціонування).

Для забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які
мають особливе народногосподарське значення або постраждали від
стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерство
внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України може
створювати спеціальні підрозділи міліції.

Законодавством України встановлено загальні для усіх працівників міліції
обов’язки, згідно з якими співробітник міліції на території України
незалежно від посади, яку він обіймає, місця перебування і часу в разі
звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи
повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській
безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов’язаний вжити
заходів щодо запобігання і припинення правопорушень, рятування людей,
подання допомоги особам, які її потребують, встановлення та затримання
осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події, а також
повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

У питаннях забезпечення боротьби зі злочинністю та громадського порядку
на працівників міліції покладений обов’язок виявляти, запобігати,
припиняти та розкривати злочини, використовувати з цією метою
оперативно-розшукові і профілактичні заходи; приймати, а також
реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні
правопорушення, своєчасно приймати за ними рішення; розшукувати осіб,
які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від
виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб;
охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;
забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів
комерційного характеру, виконання загальнообов’язкових рішень місцевих
рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з
питань охорони громадського порядку та правил торгівлі у невстановлених
для цього місцях.

Виконуючи адміністративні функції, міліція зобов’язана припиняти
адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у цих справах;
забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху,
додержання законів, правил, нормативів у цій сфері, здійснювати
реєстрацію, облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право
керування транспортними засобами та видавати відповідні документи;
запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та
сільськогосподарською технікою; давати дозвіл на придбання, зберігання,
носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та
матеріалів, інших предметів та речовин, щодо зберігання і використання
яких встановлено спеціальні правила, а також на відкриття об’єктів, де
вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил і
функціонування згаданих об’єктів; контролювати додержання громадянами та
службовими особами встановлених законодавством правил паспортної
системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні та транзитного проїзду
через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.

З метою забезпечення громадської безпеки міліція зобов’язана повідомляти
відповідні державні органи та громадські об’єднання про аварії,
катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати
невідкладних заходів щодо ліквідації їх наслідків, рятування людей і
надання їм допомоги, охорони майна, що залишилося без нагляду; брати
участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; у
встановленому порядку виявляти і повідомляти заклади охорони здоров’я
про осіб, які становлять групу ризику на СНІД, та здійснювати за
поданням закладу охорони здоров’я, з санкції прокурора привід цих осіб,
а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні
захворювання та хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять
наркотичні речовини шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження та
лікування.

У сфері боротьби зі злочинністю міліція забезпечує прийом, реєстрацію,
облік і вирішення заяв, повідомлень про вчинені і ті, що готуються,
злочини, а також іншої інформації про події і факти, які стосуються
боротьби зі злочинністю. Вона проводить роботу з запобігання злочинам і
вживає необхідних заходів щодо їх припинення, а також
оперативно-розшукові та інші передбачені законом заходи з метою
розкриття злочинів і виявлення осіб, що їх вчинили; порушує кримінальні
справи, здійснює невідкладні слідчі дії для встановлення і закріплення
слідів злочину; провадить у межах своєї компетенції дізнання з
кримінальних справ; охороняє та конвоює затриманих і взятих під варту,
виконує вироки судів щодо осіб, засуджених до позбавлення волі умовно з
відстрочкою, а також до виправних робіт; у передбачених законом випадках
здійснює адміністративний нагляд за особами, які відбули покарання.

У сфері охорони власності міліція запобігає, припиняє і розкриває
посягання на власність у промисловості, будівництві, торгівлі, на
транспорті, у сфері економіки; виявляє та викриває осіб, які займаються
спекуляцією, забороненим промислом та ін. Особлива увага у цій роботі
приділяється боротьбі з замаскованим розкраданням власності, порушенням
правил заняття підприємницькою діяльністю, незаконними валютними
операціями, хабарництвом.

