Глава 34 Управління освітою

§ 1. Організаційно-правові засади і система освіти

Конституція України в ст. 53 закріплює право громадян України на освіту.
Підставою для реалізації цього права є система освіти, яка забезпечує
загальноосвітню та професійну підготовку громадян України, а також
професійну підготовку іноземних громадян за міжнародними угодами чи
контрактами. У сфері освіти вирішуються два основних завдання: освіта і
виховання. Для громадян України повна загальна середня освіта є
обов’язковою.

Основним нормативним актом, який регулює освітянську діяльність в
державі, є Закон України від 23 березня 1996 р. «Про освіту», яким
забезпечуються доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної
середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних
навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої,
позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти,
різних форм навчання; регулюються питання надання державних стипендій та
пільг учням і студентам; соціального захисту вихованців, учнів,
студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів,
аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і
типів закладів, де вони навчаються, сприяння здобуттю освіти в домашніх
умовах тощо. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в
державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі, а
громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону
держава гарантує право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної
мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні
культурні товариства.

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та
освітньо-кваліфікаційного-рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів
України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один
раз на десять років.

Система освітив Україні складається із закладів освіти, наукових,
науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств,
державних і місцевих органів управління освітою та органів
самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти включає до себе: дошкільну освіту; загальну середню
освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту;
післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.

В Україні встановлені такі освітні рівні: початкова загальна освіта;
базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта;
професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта і такі
освітньо-кваліфікаційні рівні для фахівців з вищою освітою:
кваліфікований робітник, молодший спеціаліст та бакалавр —
кваліфікаційні рівні базової вищої освіти; спеціаліст, магістр — повної
вищої освіти.

Державна політика в галузі освіти полягає в тому, що Україна визнає
освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і
культурного розвитку суспільства. Від імені держави політика в галузі
освіти в Україні визначається Верховною Радою України (відповідно до
Конституції України) і здійснюється органами державної виконавчої влади
та органами місцевого самоврядування.

Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного
громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей,
таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність
загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв’язок з освітою та
національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від
політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий,
світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом;
взаємозв’язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи
освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і
різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського
самоврядування в освіті.

Мова освіти в Україні визначається Конституцією України та Законом
Української РСР від 28 жовтня 1989 р. «Про мови в Українській РСР»,
відповідно до яких навчально-виховна робота в освітніх закладах ведеться
українською мовою. В місцях компактного проживання національних меншин
може використовуватися мова національної більшості населення, а в
загальноосвітніх школах навчання ведеться мовою, спільно визначеною
батьками учнів.

Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання
політичних партій, громадських і релігійних організацій. Залучення
учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під
час навчально-виховного процесу не допускається. Заклади освіти в
Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних
організацій), мають світський характер (крім закладів освіти, заснованих
релігійними організаціями). В той же час належність особи до будь-якої
політичної партії, громадської чи релігійної організації, що діють
відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в
навчально-виховному процесі. Учням, студентам, працівникам освіти
законодавство дозволяє створювати у закладах освіти первинні осередки
об’єднань громадян, членами яких вони є.

Провідна роль у розвитку освіти в Україні належить підготовленим кадрам
педагогічних працівників (освітянам). До педагогічної діяльності
допускаються особи, які мають відповідну освіту та професійну
підготовку. Професійні права та обов’язки педагогічних працівників
визначаються законодавством України, положеннями та статутами
відповідних освітніх закладів.

§ 2. Система і повноваження органів управління освітою

Управління освітою в Україні здійснюється системою державних органів і
органів місцевого самоврядування.

До органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і
науки України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані
заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Міністерство освіти
АРК; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Центральним галузевим органом державного управління в галузі освіти є
Міністерство освіти і науки України (далі — Міносвіти і науки України).
Міносвіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань у
сфері прогнозування і планування розвитку освіти, розробки
організаційного та правового механізму її функціонування аналізує стан
освіти, прогнозує її розвиток відповідно до потреб особистості,
суспільства, держави; розробляє нормативно-правову основу функціонування
системи освіти, здійснює експертизу проектів загальнодержавних,
відомчих, інших рішень і програм у частині, що стосується освіти і
науки, готує проекти законодавчих актів та урядових рішень;

прогнозує та впорядковує структуру мережі державних навчально-виховних
закладів; розробляє пропозиції щодо переліку спеціальностей,
кваліфікацій, вчених звань та наукових ступенів; забезпечує виконання
вузами, що перебувають в його управлінні, державного замовлення та
договорів на підготовку спеціалістів, науково-педагогічних кадрів;
розробляє положення про навчально-виховні заклади освіти.