Охорону найважливіших та інших об’єктів різних форм власності
(державної, колективної, кооперативної, громадської і особистої), а
також фізичних осіб на договірних засадах виконують підрозділи Державної
служби охорони при органах внутрішніх справ. Окремі підприємства,
споруди та інші найважливіші об’єкти (установ Національного банку
України, державні архіви, музеї, водосховища з питною водою, гідровузли
і водозабірні станції, метрополітен) охороняються спеціальними
підрозділами міліції також на основі договорів, які укладаються з
відповідними відомствами (юридичними особами). Взаємодіючи з іншими
службами міліції, підрозділи охорони виконують також обов’язки з охорони
громадського порядку та боротьби зі злочинністю у місцях охорони
об’єктів. Дедалі більшого поширення у діяльності служби охорони
набувають пункти централізованої охорони, які забезпечують збереження
майна або об’єктів від злочинних посягань за допомогою технічних
засобів.

Запобігання правопорушенням (профілактична діяльність) — важливий напрям
роботи міліції, пов’язаної з запобіганням злочинам та іншим
правопорушенням, виявленням причин і умов, що сприяють їх вчиненню. На
цій основі вживаються заходи профілактичного характеру щодо осіб, які
займаються пияцтвом, хворіють на алкоголізм і наркоманію та ведуть
антигромадський спосіб життя, безпритульних підлітків та неповнолітніх
правопорушників.

Міліція проводить серед населення правову пропаганду, використовуючи
засоби масової інформації (радіо, телебачення, пресу, кіно). Багато в
чому успіх, профілактичної роботи міліцейських служб залежить від
зв’язку з громадськістю, взаємодії з правоохоронними та іншими
державними органами, глибокого аналізу причин правопорушень,
цілеспрямованої роботи і правильного використання сил і засобів. Значна
частка у загальному змісті виконуваних міліцією обов’язків належить
патрульно-постовій службі, наряди якої запобігають і припиняють злочини
та інші правопорушення, охороняють державне майно й особисту власність.
Важливу роль в охороні громадського порядку, боротьбі зі злочинністю
відіграють спеціальні установи міліції (спеціальні приймальники для
заарештованих в адміністративному порядку, приймальники-розподільники
для осіб, затриманих за бродяжництво, ізолятори тимчасового утримання
затриманих і взятих під варту осіб).

Великий обсяг обов’язків виконують дільничні інспектори міліції. Вони
безпосередньо запобігають правопорушенням, ведуть боротьбу зі
злочинністю, здійснюють нагляд за додержанням актів, які регулюють
громадський порядок, вживають заходів щодо охорони державної та
особистої власності, забезпечують паспортний режим і виконання правил
дозвільної системи, здійснюють нагляд за безпекою дорожнього руху. Це
визначає першорядну роль дільничних інспекторів у практичному вирішенні
покладених на міліцію завдань.

Реалізуючи профілактичні функції, міліція зобов’язана виявляти причини й
умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї
компетенції заходів щодо їх усунення; брати участь у правовому вихованні
населення; проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до
вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо
яких його встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних
покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.

Для забезпечення виконавчої функції міліція зобов’язана виконувати у
межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні
стягнення, а також прийняті у встановленому законом порядку рішення
прокурора, слідчого, суду.

Забезпечуючи кримінально-процесуальні функції, міліція зобов’язана
здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою,
провадити дізнання, а також слідство у межах, визначених
кримінально-процесуальним законодавством; проводити криміналістичні
дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності,
забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів
криміналістичної служби у слідчих діях.

Обов’язки міліції при виконанні охоронної функції полягають у тому, що
вона має охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і
державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій,
іноземних юридичних осіб і громадян, осіб без громадянства;
забезпечувати захист фізичних осіб, охорону свідків, потерпілих та інших
осіб за їх зверненням, якщо їх життя, здоров’я і майно перебувають у
небезпеці у зв’язку з наданням ними допомоги правоохоронним органам у
запобіганні та розкритті злочинів.

Інші обов’язки міліції полягають у сприянні забезпеченню відповідно до
законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану в разі їх
оголошення на всій території України або в окремій місцевості;
здійсненні приводу до відповідних державних органів або установ згідно з
чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються
від призову на військову службу; наданні у межах своїх повноважень
допомоги народним депутатам, представникам державних органів і
громадських об’єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм
чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; надані
у межах наявних можливостей невідкладної, у тому числі медичної,
допомоги особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків,
перебувають у небезпечному для життя і здоров’я стані, а також
неповнолітнім, які залишилися без опікування; забезпеченні збереження
знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих до
міліції документів, речей, цінностей та іншого майна, вжитті заходів до
повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність за
збереження зданих цінностей і майна.