У сфері навчально-виховного процесу Міносвіти і науки України визначає
вимоги до змісту, рівня й обсягу соціальне необхідного державного
мінімуму освіти (встановлює державні стандарти знань з кожного
предмета), забезпечує безперервність освіти, інтеграцію навчання з
наукою і виробництвом, розробляє і затверджує відповідні типові
навчальні плани, програми для навчально-виховних закладів; розробляє
умови прийому до державних навчально-виховних закладів; забезпечує
видання відповідної літератури з питань освіти та ін. Міносвіти і науки
України вирішує низку питань освітнього характеру разом з Академією
педагогічних наук України, яка займається координацією та розвитком
наукових досліджень з педагогіки, впровадженням їх у практику.

У сфері управління, роботи з керівними та науково-педагогічними кадрами
Міносвіти і науки України вносить пропозиції про створення,
реорганізацію, ліквідацію в установленому порядку закладів, організацій,
підприємств освіти загальнодержавного значення; сприяє розвиткові нових
навчально-виховних закладів; проводить в установленому порядку атестацію
та акредитацію освітніх закладів незалежно від форм власності та
підпорядкування, видає їм ліцензії та сертифікати, надає автономію вищим
навчальним закладам; здійснює державне інспектування навчально-виховних
закладів; призначає керівників навчально-виховних закладів та установ,
закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки, що перебувають у
функціональному управлінні Міносвіти і науки України, дає згоду на
призначення і звільнення керівників вищих навчальних закладів
загальнодержавного значення інших міністерств і відомств; розробляє
положення про органи громадського самоврядування у сфері освіти;
організує підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів системи
освіти; здійснює загальне керівництво науковою діяльністю та ін.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Міносвіти і
науки України, обговорення найважливіших напрямів діяльності і розвитку
освіти у Міносвіти і науки України створюється відповідна колегія.

Для вирішення практичних питань забезпечення потреб системи освіти при
Міносвіти і науки України функціонують акредитаційні органи, інспекція,
науково-методична рада, Атестаційна колегія, інші наукові та методичні
підрозділи, організації та установи, повноваження яких встановлює
Міносвіти і науки України.

Акти Міносвіти і науки України, прийняті в межах його повноважень, є
обов’язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади
освіти, міністерства освіти АРК, місцевих органів державної виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів
управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.

Інші міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади
освіти (Міністерство культури і мистецтв, Міністерство охорони здоров’я,
Мін’юст, МВС, Служба безпеки, прокуратура та ін.) здійснюють разом з
Міносвіти і науки України державне управління підпорядкованими їм
закладами освіти шляхом їх фінансування, утворення матеріальної бази,
призначення на посаду керівників цих закладів, організації підготовки
наукових та науково-педагогічних кадрів, забезпеченням організаційного
та методичного керівництва, здійснюють контрольні функції по додержанню
вимог щодо якості освіти та ін. Акти цих органів, прийняті в межах їх
компетенції, є обов’язковими для місце-них органів державної виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів
управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від
форм власності.

Вища атестаційна комісія України (далі — ВАК України) відповідно до
Положення про Вищу атестаційну комісію України організує і проводить
атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по
присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого
наукового співробітника.

Міністерство освіти АРК здійснює повноваження керівництва освітою на
підвідомчій території, крім повноважень, віднесених до компетенції
Міносвіти і науки України, міністерств і відомств, яким підпорядковані
заклади освіти.

§ 3. Компетенція місцевих органів державної виконавчої влади і органів
місцевого самоврядування в галузі освіти

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування, здійснюючи державну політику в галузі освіти і в межах
своєї компетенції: встановлюють, не нижче означених Міносвіти і науки
України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів
освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю,
та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують
розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти,
зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; здійснюють
соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської
молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно
до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
організують облік дітей дошкільного та шкільного віку; контролюють
виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти; вирішують
питання, пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які
залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання
матеріальної та іншої допомоги; створюють належні умови за місцем
проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення
їх інтересів; забезпечують у сільський місцевості регулярне безкоштовне
підвезення до місця навчання і дому дітей дошкільного віку, учнів та
педагогічних працівників; організують професійне консультування молоді
та продуктивну працю учнів; визначають потреби, обсяги і розробляють
пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів
для регіону.

Для вирішення цих завдань місцевими органами державної виконавчої влади
та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи
управління освітою — відділи освіти та управління освіти (на обласному
рівні), які діють на підставі законів України «Про освіту», «Про місцеве
самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації»,
положень про відділи та управління освіти місцевих органів
самоврядування та органів виконавчої влади, які приймаються на підставі
типових положень, інших нормативних актів.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
органи місцевого самоврядування: забезпечують здобуття неповнолітніми
загальної середньої освіти, сприяють діяльності дошкільних та
позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та
науково-просвітницьких організацій; забезпечують в межах наданих їм
повноважень доступність і безоплатність освіти на відповідній території,
можливість навчання в школах державною та рідною мовою; організують
облік дітей дошкільного та шкільного віку; надають допомогу випускникам
шкіл у працевлаштуванні та ін. Відповідно до Положення про порядок
створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів органи
місцевого самоврядування створюють навчальні заклади або видають дозволи
засновнику на створення навчально-виховних закладів недержавної та
некомунальної власності.

Аналогічні повноваження відповідно до Конституції та законодавства
України мають і місцеві державні адміністрації.

§ 4. Управління освітніми закладами

Безпосереднє-управління дитячим дошкільним закладом (дитячими яслами,
дитячими садками), школами, позашкільними закладами освіти здійснює
директор (завідувач), який призначається вищим органом управління освіти
чи органом місцевого самоврядування. Так, директор середньої
загальноосвітньої школи призначається на посаду та звільняється з посади
відповідно до ст. 20 Закону України «Про освіту» відділом освіти
відповідного виконавчого органу місцевого самоврядування або місцевої
державної адміністрації. Відповідна освіта, стаж роботи та наявність
організаторських здібностей — основні умови призначення керівника
будь-якого освітнього закладу на посаду. Керівник несе персональну
відповідальність перед державою за організацію та якість
навчально-виховної роботи з учнями та вихованцями, зміцнення їх здоров’я
та фізичний розвиток, а також за фінансово-господарський стан закладу. В
своїй діяльності він спирається як на трудовий колектив, так і на
громадські організації, метою яких є надання різноманітної допомоги
освітньо-виховним закладам. Повноваження директора (завідувача)
регламентуються положеннями та статутами про освітньо-виховні заклади.

Для забезпечення колегіального розгляду основних питань виховної та
методичної роботи в закладі освіти діє педагогічна рада, яка складається
з вчителів та представників громадськості. При школах та дошкільних
дитячих закладах можуть утворюватися батьківські комітети з числа
батьків учнів та вихованців. Вони покликані надавати допомогу
освітньо-виховному закладу, а також сім’ям у вихованні дітей.

Управління професійно-технічним закладом освіти, який забезпечує
первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення
кваліфікації робітників, відповідно до Закону України від 10 лютого 1998
р. «Про професійно-технічну освіту» здійснює директор, якого призначає
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері
професійно-технічної освіти, міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні
заклади державної форми власності. Керівник професійно-технічного
навчального закладу іншої форми власності призначається засновником.

Директор державного професійно-технічного навчального закладу, діючи в
межах положення або статуту про професійно-навчальний заклад, організує
навчально-виробничий, навчально-виховний процес. Органи управління
професійно-технічною освітою можуть делегувати директору державного
професійно-технічного навчального закладу інші повноваження.

Порядок управління професійно-технічним навчальним закладом іншої форми
власності визначає засновник.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування
професійно-технічного навчального закладу є загальні збори (конференція)
колективу навчального закладу, які вирішують в межах своїх повноважень
питання навчально-виробничої, навчально-виховної, навчально-методичної,
економічної і фінансово-господарської діяльності навчального закладу,
дають висновки та рекомендації щодо кандидатур на посаду директора
професійно-технічного навчального закладу. Рішення загальних зборів
(конференції) колективу навчального закладу мають дорадчий характер.

Управління вищим навчальним закладом (технікумом, училищем) — перший
рівень акредитації; коледжем — другий рівень; інститутом,
консерваторією, академією, університетом — третій і четвертий рівні)
здійснює його керівник (президент, ректор, директор тощо). Відповідно до
Положення про державний вищий заклад освіти та статуту вищого закладу
освіти керівник виконує такі виключні функції: самостійно в межах
чинного законодавства вирішує питання діяльності закладу; в межах своїх
повноважень видає накази і розпорядження, обов’язкові для виконання
всіма підрозділами закладу (факультетами, кафедрами, філіями,
відділеннями, навчально-консультативними, науково-дослідними
підрозділами, конструкторсько-технологічними бюро та ін.); представляє
вищий навчальний заклад освіти в державних та інших органах, відповідає
за результати діяльності закладу перед органом управління, у
підпорядкуванні якого він перебуває; є розпорядником майна і коштів
закладу; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників закладу;

визначає функціональні обов’язки працівників закладу та ін.