Для виконання обов’язків з боротьби зі злочинністю міліції надано право
викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з
матеріалами, що знаходяться в її провадженні, а в разі ухилення без
поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу.

Працівники міліції виступають як представники влади. Вони наділені
широкими повноваженнями для виконання завдань з охорони громадського
порядку і боротьби зі злочинністю, мають право пред’являти визначені
вимоги до громадян і посадових осіб, обов’язкові для виконання;
застосовувати в необхідних випадках заходи державного примусу. їх
діяльність в основному відбувається на очах у населення, нерідко
пов’язана з необхідністю втручання в особисті інтереси людей. Тому їх
дії при усій суворості мають бути завжди виправданими, справедливими і
зрозумілими для людей.

Для виконання покладених на міліцію обов’язків їй надано необхідні
державно-владні повноваження, згідно з якими працівники міліції мають
право вимагати від громадян і посадових осіб припинення правопорушень та
дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, вживати заходів
щодо припинення порушень у разі невиконання цих вимог, складати у
передбачених законодавством випадках протоколи про адміністративні
правопорушення; застосовувати в межах своєї компетенції заходи
адміністративного примусу (адміністративно-запобіжні заходи, заходи
припинення і стягнення); перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні
правопорушень особисті та інші документи; затримувати та тримати у
спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання,
слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального
покарання; взятих під варту осіб, осіб, що вчинили правопорушення, за
які передбачено стягнення у вигляді адміністративного арешту;
неповнолітніх, які залишилися без опікування або вчинили суспільно
небезпечні діяння; осіб, які перебували в громадських місцях у
нетверезому стані; осіб, які підозрюються у занятті бродяжництвом; осіб,
які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове
лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії; осіб з вираженим
психічним розладом; військовослужбовців, які вчинили діяння, що
підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення.

У своїй адміністративній діяльності щодо забезпечення охорони
громадського порядку і громадської безпеки міліція має право вимагати
від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок,
припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень
міліції, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи
примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень
документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні
для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за
виконання яких покладено на міліцію; складати протоколи про
адміністративні правопорушення, здійснювати особистий огляд, огляд
речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені
законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні
правопорушення; у випадках, передбачених КУпАП накладати адміністративні
стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на
розгляд інших державних органів, товариських судів, громадських
об’єднань або трудових колективів; проводити кіно- і фотозйомку,
звукозапис як допоміжні засоби попередження протиправних дій та
розкриття правопорушень; проводити фотографування, звукозапис, кіно- і
відеозйомку, дактилоскопію осіб, які затримані за підозрою у вчиненні
злочину або бродяжництво, взяті під варту, звинувачуються у вчиненні
злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту. З метою
забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і
здоров’я людей працівники міліції також мають право тимчасово обмежувати
або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об’єкти;
у разі затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах
обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках
вулиць та автомобільних шляхів.

Працівники міліції здійснюють у порядку провадження дізнання і за
дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення,
допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального
законодавства; здійснюють на підставах і в порядку, встановленому
законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-,
відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою
розкриття злочинів; проводять кіно-, фотозйомку і звукозапис як
допоміжні засоби попередження протиправних дій та розкриття
правопорушень (наприклад, у випадках проведення несанкціонованих зборів,
мітингів, вуличних походів і демонстрацій); проводять огляд поклажі,
багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових
суден.

Здійснюючи нагляд за виконанням правил дозвільної системи, міліція має
право анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на
придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових
речовин і матеріалів, інших предметів та речовин при невиконанні ними
встановленого порядку користування і поводження з ними або недоцільності
їх дальшого зберігання, вилучати за необхідності зазначені предмети,
опечатувати склади, бази й сховища, закривати стрілецькі тири, стенди,
збройно-ремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують
зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;
анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та
боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями,
вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі
засоби, мають психічні захворювання; оглядати з участю адміністрації
підприємств, установ, організацій приміщення, де знаходяться зброя,
боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та
радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил
поводження з ними; оглядати зброю та боєприпаси, що знаходяться у
громадян, а також місця їх зберігання.

У будь-який час працівники міліції мають право входити в житлові
приміщення осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, з метою
перевірки; перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших
приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території та у
приміщеннях підприємств, установ і організацій з метою забезпечення
безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і
затримання осіб, які його вчинили.

Виконуючи охоронні функції та функції боротьби з економічною
злочинністю, міліція має право проводити з участю адміністрації
підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших
службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного і
колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг
населенню; вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб
підприємств, установ і організацій відомості та пояснення за фактами
порушення законодавства, проведення документальних і натуральних
перевірок, інвентаризацій та ревізій виробничої та
фінансово-господарської діяльності; витребувати і за необхідності
вилучати документи, зразки сировини і продукції, опечатувати каси,
приміщення та місця зберігання документів, грошей та
товарно-матеріальних цінностей.

Виконуючи функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, міліція має
право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього
руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту
або забруднення навколишнього середовища, а також за наявності даних про
те, що він використовується з протиправною метою, оглядати транспортні
засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування
ними, дорожні листи та відповідність вантажів, що перевозяться,
товарно-транспортним документам; проводити технічний огляд
автомототранспорту; організувати за необхідності медичний огляд водіїв,
затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які
перебувають у стані сп’яніння, а також тих, які не мають документів на
право керування або користування транспортними засобами, позбавляти
водіїв у передбачених законодавством випадках права керування
транспортними засобами; використовувати передбачені нормативними актами
технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього
руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких
загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери
агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах;
відвідувати підприємства, установи й організації для виконання
контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки
дорожнього руху; вимагати від відповідних організацій усунення порушень
правил утримання шляхів, обмежувати або забороняти проведення
ремонтно-будівельних та інших робіт, інших заходів на вулицях і
автомобільних шляхах.

З метою вжиття профілактичних заходів міліція має право виявляти і вести
облік осіб, які підлягають профілактичному впливу, на підставі та в
порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження
про неприпустимість протиправної поведінки; вести профілактичний облік
правопорушників, криміналістичний та оперативний обліки в обсязі,
структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію;
повідомляти з метою профілактичного впливу державним органам,
громадським об’єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем
проживання особи про факти вчинення нею адміністративного
правопорушення; вносити відповідним державним органам, громадським
об’єднанням або службовим особам, підприємствам, організаціям
обов’язкові для розгляду подання про необхідність усунення причин і
умов, що сприяють вчиненню правопорушень.

Крім зазначених, працівники міліції мають й інші права: одержувати
безперешкодно та безкоштовно від підприємств, установ та організацій,
громадських об’єднань відомості, необхідні у справах про злочини та у
зв’язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у провадженні
міліції; користуватися безплатно всіма видами громадського транспорту
міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також
попутним транспортом. Працівники підрозділів на транспорті у межах
обслуговуваних дільниць, крім того, мають право на безплатний проїзд у
поїздах, на річкових і морських суднах. Під час службових відряджень
працівники міліції мають право на позачергове придбання квитків на всі
види транспорту й розміщення в готелях при пред’явленні службового
посвідчення та посвідчення про відрядження. У разі невідкладних
службових поїздок вони забезпечуються квитками на проїзд незалежно від
наявності місць; можуть використовувати безпосередньо транспортні
засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам
(крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших
представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних
засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події,
стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують
невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх
доставки в міліцію; користуватися у невідкладних випадках безперешкодно
і безплатно засобами зв’язку, що належать підприємствам, установам і
організаціям, а засобами зв’язку, що належать громадянам, — за їх
згодою; користуватися безплатно засобами масової інформації з метою
встановлення обставин вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили,
свідків, потерпілих, розшуку злочинців, які втекли, осіб, які пропали
безвісти, та з іншою метою, що пов’язана з необхідністю подання допомоги
громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв’язку з
виконанням міліцією покладених на неї обов’язків.

Здійснюючи охорону громадського порядку та боротьбу із злочинністю,
міліція, керуючись нормами кримінально-процесуального законодавства,
виконує функції дізнання; порушує кримінальні справи, провадить
невідкладні слідчі дії щодо встановлення та закріплення слідів злочину —
огляди, обшуки, виїмки, затримання і допит підозрюваних, допит
потерпілих, свідків. Це регулює відносини міліції з іншими органами,
підприємствами, установами, організаціями та громадянами, адже у таких
випадках міліція виступає як орган дізнання і в межах своєї компетенції
бере участь у розслідуванні злочинів.