Дорадчим органом управління вищого навчального закладу є вчена рада, на
яку покладені обов’язки по координації та контролю за науковою,
навчальною, методичною та виховною роботою в закладі. Вона діє на
підставі Положення про державний вищий заклад освіти, статуту
відповідного вищого закладу та Положення про вчену раду вищого закладу
освіти.

Вищим колегіальним органом самоврядування закладу освіти є загальні
збори або виборний орган (конференція трудового колективу). Його
повноваження та механізм створення визначаються статутом вищого
навчального закладу.

Крім вищого колегіального органу самоврядування в закладі, на підставі
статуту можуть створюватись інші органи самоврядування (в тому числі на
рівні окремих структурних підрозділів). Особами, які навчаються у вищих
навчальних закладах, можуть створюватися власні органи самоврядування
для вирішення питань, що не належать за статутом до компетенції
керівництва та статутних органів самоврядування.

§ 5. Державний контроль за діяльністю освітніх закладів

Усі навчальні та виховні заклади незалежно від форм власності та порядку
утворення в установленому законодавством порядку здійснюють оперативний
та бухгалтерський облік своєї діяльності (як господарської, так і суто
навчально-виховної), за правильність якого посадові особи цих закладів
несуть встановлену законодавством України дисциплінарну, адміністративну
та кримінальну відповідальність. Контроль за виконанням вимог
законодавства України освітніми закладами у галузі освітньо-виховної
роботи здійснюють вищі органи відносно підпорядкованих їм закладів
освіти системи Міносвіти і науки України, а також спеціальні контролюючі
органи відомчої спрямованості, такі, як Державна інспекція закладів
освіти, що утворена при Міносвіти і науки України (вони здійснюють так
званий відомчий контроль), а з інших питань — у галузі бюджетної,
фінансової дисципліни, додержання природоохоронного законодавства та ін.
— органи місцевого самоврядування, виконавчої влади і спеціальні
контролюючі органи — органи міжвідомчого та надвідомчого контролю.

Так, Державна інспекція закладів освіти здійснює: інспектування
навчально-виховних закладів незалежно від підпорядкування з метою
ефективного використання їх науково-педагогічного потенціалу, підвищення
якості навчально-виховного процесу і підготовки робітників і
спеціалістів; атестацію навчально-виховних закладів незалежно від форм
власності з метою визначення її здатності вести освітню діяльність та
професійну підготовку і перепідготовку робітників і спеціалістів на
рівні державних стандартів; координує роботу відповідних підрозділів
Міносвіти і науки України, міністерств і відомств, які мають
навчально-виховні заклади, та інших органів державного управління
освітою з питань інспектування та атестації навчально-виховних закладів
тощо. Державна податкова служба України, наприклад, контролює додержання
закладами освіти податкового законодавства, природоохоронні органи —
правил природокористування та ін.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1996. № 21. Ст. 84.

Див.: Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) //
Офіційний вісник України. 1998. № 3. Ст. 108.

Див.: Відомості Верхов. Ради Української РСР. 1989. № 45. Ст. 631.

Міністерство освіти і науки України утворене на базі Міністерства
освіти України і Державного комітету України з питань науки та
інтелектуальної власності (див.: Указ Президента України від 15 грудня
1999 p.).

Положення про Міністерство освіти і науки України затверджене Указом
Президента України від 7 червня 2000 р. № 773/2000 (див.: Офіційний
вісник України. 2000. № 23. Ст. 934).

Див. напр.: Положення про Державну інспекцію закладів освіти при
Міністерстві освіти України: Затверджено наказом Міністерства освіти
України від 11 лютого 1993 p. №34 // Бюл. нормат. актів міністерств і
відомств України. 1993. Вип. 1. С. 48; Положення про Центр по
усиновленню дітей при Міністерстві освіти України: Затверджено наказом
Міністерства освіти України від ЗО березня 1996 p. № 98 // Там само.
1996. №7. С. 94 та ін.

Затверджено Указом Президента України від 25 лютого 1999 p. № 216 //
Офіційний вісник України. 1999. № 9. Ст. 324.

Див., напр.: Типове положення про Головне управління освіти і науки
Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки
обласної. Севастопольської міської державної адміністрації: Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 p. № 1326 //
Офіційний вісник України. 2000. № 35. Ст. 1489;

Типове положення про відділ освіти районної, районної у м. Києві та
Севастополі державної адміністрації: Затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 11 березня 1999 p. № 347 // Офіційний вісник
України. 1999. № 10. Ст. 394.

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 p.
№ 228 // ЗПУ України. 1994. № 8. Ст. 196.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1998. № 32. Ст. 215.

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 p.
№ 1074 // ЗПУ України. 1996. № 17. Ст. 483.

Похожие записи