Розглянуті напрями роботи міліції становлять окремий бік єдиної
діяльності міліції щодо охорони громадського порядку, боротьби зі
злочинністю, охорони власності, профілактики правопорушень, які тісно
взаємопов’язані.

Законодавством встановлені загальні для усіх працівників міліції
обов’язки, які вони повинні виконувати незалежно від службового
становища та посади, що обіймають: попереджувати і припиняти злочини та
інші правопорушення, забезпечувати захист особи, прав і свобод громадян
від протиправних посягань. Крім того, кожний працівник міліції виконує
регламентовані правовими актами конкретні службові функції, пов’язані з
зайняттям відповідної посади у міліцейському апараті, підрозділі,
стройовій частині. Деякими обов’язками та правами законодавство наділяє
лише посадових осіб. Наприклад, застосовувати адміністративні стягнення
за дрібне хуліганство, появу у громадських місцях у нетверезому стані,
розлиття спиртних напоїв у громадських місцях правомочні тільки
начальники міліції та їх заступники. Ці повноваження не можуть бути
делеговані іншим посадовим особам.

Особовий склад міліції становлять працівники, які проходять державну
службу в підрозділах міліції, їм відповідно до чинного законодавства
присвоюються спеціальні звання міліції.

Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого
затверджуються Кабінетом Міністрів України. їм видається службове
посвідчення.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням
про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ,
затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до
міліції, у тому числі слухачі й курсанти училищ міліції, які перебувають
на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у
кадрах МВС України. Навчання в училищах МВС України після здобуття
середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується
Верховною Радою України.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, і
його законні вимоги обов’язкові для виконання громадянами і службовими
особами. При виконанні покладених на нього обов’язків працівник міліції
керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується
начальникам — своєму безпосередньому та прямому. Ніхто інший, за
винятком уповноважених службових осіб, не може втручатися в законну
діяльність працівника міліції. Захист життя, здоров’я, честі, гідності,
майна співробітника міліції та членів його сім’ї гарантуються законом.

Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які
перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань,
тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього
рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони
ущемляють його гідність і особисті права, які не пов’язані зі службовою
діяльністю. Звільнення працівника міліції зі служби у зв’язку з
обвинуваченням у вчиненні злочину допускаються тільки після набуття
обвинувачувальним вироком законної сили. У разі затримання працівника
міліції за підозрою у вчиненні злочину або обрання щодо нього
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він перебуває у
призначених для цього установах органів внутрішніх справ окремо від
інших осіб або на гарнізонній гауптвахті.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Вони
користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних
телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні питань
соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому
законодавством України.

Висновки

Проблема забезпечення реалізації, охорони і захисту прав, свобод та
законних інтересів громадян на нинішньому етапі розбудови держави набула
особливої актуальності. Конституцією України гарантується державний
захист прав та свобод людини і громадянина. Для органів внутрішніх справ
виконання цього положення Основного Закону є одним з головних завдань.

Аналіз завдань і функцій, що виконуються різними підрозділами системи
МВС України свідчить, що в діяльності органів внутрішніх справ питання
забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав, свобод та законних
інтересів громадян займають особливе місце. Практично всі служби МВС
України: адміністративна, охорона громадського порядку, пожежна охорона,
кримінальний розшук, апарати по боротьбі з економічною злочинністю,
паспортної служби, ДАЇ – за допомогою різноманітних засобів та методів
беруть участь у вирішенні цих завдань безпосередньо на своїх ділянках
роботи.

Вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ – головна задача на
етапі побудови правової держави. З метою підвищення ефективності
діяльності системи Міністерства внутрішніх справ, спрямованої на
боротьбу зі злочинністю, охорону громадського порядку і забезпечення
громадської безпеки Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від
24.04.96 р. «Про Концепцію розвитку системи Міністерства внутрішніх
справ», головним завданням якої є визначення на основі наукового аналізу
сучасної та прогнозованих тенденцій розвитку соціально-економічної та
криміногенної обстановки в суспільстві, шляхів оптимізації діяльності
системи МВС з метою максимального забезпечення ефективності її
функціонування.

Зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці
України висуває перед органами внутрішніх справ нові завдання, зумовлює
необхідність перегляду стратегічних напрямів їхньої діяльності, пошуку
нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку
і боротьби із злочинністю, які б відповідали сучасній обстановці та
тенденціям її розвитку.

Органи внутрішніх справ, як і все суспільство, переживають кризу, що
негативно позначається на їхній діяльності. Кризові явища посилюються
надмірною перевантаженістю, що певною мірою пов’язано з виконанням
органами внутрішніх справ багатьох функцій, які безпосередньо не
стосуються охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю. У
зв’язку з цим чисельність працівників МВС досить значна, на їх утримання
витрачається багато коштів, тоді як реальною роботою, пов’язаною із
захистом життя, здоров’я, прав і свобод громадян, інтересів суспільства
та держави від протиправних посягань, займається менша їх частина.

Структура органів внутрішніх справ і організація управління нею надто
громіздка: численні підрозділи і ланки управління дублюють одна одну,
через що мають місце неузгодженість та паралелізм у виконанні функцій,
звідси — низький вплив управлінських структур на ефективність діяльності
системи.

Список використаних джерел

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996р.//Відомості Верховної Ради (далі ВВР).—
1996.—№30.—ст.141

Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. //ВВР. — 1991. —

№ 4. — Ст. 20.

Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. //

ВВР. — 1995. — № 34. — Ст. 266.

Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ
України» від 26 березня 1992 р. // ВВР. — 1992. — № 29. — Ст. 397.

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України

та посадових осіб» від 4 березня 1998 р . // Офіційний вісник України. —
1998. — 13. — Ст. 481.

Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня

2003 р. // ВВР. — 2003. — № 27. — Ст. 208.

Законодавство України про дорожній рух / Відлов, ред. Е.Ф. Демський. —
К.: Юрінком Інтер, 2000. — 416 с.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого

1992 р. // ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою
злочинністю» від 30 червня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 358.

Закон України «Про правові засади цивільного захисту» від 24 червня

2004 р. // ВВР. — 2004. — № 39. — Ст. 488.

Указ Президента України «Про утворення місцевої міліції» від 22 січня
2001 р.// Офіційний вісник України. — 2001. — № 4. — Ст. 112.

Закон України «Про пожежну безпеку» від 05.11.97 р.

Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ
України» від 11.12.98 р.

Указ Президента України «Про утворення Державного департаменту України з
питань виконання покарань» від 22.04.98 р.

Указ Президента України «Про виведення Державного департаменту України з
питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх
справ України» від 12.03.99 р.

Розпорядження Президента України «Про Положення про Міністерство
внутрішніх справ України» від 27.01.99 р.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про Державну пожежну охорону» від
26.07.94 р.

Постанова кабінету Міністрів » Про Концепцію розвитку системи
Міністерства внутрішніх справ» від 24.04.96 р.

Постанова кабінету Міністрів «Про заходи щодо виконання Закону України
«Про пожежну безпеку» від 26.04.94 р.

Кримінально-процесуальний кодекс України .

Молдован В.В. Правоохоронні органи. Курс лекцій: Навчальний посібник для
студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1998.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процесс України:
Підручник.- 2-ге вид., перероб. і доп./. – К.: Либідь, 1999.

Женунтій В., Біленчук П. Діяльність міліції – чітке регулювання //Право
України. – 1991. — № 4. – с.23.

Заяць Н. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999.
— № 9.

Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. —
Одеса: Юридична література, 2003. — 896 с.

Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручик. —
X.: Ун-т вн. справ, 1998. — 480 с.

Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник.
— К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За
ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. — К.: Національна академія
внутрішніх справ України, 1999. — 702 с.

Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковальський,
А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копейчикова,
А.М. Колодія. — К.: Юрінком Інтер, 2004, — 752 с.

Ярмакі ХЛ. Управління адмінісгративіно-політичною діяльністю: Навч.
посібник. / За заг. ред. О.О. Погрібного. — Одеса: Юридична література,
2004. — 208 с.

Заяць Н. Держава і соціальний захист громадян // Право України.- 1999 —
№ 9. – с. 27

PAGE 43

PAGE 46

Похожие записи